asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4




Добридень, Шановний Чительнику!

Твоїй увазі пропонується невеличка розумова розвага: «СЛОВНИЧОК-НОВОТВІРНИЧОК». Втім, хто зна’, наскільки це, власне, розвага, а наскільки намагання трішечки зазирнути у Майбутнє :))

Забігаючи наперед, зауважу дві засадничі речі. По-перше, «НОВОТВІРНИЧОК» все ж таки є чернеткою, пошуком – він постійно перебуває у русі: щось змінюється у ньому, щось витирається назавжди, а щось, зрозуміло, і додається. По-друге – і це головне!! – дописувач в жодному випадку не стверджує, що ця розвідка є останньою істиною, боже борони! Завжди радий вислухати слушні зауваження та пропонови, тим паче, що не раз натикався на подібні досліди й серед инших Небайдужих. Тож моя справа – запропонувати, а далі життя саме щось сприйме, а щось на глухо відкине. Зрештою, так і має бути, бо це природньо для будь-якої мови.

Хоча якщо задуматись, то завжди знаходився хтось нині вже Безіменний, хто прорік те чи инше слівце першим ;о)) Наприклад, шановний Михайло Старицький подарував нам такі слова, як мрія, нестяма, байдужість, страдниця, приємність, чарівливий, пестливий та багато инших. А мати Лесі Українки, одна з родоначальниць Української дитячої літератури і взагалі розумниця Олена Пчілка дала життя означенню, без якого просто не можна уявити наш нинішній мовний запас — слово мистецтво. З її легкої руки в нашій мові прижилися переможець, променистий, палкий

Але їм ще повезло: нехай у вузьких колах, однак про це пам’ятають. Більшість же словотворців – що ті Невідомі Вояки… Та не будемо про сумне: радітиму, якщо зі всього напрацьованого приживеться бодай 8 (вісім) відсотків! До речі, наріжний камінь закладено: якась десята частинка відсотка таки вже в ужитку! ;-))

Хай Буде!


СЛОВНИЧОК-НОВОТВІРНИЧОК (чернетка, але начисто)



Останнє укладення 14 липня 2008р.


Народ, який губить свої слова, перестане бути народом...

Дві мови ніколи помиритися не можуть...

Два народи можуть жити в мирі й любові,

але їхні мови можуть лише воювати...
Стефан Неманя, «Заповіт про Мову»

(сербський святий, письменник, батько святого Сави,

основоположник сербської королівської династії,

кінець ХІІ – початок ХІІІ століття)
Селянська мова — коли беремо мову одиниці — звичайно вбога лексикально, не вироблена форемно, бліда складнево; орієнтуватися тільки на таку мову може хіба той, хто не знає правдивих доріг розвою й життя мови літературної. Селянин завсіди наслідує мову сильнішого, особливо "пана"; і коли цим "паном" є людина чужомовна, мова селянська помітно псується. Не рідкі випадки, коли селяни, — особливо з тих, що трохи понюхали були міської культури, а надто робітники, — говорять зовсім нечистою мовою, говорять простою мішаниною. Орієнтуватися на таку мову — це йти проти засадничих основ своєї мови.

[…]

Словотворення літературної мови наслідує словотворення народне, і в цій ділянці вплив живої мови був і буде дуже корисний; на жаль тільки, літературна мова ще не використала всіх засобів словотворчих, що маємо в живій мові.

Іван ОГІЄНКО (Митрополит Іларіон), «Історія Української Літературної Мови»

http://litopys.org.ua/ohukr/ohu.htm



СЛОВО


РОЗТЛУМАЧЕННЯ


верстак

(новотвір)

