asyan.org
добавить свой файл
1 2
№1

Лист генерального бунчужного, кошового отамана ІІІ Козацького кошу Українського національного козацького товариства Д. Гулая до професора І.Д. Шишманова1
12 жовтня 1925 р.

Кошовий отаман

ІІІ

Козацького кошу

УНАКОТО

12 жовтня 1925 р.



До Високоповажаного Пана

Професора Д-ра І.Д. Шишманова
Високоповажаний Пане Професоре!

Високо шануючи Вас, як мужа абсолютної науки і вільної думки і знаючи Вас за довголітнього і щирого заступника Української національної ідеї ми – українці-націоналісти маємо за честь прохати Вас прибути 14(1) сього Жовтня в середу, в день святкування Святої Покрови Божої Матері Запорожської, 11 годині ранку в церкву св. Седмочислениці, де відбудеться панахида по павшим в боротьбі за волю України і молебствіє за тих, що й до сеї пори боряться ідейно за визволення з під чужого ярма своєї Батьківщини.

При цій нагоді просимо прийнять наші найкращі побажання.

З великою пошаною.
Генеральний бунчужний Гулай.
НА БАН, ф. 11К, оп. 2, од. зб. 585, арк. 17-17зв. Машинопис. Автограф.

№2

Лист генерального бунчужного, кошового отамана ІІІ Козацького кошу Українського національного козацького товариства Д. Гулая до професора І.Д. Шишманова
4 червня 1926 р.
Кошовий отаман

ІІІ

Козацького кошу

УНАКОТО

4 червня 1926 р.



Ст. Софія

До Високоповажаного Пана Професора

ІВАНА. Д. ШИШМАНОВА
ІІІ Кош Українського Національного Козацького Товариства улаштовує в неділю 6 червня с.р. в 11½ год. дня в церкві «Св. Спасъ» (ул. Нишка) панахиду по трагично загинувшому в Парижу 25.V. с.р. від руки злодія – провіднику української національно-державної ідеї – б. Головному Отаманові Української Народньої Республіки Симоні Васильовичу ПЕТЛЮРІ.

Повідомляючи про це, ІІІ кош УНАКОТО має за честь прохати Вас, Високоповажаний Пане Професоре, як б[увшого] Уповноваженого Посланника Болгарської Держави на Україні і як щирого прихильника української національної ідеї, - бути присутнім на панахиді.

В той же час прийміть запевнення в найліпшому поважанню.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ Гулай.
НА БАН, ф. 11К, оп. 2, од. зб. 585, арк. 18. Машинопис. Автограф.

№3

Протокол установчих зборів Українсько-болгарського товариства
17 лютого 1926 р.

Протоколъ

на учредителното Събрание на украйнско-българското Дружество
Подписаните, събрании днесь, 17 февруарий 1926 год. вь помъщението на ІІІ Софийска прогимназия, графъ Игнатьевъ, като изслушахме речъта на Проф. Д-ръ Ив. Д. Шишмановъ върху нуждата, да се работи за зближението на българскати и украйнската интеллигенция въ София и въ собраната, решихме, да се основе едно укринско-българско дружество съ цель да запознае своитъ членовъ съ духовната и материалната култура на български и украински народи въ тъхнитъ взаимоотношения.
София, 17.ІІ.1926.

/Печатка/

Проф. Д-ръ Ив. Шишманов, В. Стефчев, Д. Страшимиров, Л. Дуке, Лідія Шишманова, Елена Поснова, С. Орлова, М. Паращук, І.М. Орлов, А. Будевска-Ганчева, N. Балабанов, Ц. Паращук, С. Майдачевський, Ив. Николаевъ, М. Столярчук, В. Колесніченко, Д-р Ст. Младенов, И. Міщенко, Д. Гулай, Казимир Хофман, Й. Ткаченко, С. Чилингиров, Г. Крупицкий, Дим. Шишманов, О. Романюк, Г. Мартиновский, В. Орлов2.
НА БАН, ф. 11К, оп. 2, од. зб. 585, арк. 20-21. Рукопис. Автограф.


№4

Відозва Українського культурного об’єднання в Болгарії до українського громадянства
20 вересня 1926 р.
Українське культурне об’єднання в Болгарії
До Українського Громадянства.
Шановне Громадянство!

