asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4
Василь Кожелянко

Володимир Сердюк
КАЗКА ДІДА ЗИГМУНДА. Варіант назви : COMMEMORABILA.

Детективна п’єса на 4 дії.
ДІЯ ПЕРША

КАРТИНА ПЕРША
Входить оповідач-казкар - дід Зигмунд. Він одягнутий по моді кінця ХІХ-поч. ХХ ст. з професорською борідкою, у пенсне, з годинником на ланцюжку. Виходить на авансцену.
Дід ЗИГМУНД. Здрастуйте, діточки! І знову до вас завітав я, дідусь Зигмунд, з новою казочкою. Отож вмощуйтесь зручненько і слухайте уважненько. Сьогодні я розповім вам казку про чотирьох злих комплетят і добру фею Шарлотту Геркулесівну...
В той час коли дід Зигмунд розповідає «дітям» казочку працівники сцени встановлюють за його спиною декорації: кімнату без вікон, з одними дверима, посеред якої стоїть драбина кудись догори, кілька стільців і стіл.
...І ось, діти, ці злі комплетята затіяли щось лихе. Вони мало того, що безперервно займаються азартними іграми, що вже саме по собі велике зло, негарно так, дітки, не беріть з цих поганих комплетят прикладу це не по-піонерськи, тобто по-скаутськи, в сенсі по-пластунськи...
Дід Зигмунд ще щось говорить, але його стає все менше чути і згодом взагалі звук від нього не поступає. Дід ще трохи артикулює, допомагаючи собі виховними жестами, і нарешті непомітно зникає за кулісами. А тим часом в кімнаті з’являються четверо «злих комплетят» Вони сідають за стіл і починають грати в карти.

ЧУТИ ВИГУКИ: «Ні, туз пік. І шістка зверху. Шістка зверху? Так. Ні, пас.» І т.п.

«Комплетята» це четверо молодих людей. Перший - Східний принц. Він у коштовній обсипаній самоцвітами одежі (халат, чалма, кинджал за поясом), випещений, постійно облизує пухкі червоні губи. Дуже млявий і повільний. Другий - Терорист кінця ХХ ст. Він у шкіряній куртці, військових камуфляжних штанах, коротко стрижений, в чорних окулярах, на поясі - гранати, на ремінці через плече - автомат «Узі». Дуже непосидючий і рухливий. Третій - Хіпі 60-х років ХХ ст. Худий, з довгим волоссям, перетянутим індійською кольоровою пов’язкою, неголений, на шиї на шкіряній мотузці - пацифістська емблема «голубина лапка», на зап’ястках - фєнєчки, босий, в залатаних джинсах, постійно курить маріхуану. Загальмований, але ідейний. Четвертий - Індійський йог. Хто він? Він дуже худий, голий чолов’яга у індуїстській чалмі. Мовчазний і незворушний падає згори на підлогу.
ЙОГ. Геп!

ПРИНЦ. З поверненням, брате!

ХІПІ. Ласкаво просимо.

ТЕРОРИСТ (схоплюється). Та скільки можна це терпіти. Це ж гірше лондонської тюрми. Це якийсь капонір кривий.

ХІПІ (замріяно). І - тиша.

ПРИНЦ. Тиша, тиша. Матроська! Ех, матросики - матросики, штани кльош і шії такі засмаглі.

ТЕРОРИСТ (кричить). Допоки? (підбігає до драбини і хапливо лізе догори. Решта з жахом спостерігають. Терорист майже долізає до стелі, як згори висовується величезна Рука з кийком і боляче бє його по голові, він скочується вниз. Верещить.) Та допоки це можна терпіти? Лиш кров! Лише кров зможе покласти цьому край! Вбивати! Вбивати...

ХІПІ. А християнське чи навіть буддійське (поклін у бік Йога) прощення? А любов до ближнього, яко до самого себе?

Терорист. А хто проти любови? Якщо ти не полюбиш ворога свого, то як зможеш його вбити. А якщо не вб’єш ворога свого, то як зможеш простити його?!

