asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 12 13

Л. Джеймс Гібсон
Зміст

Вступ

Урок 1. 29 грудня — 4 січня. Ісус — Творець неба та землі

Урок 2. 5-11 січня. Створення світу

Урок 3. 12-18 січня. Творіння завершене

Урок 4. 19–25 січня. Творіння, представлене в Біблії

Урок 5. 26 січня — 1 лютого. Творіння і моральність

Урок 6. 2–8 лютого. Творіння та гріхопадіння

Урок 7. 9-15 лютого. Як у дзеркалі, неясно

Урок 8. 16–22 лютого. Ісус піклується та підтримує

Урок 9. 23 лютого –1 березня. Сім’я — дар з Едему

Урок 10. 2-8 березня. Управління та навколишнє середовище

Урок 11. 9-15 березня. Субота — дар з Едему

Урок 12. 16–22 березня. Творіння та Євангеліє

Урок 13. 23–29 березня. І знову творіння

Малые группы
На самому початку

Розгорнувши Біблію на першій книзі, першому розділі й першому рядку, ви зауважите, що тут не сказано жодного слова ані про Христа, Який помер за наші гріхи, ані про Його воскресіння з мертвих чи Другий прихід. Тут не згадується ані про стан мертвих, ані про Судний день, ні навіть про сьомий день, суботу.

Перші слова Біблії не повідомляють про все перераховане вище, оскільки всі ці доктрини та пов’язані з ними істини не мали б сенсу у відриві від того, про що розповідають перші слова Біблії, а саме: «На початку Бог створив Небо та землю».

Творіння — фундаментальна істина Святого Письма. Інші аспекти біблійного вчення — втілення, хрест, Другий прихід та решта доктрин — ґрунтуються на істині про те, що наш світ створений Господом.

Тому тема творіння викладена не лише на перших сторінках Біблії, але й у перших п’яти книгах Мойсея, у пророчих книгах, Псалмах, Євангеліях, апостольських посланнях, Діях і Об’явленні. Необхідно підкреслити, що майже в усіх випадках богословський контекст вимагає буквального розуміння цієї істини.

Наприклад, Павло писав, що «смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, які не згрішили подібно до переступу Адама, котрий є прообразом майбутнього» (Римл. 5:14). Павло не просто пов’язує буквального Адама з буквальним Ісусом. Сам контекст п’ятого розділу Послання до римлян поєднує цю ланку з Планом спасіння, ключовою доктриною, яку ми також розуміємо буквально: ми — грішні істоти, яких чекає або вічна смерть, або вічне життя, — буквально!

Сам Ісус цитував слова з першого та другого розділів книги Буття: «А Він у відповідь сказав: Чи не читали ви, що Творець на початку сотворив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Тому залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом. То вже буде не два, а одне тіло» (Матв. 19:4–6). Якщо Ісус сприймав творіння буквально, наскільки ж нерозумно було б з нашого боку сприймати його інакше!

Сама наша назва «адвентисти сьомого дня» безпосередньо вказує на буквальне семиденне творіння. Хоч деякі люди бажають включити в наше богослов’я теорію еволюції, адвентисти сьомого дня знають, що це неможливо, оскільки означало б знищення всього, у що ми віримо. «Дарвініст сьомого дня» не був, не є і не може бути адвентистом сьомого дня.

Уроки цього кварталу присвячені дослідженню доктрини про творіння, представленої в першому та другому розділах книги Буття, а також взаємозв’язку цієї доктрини з низкою інших наших поглядів, включаючи моральність, гріх, шлюб, управління тощо. Крім акценту на буквальному сприйнятті історії про творіння, у посібнику ще раз буде показано, яким чином центральна вістка Біблії спирається на історичну істину про творіння.

Візьмемо, наприклад, Євангеліє. Згідно з еволюційною моделлю, Господь втілюється в розвинену людиноподібну мавпу, створену в результаті жахливого, болісного циклу вбивств — так званого природного відбору, і все для того, щоб знищити смерть, «останнього ворога» (1 Кор. 15:26). Проте як смерть може бути ворогом, якщо, за теорією, це один з обраних Богом засобів для створення людини? Адже якщо Господь застосовував еволюцію, Йому довелося затратити не одну «людину прямоходячу», «гейдельберзьку людину» і «неандертальця», щоб нарешті отримати людину, яка відповідає Його образу («людину розумну»). Якщо еволюція справді мала місце, тоді Ісус приходив спасти людство від процесу, за допомогою якого Бог створив нас.