Переслідуючи свою мету: «загальне об’еднання круг єдиної для всіх нас визвольної української національно-державної ідеї» ми видали відому декларацію від 4.VІІ.1926, а Українське Національне Козачество і Головна Повстанча Рада теж відомий универсал від 1.VІІ.1926…

Ми з радістю довідуємось, що универсал і декларація ходять з рук до рук по всій Україні і на еміграції, - та і серед чужинців, - і викликають незвичайне вражіння і великий інтерес, як серед своїх. Так і серед чужинців…

Одні з чистим серцем вітають универсал і декларацію і радіють від надії, що скоро, може, побачуть свою рідну Батьківщину вільною і щастливою, а другі – оцінюючи цю акцію далеко вище ніж всяки попередні - з таемним жахом въ серці стоять перед питанням: «а що, як справді?»…

Що ці – другі – жахаються відродження Національної Самостійної України і всякими заходами шкодять цьому – це зрозуміло… Бо це – зовнішні і давні вороги. Їм така Україна – не їхня – не потрібна…

Але, на жаль, е ще й треті. Це вже свої. Їм теж не подобаеться українська визвольна ідея в тій формі, в якій ми її оголосили і круг якої запрохували і запрохуемо всіх українців до загального об’еднання… Це ті, котрих ніщо на світі не навчить… Це ті, котрі ніяк не можуть відмовитися від свої старих принціпів… Це ті, котрі бажали би знов витворювати на Україні всякі болючі експерименти… Скажемо більше, це ті, зза котрих Українська Держава загубила свою національну самостійну державність, український народ на терені України – попав в ярмо тяжкої окупації, а сотні тисяч синів українських на тяжку для всіх емиграцію.
Шановне Громадянство!

За останні часи з боку цих, сумної памяти, діячів і їх прибічників в частині преси відомого напрямку вживаються всякі брудні наклепи і інсинуації з приводу проголошення универсала й декларації і по адресі вибраного нами вільною волею Провідника визвольної акції3

Ми не звернули би на ці недостойні чесного українця вчинки ніякої уваги. Тим паче, що це е випади безсильної злісти… Но ми жаліємо тих, кого ці добродії можуть повести за собою…

А тому ми знов звертаемося до всіх чесних, кохаючих свою Батьківщину, українців:

«Покиньте сварки! Покиньте тих, хто привів вас до поневолення! Йдіть з тими, хто кличе вас вперед – до об’еднання, до визволення рідного краю, до світлої будучини!..»

Бо прийде час визволення. І прийде він несподівано. Український Народ знов стане Державним Хазяїном своеї землі і покличе на страшний суд всіх, хто робив проти визволення… І – «буде каяття, але не буде вороття».

Наше бажання, – щоб на тому суді не було винних, а всі праві… Единий шлях до цього – об’еднання круг рідної нам всім визвольної національно-державної ідеї і її провідника.
Шановне Громадянство!

Ми знаемо, що Народ Український жде визвольної акції, бажає її і вірить в неї…

Ми знаемо, що українське національне питання в цей час вийшло на широкий шлях межнародньої політики і поставлено на чергу дня для відповідного вирішення Великими Межнародніми Факторами…

Ми віриме, що наше питання буде вирішено взглядно з нашою національно-державною ідеею…

І ми закликаемо усіх до повного об’еднання, бо воно приймаеться на увагу при вирішенню нашого національного питання в колах межнародньої політики…

Шановне Громадянство!

Все те, що йде проти об’еднання, – шкодить всій визвольній ідеї… Шкодить не нам власно, а цілій Україні… І чим більше шкоди – тим надалі відкладаеться час визволення.

Тому, приймаючи на увагу іменно це, ми в перший і останній раз заявляємо категоричний і рішучий протест проти зловживань, що йдуть на перешкоду національно-визвольній ідеї і проти чесного імени високошановного пана Івана Полтавця-Остряниці, як единого можливого і бажаного Провідника української національно-державної ідеї і Гетмана Вільної Самостійної Соборної Великодержавної України.

Ми віримо, що до цього протеста приеднаються всі, хто ще не згубив лицарської чести, хто кохае свою Батьківщину і бажае всім серцем її визволення з чужого ярма.
Шановне Громадянство!

Ми також категорично і рішуче заявляємо, що будем твердими руками вести свою працю по об’еднанню всіх круг визвольної ідеї до повного її осягнення…

Ми також мусимо поставити всім на увагу, що українське національне козачество і українські народні повстанці – це не е «псевдоніми і аноніми», а очевидна дійсність… Ця дійсність вже 7-й рік веде активну боротьбу з чужою навалою на Вкраїні і не тільки не дае до решти викоренити Українську Націю, а навпаки: ввесь цей час кровію своєю захищає націю і її державну ідею… Завдяки, іменно, цим сотням тисяч «анонімам і псевдонімам» – Українська Нація ще живе, а українська національно-державна ідея – «Самостійна Великодержавна Україна» – опанувала серцями цілого Українського Народу…
Шановне Громадянство!

Свіжі могили, гаряча кров братів наших, що може й зараз ллеться там, на Вкраїні, – кричать до нас: «Ми свое робимоМи кровію еднаемося! Ми кровію будуемо Батьківщину! А ви?.. Ми ждемо вас! Еднайтесь всі круг одного великого бажання – «Вільна Самостійна Соборна Великодержавна Україна!»…
Дорогі брати!

