asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
ЗМІСТ


ВСТУП
Кожний населений регіон має свою особливу притаманну лише йому історію становлення і розвитку населення. Кількісний, етнічний, релігійний склад населення формувався віками та під впливом значних доленосних подій історії. Населення Старокостянтинівського району Хмельницької області на даний момент становить цілком об'єднану громаду, що здатна розбудовувати власний район та торувати тернистий шлях до Європи.

Проте, економічні та соціальні негаразди, що випали на долю країни однаково довелось пережити і населенню району. На сьогоднішній день вирішення стратегічних проблем району не можливе без дослідження потенціалу, складу його населення. Цим і зумовлена актуальність даної теми.

Об'єктом дослідження є населення окремого району – Старокостянтинівського району Хмельницької обл., а предметом – етнічний, кількісний, конфесійний склад даного населення та сучасні демографічні процеси, що відбуваються в районі.

Метою роботи є досягнення глибшого розуміння існуючої демографічної ситуації в районі.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

  1. дослідити етнічну історію населення району, та показати сучасний етнічний склад населення;

  2. навести кількісні показники, що характеризують демографічні процеси, що відбуваються в районі;

  3. охарактеризувати кількісний склад населених пунктів району, транспортну мережу.

Для реалізації мети дослідження та поставлених завдань використовується комплекс сучасних загальнонаукових методів дослідження і підходів, а саме:

- теоретичного аналізу для вивчення вітчизняних літературних джерел, з питань формування населення району;

історико-логічного аналізу, що дав можливість вивчити генезис та тенденції розвитку населення району;

системний підхід, який застосувався в процесі комплексного аналізу етнічного, кількісного, конфесійного складу населення району.

РОЗДІЛ І

ОПИС СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО РАЙОНУ
Старокостянтинівський район — район на сході Хмельницької області. Центр — місто Старокостянтинів.

Площа району становить 1,2 тис. км². Населення — 35,9 тис. мешканців (2008). Межує на півночі з Шепетівським і Полонським районами, на північному сході з Житомирською областю (Любарський район), на південному сході зі Старосинявським, на півдні з Летичівським і Хмельницьким районами, заході із Красилівським районом і Старокостянтинівською міськрадою Хмельницької області [16, с. 82].
Склад населення Старокостянтинівського району
Територією району течуть річки Білка, Грабарка, Деревичка, Іква, Ікопоть, Потівка, Случ та інші.

Через район проходять залізничні лінії Гречани — Старокостянтинів - 1, Шепетівка-Подільська — Старокостянтинів - 1 і Калинівка – 1 — Старокостянтинів - 1; автошляхи Чернівц і — Хмельницький—Житомир (М20) і Старкостянтинів—Рівне—Житковичі (Білорусь) (М21) [19, с. 135].

У районі 30 сільських рад; 97 сіл.

Старокостянтинівщина - стародавня волинська земля, її неповторна краса, плодовитість, а також особлива ментальність мешканців, завжди викликала неабиякий інтерес в мандрівників, місіонерів, військових, інженерів, істориків.

Старокостянтинівський район, як адміністративно-територіальна одиниця в складі Хмельницької області утворений в 1923 році. Район займає північно-східну частину області і знаходиться в межах Придніпровської височини розчленованої долинами річок і балок, межує з Полонським, Шепетівським та Ізяславським районами з півночі, Красилівським на заході, Хмельницьким та Любарським (Житомирська обл.) - на сході.



Територія району складає 1250 кв. кілометрів і має форму неправильного чотирикутника, витягнутого зі сходу на захід. За площею та біопродуктивним потенціалом земельного фонду Старокостянтинівський район є одним із провідних в області. За природними умовами район розділяється на 4 агроґрунтових райони.
Герб Старокостянтинівського району розроблений на основі правил класичної європейської геральдики та традицій давнього українського гербівництва. За правилами класичної геральдики герб має слідуючі компоненти: щит, намет, шолом, нашоломник. В основу герба покладено символи терену Волині, до якої історично, етнографічно, територіально належить Старокостянтинівщина. Головним елементом герба є щит французької форми, що найбільш спостерігається в гербівництві України. Щит поділений на чотири поля з поясом в середині. Пояс має зелене тло, що зображає рослинність району й символізує надію, здоров’я, радість, волю й достаток; по зеленому тлу пояса звивиста смужка, що зображає річку Случ, яка майже навпіл перетинає весь район – основна водна артерія району. Голубий колір символізує славу, красу, велич, мир; означає воду і повітря; в християнстві – побожність.

