asyan.org
добавить свой файл
1 2
Лабораторна робота № 5(1).
Обертальний рух твердого тіла
Мета роботи: експериментальна перевірка основного рівняння обертального руху твердого тіла навколо закріпленої осі.

Короткі теоретичні відомості. Для обертального руху крім маси і сили, що діє на тіло, вводяться фізичні величини, які залежать від точки прикладання сили і від розподілу маси тіла. Такими величинами є момент сили та момент інерції.

Моментом сили відносно нерухомої точки О називається векторний добуток радіус-вектора , що проведений з точки О в точку А прикладання сили , на саму цю силу:



Вектор спрямовано перпендикулярно площині векторів та (рис.5.1). Його модуль:

, (5.1)

де – кут між ;  – плече силы .

Моментом сили Мz відносно осі Z називається проекція на цю вісь вектора момента сили відносно довільної точки, вибраної на даній осі.

Інерційні властивості тіл, що обертаються, тобто здатність тіл чинити опір спробам змінити швидкість їх обертального руху, в тому числі і спробам надати їм обертального руху, характеризують моментом інерції. Моментом інерції системи відносно осі Z називається величина Iz, яка дорівнює сумі добутків мас матеріальних точок, що утворюють систему, на квадрат відстані від кожної з матеріальних точок до даної осі: . У випадку неперервного разподілу маси знаходження момента інерції зводиться до обчислення інтеграла: .

Відповідно до основного рівняння обертального руху твердого тіла добуток момента інерції системи Iz відносно осі Z на кутове прискорення β дорівнює сумарному моменту зовнішніх сил відносно цієї осі має вигляд:

, (5.2)

Для експериментальної перевірки даного співвідношення в роботі використовується маятник Обербека (рис.5.2). Він складається з чотирьох стрижнів S і двох шківів з радіусами R1 та R2, що закріплені на спільній горизонтальній осі. По стрижням можуть переміщуватися і закріплятися в потрібному положенні чотири (по одному на кожний стрижень) вантажі однакової маси m0. За допомогою вантажа маси m, закріпленого на кінці намотаної на один із шківів нитки, маятник приводиться у рух.

Скориставшись (5.1), запишемо рівняння обертального руху маятника у скалярній формі :

(5.3)

Нехтуючи силами тертя і вважаючи нитку невагомою та нерозтяжною, отримаємо:

, (5.3а)

де Тсила натягу нитки, до якї прикріплено вантаж, R − радіус відповідного шківа.

Рівняння поступального руху вантажа на нитці:

, (5.4)

де а − лінійне прискорення вантажа маси m, g − прискорення вільного падіння.

Рівняння кінематичного зв’язку:

(5.5)

де – тангенціальне прискорення шківа.

Із системи рівнянь (5.3 − 5.5) випливає, що вантаж m має рухатися з постійним прискоренням :

(5.6)

Основне рівняння обертального руху (5.3) було записане без урахування момента сил тертя в осі маятника і момента сил в’язкого тертя повітря. Для доведення правомірності такого підходу в процесі виконання роботы необхідно переконатися в тому, що сумарний момент сил тертя значно менший від момента сили натягу нитки , який, враховуючи (5.4) і (5.6), дорівнює:

(5.7)

Враховуючи нерівність , запишемо, що .

Порівняємо величину момента сили тертя в припущенні, що він залишається незмінним під час руху. При опусканні вантажу m з позначки х0 на всю довжину нитки до позначки х3 і потім, при наступному піднятті до позначки х4 , зміна його потенціальної енергії дорівнює роботі сили тертя, тобто:



де − повний кут повороту маятника Обербека, причому:

.

Таким чином, умова незначущості момента сил тертя матиме вигляд:

. (5.8)

Враховуючи, що , маємо . (5.8а)

Порядок виконання роботи

Завдання 1. Перевірка закона руху.

З (5.3 − 5.5) випливає, що обертання маятника Обербека відбувається з постійним кутовим прискоренням , при цьому вантаж m опускається з постійним лінійним прискоренням а. Координата х змінюється за законом (вісь х системи координат спрямовано донизу):

(5.9)

Використовуючи (5.9), визначимо час t проходження вантажу між позначками x1 та x2:

(5.10)

З (5.10) випливає, що у випадку рівноприскореного руху (a = const) і при фіксованих положеннях х0 і х2 залежність часу t від носить лінійний характер і зображується на графіку прямою лінією.
Порядок виконання вимірювань
1. Встановити вантажі m0 в середнє положення, размістивши їх на рівних відстанях від осі таким чином, щоб маятник знаходився в положені байдужої рівноваги. В цьому стані маятник, приведений в обертальний рух, зупиняється щоразу в новому положенні, і його зупинка не супроводжується коливаннями навколо положення рівноваги. Рух вантажа m завжди починається з одного й того ж положення х0, яке необхідно записати в протокол. Нитку намотують на вал шківа більшого діаметра виток до витка.

2. Відпустити вантаж m та виміряти час t , проходження між позначками х1 та х2. Дані записати до табл. 5.1. Провести вимірювання часу t для 5 положень х1 верхнього датчика (рекомендується змінювати х1 з кроком 3 см). Для кожного положення датчика вимірювання часу провести не менше = 3 разів.

3. Для 5−7-ми перших дослідів виміряти значення х4позначки, до якої піднимається вантаж при обертанні маятника в один бік. Результати занести до табл. 5.1.

4. Визначити значення х3 − максимальної позначки, до якої опускається вантаж m під час руху.

Обробка результатів
1. За експериментальними даними для кожного положення фотоприймача х1 розрахувати середнє значення t за формулою

,

де n − кількість вимірювань при кожному фіксованому положенні х1. Результати обчислень занести до табл. 5.1.

2. Побудувати залежність від , та переконатися в тому, що рух вантажа рівноприскорений.

3. Знайти середнє значення та оцінити величину за формулою (5.8). Переконатися в малому значенні момента сили тертя порівняно з початковим моментом сили тяжіння mgR.

4. Визначити лінійне прискорення вантажа а та кутове прискорення шківа β:



.

5. Розрахувати середнє значення лінійного прискорення <a> і середнє значення кутового прискорення <β>. Результати обчислень занести до табл. 5.1.

Положення кронштейнів: x0 = . м, x2 = . м.

Максимальна позначка, до якої опускається вантаж m: х3 = . м.

Таблиця 5.1.



x1i, м

x4i, м

, м

ti, с

, с





ai, м/с2

, м/с2

βi, с-2

, с-2

1

.

.




.






















2

.

.

.










3

.

.

.














































1

.

.




.






















2

.

.

.










3

.

.

.














































1

.

.




.






















2

.

.

.










3

.

.

.














































1

.

.




.






















2

.

.

.










3

.

.

.














































1

.

.




.






















2

.

.

.










3

.

.

.











Завдання 2. Експериментальна перевірка незалежності інерційних властивостей маятника (моменту інерції) від моменту зовнішніх сил.

З рівняння (5.3) маємо



Із рівнянь (5.6), (5.10) випливає, що

(5.11)

Всі величини, що входять до рівняння (5.11), крім відомих m і g, визначаються експериментально.



следующая страница >>