Кров мучеників за народ свій кличе вас… Невже й тут не заплаче ваша душа, не загориться серце? … Памятайте: там гинуть і співають – «ще не вмерла Україна»… А ну ж бо до праці! До об’еднання! Всі під одну волю! Всі під один Великий Прапор – «Бог і Україна!»… Тоді тільки й ми будемо мати повне право теж казати – «Ще не вмерла Україна!»… Бо коли одні гинуть зза неї, а другі об’еднуються ради неї, то вона дійсно ще не вмерла і не вмре ніколи… А повстане перед нами Вільна Соборна Самостійна і Великодержавна

Слава Україні!

Софія, 20.ІХ.1926. Управа У.К.О. в Болгарії.
НАЧР, ф. «Український музей в Празі», інв. № 167, арк. 1.


№5

Декларація Українського національного козацького товариства
10 лютого 1932 р.
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ КОЗАЦЬКЕ ТОВАРИСТВО
До відома Українського Козацького Народу на Україні і по за Нею сущого

У свій час Українське Національне Козацьтво, згідно з вимогами обставин, визнало, за необхідне, для зміцнення національного фронту боротьби за визволення Батьківщини обрати відповідного й відповідального в сій справі провідника, якого, базуючись на старих козацьких традиціях, наіменувати Гетьманом…

Року Божого 1926, місяця Липня, дня 1-го Козацьким Универсалом за Гетьмана був проголошений Військовий Отаман Українського Національного Козацьтва полковник Іван Полтавець-Остряниця, котрий на той час здавався найвідповідною для справи особою…

Акт сей творився Українським Національним Козацьтвом при повній вірі в його правність і користь для Української Визвольної Ідеї, та з непохитньою надіею, що особа, обдарована козацьким довір’ям і поставлена на чолі визвольної акції, поведе її в бажаному темпі і відповідними методами вперед до осягнення…

Маючи се на увазі, Українське Національне Козацьтво і при найтяжчих обставинах було вірним своїй ідеї і Провідникові…

Але, на жаль, на протязі десятка тяжких років спільної праці з своїм Провідником Українське Національне Козацьтво не бачило користних наслідків. Завжди почувався брак певних методів ведення справи… Навпаки, без згоди й відома Українського Національного Козацьтва Провідником вживалися такі методи в справі, котрі лише зле впливали на Український Загал і, – що найгірше, – принижували Визвольну Українську Справу в очах і своїх і чужинців…

Крім того, за стільки років не знайшлося ніяких доказів щирости до Справи, і до Українського Національного Козацьтва з боку Провідника, котрий свої інтереси завжди ставив вище інтересів Загальної Української Справи, та використовував чесну працю й імя Українського Національного Козацьтва й підтримуючих його громадських організацій для своїх власних потреб…

Визнаючи продовження такого стану неможливим і шкідливим для Української Визвольної Ідеї, а також немаючи підстав сподіватися з боку Провідника змін на краще, Українське Національне Козацьтво, через Генеральну Козацьку Раду, в засіданню її 6 Лютого сього 1933 року, одноголосно ПОСТАНОВИЛИ:

1. – Відкликати Козацький Универсал з дня 1 Липня 1926 року, прокламуючий обрання Військового Отамана Українського Національного Козацьтва полковника Івана Полтавця-Остряниці на Гетьмана України, і на далі його таким не визнавати.

2. – Не визнавати на далі полковника Івана Полтавця-Остряниці також і за Військового Отамана Українського Національного Козацьтва, виключивши його з сього дня з лав козацьтва. (Статут УНК: Розділ І, §4; Розділ ІІ, §§§ 5, 6, 7; Тактика УНК: Розд. ІІ, § 2; Регулямин УНК: Розд. ІІІ, § 6, т «в»; Розд. УІІ, § 33).

3. – Всю діяльність по Визвольній Українській Справі тимчасово передати на Генеральну Козацьку Раду.

Оголошуючи сей акт, Українське Національне Козацьтво рахує необхідними підкреслити, що воно в той же час залишається на своїх старих позиціях: – боротьба до краю за визволення й відродження Великої Самостійної Соборної Української Держави на історичних підвалинах…

Українське Національне Козацьтво вірить, що для осягнення сеї Великої Мети разом з ним широкими непереможними лавами підуть всі щиро кохаючи свою Батьківщину діти України-Мучениці…

Час не жде… І ми не повинні ждати… Бо не можна ж і не треба гадати, що «хтось» з ласки своєї визволить і віддасть нам нашу Україну. Се річ неймовірна.

Еднаймося… І самі добудьмо свою Україну ціною нашої крови… Тоді лише Україна буде цілком наша і така, яку ми бажаємо і яка вмістить в собі всі свої простори й цілу Українську Націю.