комп’ютер. Цей прилад стає дедалі поширенішим засобом і виробництва, і навчання, і розваг. Коли ж його вигадували, він був призначений просто для полегшення складних обчислень, тому й отримав від своїх розробників назвисько computer, сиріч обчислювач. Власне, у колишньому СССР, який намагався у всьому поборювати США і навіть трішечки їх наздоганяти, цей прилад мав інакшу від американської назву – ЕОМ, тобто Електронно-Обчислювальна Машина. Громіздко, як і вся сов’єцька господарка, але загалом по суті.
Инші нації, можливо, трохи й відставали у розробці обчислювачів, але аж ніяк не у присвоєнні своїх питомих назв. Так, у німців цей прилад називається Rechner [рехнер] (від дієслова «обчислювати» – rechnen), французи на нього кажуть (з артиклем) l’ordinateur [льóрдінатоер], подібно й у шведів – ordinator [ордінатор]. Мовчу вже про те, що навіть відносно невелика Чеська нація теж спромоглася винайти свій питомий відповідник – počítač [пóчіітач] і зовсім не має у своїй мові слова «комп’ютер»! Що Чехи! Направду дрібонькі Словенці, яких налічується по світу заледве два мільйони (з пів Києва десь ;)) кажуть по-своєму – računalnik [рачунальнік]!!!! Виходить, не така вже та англійська міжнародна і всім зрозуміла мова, як про неї повсякчас нам, неукам темним, втирають!! :))
Але добу суто електронних обчислень Українці безповоротно прої…хали ;)) Тому марно намагатися сьогодні називати цей прилад застарілим словом обчислювач, тим паче, що ми, на відміну від згаданих німців, французів, шведів і чехів, не можемо стверджувати, мовляв, так склалось історично. Очевидно, в доборі назви для такого повсюдного нині приладдя варто спиратися коли не на завтрашній день, то бодай на сьогоднішній. Отож, щоб нині на «компутері» не робили, по-суті, ми на ньому верстаємо: працюємо зі звуком, чи зі зображенням, або ж просто набиваємо письмена – все одно верстаємо. Звідси – і верстак.
По-перше, відразу зізнаюся, що запозичив його в одній творчій спілці, де наприкінці перекуру завжди лунало: «Ну що ж, до верстака!» – і всі розбігалися по робочих місцях – до «компів» тобто. По-друге, верстак – як не крути, все ж не верстат :)) Крім того сподіваюся, що це слово не надто лякатиме непідготовленого читача, позаяк верстак давно вже перебуває у нашому ужитку, щоправда, більше як столярна чи слюсарна приспособа. Розмаїті верстаки використовувалися нашими пращурами ще в ремеслах, наприклад у ткацтві: бачите, і там робили зворотно-поступальні рухи – верстали тобто :)) Як і в минувшину, сьогодні верстак не перестає бути знаряддям виробництва, а позаяк ми все ж таки майже повністю відійшли від сохи, то і вигляд, і призначення отого знаряддя набули нових обрисів. Залишилася тільки суть. Зрештою, коротко і ясно [див. сюди].
Забігаючи поперед закидів, мовляв верстак попахує німчиною, спробуємо дати роз’яснення. Словник Німецької містить таку замітку: Werktisch – верстак; робочий стіл, від Werk, яке має багато різних значень, але основні це:

1. діло; труд, робота;

2. твір, витвір

3. завод, фабрика; підприємство ітд.
Подібність між Werktisch і верстаком хоча і не буквальна, але помітна. Однак коли «верстак» і має якесь відношення до німців, то воно вже настільки давнє, що його не фіксує навіть Словник іншомовних слів. Швидше за все, що і верстак, і звичайний верстат - це від слова вертіти, а це вже точно «наше». Наприклад, ворота (бо воротити оті величезні двері треба було) у нас існували ще в часи, коли і німці буле не німцями, і навіть ще не ґотами :))
Цю подібність (не тільки у звучанні, але і за змістом) треба все ж таки віднести до того, що і німецька, і українська належать, як нас в школі вчили, до Індоєвропейської мовної сім’ї.
Можна дорікнути: ну добре, праця – працею, а як же навчальне, гральне та розважальне призначення верстака? Ну…, ну вище було обумовлено, що відштовхуватимемося від дня сьогоднішнього. А ось коли йти від дня завтрашнього, злегка передбачаючи майбутнє, то влучніше було б задіяти таке припорошене, але від цього зовсім не скисле слово, як… оруддя. Отут вже точно: які дії ми б не здійснювали на приладді, ми на ньому орудуємо.
Цікаво, що у Тлумачному Словнику російського мовознавця В.І.Даля слово орудие (російський відповідник нашого оруддя) порівнюється зі словом рука і розтлумачується, як «всякое вещественное и невещественное средство, пособие, рычаг действий, все посредствующее между деятелем и делом; инструмент или снаряд, машина, в(у)ручье, снасть. Напр., кричный молот – орудие, и писчее перо – орудие», а вже аж потім значить гармату [див. http://www.slova.ru/article/22398.html]. Похідне від орудия – орудник пояснюється як «орудующий чем, кто распоряжается, кто причиной чему». Ось вам і відповідник «комп’ютернику», а в ширшому розумінні навіть замінник слову «оператор», наприклад «орудник стільникового зв’язку» – звучить?
Свідомий того, що покищо варто зупинитися все ж на верстаку, позаяк оруддя непідготовленого читача трохи приголомшить. Це сьогодні. Проте завтра… Втім орудний відмінок в Українській таки існує і нічо! :о))


