asyan.org
добавить свой файл
1 2 3


Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. Відпустка цільового призначення

в часі відпочинку за трудовим законодавством …………………..……..14

    1. Право на відпочинок. Відпустка як вид часу відпочинку………...14

    2. Правова природа та критерії класифікації

відпусток цільового призначення…………………………………………32

    1. Становлення і розвиток законодавства

про відпустки цільового призначення в Україні.………………………...42

    1. Право на відпустки цільового призначення

у міжнародно – правових актах та в законодавстві

зарубіжних країн ………………………………………………………..….59

Висновки…………………………………………………………………... 80

РОЗДІЛ 2. Право на цільову відпустку у зв’язку з навчанням

та умови його реалізації .…………………………………………….…….83

2.1. Юридична природа відпусток у зв’язку з навчанням …..…………..83

2.2. Особливості правового регулювання окремих видів

навчальних відпусток………………………………………………………96

2.2.1. Відпустки для здобуття освіти ………..……………………………96

2.2.2. Відпустки для професійної підготовки

та підвищення кваліфікації ...…………………………………………….105

2.2.3. Особливості інших видів відпусток

пов’язаних з навчанням ……………………………………….……...….120

2.3. Гарантії реалізації права на відпустку у зв’язку з навчанням……..133

Висновки……………………………………………………….………….142

РОЗДІЛ 3. Правова природа та особливості регулювання

інших відпусток цільового призначення………………………….…..…145

3.1. Визначення та класифікація соціальних відпусток….……..………145

3.1.1. Особливості регулювання соціальних відпусток

працівникам із сімейними обов’язками…………………………………155

3.1.2. Правове регулювання оплачуваних відпусток

у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працівника...……………....166

3.2. Особливості правового регулювання неоплачуваних відпусток цільового призначення…………………………………………………...170

3.3. Правовий захист права працівника на відпустку

цільового призначення………………..….…………….…………………174

Висновки…………………..………………………………………………184


ВИСНОВКИ……………………….………………………………………186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...……………………………194

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВСТУП
Конституцією України людина, її життя та здоров’є, честь та гідність визнанні найвищою соціальною цінністю держави. Відповідно до цього, пріоритетними задачами державної політики є побудова демократичної, соціальної, правової держави шляхом запровадження відповідних реформ та державних програм, реформування національної правової системи, у тому числі в сфері соціально-трудових правовідносин.

Сучасний етап розвитку трудового законодавства відбувається в умовах кризових явищ в економиці та соціальних протиріч у суспільстві. В Указі Президента України від 3 серпня 1999 року за № 958/99 Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року зазначається, що в Україні спостерігається скорочення кількісно-якісного складу трудового потенціалу суспільства, загальне зниження кваліфікаційного та освітньо-культурного рівня працівників, і як слідство – зниження вартості робочої сили та доходів населення. Соціальні та економічні чинники призвели до значного розшарування суспільства за рівнем доходів, зниження національного інтелектуального та освітнього потенціалу. У зв’язку з цим, були схвалені основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року, які визначили шляхи вирішення зазначених проблем держави та суспільства.

За роки незалежності України було зроблено чимало для формування власної законодавчої бази, в тому числі і в галузі трудового права. Спостерігається поступове оновлення трудового законодавства відповідно до проведених ринкових реформ та змін, що відбуваються в сфері організації праці. Наприклад, прийняття Закону України “Про відпустки” дозволило відмовитись від використання чисельних нормативних актів колишнього Радянського Союзу, врахувати деякі прогресивні положення міжнародно-правових актів, зокрема, конвенцій і рекомендацій МОП щодо набуття права на відпустки, їх тривалість та види.

В умовах ринкової економіки важливого значення в забезпеченні соціально-трудових прав працівників відіграють норми трудового законодавства, які все більше перебирають на себе функцію соціального захисту працівників. Відображаючи потреби власників підприємств та працівників, досягнення науки та практики, вони сприяють демократизації суспільного життя, розширюють можливості договірних засад в організації праці, сприяють встановленню соціальної справедливості і миру в суспільстві.

З огляду на ці зміни особливий інтерес викликає проблема підвищення ефективності використання працівниками своїх соціальних прав та зростання частки договірних засад в їх правовому забезпеченні.

Важливою гарантією реалізації закріплених Конституцією соціальних прав є можливість працівника скористатися, спеціально передбаченими для цього, цільовими відпустками. Правове регулювання таких відпусток потребує нового концептуального підходу, адже визначеня місця цільової відпустки в загальній системі відпусток України спрятиме вдосконаленню системи соціально-правового захисту працівників як з боку держави, так і (що найбільш актуально) з боку роботодавців.