За Українське Національне Козацьтво

Генеральна Козацька Рада:

Голова Д. Гулай Генеральний писар Ф. Полтавців4
На підставі одноголосних постанов своїх з днів 7 та 8 Лютого сього 1933 року, вищеписану декларацію Українського Національного Козацьтва цілком підтримуемо.
За Український Центральний За Українське Культурне

Національно-Культурний Обʼеднання в Болгарії

Комітет: Головна Управа:

Голова Ф. Жеребко5 Голова І.М. Орлов

Секретарь М. Столярчук6 Секретарь С. Йосипів7
10 Лютого Р[оку] Б[ожого] 1933.
НАЧР, ф. «Український музей в Празі», інв. № 440, арк. 1. Друк.


№6

Кореспонденція 1932-1933 рр.
Строго довірочно.

Перед двома тижнями заарештовано пораз третій «генерала» Горбанюка, з табору остряничників за діяльність проти республіки. Безперечно грає тут ролю розвідка. 2 рази вдалося стараннями жінки (чешки) та инших чехів відістати його з криміналу, а тепер, як зачуваю, впав на добре і його мають викинути звідси. Його жінка колись багата, нині в нужді. Дала вона вже раз 80.000 на акцію Остряниці та й ще 20.000 позичила. Коли початково не хотіла дати, то її чудовий муж вхопив ніж і ніби робив собі гаракірі8. Про нього дістану ще блищі інформації. Поки знаю, що гроші, які діставав, пропивав. Знимку9 того ідіота залучаю побіч.

Волянському10 вдалося дістати переписку його з Остряницею, Орловим та иншими з біж[учого] року. Деякі листи цитую нище. Вони найліпше характеризують ціле те славне товариство. Деякі листи в оригіналі вишлю Карпатові11. Всі ті інформації прошу трактувати строго довірочно, бо Волянський має можність дістати і старшу переписку, й коли б Г[орбанюк] вийшов і тут остав, то й дальшу.
2. Лист Остряниці до Горбанюка 3.ІІ. 1933. (у винятках12)

«Обидва Ваші листи отримав. Перший лист був більше загальний і мало включав в себе того детального матеріялу, про котрий я Вас просив. Другий лист уже більше детальніший. Сподіваюся, що на слідуючі листи будуть відповідати точно в деталях тим вимогам, які я Вам надіслав, бо тоді лише вони є цінні тут. Коли ж до них можливо ще прикласти ориґінальні документи, фото, пляни, чи що инше подібне – то тоді їх цінність надзвичайно відвищується і якраз уявляє те, що тут потрібне».

/Далі нецікаве – зазначую, що всі листи Остр[яниці] писані рукою, так само листи Орлова, Горбанюка і т.п. – Далі в листі є:/

«Вам раджу вислати через німецький конзулят в Празі поздоровлення Канцлєру13 і запевнення, що козацтво стоїть дійсно зі мною. Се має бути дуже коротко:

- Тут поданий є текст листа до Канцлєра, який Горбанюк мав переписати і вислати від «козацтва». З огляду на такі методи праці, цілий лист висилаю Рікові14 в ориґіналі. Мушу зазначити, що попали Волянському ще й ориґінальні листи до Розенберґа15 і Гесса16, писані на доручення Остряниці від «козацтва»/.

«Така річ певно поможе і справі і Вам особисто і всі Ваші перепони з візами п[р]опадуть. При цьому надсилаю Вам посвідчення але лише для дуже обмеженого ужитку.

Хочу сподіватися, що Ви знову станете до праці енерґійно, але без всяких викрутасів і спроб диктувати мені. Ви чоловік талановитий і я це сам знаю, а тому Ваші здібности у свій час зумію відмітити.

Посилаючи листа на імя Канцлєра зберіть побільше, але швидче підписів. Запечатайте в куверт17 і напишіть: «Зейнер Ексцелєнц Геррн Райхсканцлєр дес. Дейчен айхс /персенліх/. Цей ко[н]верт кладіть в другий і напишіть «Ан дій Райхсканцлєй. Берлін». Тоді підіть до німецького посла і передайте йому з проханням відправити кур’єром як поздоровлення від українського козацтва.

В Софії перейшли зміни. Пан ґенерал Жеребко з поста голови Укр[аїнського] Центр[ального] Н[аціонального] К[озацького] К[оміте]ту мною відкликаний і на його місце призначений ґен. Д. Гулай /Софія/, С.Княжево, Софійсько – вул. Тутракань 30».