Тут ми можемо побачити, що змішування біблійних істин з небіблійними поглядами породжує логічну абсурдність, і в чесного шукача істини це питання має викликати занепокоєння. Під час вивчення уроків цього кварталу ми побачимо, чому істина про буквальний семиденний тиждень творіння має істотне значення для всього, у що ми віримо, і чому компроміс у цьому питанні веде до компромісу в усьому, що робить нас тими, ким ми є.

Л. Джеймс Гібсон — директор Дослідницького інституту науки про Землю (www.grisda.org) (Лома Лінда, Каліфорнія), автор низки статей на тему взаємозв’язку між творінням і наукою.

29 грудня–4 січня

Ісус — Творець неба та землі

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 1:1; Євр. 11:3; Псал. 19:2–4; Івана 1:1–3, 14; Колос. 1:15, 16; Івана 2:7–11.

Пам’ятний вірш: «На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1).
Будь-яка річ створена кимось визначнішим, ніж вона сама. Таким чином, тільки Особа, визначніша за Всесвіт могла створити Всесвіт. І цією Особою є Бог, Який відкривається нам на сторінках Біблії, Бог, Якому ми поклоняємося й служимо, оскільки, крім усього іншого, Він — наш Творець.

 Бог, Котрий створив Усесвіт і виткав мільярди галактик по всьому космічному простору, — це Той самий Бог, Котрий приходив на Землю, щоб жити серед нас як людина і, що більш дивовижно, понести на Собі покарання за наші гріхи.

Іноді ми чуємо про щось «занадто хороше, аби бути правдою». Але що може бути краще для нас, грішних людей, які живуть у грішному, жорстокому світі, ніж усвідомлення чудової істини: любов нашого Творця така велика, що Він прийшов у особі Христа і зв’язав Себе з кожним із нас нерозривними узами?

Яким має бути наше життя у відповідь на цю незбагненну істину?
Неділя 30 грудня

На початку

«На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1).

У цьому простому тексті міститься безліч глибоких істин. Однією з найвизначніших є істина про те, що Всесвіт має початок. Хоч ця ідея і не здається нам сьогодні особливо радикальною, вона суперечить популярному погляду про постійне існування творіння. Аж до ХХ століття, коли великого поширення набула теорія «великого вибуху», у результаті якого нібито з’явилося життя, ідея про те, що у Всесвіту був початок, не мала загального визнання. До цього багато людей вірили, що він існував завжди. Вони не приймали концепцію про створення Всесвіту, оскільки це передбачало існування Особи Творця. (Фактично назва «великий вибух» мала на меті висміяти уявлення про створення Всесвіту). Але свідчення на користь того, що Всесвіт мав початок, стало настільки могутнім, що майже всі вчені погодилися з цим, принаймні на сьогодні (наукові погляди, навіть ті, які колись вважалися непорушними, часто змінювалися або спростовувалися).

Прочитайте Євр. 11:3. Що тут сказано про Бога та створення Всесвіту?

Як і в Бут. 1:1, у тексті Євр. 11:3 ми знаходимо багато таємничого, чого не можемо пояснити на підставі наявних знань. Однак цей текст насправді говорить нам про те, що Всесвіт не був сформований з матерії, яка вже існувала раніше. Всесвіт створений силою Божого Слова; тобто як матерія, так і енергія були викликані до існування силою Бога.

Створення з нічого позначають латинським терміном «ex nihilo» (з нічого). Ми говоримо, що люди створили безліч різних речей, але люди не можуть творити з нічого. Ми можемо змінити форму наявної речовини, однак не здатні творити «ex nihilo». Тільки надприродна сила Бога спроможна на таке. Це одна з найістотніших відмінностей між Богом і людьми, яка нагадує нам про те, що саме наше існування залежить від Творця.

Фактично дієслово «створив» у Бут. 1:1 походить від єврейського однокореневого слова, яке використовується переважно щодо творчої активності Бога. Тільки Бог може так творити, людям же це не під силу (див. також Римл. 4:17).

