asyan.org
добавить свой файл
1
Вступ


Кожен народ має свою культуру, яка утворилася внаслідок поєднання сучасних досягнень, норм моралі, а також, звичайно, історичного надбання у формі народних традицій, звичаїв, обрядів. Українська земля, як ніяка інша, багата своїми традиціями. Ми можемо пишатися своїм історичним минулим!

Більше трьох віків у нашій історії займає епоха козацтва. Це той час, коли формувалась сучасна незалежність нашої держави, волелюбна та працьовита натура наших людей.

Обов"язком школи є виховання дітей у формі духовності, нерозривного зв"язку сучасного та минулого. Саме на таких засадах грунтується козацька педагогіка, яка має багатогранний, надзвичайно потужний громадянський, освітньо-виховний, ідейно-моральний, світоглядний та духовний потенціал, що дозволяє виховувати громадян-патріотів з високою національною свідомістю, гідних своєї Батьківщини і народу.

З 2005 року у Голопристанській загальноосвітній школі № 4 працює гурток

„Козацька стежина”. Гурток постійно відвідують багато учнів школи, які отримують не тільки історичні знання про славетне життя запорізьких козаків, а й активно займаються фізичними вправами, спортивними іграми. Пріорітетними видами діяльності гуртка є літературно-мистецький та народно-образотворчий напрямки. До плану роботи входить проведення тематичних вечорів, семінарів, спортивних змагань, виставок, походів по історичним місцям рідного краю. З чого все починалось? Ще у 2003 році наша школа активно почала співпрацювати з козаками Олешківської Січі, брала участь у спільних заходах та спортивних змаганнях. Багатьом сподобалось таке проводження часу і, за сприянням адміністрації школи, у визначений час почав працювати гурток.

Пропонуємо похід вихідного дня

"Козацька стежина"
Неозорі степи України, Хто кохав рідний край до загину,

Чарівливі Дніпра береги, Мав у серці синівську любов, Синя хвиля за хвилею рине, Той на Січ в злу і добру годину Крізь розлогі квітчасті луги. Батьківщині служити пішов. Там і Січ Запорізька стояла, І козацька озброєна лава Мов орлине гніздо серед скель, Рідний край берегла день і ніч. Ворогам-хижакам не давала І світами котилася слава Українських топтати осель. Про стару Запорізьку Січ.
Маршрут походу
Тривалість - 1 день

Протяжність – 25 км.

Ходовий час – 9год.30хв.

Спосіб пересування: пішки, автобус.

Опис маршруту


  1. Голопристанська ЗОШ №4 . Будинок-пам'ятка історії кінця XIX ст., кімната "Козацькому роду – нема переводу"

  2. С.Праві Солонці .„Меморіальний хрест”, на честь кошового отамана Івана Сірка,

3. С.Праві Солонці "Паросток-2007"

4. М.Цюрупинськ. "Світлиця", музей козаків Олешківської Січі

  1. М. Цюрупинськ. „Козацький дзвін”, на місці Олешківської Січі 1711-1728р


Мета:
1. Вивчення історії українського козацтва

2. Зберження та продовження козацьких звичаїв, традицій, обрядів

3. Пошуково-дослідницька робота

4. Психофізичний розвиток особистості на основі відродження козацьких традицій фізичного загартування

5. Виховання громадянського і патріотичного інтересу до минулого і сучасного

Завдання
- під час походу дізнатися про історію відвіданих місць

- формувати в учнів кращі громадянські якості

- фізично загартуватися, зміцнити здоров"я

- сформувати світогляд, грунтований на національних та загальнолюдських цінностях, пошану до старших людей, прагнення до милосердя


Розроблений маршрут пропонуємо для проходження дітьми

старшої вікової групи.

Голопристанська ЗОШ №4 . Будинок-пам'ятка історії кінця XIX ст., кімната "Козацькому роду – нема переводу"
Голопристанська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 – історико-архітектурна пам’ятка кінця ХІХ ст.. Вона збудована в 1911 році. Цей навчальний заклад відомий ще й тим, що тут навчався двічі Герой Радянського Союзу, наш земляк Петро Опанасович Покришев.


Плідно працює наш гурток протягом всього навчального року. І вже сьогодні ми можемо показати немало. Силами гуртківців зібрано великий матеріал з історії козацької доби, народні традиції, сценарії свят. Маємо власний герб і прапор, який символізує сутність живого та нерозривний зв”язок минулого, сучасного і майбутнього. До речі, усіх бажаючих запрошуємо відвідати наш козацький куточок, у якому представлені такі розділи: утворення козацької держави, козацькі нагороди, фотостенд та письмові роботи у шкільній газеті під назвою "Сторінки сучасного". Тут кожен охочий отримає повну інформацію про виникнення козацтва на Україні, дізнається про славетних гетьманів та устрій козацької держави, зброю та бойові відзнаки.