На обвідці18 листа написано: «Над[іслано] лист 11.ІІ.33. ч.3. літаком 3.75» - 2/ Над[іслано] лист ч.4. рекомандо ч.4. 21.ІІ.33 ч.50 «Своб. Слово» 3.ІІІ.33 Ріжні часописі 11.ІІІ, 15.ІІІ, 17.ІУ. Од. 6.ІІ.33.
4. Лист Гулая від Генеральної Козацької Ради, Софія 18.ІІІ.[1]933 до Горбанюка.

Ваша Вельмижність!

… Вам певно вже відомо про конфлікт УНАКОТО зі своїм вождом скінчившийся розривом. Як не тяжко було мені піти на це, але довідавшись про діяння полк[овника] П[олтавця]-Остр[яниці] я примушений був на той крок.

Коли читали інформації на зборах ГКР про діяння П.О. /Остряниці/ останнього часу, я пригадував членам ради Ваш виступ і його причини. Ви були праві і щодо ведення грошових справ Остряницею і небажання його мати біля себе одного-двох своїх блищих головніщих однодумців, бо вони будуть перешкоджувати такій праці в справі грошей, і що він не любить і не поважає українців.

Постанова ГКР (Гол. Коз. Рада – прим.) Вам відома з деклярації УНАКОТО з дня 10.ІІ. б[іжучого] р[оку]. Мені відомо, що час від часу Ви писали п. Остр[яниці]. Раніше він не відповідав Вам, але по деяким не провіреним відомостям стало відомо, що він листується з Вами. Чи правда?»

… «Прошу детайлічно висловити Ваше відношення до П[олтавця]-Остр[яниці] та до УНАКОТО, при[й]нявши на увагу наш розрив. В залежности від Вашого ставлення буде зроблено пропонування о майбутній праці».

На листі дописки Горб[анюка]: « «Од[іслано]. 24.ІІІ.33» 2/ «Сурму»19 над[іслано] 17.ІУ., 3/ Лист 22.ІУ.33».
5. Лист Орлова до Горбанюка 21.ІІІ.[1]933. Софія.

… «Настав час коли вся Ваша справа – своєчасний розрив з П[олтавцем]-О[стряницею] може бути поставлена в новому світлі і при нових данних, стверджуючих дійсність і справедливість тих причин, з яких Ви тоді розійшлися і на які Ви покликалися… Отож кажіть зараз Ваше слово. Хочу вірити, що Ви не зробите помилки… По одержанні Вашої відповіди на цього листа в залежности від самої відповіди, дам Вам вичерпуючу інформацію про справу… А там наколи побажаєте зі мною працювати (і взагалі в У[країнськім] Н[аціональнім] К[озацтві]), зараз же буде Вам запропонована відповідна Вам і Вашому ранґові праця…»
7. Лист Орлова до Горбанюка. 10.ІУ.1933.

… «Розрив наш, як Ви вже самі оцінили, не є й не міг бути якимось вибриком. Він мав під собою виразні підстави і був необхідним для самої нашої Загальної Справи… 10 років праці з П[олтавцем]-О[стряницею] і десять років порожніх обіцянок могли вести за собою людей простих, без політичного усвідомлення й при сліпій вірі в непогрішимість «папи»…

«Тягнулося так років зо три… Нарешті припадок прийшов на поміч. Наш представник п. Ж /Жеребко - н[аша] прим[ітка]/ /один з найбільших «остряничників»/ рішився приїхати для цеї мети до М. /Мюнхену - н[аша] прим[ітка]/. Мета була така. Проконтролювати попередню діяльність О[стряниці], і коли б все було хоч сяк так в ладу, - працювати разом, влити нові сили в працю, нову енергію, нові ініціативи, піднайти нові можливости і взагалі підштовхнути справу. Це полегшило би працю О[стряни]ці і поставило б його під певний контроль і повну залежність од справи, а не лише від його власних потреб. Звідсіля і почалося… 5 місяців спільної праці і життя нашого представника й п. О[стряниці] в М[юнхені] це була довга низка непорозумінь… «Вожд» робив все сам безконтрольно, як і раніш, іґноруючи зовсім нашого представника, не звертаючи ніякої уваги навіть і на свій же універсал, в котрому всю працю передає до рук верховного орґану /Укр[аїнського] Центр[ального] Нац[іонально]-Культ[урного] Комітету/, а сам лишається як глава – провідник самої ідеї, но не праці…

/Далі нецікаво; про непорозуміння, їхні ухвали і т.д./

… Надалі наша акція залишилася без инших перемін… Але замість «Вожда» ми /всі організації/ призначили спільного представника п. Жеребка на Европу /з осідком в Германії/, котрий є під контролею УЦНКК»…