ХІПІ. А я про що? Прости ворогу своєму, але мертвому, на тому світі, спочатку відправ його гарненько в пекло, до його праотців, а потім вже прощай.

ЙОГ. Вбиваючи ближнього ти таким чином вбиваєш себе. А самогубство - тяжкий гріх.

ПРИНЦ. А якщо ти не вб’єш ворога, і даси йому можливість вбити себе, то чи це не самогубство?! Я вже не кажу про таке солодке почуття як ненависть.

ТЕРОРИСТ. Любов - це ненависть, а ненависть - це любов, і нема на це жодної ради. (Терорист чистить свій автомат, Хіпі скручує цигарку, Йог медитує, Принц погладжує себе по оголених грудях.) Проклята цензура! ( погрожує кулаком комусь нагорі).

ПРИНЦ. Фі, брате, нам соромно за тебе, як вульгарно ти говориш. Братчику, що за лексикон?

ТЕРОРИСТ. А що ти хочеш аби я цю гадину величавмаєстатним «Супер - его»?

ПРИНЦ. А чому б ні, це її законне ім’я, за паспортом.

ТЕРОРИСТ. Ш-ш-шіт! Воно не просто Цензура, воно ще й Природжений Тюремник, тримає нас, чесних, шляхетних, волелюбних у цій задушливій тюрмі.

ПРИНЦ. Братчику, що за лексикон? Це тобі не тюрма, а пансіон під цілком благозвучною назвою «Ід».

ЙОГ. Браття, як би там не було, а треба визнати одну маленьку просту річ: всі ми хочемо прорватись у омріяне обітоване «Его», а це неадекватне «Супер - его» нас не пускає. Це такі реалії нашого посьойбічного життя, і це треба сприймати таким, як воно є у цій матеріальній ілюзії.

ХІПІ. На всяк випадок є інший шлях. (показує худою рукою на двері у стіні.)

ТЕРОРИСТ. Красно дякую, брате! Я такого від тебе не чекав! Цікава пропозиція! Ти пропонуєш мені ввійти в ці колаборантські двері і ввійти в «Его» через сублімаційні, майже концентраційні лабіринти?! Уявляю яким я туди з’явлюсь: замість дужого агресивного ідейного енергійного і динамічного бойовика в «Его» ввійде якийсь нестрижений розгвинчений і нетверезий мистець - пацифіст. Красно дякую, братчику!

ХІПІ. Та я що? Я - нічого. Але ніж тут за так пропадати.

ЙОГ. А що ти маєш проти старих людей? Вони теж роблять свою справу. Роль старших людей бути стримуючим фактором: берегами стрімкої ріки життя. Молодь гарячкує завжди, поспішає, це - стрімнина. Люди середнього віку - це сповільнена течія біля берегів. А старі люди - це власне береги, що направляють рух води - людей. Інакше би стрімнина розлилась повінню, затопила б усе, але вода ніколи б не стала рікою.

ТЕРОРИСТ. І куди мене стрімкого направляють мудрі береги, брате?

ЙОГ (показує пальцем догори). Туди?

ХІПІ. Але ж...

ПРИНЦ. Але ж...

ТЕРОРИСТ. Бог - свідок, я не хотів його вбивати. (Терорист вправно лізе драбиною догори. Висувається Рука з кийком, бє, але Терорист спритно ухиляється від удару і проникає догори, де ми вже його не бачимо. Німа сцена. Довго грає мілітарна музика. Найкращою тут була б пісня італійських партизанів т.зв. «Бела чао».)
ЗАВІСА.

КАРТИНА ДРУГА.

Вітальня - хол в заможному буржуазному домі. За столом сидить родина: троє братів і сестра. Грають у карти.
СТАРШИЙ. Він у нас завжди був інфант-терібль.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Просив би не узагальнювати. Я - нормальний хлоп. І нас таких - більшість. Наша зелена батьківщина тримається на таких, як я. Все інше - це терени рок-зірок і балерунів.

