asyan.org
добавить свой файл
1
Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом

Майнові права та обов'язки подружжя досить детально рег­ламентуються у правових системах сучасності. Це відносини з приводу режиму майна подружжя, порядку управління ним, надання матеріального утримання одне одному. Існують три основні види правового режиму майна подружжя: спільності, роздільності та змішаний режим.

Режим спільності майна подружжя означає право спільної сумісної власності на майно, нажите за час шлюбу. Одначе майно, яке належало їм до шлюбу, а також отримане під час шлюбу в дар чи спадок, залишається в роздільній власності. Режим роздільності передбачає належність кожному з под­ружжя не тільки його дошлюбного майна, а й майна, набутого під час шлюбу за власні кошти. Змішаний режим означає, що в період перебування у шлюбі подружжя розпоряджається майном окремо, а в разі розлучення це майно стає загальним і ділиться порівну. У законодавстві держав можуть міститися й інші норми, зміст яких не відповідає традиційному тлума­ченню режимів майна. Так, щодо режиму спільності в одних штатах США доходи від роздільної власності включаються у спільне майно (штати Техас, Луїзіана, Айдахо), а в інших — ні.

Юридичною підставою застосування певного режиму майна може бути закон держави або шлюбний договір (конт­ракт) (легальний та договірний режим майна). Легальний режим спільності майна подружжя передбачається законодав­ством Іспанії, Франції, деяких штатів США. Легальний режим роздільного майна існує в більшості держав "сім'ї загального права", в т. ч. у Великобританії; легальний змішаний режим майна — у Данії, Німеччині, Норвегії, Фінляндії, Швеції та інших державах.

За шлюбним договором (контрактом) подружжю надається можливість урегулювати майнові відносини на свій погляд. У ньому може визначатися статус дошлюбного, шлюбного майна подружжя та його поділ у разі розлучення. В державах "сім'ї загального права" роль шлюбного договору відіграє інститут довірчої власності (траст).

Законодавство багатьох держав передбачає порядок укла­дення шлюбного договору. Зазвичай для цього обов'язковою є присутність обох сторін і нотаріальне посвідчення Їхніх під­писів (ст. 1410 Цивільного зводу Німеччини). Інколи допус­кається присутність представників сторін (ст. 1294 Цивільно­го кодексу Франції). Угода про майнові відносини між подружжям найчастіше укладається тільки до шлюбу і може породжувати правові наслідки лише з часу його реєстрації (ст. 1395 Цивільного кодексу Франції). У державах, де відсут­ній легальний режим майна, подружжя обов'язково укладає шлюбний контракт.

Стаття 27 КпШС України та Порядок укладення шлюбно­го контракту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 p., встановлюють, що шлюбний контракт може передбачати майнові права подружжя. Якщо такий контракт не укладено, то на майно подружжя поши­рюватиметься режим, передбачений законодавством. У разі виникнення спору між подружжям з приводу майна, за наяв­ності контракту, суд передовсім братиме до уваги умови шлюбного контракту. Вказане є суттєвим, адже норми КпШС України та шлюбний контракт по-різному можуть трактувати ті самі поняття, наприклад, щодо юридичної долі майна.

Порядок управління майном також може бути встановле­ний законом або шлюбним договором. Так, у законодавстві Аргентини, Бразилії, Іспанії передбачено, що спільним май­ном управляє чоловік. Одначе розпорядження нерухомістю подружжя здійснює здебільшого спільно (ст. 1356 Цивільного зводу Німеччини). Водночас шлюбний контракт може перед­бачати й інші умови щодо зазначених питань.

Умови утримання подружжя зазвичай регулюються законо­давством. В одних правових системах передбачаються обов'яз­ки подружжя із взаємного утримання (ст. 32 КпШС України, ст. 67 Цивільного кодексу Іспанії), в інших цей обов'язок по­кладається на одне з подружжя (ст. 208 Цивільного кодексу Франції в редакції від 3 січня 1972 р.). На теперішній час норми права, які передбачають принцип взаємного утримання подружжя (сім'ї) за рахунок праці чи майна, витісняють норми про односторонній обов'язок матеріального утримання одного з подружжя.

Якщо в державах "сім'ї континентального права" кожне з подружжя може вимагати надання допомоги іншим, то в дер­жавах "сім'ї загального права" заявления й задоволення такої вимоги не завжди є гарантованим. Англійське право, на­приклад, як і право держав Європи, зобов'язує дружину на­давати матеріальну допомогу своєму чоловікові, обмежуючи це зобов'язання випадками, коли чоловік гостро потребує до­помоги. Проте в державах "сім'ї загального права" обов'язок подружжя щодо взаємного утримання, і насамперед обов'язок чоловіка утримувати свою дружину, в основному визна­чається виконанням нею своїх шлюбно-сімейних обов'язків і знаходиться в безпосередньому зв'язку з концепцією єдності подружжя та обов'язку спільного подружнього проживання ("консорціуму"). Нині одружена жінка в Англії не має чітко визначеного та гарантованого права на отримання від чоловіка необхідних їй засобів до існування.

У правових системах, де передбачено укладення шлюбного контракту, питання утримання подружжя переважно ним і регламентується. В такому разі норми шлюбного контракту не повинні протирічити нормам моралі (ст. 1392 Цивільного ко­дексу Франції) та ставити подружжя в гірше становище, ніж запропоноване нормами законодавства .