Хоча ця проблема частково разглядалася деякими науковцями при аналізі загальних проблем нормування робочого часу та відпочинку, за період незалежності України в ній не проводилося комплексного дослідження правового регулювання цільових відпусток. Більшість наукових робіт з даної тематики було виконано у радянський період існування держави, коли переважало централізоване регулювання трудових відносин, а держава виступала в якості головного власника засобів виробництва і практично єдиного роботодавця.

Правовому регулюванню часу відпочинку і відпустки, як його складової приділяли увагу М.Г. Александров, Л.Я. Гінцбург, А.В. Дуюн, Р.З. Лівшиць, Ю.П. Орловський, Л.Я. Островський, М.Є. Панкін, О.С. Пашков, О.Ф. Трошин, О.С. Хохрякова, А.В. Ярхо, а також вітчизняні дослідники В.С. Венедиктов, Л.П. Гаращенко, В.В. Жернаков, Д.О. Карпенко, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, В.І Прокопенко, О.І. Процевський, С.М. Прилипко, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, Н.М. Хуторян. Особливостям правового регулювання окремих видів цільових відпусток були присвячені праці О.А. Абрамова, В.М. Артемової, В.М. Толкунової, Г.І. Шебанової і українських вчених М.І. Данченко, А.Р. Мацюка, Є.О. Монастирського та ін. Міжнародно-правове регулювання відпусток та соціально – трудових відносин вивчали Л.В. Будьонна, Н.Н. Бочарова, О.О. Давидюк, І.Я. Кісельов, С.В. Мельник, Е.Б. Френкель, Г.І. Чанишева, тощо. Однак, комплексні дослідження правового регулювання відпусток цільового призначення на сучасному етапі розвитку суспільних відносин та реформування законодавства у вітчизняній юридичній науці на сьогодні відсутні.

Актуальність цього дисертаційного дослідження обумовлена декількома обставинами: по-перше, досі не визначені окремі понятійні категорії стосовно цільових відпусток, що заважає однозначній їх інтерпретації, і залишає місце для зловживання чи не вірного застосування права; по-друге, не проведена класифікація зазначених відпусток, не визначено їх місце в загальному фонді часу працівника; по-третє, норми вітчизняного трудового права щодо цільових відпусток не приведені у відповідність до ратифікованих міжнародних документів та потребують адаптації до законодавства Європейського Союзу. Вирішення цих проблем сприятиме кодифікації трудового законодавства та наближення його норм до прийнятих міжнародних стандартів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, в рамках державної наукової програми “Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 року № 1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки. Наукове дослідження також проводилося у межах виконання фундаментальної держбюджетної теми “Дослідження та прогнозування здатності людини-оператора до виконання критично-небезпечних задач в системі “людина-техніка-середовище” (державний реєстраційний номер 0106U001074, Д 702-48/2006), яка виконується у Харківському національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського на кафедрі політології та історії впродовж 2006-2008 р.р.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури, з урахуванням досягнень науки трудового права, узагальнення правозастосовної практики вітчизняного та зарубіжного досвіду з’ясувати основні проблеми правового регулювання і фактичної реалізації права працівників на відпустки цільового призначення; визначити правові дефініції з урахуванням сучасного стану соціально-трудових правовідносин; виробити пропозиції щодо усунення суперечностей, заповнення прогалин, вдосконалення правових норм для зміцнення соціальних гарантій та поліпшення правового захисту соціально-трудових прав працівників.

Для досягнення поставленої мети основна увага буде приділена вирішенню наступних задач:

  • дослідженню поняття, правової природи, сутності, змісту та характерних ознак відпустки цільового призначення;

  • з’ясуванню місця відпустки цільового призначення в системі трудових правовідносин;

  • дослідженню співвідношення права на цільову відпустку з правом на відпочинок та щорічну відпустку;

  • визначенню поняття відпустки цільового призначення;

  • визначенню критеріїв класифікації відпусток цільового призначення і виділення особливостей кожного виду;

  • на підставі аналізу міжнародно-правового досвіду реалізації права на цільову відпустку, обгрунтуванню конкретних пропозицій і рекомендацій по удосконаленню законодавства, які б забезпечили максимальні гарантії дотримання соціальних прав працівників власниками підприємств, установ, організацій в умовах ринкової економіки.

Об’єкт дослідження становлять соціально-трудові відносини, пов’язані з виникненням та реалізацією права на відпустку в умовах реформування трудового законодавства і приведення його до європейських стандартів.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання відпустки цільового призначення як елемента трудових правовідносин, особливості правового регулювання її видів, відповідне національне та зарубіжне законодавство, пов’язане з її застосуванням, міжнародний досвід та погляди вчених на данний правовий інститут.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є методи і прийоми наукового пізнання, в основі яких лежить загальнонауковий діалектичний метод, що надав можливість розглядати явища у розвитку, взаємозв’язку між собою та суспільством. У процесі дослідження були також використані такі загальнонаукові та спеціально-правові методи: історичнй, історично-порівняльний, метод аналізу, узагальнення, соціологічний, спеціально-юридичний, порівняльно-правовий.