МОЛОДШИЙ. Ах, «зелені лани нашої Батьківщини!» Можна подумати, що ти щоранку, взувши гумові чоботи, обходиш ці лани. Пестиш долонею колоски, рахуєш овечок, а до твоєї ноги тулиться рудий пес-вівчур.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. О! Поет, ну це відчувається. Браво. Я завжди радив тобі не приховувати свого таланту.

МОЛОДШИЙ. Скільки пам’ятаю зі свого дитинства, ти завжди бив мене по голові.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Ні, не завжди. Як мама помічала таке, то завжди кричала, аби бив тебе по чомусь іншому, лише не по голові.

СЕСТРА. Знову ви про себе! Чому кожен з присутніх говорить лише про себе. Чому ніхто не хоче згадати про покійного?

СТАРШИЙ. Бідний Йорик! Він у нас завжди був інфант-терібль.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Він був як не як розбещеною людиною. До мене чіплявся. З ним (киває на Молодшого) не раз по голубих ланах нашої батьківщини прогулювався.

МОЛОДШИЙ. Не завадило б його покласти у це крісло (вказує на фотель біля каміна.), аби не говорити про нього за його відсутности.

СЕСТРА. Досить нам уже покійників у домі і так у кожній шафі - скелет.

СТАРШИЙ. Сарака Йорик.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Викинути би його на смітник.

МОЛОДШИЙ. Гуманно. Але поліція не дозволяє, наказали дочекатись детектива, який мусить знайти вбивцю.

СЕСТРА. Я хочу сказати, що слово «вбивця» не зважаючи на форму все-таки чоловічого роду.

СТАРШИЙ. Що за натяки?! Попрошу без натяків. Прийде детектив і знайде вбивцю. Комісар мені сказав, що це буде сама Шарлота Геркулесівна.

МОЛОДШИЙ. Чули-чули, геніальна нишпорка, яка розкрила вже дев’яносто шість вбивств.

СЕСТРА. Газети пишуть, що вона ввібрала в себе найкращі якості Шерлока Холмса і Геркюля Пуаро.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Це як ввібрала, зі спермою?

СЕСТРА. Не думаю. Жінки такого фаху, як правило, старі діви у синіх панчохах.

МОЛОДШИЙ. У чоловічих піджаках, гарних краватках і шнурованих черевиках на низьклму обцасі.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Курить цигарки без фільтра, від неї постійно тхне пивом і сосисками з капустою.

СТАРШИЙ. Відповідно - зачіска у неї, як у Шерлока, а фігура, як у Геркюля. Мабуть, ще й кульгає на ліву ногу.

МОЛОДШИЙ. Мусить кульгати, бо ж у лівому її черевику постійно цвях муляє.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Має нікельовані зуби і носить слуховий апарат.

СТАРШИЙ. Опирається на паличку, обмотану синьою ізоляційною стрічкою.

СЕСТРА. Коли чує слово «клітор» втрачає свідомість.

(Входить Шарлота Геркулесівна. Це ефектна блондинка із зовнішністю і фігурою топ-моделі. Одягнута у модне, що підкреслює її бездоганну будову, вбрання. В руках елегантна дамська сумочка. Вона, залишаючи за собою інверсію дорогих парфумів, проходить по холу. Знімає капелюшок, кладе його на камінну поличку, сідає у фотель, заклавши оголену ногу за ногу. З сумочки виймає пачку дорогих дамських цигарок, золотий мундштук.)

ШАРЛОТА (весело оглядає знічену сімейку). Хтось у цьому домі пригостить даму вогником? (Старший, Середульший і Сестра навперейми один одному кидаються до Шарлоти із запаленими запальничками. Вона припадює у Сестри. Звертається до неї.) Рибонько, дякую. Я думаю, що ми з тобою неодмінно ще поговоримо і про кліторний оргазм, і про фалічний шовінізм у сексі, але мені дуже шкода, зараз я мушу швиденько з’ясувати, хто з вас чотирьох вбив бідного вашого непота Йорика.