… «Всі контакти нашої акції в Германії помалу перебирає на себе /на нас/ наш ґенеральний уповноважений. Він же вже давно увійшов до контакту з Н[аціонал] С[оціалістами] і працює при їхній допомозі /поки що - протекційній/… Наді[ї] наші все тіж: на Н[аціонал] С[оціалістів] /Германію/. Шанси на успіх ні більші, ні менші, як і за п. О./Остр./… і якби не той сумбур, що зараз твориться в Германії, то вже і зараз можна булоби осягнути деяких реальностей, про які Ви згадуєте… Але ж не для себе, а для справи… Бож план і умови з Н[аціонал] С[оціалістами] залишилися в силі і поведуться нами і далі… Крім того зараз ніщо не стоїть нам на перешкоді винайти инші шляхи для переведення в життя нашої справи. І такі шляхи вияснюються і вже намічаються…

Де тепер П[олтавець]-О[стряниця] не цікавимося. Але нам відомо, що його положення матеріяльне кепське, бо Н[аціонал] С[оціалісти] вже з січня с[ього] р[оку] не дають йому субсидії. Не кращий його стан і моральний, бо наша деклярація це не смішки і не іграшки…

Зараз в нашій справі вся праця фактично провадиться у УЦНКК, до складу повноправної президії якого входять: п. Жеребко /голова/, я /заступник голови і начальник загального відділу/, п. Гулай /радник і н[ачальник] орґ[анізаційного] відділу/, п. Никитюків /професор і н[ачальник] культур[но]-освіт[ньої] секції і скарбник/, і п. Полтавців /ґен. секретар і зав[ідуючий] К.Р./.

… Тепер справа з Вами. На підставі окресленого у Вашому листі з 24.ІІІ.33. бажання стати знов до праці в лавах УНК разом з нами, ГКР постановила визнати Вас повноправним своїм членом і про це буде Вам надісланий своєчасно відповідний документ… А по ЦК я, як н[ачальни]к заг[ального] відд[ілу] по своїй компетенції повноправний Вам запропонувати пост директора інформативно-орґанізаційного бюра /секції/ заг[ального] відділу ЦК… Сей Ваш пост не є обмежений чи окреслений тереном ЧСР. Ви як член ГКР /Гол[овної] Коз[ацької] Ради - н[аша] прим[ітка]/ і директор інформ[аційного] органу – бюро, секції, в самім заг[альнім] відділі ЦК, фактично стаєте н[ачальни]ком таких бюро в инших державах, де Ви зможете або ЦК зможе відкрити чи пресове чи інформативне чи організаційне бюро нашої справи… Крім того ця посада дає Вам можливість бути в курсі всіх наших справ, а тим самим одержати можливість в дальнішому ввійти до складу чинників нашого державного плану…

… «Чутка, що П[олтавець]-О[стряниця] разом з Конов[альцем]20 були десь в Швайцарії, на якомусь конґресі, де говорив Розенберґ, се дика качка польської преси. Ні той ні той там не були… Звичайна кампанія проти Германії і її «аґресивних» плянів на Схід…

Додатки Горб[анюка]: Од[іслано] 17.ІУ.33 2) Над[іслав] Гулаю лист 22.ІУ.33 3) Над[іслав] Пр. Ліду 24.ІУ.33 4) Над[іслав] Нар. Пол. 29.ІУ.33 5) 1.У.33 Орлову листівку 6) Над[іслав] листівку 9.У.33 7) Над[іслав] Едуст. мова авт. Підк. 13.У.33 8) 20.У.33 лист.
11. Лист Д. Гулая з Укр. Нац. Козацького Товариства в Софії 7.УІ.1933.

… «Вам певно відомо, що наш Ген[еральний] Упов[новажений] п. Жеребко в Берліні. Він мав до 26.V. два побачення з потрібними особами і гадав, що мусить мати ще 3 авдієнції. П. Жеребко я надіслав всі потрібні інформації, просив його, щоби він остаточно вияснив питання про підтримку акції УНАКОТО, бо платонична любов Н[аціонал] С[оціалістів] нас не задовольняє. Нам потрібна реальна підтримка, а не моральна з обіцянками, як той пан, що обіцяв дати кожух. Можливо це питання там вияснено, але ще й сьогодні я не маю повідомлення від Ж[еребка]. П. Жер[ебко] увійшов в зносини і дійшов до порозуміння з Союзом Німців Еміґрантів з України. П. Жер[ебко] покладає надію, що сей наш контакт з ними дасть корисні наслідки. Не вірю чуткам можливого порозуміння між Скоропадським [т]а УНР. Перебуваючи в Берліні я мав побачення з п. Шеметом21, чув погляди хліборобів-державників22 на групу Левицького23 і Коновальця, порозуміння могло б статися, але раніше група Лев[ицького] повинна відмовитися від своєї ролі і всего з тим зв’язаним. Думку о необхідности організ[ації] печатного органу ми всі маємо і почали видавати на свої гроші «На Сторожі»24, але за браком засобів прикоротили. В питаннях видання газети чи журналу Ви могли би нам допомогти. В свій час винайшли пп. Оливу25, Достала26 й инш., котрі дали поверх 100.000 ч[еських] кор[он] й сі гроші марно витратили на непотрібні делєгації – Дюваль-Моргуненко.