вивідка

(новотвір)

інтерв’ю. Створене на взірець слів довідка, розвідка й походить від вивідувати, довідуватися – власне від того, чим новинарі й займаються під час «інтерв’юювання» :)) Зауважте, вивідка суттєво різниться від такого поняття як допит. Не стану приховувати, що до створення вивідки мене підштовхнув польський термін wywiad [вив’яд], який їхній тлумачний словник пояснює як (мовою першоджерела) «to jest rozmową pomiędzy dwiema osobami, lub prowadzącym i grupą osób, podczas której osoba przeprowadzająca wywiad zadaje pytania w celu uzyskania pewnych informacji» [то є розмова поміж двома особами, або ж ведучим і гуртом осіб, під час якої особа, що вивідує, ставить запитання з метою дізнавання певних відомостей – переклад Ю’З’].
Ще цікавіше з інтерв’ю та його похідними вчинили Чехи. Саме інтерв’ю вони називають rozhovor [рóзговор] або rozmluva [рóзмлува], що зрозуміле навіть і нам без перекладу. А ось безпосереднє ставлення запитань (англ. дієслово to interview) звучить вже інакше: dotazovat se [дóтазоват се] або ж vyptávat se [вúптаават се]. Останнє перегукується з нашим випитувати(ся), а перше стане Чительнику зрозумілим, якщо зазначити, що otázka [óтаазка] чеською значить «питання». Відтак той, хто ставить запитання – tazatel [тáзатель], а той, в кого випитуються – dotazovaný [дóтазовании].
Зрештою, Українська мова й без новотворів дозволяє замінити необґрунтований «запозик» інтерв’ю питомо рідними словами: вивідування, довідування, дізнавання чи дізнання, випитування, яке можна подати в скороченому вигляді – випит (подібно до допит). Останнє, щоправда, злостивці відразу прив’яжуть до московське выпить чи навіть нашого випити. Що ж, часто-густо вивідка здійснюється і під це діло, ніде правди діти ;-р.
А ось направду потішило те, що випит знає навіть Майкрософтовський Уворд! ~:-))


виднограй

(новотвір)

відеокліп, Виконання, гра, спів, які можна не тільки почути, а ще й побачити. Наразі чернеткове намагання знайти питомий Укр.відповідник несусвітному покручу «відеокліп»: Українською кліпати можна очима – тоді отой один порух віями і буде кліпом.
Виднограй утворено шляхом складання двох коренів, подібно до слів виднокрай, небокрай – місце, де Небо збігається із Землею; водограй – хвонтан хвранцузькою ;)) далековид, дальновид – вживана в нашій військовій традиції назва замість німецького «бінокль» (зокрема Українськими Січовими Стрільцями та вояками УПА). Основні ж значення англійського clip можна з'ясувати в першому-ліпшому словнику англійської мови, хоча б навіть і тут:

http://www.rambler.ru/dict/scripts/go.cgi?btnG=%CD%E0%E9%F2%E8%21&query=clip&where=enru&start=0&count=15
Дійсно, чим ж воно таке є, оте чудо «кліп», як не тим, коли видно гру гудців? Зазвичай піснярі перед камерою не є собою, самодостатніми особистостями, а корчать з себе бозна які óбрази, створені й описані якимись ляльководами з боку – їм (ляльководам) навіть платять за це дуже і дуже грубі гроші!


Ось і можна назвати одним добрим словом оту частенько поганеньку акторську гру піснярів як виднограй. Чи не так?