СЕСТРА (збуджена і радісна). Мадам. Мадам...

ШАРЛОТА. Отож, панове, розповідати мені сон рябої кобили, який ви вкупі вифантазували сержантові, мені не треба. Є факти: у будинку було п’ятеро - ваша благочестива родина і Йорик. Останній став покійником шляхом отримання смертельних вогнепальних поранень з автомата «Узі». Зброї нема, вбивці - теж. Поки що!

СТАРШИЙ. Але ж, пані, кожен з нас має залізне алібі.

ШАРЛОТА. Це як?

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Як я міг вбити нещасного Йорика, коли я міцно спав у своїй кімнаті.

СЕСТРА. Я теж спала у своїй кімнаті.

МОЛОДШИЙ. І я, у своїй.

СТАРШИЙ. Ось бачите, шановна Шарлото Геркулесівно, вся родина спала, кожен у своїй кімнаті, Йорик спав у кімнаті для гостей. Рано всі прокинулись, крім бідного Йорика, звичайно. Він лежав у своїй постелі вже неживий. Хтось застрелив його.

ШАРЛОТА. Скажіть, дуже прошу, благочестива родино, скільки у вас кімнат для гостей?

СТАРШИЙ. Ми не бідні люди, але кімната для гостей лише одна. Так хотів наш покійний татечко.

ШАРЛОТА. Шо, такий скупий був?

СТАРШИЙ. Та як ви смієте?! Просто наш любий таточко не любив надміру гостей.

МОЛОДШИЙ. А все почалось відтоді як у нас гостила родина Джонс. Всі - божевільні!

СЕСТРА. Е, ти був ще малий і не пам’ятаєш всього. Я розкажу. Гостювала у нас родина Джонс. Як він сказав, всі - божевільні! Спочатку місс Джонс підпалила наш будинок, а коли приїхали пожежники, то вся сімейка Джонсів відстрілювалась від них з автоматів «Узі», як терористи від спецназу. Так і загинули усі від вибуху газового балону. Дивно, правда?

ШАРЛОТА. Дивно лише те, що у вас тепер одна кімната для гостей і люди ви не бідні. А більше крім бідного Йорика, ви гостей не чекали.

СТАРШИЙ. Не чекали.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Не чекали.

МОЛОДШИЙ. Не чекали.

СЕСТРА. Не чекали.

ШАРЛОТА. А про цю телеграму ви очевидно забули? (бере з камінної полички телеграму).

СТАРШИЙ. Забули...

СЕРЕДУЛЬШИЙ. А й справді, вчора поштар приніс цю телеграму.

МОЛОДШИЙ. Це ще один наш непіт.

СЕСТРА. Йорик Магнум.

СТАРШИЙ. Це прізвище таке, означає Йорик Багатий.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. До речі, за «Магнум» цей Йорик і отримав свій перший термін ув’язнення. Я маю на увазі револьвер «Магнум». Любив, курвий син, зброю.

ШАРЛОТА. І що пише вам цей курвий син? Прошу прочитати. (простягає телеграму Старшому).

СТАРШИЙ (читає). Люба родино кома приїждж пндлк вечірн потягом крапк бд ласка кімнату для гостей крпк.

МОЛОДШИЙ. Отож сьогодні понеділок і невдовзі приїжджає наш любий непіт Йорик Багатий, а кімната для гостей все ще не готова.І злочинця не впіймано. Давно казав: не бабське це діло - вбивць ловити.

СЕСТРА. Фі, брате, як ти можеш так казати, це ж сама... сама (закохано дивиться на Шарлоту). сама досконалість. (Шарлота робить Сестрі лесбійські знаки, та бідна мліє).

СТАРШИЙ. Не зважайте на нього, він ще малий.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Та й на голубих ланах нашої батьківщини йому краще гуляється, ніж по звичайних зелених.

МОЛОДШИЙ. Гетеросексуальні шовіністи!