Чому буття надприродного Творця, Який існував до Свого творіння, є єдиним логічним поясненням творіння? Поділіться своєю відповіддю на уроці в суботу.
Понеділок 31 грудня

Небеса звіщають

«Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, — без мови й без слів, не чутний їхній голос» (Псал. 19:2–4, див. також Римл. 1:19, 20). Чи переконалися ви в істинності цих текстів? Як сучасна наука допомагає нам ще більше цінувати силу та мудрість Бога Творця?

Не кожна світобудова здатна підтримувати життя. Більше того, судячи з усього, світ повинен бути пристосований для життя в ньому. По-перше, «складові блоки» будь-якої речовини — атоми — мають бути достатньо стійкими для створення щільних матеріальних об’єктів. Зв’язність атомів залежить від сил, які утримують їхні частинки разом. В атомах містяться заряджені частинки, які притягують і відштовхують одна одну. Сили тяжіння та відштовхування повинні бути чітко збалансовані. Якби сили тяжіння були занадто сильні, тоді формувалися б тільки великі атоми й не було б водню. Без водню не було б води, а отже, і самого життя. Якби переважали сили відштовхування, тоді формувалися б тільки маленькі атоми, такі як водень, і не було б вуглецю або кисню. Без кисню не було б води, а отже, не було б і самого життя. Вуглець, як нам відомо, також досить важливий для всіх форм життя.

Атоми повинні бути не тільки міцними, але й здатними взаємодіяти один з одним, щоб формувати величезну кількість різних хімічних структур. Для того щоб відбувалися необхідні для життя хімічні реакції, має підтримуватися баланс між силами, які забезпечують зв’язок молекул одна з одною, та енергією, необхідною для розщеплення молекули.

Така дивовижна пристосованість нашого світу для життя в ньому викликає захоплення вчених і змушує багатьох з них визнати, що його створила розумна Особа.

Світ також мав бути мудро продуманий для того, щоб у ньому існувало життя. Діапазон температур повинен бути сумісний з життям, тому відстань до Сонця, швидкість обертання і склад атмосфери Землі — усе має бути чітко збалансовано. Ретельно повинні бути продумані й багато інших складових цього світу. Воістину, мудрість Бога помітна в усьому, що Він створив.
Вівторок 1 січня

Сила Його Слова

Прочитайте Єрем. 51:15, 16 і Псал. 33:6, 9. Яка характеристика Бога, окрім мудрості, згадується в цих віршах у контексті творіння? Як ця риса була виражена у творінні? У чому значущість цієї істини для нас сьогодні?

Хоч точно ми не знаємо, як саме творив Бог, нам сказано, що робив Він це Своїм могутнім словом. Уся енергія Все­світу походить від Божого слова. Уся енергія наших ресурсів походить від сили Бога. Уся сила гравітації у Всесвіті, кожна зірка, яка рухається по своїй орбіті, і кожна чорна діра є результатом Божої сили.

Можливо, найбільша кількість енергії міститься в самому атомі. Ми приголомшені силою ядерної зброї, у якій невелика кількість матерії перетворюється на величезну кількість енергії. Водночас учені свідчать про те, що кожна речовина містить енергію. Якщо невелика кількість речовини може дати таку енергію ядерній зброї, подумайте про те, скільки енергії зберігається в матерії всієї нашої Землі! Але це ніщо порівняно з енергією, яка міститься в матерії Всесвіту. А тепер уявіть міць Божої сили, яка створила Всесвіт!

Багато вчених вважають, що у творінні Бог обмежений рамками законів природи, але такий погляд не відповідає Біб­лії. Бог не обмежений природними законами; навпаки, Він їх установив. Сила Божа не завжди узгоджується з моделями, які ми називаємо законами природи.

Наприклад, одним з фундаментальних законів природи є закон збереження матерії та енергії. Цей закон стверджує, що кількість матерії та енергії у Всесвіті залишається незмінною. Однак як би Всесвіт виник з нічого, якби цей закон був непорушним? Боже творче слово не можна втиснути в рамки законів науки. Бог царює над усім Своїм творінням і втілює Свою волю.