/В тім листі є надіслана «грамота», що п. Горб[анюк] є членом Ген[еральної] Коз[ацької] Ради Укр[аїнського] Нац[іонального] Коз[ацького] Тов[ариства]./
13. Лист Орлова до Горб[атюка], Софія, 6.УІ.33.

… «По мойому докладу Вас одноголосно прийнято в склад повноправних членів ГКРади з певною надією на Вашу відданість Нашій Загальній Справі й на саму продуктивну з Вашого боку працю…

… «Пост Директора Пресово-Інформативного Бюро УЦНКК, як Ви побачите з інструкції, потребує багато руху, знань, досвіду й уміння все охопити. А се не кожний може. Такі бюро мусять бути відчинені по всім державам Европи й Нового Світу. Се ті нерви, котрі повинні живити Нашу справу і направляти її без хиби до цілі… Бюро – се будуть наші очі, через котрі ми все бачили б і все знали… А хто все знає, той все може…

Стан нашої Справи в сей час поставив на чолі УНКТ-ва – Генеральну Козацьку Раду яко Верховний Орган керування. І не випадково, а силою подій і після певного перегляду обставин і умов будучої праці. А тому українці підлягають всі – і УНКТ й всі наші инші організації. Для ведення политично-державних справ УКРада призначила Генерального Уповноваженого на Европу, а справи адміністративно-організаційні доручені Наказному Отаманові. Перший і другий працюють під повним контролем ГКРади. А УЦНКК систематизує й веде всі галузі будучого державного апарату України і має в собі для сього всі відділи /міністерства/. Такий стан буде аж до того часу, поки Справа не вийде на певний шлях. Над сим зараз й іде праця. Наш Ген[енеральний] Уповн[оважений] п. Ж[еребко] вже довший час сидить в Берлини і працює. Приймають його де треба – гарно… За сей час мав 5 авдієнцій. Не відїде звідсиля доти, поки все не зробить і не приведе в ясність… Такий одержав наказ від ГКРади. Згідно першому донесенню – «маються надії». Жду скоро офіційного повідомлення про наслідки переговорів з Н[аціонал] С[оціалістами]. До сього часу де в чому тормозив справу п. Остр[яни]ця, але пояснення й данні нашого Ген[енерального] Уповн[оваженого] уневажнили заходи п. Остр[яни]ці. З нами зараз йде організація, значіння якої для Справи може бути дуже гарним і серйозним. Се – «Союз німців з України». Вони прийняли наш програм і вже зараз допомагають нашому Ген[енеральному] Уповн[оваженому] в його переговорах.

Про відкликання наших постанов /деградація Остр[яниці]/ не може бути й слова. А, між иншм, з ініціативи самого п. Остр[яниці] було аж 2 побачення нашого Ген[енерального] Уповн[оваженого] з ним в присутности проф. Нікурадзе27. Вимагалося власне – відкликання постанов. Але в сьому було категорично відмовлено. Бо ми ж не діти. Г.К.Рада на підставі загального й однодушного бажання всіх, твердо рішила – більше на шию організації ніяку «персону» не садити. Бо сього не вимагають ні погляди українського загалу, ні сучасний політичний [мо]мент. Тому й Ваша ідея про Гогенц/оллєр/на, хоч вона по суті своїй і річева, взята нами під увагу, але ж покищо – чисто академічно, до відповідного часу… Проф. Нікурадзе – се голова Кавказького Центр[ального] Нац[іонального] Комітету. Він старався знов звести нас з п. Остр[яницею]. Але побачив, що сама справа проти сього.

ГКРада не має ніякого контакту ні з Скоропад[ським], ні з Проводом ОУН (Кон[овальцем]). І не бачить в сьому рації. Наколи би кроки до такого контакту й сталися, то не з нашої ініціативи. Можливо, що коли ми осягнемо вже деяких наслідків реальних /а до сього йде/, то нитки контактів і зносин протягнуться до нас з усіх боків.

П. Остр[яниця] дійсно був інформатором /а не референтом/ при Східному Відділі Штабу Н[аціонал] С[оціалістів] /а не Розенб[ерга]/, але тепер вже ні. Кожевників28 робить свої виклади не від п. Остр[яниці]. Се особа, котра буде працювати там, де є вигода.

… «Постарайтеся бачити[ся] з ген[ералом] Омел[яновичем]-Павленком29. Дайте йому нашу деклярацію, поясніть всю справу і в делікатний спосіб випитайте його погляди на нашу Справу раніш і тепер. А також, як би він поставився до Нас на випадок загальної співпраці з нами в тій чи іншій формі, при відповідному для нього становищу. Се теж питання серйозне. Тому пустіть в рух всю Вашу енергію і політичність.