впровадник

(новотвір)

– замінник змавпованого слівця продюсер (від англ. producer), яке повсякчас недоладно вживається, без розуміння його витоків. Зазвичай у нас продюсером називають особу, котра дає/вишукує під виконавця гроші. Насправді, впровадник охоплює значно ширше коло діяльності, аніж просте залучення коштів. Здебільшого, впровадники – це люди, які передбачають успіх, які власне і створюють ту чи іншу співочу одиницю: випещують задум, що то має у підсумку бути – шукають того, хто підходить на втілення задумки – займаються подальшою розкруткою і т.д. – словом, впроваджують свою ідею в життя. Від цього і впровадник – тобто головний затійник і втілювач свого ж задуму.
Впровадником може бути як сам пісняр безпосередньо, наприклад Олег Скрипка, Руслана (особистості, що зробили себе самі), так і особа, яка стоїть за лаштунками й до клавіш особисто навіть не доторкається, наприклад Юрій Фальоса (в минулому) в Ані Лорак.
На постсовку існує одна величезна плутанина: продюсер в первинному (англомовному) розумінні це той, хто доклався насамперед до співочого обличчя гурту/пісняра, а не до грошового боку справи – такий собі звукотворець, який вибудовує загальне звучання виконавця і до підприємницького боку справи взагалі може не мати жодного відношення. У нас же в продюсера впхнули все: і звукотворення, і ведення справ (завідуючий), і вигадку співочої одиниці взагалі.
Наприклад, свого часу Брайан Іно (Brian Eno) поставив звучання платівки 1987 року «Дерево Джошуа» (The Joshua Tree) культовій нині ірландській ватазі Ю2 (U2). Ця платівка стоїть осібно в усьому музичному літописі групи. Але він не доклався до створення Ю2 – гурт існував і випускав диски вже й до того; він не займався розкруткою гурту – то робили видавці; він не вів поточних справ музикантів, тощо. Натомість займався тим, що і має робити producer по-тамтешньому: ставив звучання ю-тушникам.


всемережжя

(новотвір)

інтернет. Утворено на взірець слова всесвіт, а також слів безмежжя, бездоріжжя, Запоріжжя, Криворіжжя, зарубіжжя, узбережжя, роздоріжжя, збіжжя, підніжжя тощо.
До речі, у братів-сябрів питомим рідним відповідником інтернету є надзвичайно цікавий термін – сеціва [сЄціва]. А в братів-чехів повним тлумаченням слова internet є mezinárodní počítačová síť [мéзінаародніі пóчіітачоваа сіть], себто дослівно: міжнародна верстакова сітка, мережа. Майже, що російською сеть [сєть], яке чомусь невиправдано заміщується іншомовним запозиченням. Як бачимо, всі ми довкола одних й тих самих тенет товчемося :о))
Часто-густо прихильниками українського чистослів’я для позначення інтернету вживається просто слово Мережа – саме із заголовної букви. Здавалося, чому б все так і не залишити? Ну по-перше, якого милого жмут дротів, супутникових тарілок ітд називати з великої? Це (покищо :)) не жива істота, і навіть не створена Творцем планета чи океан. Якщо вже на те пішло, тоді слово Каналізація теж вартувало би писати із заголовної, бо ця «мережа» за розмахом либонь побільшою за інтернет буде. Вже мовчу про її неоціненне значення для теперішнього людського буття ;-))
З іншого боку, просто мереж є багато: це і мережа збуту чи крамниць, і електромережа, зрештою, пов'язані між собою верстаки на праці – це теж таки мережа. Тобто Мережа, нехай навіть і з великої, виглядає якось занадто розмито, не визначено. Таке видатне, на мою переконану думку, явище, як (вжию тут свідомо латину і греку) гігамережа, супермережа, мережа мереж, надмережа вищого порядку – отой інтернет заслуговує таки, аби в Українській мові мати свій власний, окремий і не двозначний термін. Бо якось несправедливо виходить: розмаїті вишиваночки-в'язаночки мають своє чітке позначення – мереживо, а інтернет – «нєт» :о))
Слово всемережжя просте і доступне для сприйняття та розуміння, утворене за всіма мислимими і не мислимими приписами українського словотвору, є наче поєднанням слів всесвітня, мережа та безмежжяпо-суті буквальний переклад інтернету. Заразом термін чіткий і однозначний.
У якості розмовного, скороченого подання слова гідним уваги видається слівце мережжя. Проте, як показує життєвий досвід, у людини, що чує його вперше, воно не викликає такого однозначного розуміння, як всемережжя.
Знаково, що попри здавалося б загальну вживаність слова інтернет, Уворд його з маленької букви не знає – тільки із заголовної. Тож ймовірно, що збіжить всього лиш кілька літ, як усі точно стануть розрізняти, що мереж у світі є багато, а мережжя у нас одне! ~:))




следующая страница >>