Спробуйте, наскільки це можливо, уявити собі розміри Всесвіту. Подумайте про неймовірну силу, необхідну для створення його. Поміркуйте також про те, що Бог, володіючи такою силою, любить нас і навіть помер за нас. Як нам навчитися знаходити втіху в цій дивовижній істині?
Середа 2 січня

Ісус — Творець

Прочитайте Івана 1:1–3, 14; Колос. 1:15, 16; Євр. 1:1, 2. Кого автори Нового Завіту визначають як Творця? Що це означає для вас?

Іван говорить про Ісуса як про Слово («Логос») і вважає Його рівним Богові. Через Ісуса було створено все. За днів Івана слово «логос» зазвичай використовувалося, щоб указати на творчий принцип. Читачі Євангелія від Івана були знайомі з концепцією «логос» як творчим принципом або навіть як із творцем. Іван застосовує цю знайому їм концепцію до Ісуса, указуючи на Нього як на істинного Творця. Ісус, Логос, Котрий втілився й жив серед нас, не просто був присутній на початку, Він — Творець Всесвіту. Це означає, що текст Бут. 1:1 ми можемо читати так: «На початку створив Ісус Небо та землю».

Слова Павла в Колос. 1 посилюються словами Івана, коли він визнає Ісуса Христа Творцем. Ним було створено все. Павло додає ще дві характеристики Ісуса. По-перше, Він є образом невидимого Бога. У нашому гріховному стані ми не можемо бачити Бога Отця, проте можемо бачити Ісуса. Якщо ми бажаємо знати, яким є Бог, то можемо вивчати життя Ісуса (див. Івана 14:9). По-друге, Павло називає Ісуса «первородним усього творіння» (Колос. 1:15). У цьому контексті слово «первородний» указує не на походження, а на статус. Первісток був головою сім’ї та спадкоємцем майна. Ісус був «первородним» у тому значенні, що, як Творець, а також завдяки втіленню, Він є законним Главою людської сім’ї. Ісус не був створений, від вічності Він був одне з Отцем.

Тексти Євр. 1:1, 2 повторюють ту ж саму думку, що й уривок з Послання до колосян. Ісус — Спадкоємець усього, Ним був створений світ. Більше того, Він точно відображає природу Отця, що ще раз свідчить: Ісус — образ Бога.

Що б ви відповіли на запитання про те, яким є Бог? На чому ґрунтуватиметься ваша відповідь?
Четвер 3 січня

Творець серед нас

Прочитайте Івана 2:7–11; 6:8–13; 9:1–34. Що ці тексти пові­домляють про творчу силу Бога?

Кожне із цих чудес допомагає побачити силу Бога, яка перевершує створений Ним матеріальний світ.

Наприклад, який хімічний процес знадобився б, щоб перетворити воду відразу на вино? Жодний з відомих нам. Справді, таке Боже діяння виходить за рамки законів природи, принаймні відомих нам.

При здійсненні чуда з рибою та хлібами Ісус узяв п’ять хлібів і дві невеликі рибки й перетворив їх на таку кількість їжі, якої було достатньо для насичення безлічі людей, після чого ще зібрали 12 кошиків залишків. Уся їжа складалася з атомів і молекул. Наприкінці виявилося значно більше атомів і молекул їжі, ніж коли Ісус почав годувати народ. Звідки з’явилися додаткові молекули, якщо не в результаті надприродного Божественного втручання?

А які фізичні зміни відбулися зі сліпим під час його зцілення? Юнак був сліпим від народження, тому його мозок ніколи не формував образи, які посилаються оком через зоровий нерв. Отже, його мозок мав бути зміненим, щоб обробляти отримувану інформацію, формувати образи й інтерпретувати їхнє значення. Крім того, щось було не гаразд із самими очима. Можливо, деякі фоторецепторні молекули були пошкоджені в результаті змін у його ДНК. Або ж, можливо, під час народження виникли деякі зміни в генах, відповідальних за контроль розвитку частин ока — сітківку, зоровий нерв, кришталик тощо. А може, мали місце якісь механічні пошкодження, які заважали очам правильно функціонувати.

Якими б не були причини сліпоти цього юнака, слова Ісуса сформували молекули в потрібних місцях, створюючи функціо­нальні рецептори, нейронні зв’язки та мозкові клітини, щоб світло, проходячи через очі, формувало образ і людина могла осягати те, чого ніколи раніше не бачила.



следующая страница >>