ШАРЛОТА. Що ж, любі мої, поговоримо про секс. А поки що я попрошу вас (до Старшого) порозважати своїх рідних цією азартною грою в карти, поки я зателефоную куди слід. (бере з камінної полички свою сумочку, дістає мобільний телефон. Набирає номер). Алло, шефе. Це Шарлота Геркулесівна. Так, розкрила. Рівно о сьомій хай прибуде наряд з кайданками. Ні, рівно о сьомій. Він може бути озброєний. Так, так. Ні, за мене не переживайте, я в безпеці. (родина ошелешено дивиться на Шарлоту. Вона ховає телефон і довго чепуриться перед дзеркальцем).

ПАУЗА.

СЕСТРА.Мали щось про секс говорити.

СТАРШИЙ. Зоофілія! Нарешті згадав те кляте слово.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. До чого це ти? До чого це слово?

СТАРШИЙ. Та так. Кожен як захоче, то приліпить його собі до відповідного місця. Мені особисто воно зовсім не подобається.

МОЛОДШИЙ. Слово як слово.

СТАРШИЙ. Не скажіть - науковий термін. Отако яйцеголові понавидумують термінів та таких, що не лише нічого не зрозумієш за ними про життя, а взагалі жити не захочеш.

МОЛОДШИЙ. Терміни це дуже зручно: вимовляєш слово і нічого більше пояснювати не треба.

ШАРЛОТА. Гомосуїцилізм.

СЕРЕДУЛЬШИЙ. Еге ж, почуєш таке паскудне слівце і відразу зрозумієш з ким маєш справу. Хіба нормальній людині такі слова відомі?

МОЛОДШИЙ. Бабця таких розумників різала.

(Сім разів бомкає антикварний годинник, стрілки показують сьому. Лунають два дзвінки в двері).

СЕСТРА. Дзвонять і з парадного і з чорного. Відчиніть, хлопці. (до Шарлоти). Чи не впускати?

ШАРЛОТА ( виймає з сумочки великий нікельований пістолет, кладе на свої оголені звабливі коліна і мило посміхається). Впустіть, впустіть, такі гості.

(Середульший і Молодший відчиняють. З парадних дверей входить Терорист з першої картини. У нього в руках величезна валіза з ідіотськими туристичними наліпками, на голові дорожний капелюх. З чорного ходу входять троє полісменів з револьверами і кайданками.)

ТЕРОРИСТ. Здрастуйте, любі! Ви отримали мою телеграму? Чекали на мене? Раді? Втішені? Бо я дуже радий і втішений! (Обіймає родину, зупиняється перед Шарлотою.) О, чарівна незнайомко, не маю чести бути знайомим, чи не... чи це хтось з вас (до братів.) одружився? Якщо так, то вітаю, вітаю...

ШАРЛОТА (направляє на нього пістолет). Досить комедію ламати, Магнуме, тебе заарештовано за вбивство громадянина Йорика Бідного. (до полісменів.) Одягніть його в кайданки. (Полісмени одягають Терориста в бранзулетки, обшукують, виймаючи з-під куртки гранати і автомат «Узі».) Тепер ти вже нікого більше не будеш вбивати. Заберіть його! (Полісмени виводять Терриста. Сестра підбігає до Шарлоти, пристрасно цілує її в губи. Старший і Середульший збентежено тупцюють біля них. Молодший насуплено дивиться.)

СЕСТРА. Ви...ви...ти...сама досконалість.

МОЛОДШИЙ. А я не вірю. Хай пояснить як вона це зробила.

ШАРЛОТА. Все дуже просто. Я зробила так, як мене вчили мої улюблені вчителі Шерлок Холмс та Геркюль Пуаро. Телеграма! Її було послано сьогодні вранці з сусідньої вулиці. А вночі перед тим він вбив бідного Йорика. Але я бачу у вас ще є запитання, тож питайте. (Шарлота починає чепуритись перед дзеркальцем.)

СТАРШИЙ. За що?

СЕРЕДУЛЬШИЙ. За що?

МОЛОДШИЙ. За що?

СЕСТРА. За що?



следующая страница >>