Спеціально-юридичний метод дав змогу автору тлумачити такі поняття, як: «відпустка», «відпустка цільового призначення», «навчальна відпустка», «творча відпустка», «соціальна відпустка». Метод аналізу сприяв виявленню характерних рис окремих видів цільової відпустки. За допомогою історичного методу показано генезис суспільних відносин з надання цільових відпусток. Використання історично-порівняльного методу обумовлено необхідністю порівняти основні поняття та види відпустки в процесі їх становлення і розвитку. За допомогою порівняльно-правового методу вивчалася дінаміка розвитку законодавства України та зарубіжних країн щодо правового регулювання цільових відпусток. Метод узагальнення використовувася при встановленні характерних рис законодавства України та міжнародних актів про цільові відпустки в окремі періоди; соціологічний – при впорядкуванні статистичних данних щодо рівня та динаміки професійного навчання та перпідготовки працівників, а також при узагальненні судової практики щодо захисту соціально-трудових прав працівників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота становить собою перше в Україні комплексне та фундаментальне монографічне дослідження теоретичних і практичних проблем правового регулювання відпусток цільового призначення. У дисертації сформульовані одержані особисто здобувачем нові, важливі для юридичної практики концептуальні положення і висновки, які виносяться на захист:

  1. Дістала подальшого розвитку позиція авторів щодо поділу загального фонду часу працівника на робочий та позаробочий час. Пропонується визначити поняття «позаробочий час» як будь-який період звільнення працівника від виконання трудових функцій без розірвання з ним трудових правовідносин. Визначено місце відпусток цільового призначення в розподілі загального фонду часу працівника. Час тривалості цільових відпусток не входить до часу відпочинку, а визначається як частина позаробочого зайнятого часу.

  2. З урахуванням соціально-економічних змін в суспільстві запропоновані нові визначення понять: “відпустка”, “відпустка цільового призначення”, “творча відпустка”, “соціальна відпустка”, та внесення відповідних доповнень до Закону України “Про відпустки”.

  3. Сформульовано доцільність приведення норм національного законодавства щодо відпусток цільового призначення у відповідність до ратифікованих конвенцій МОП та адаптації до законодавства Європейського Союзу.

  4. Проаналізувавши міжнародно-правові норми та національне законодавство, вперше проведено диференціацію відпусток цільового призначення: 1) відпустки у зв’язку з навчанням (навчальні відпустки); 2) творча відпустка; 3) соціальні відпустки; 4) інші передбачені законодавством відпустки цільового призначення.

  5. Вперше за історію незалежності України комплексно розглянуті навчальні відпустки; дослідженні їх зміст, умови та порядок надання; запропоновні нові критерії класифікації навчальних відпусток та виявлені особливості правового регулювання кожної групи.

  6. Запропонована нова диференціація навчальних відпусток: а) для здобуття освіти; б) для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; в) для профспілкового навчання;

  7. На основі історично-правового аналізу досвіду розвинутих зарубіжних країн з безкоштовного професійного навчання працівників, аргументовано висновок про те, що в Україні необхідно створити комплексну систему заходів по навчанню працівників, з можливістю використання ними оплачуваних навчальних відпусток. Внесено пропозиції щодо заохочення власників підприємств навчати своїх працівників за власний кошт з дотриманням усіх правових гарантій щодо працівників, які навчаються. Для цього пропонується встановити податкові пільги, компенсації та інші види державної допомоги таким роботодавцям.

  8. Пропонується нова диференціація соціальних відпусток: а) відпустки працівникам із сімейними обов’язками (відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка працівникам, які мають дітей); б) відпустки у зв′язку з тимчасовою непрацездатністю (наприклад, у зв’язку з хворобою працівника; для догляду за хворим членом родини та інші).

  9. Запропоновано встановити однакову тривалість допологової та післяпологової відпусток та збільшити тривалість останньої до 70 календарних днів. Обгрунтовано пропозицію про внесення до чинного законодавства норми щодо надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам, які усиновили дитину у віці до 6 місяців.

  10. Обгрунтовується висновок про необхідність вважати усі випадки порушення трудових прав працівників із сімейними обов’язками грубим порушення законодавства про працю. Пропонується внести до КЗпП України норму про підвищену відповідальність роботодавця за порушення передбачених чинним законодавством, трудовим або колективним договором соціально-трудових прав працівників.



следующая страница >>