С.Праві Солонці .„Меморіальний хрест”, на честь кошового отамана Івана Сірка
"Історія міст і сіл України" дає лише один рядок про те, що с.Солонці засновано 1840 р.. Спробуємо розвідати дещо нове і відповімо на запитання: Солонцям – 167 р., чи більше 300 років?

За словами І. Сидоренка, сотника Олешківської Січі, на території сучасного села споконвіку мешкали так звані бродники. Більше 1000 років вони полювали, рибалили, добували сіль, яку вивозили по Соляному шляху на Україну. Сіль завжди була золотом. Ці бродники жили самотньо і скромно у бурдюгах і зимівниках. Скоро вони від кримчаків отримали назву "кай-сак", або по нашому – козак. Отож, початок активного заселення території Солонцівщини прямо пов"язано з історією козацтва, з іменами кошового отамана Запорозької Січі І. Сірка, гетьманів І. Мазепи, П.Орлика та кошового отамана Олешківської Січі К. Гордієнка.




До 1709 року степові землі Таврії належали безроздільно кримським татарам та туркам і мали назву Дешт-и-Кипчак, тобто –Дикий Степ. Вони були тут повними господарями. Але до цього часу на місці Солонців існувала і діяла укріплена фортеця-паланка Кардашин.

Є історичне свідчення, що 1671 р. І. Сірко, прямуючи з Очакова у Січ, залишив у паланці Кардашин провіант та зброю. Отже, фортеця була збудована багато раніше.


На цьому місці сьогодні, козаками Олешківської Січі, поставлений мемореальний хрест на честь кошового отамана Івана Сірка.



С .Праві Солонці "Паросток-2007"

Сьогодні нам випала честь на березі Кардашинського лиману, саме на тому місці, де приставав до берега Іван Сірко, взяти участь у козацькій спортивно - патріотичній грі "Паросток – 2007". Щороку тут збирається багато молодих джур, учнів 8 – 9 класів, які проходять спортивний вишкіл.



До програми змагань входить естафетний біг, силові конкурси - перетягування канату і підняття гирі, інтелектуальний - на знання історії козацької доби, і головне - перегони на козацькій "Чайці". А після виснажливих змагань куштування смачного кулішу, насолода від красивої природи та спілкування.


М.Цюрупинськ. "Світлиця"- музей козаків Олешківської Січі

На території сучасної України залишилося тільки три місця, де існували козацькі фортеці – Січі, решта - вщент зруйновані і затоплені Дніпром. Одне таке славетне місце знаходиться поряд з нами - у місті Цюрупинськ (колишні Олешки), який ми відвідали.

Тепло зустріли нас справжні козаки: отаман Олешківської Січі - В.М.Бережко, писар – Л.П.Сидоренко, і запросили до свого музею – світлиці. Дуже цікаву розповідь ми почули з історії і розвитку сучасного козацтва, побачили багато експонатів музею, адже тут зібрані не тільки рештки славетного минулого , а й предмети з різних куточків світу. У перспективі у нас дуже тісна співпраця, спільні заходи і походи. Після зустрічі ми отримали неабияке задоволення від спілкування, а головне - натхнення на подальшу роботу.




М. Цюрупинськ. „Козацький дзвін” на місці Олешківської Січі 1711-1728 р.

Коли шведсько-українські війська були переможені російською армією під Полтавою, всі хто підтримали І. Мазепу, були оголошені зрадниками і приречені до страти Петром І. Почались жорстокі переслідування мазепинців і їх сімей, знищувались цілі села і міста. Хто уникнув смерті, той змушений був втікати з України. Найближчим закордонням було Кримське Ханство. З травня по вересень 1711 року новий гетьман П. Орлик з К. Гордієнком були з депутацією у султана, і той наказав кримському хану Менглі-Гірею виділити козакам землі по річці Конці до лиману Кардашин.

Вже на Воздвиження 1711 року близько 8 тис. козаків перебралось в урочище Олешки, а до Покрови ще 6 тис. заселили плавні по лиману Кардашин, Козачі Лагері, Раденське, Голій Пристані, Піщанівці, Тарасівці. Козаки повинні були нести військову службу на користь хана і тому відразу за наказом кошового К. Гордієнка почали зводити Олешківську Січ та лагодити паланкове укріплення на лимані.