Привітайте в імени ГКРади /і від мене власно/ п. Ген[ерала] Білоуса-Савченка30 й перекажіть йому, що ГКРада й козацтво ждуть і від нього /З. Пр-во ВНПКР/ рішучих кроків в співпраці з нами для осягнення Нашої Загальної Великої Національної Мети – визволення Батьківщини.

… Повідомляю Вас, що Волинь з нами. Відмовляється Кіш у Франції. Для сього пороблені відповідні заходи. Зорганізується відділ УНКТ в Берліні.

На кінець – я пропоную Вашій увазі питання, яке мною давно обдумане… Се спеціальний Укр[аїнський] Козацький Хор /35 чоловік/. Кажуть, що я не плохий диригент з рівновагою й майже необмеженим репертуаром. Всі російські хори /Жаров31, Ігнатьєв32 і т.и./, що розїзджають зараз по світові, свого часу покористувалися моїми учнями – співаками.

… Сей хор дійсно міг би показати в приявному й приємному виді Нашу ідею – і стати певною причиною зорганізування козацьких осередків по всім головним Центрам Европи й Нового світу.

… Треба знайти такого грошовитого чоловіка, котрий би субсідував справу сю, не жадаючи на ній заробити багато матеріяльно, а згодився би на якусь иншу компензацію – моральну.

… До Праги має приїхати такий Гаврилюк. На його прохання дав йому пару слів до Вас, аби йому там стали в пригоді. Але я написав там, що «я його не знаю». Се підкреслюю і зараз. Новий член УНК і новий чоловік. Не показує щось на певно».
14. Протокол засідання Генеральної Козацької Ради.

Укр[аїнське] Нац[іональне] Коз[ацьке] Тов[ариство] 9.V.33. Софія /Був в листі Орлова з 6.VІ.33, – гл. ч. 13/

… Доповнити склад ГКРади. Згідно сьому, від сього дня до складу членів ГКР входять нижчеписані особи – члени УНКТ-ва:

1/ Професор Микола Никитюків

2/ Професор доктор Павло Маценко33

3/ Доктор по мед[ицині] Юрко Федорів

4/ Ген[еральний] бунчужний інж[енер] Никард Горбанюк34.
15. Лист до Остряниці від Укр[аїнського] Центр[ального] Комітету в Болгарії, з 24.І.1933.

… /подається 10 причин зірвання з Остр., між иншим:/

7. Якісь таемні наради Ваші з п.Бігарі35, Курумідзе, Шмідтом і Макаевим без участи Голови ЦК.

8. Побачення й переговори Ваші з якимось комуністом /представником Харківсько[го] уряду/.

9. Ріжні пересправи Ваші з особами, незаслуговуючими довірря в нашій справі.

10. Рішення Ваше, на випадок неуспіху Н[аціонал] С[оціалістів], прийняти німецьке горожанство36.
16. Інструкція для Пресово-інформаційних Бюро при Загальному Відділі УЦНКК (за підписом Орлова і Полтавціва).

В своїй праці Пресово-інформаційні Бюро повинні приймати на увагу в нижчеписаній послідовности:

І. Факти, 2. Листи, ІІІ. Зібрання, ІV. Розмови, V. Часописи, VІ. Чутки й др.

Прес-інфор[маційні] Бюро дають що 2 тижні /на 5 й на 20 кожного місяця/ свої звідомлення до Центру /УЦНКК/ по нижче показаній схемі:

А. Стан Держав Світу /загальний, по окремо кожної держави та їхні взаємовідносини/: 1. Політичний. 2. Економічний.

Б. Стан українського нац[іонально]-державного питання:

а/ на світовому форумі: 1. Загально-політичний, 2. Загально-економичний.

б/ на Україні: 1. Політичний. 2. Економічний. 3. Відношення до сучасної влади.

в/ на еміграції: 1. Політичний. 2. Економічний. 3. Сучасний політичний груповий розподіл. 4. Взаємовідносини між групами. 5. Звязки з Україною й впливи на терені України. 6. Культурно-освітні організації й установи та зв’язки й взаємовідносини меж ними.

Всі здобуті по сій схемі дані повинні в надсиланих звідомленнях обов’язково носити на собі відповідні буквенні й цифрові відзнаки, показані в сій схемі.



Відпис того звіту посилаю Рікові.

Инші листи є без ніякого значіння, тому не подаю їхнього змісту.

Цей звіт висилаю: Вірі37, Карпатові та Орґанському38. Ще раз підкреслюю довірочність цілої справи, бо листи назад ідуть до Горбанюка.

Карпат може використати переслані йому оригінали, але довірочно.



следующая страница >>