В полях на червоному тлі (основний колір Волині, що символізує діяльну енергію, хоробрість, право, силу, мужність, визволення, вогонь, а звідси – очищуючу силу Бога) слідуючі історичні зображення (символи) краю: “Юрій Змієборець” (Св.Георгій – борець за праве діло, за перемогу світла над темрявою) – давньоукраїнський (руський) період; зв’язки з Візантією; “Погоня” (воїн на коні з мечем), протогерб Київської Русі – литовсько-український період; “Хрест” (прадавній) – історичний символ Волині; “Леліва” 1 “Огоньчик” – символ герба Князя Костянтина Острозького, засновника міста Старий Костянтинів; до ординації князів Острозький входили землі сучасного району, що в історії мали ще назву “подільської Волині”. Від міста й походить назва району. В “шоломі” зображення державного малого герба України, знака княжої держави святого Володимира Великого, стрічка державного прапору України. В “нашоломнику” – символи основного заняття жителів району – хліборобство.

Щит обрамлений “наметом” з рослинного візерунка у стилі української барокової орнаментики в охристому (золотому) кольорі, що символізує багатство, справедливість, велич, милосердя.

Білий (срібний) колір елементів щита символізує мудрість, чистоту, доброту.



Герб району Прапор району
Прапор Старокостянтинівського району являє собою прямокутне полотнище (співвідношення сторін 1:2), розділене по горизонталі на три рівні частини. Горішня й долішня – червоної барви (Волинь).

В середній частині, поміж червоних смуг – зелена із звивистою смужкою, що зображають рослинність району й річку Случ, що перетинає весь район; основна водна артерія району, його символ.

Глибина залежів підґрунтових вод складає від 0,5 м до 5 м. Під водою річок і ставків зайнято 2,1 тис. гектарів земель. По кліматичних особливостях район відноситься до помірно теплого, добре зволоженого, середньорічна температура повітря складає +6,9°.

Адміністративний центр - м. Старокостянтинів. Відстань до обласного центру м. Хмельницький - 47 км шосейними дорогами.

Основним багатством району є сільськогосподарські, мінеральні, лісові, водні та рекреаційні ресурси. Через район протікають 3 річки: Случ, Ікопоть, Деревичка.


Старокостянтинівський район на мапі області
Із мінерально-сировинних ресурсів в Старокостянтинівському районі є запаси графітів, вапняків, апатитів, глин, графітів та сапонітів, що є сировиною для промисловості будівельних матеріалів. Загалом запаси граніту і мігматиту складають понад 15800 тис. м3 тобто розраховані на 56 років розробки, при середньому видобутку твердої маси 280 тис. м3 в рік.

Лісові ресурси мають переважно ґрунтозахисне значення, вони сприяють розвитку деревообробної промисловості. Площа лісового фонду становить 8,1 тис. гектарів.

Загальна площа району складає 125 тис. гектарів, або 6,3% загальної площі області. Із загальної площі земельний фонд району становить 121,4 тис. гектарів, де питому вагу 86,0% займають сільськогосподарські угіддя, розорюваність яких становить 75,5%. Під забудовою в районі зайнято 3,5 тис. га. Землі державної власності складають 39,4 тис. га, приватної - 81,8 тис. га та колективної - 0,2 тис. га.

Основними виробничими галузями, які розвиваються в районі, є промисловість і сільське господарство.
Трудові ресурси району

Отже, Старокостянтинівський район є етнічно волинською територією, розташованою на сході Хмельницької області

РОЗДІЛ ІІ

КІЛЬКІСНИЙ, КОНФЕСІЙНИЙ ТА ЕТНІЧНИЙ СКЛАД РАЙОНУ. СУЧАСНІ ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ
Чисельність наявного населення Старокостянтинівського району станом на 1 квітня 2009 року становила 37 199 осіб і зменшилась у порівнянні з 1 квітня 2008 року на 137 осіб, а в порівнянні з 1 січнем 2007 року зменшилась на 7 осіб.

У січні-березні 2009 року в районі народилось 105 дітей, померло 102 особи, внаслідок чого природний приріст населення становив 3 особи, а в розрахунку на 1000 жителів району – 0,3 особи. Для порівняння за березень 2005 року спостерігалось природне скорочення населення району в кількості 21 особи [17, с. 27].

На природний приріст населення району вплинуло збільшення числа народжених.

Так, в цілому по місту кількість народжених збільшилось у порівнянні з січнем-березнем 2005 року на 26 дітей (32,9%). Разом з тим кількість померлих збільшилась на 2 особи (2,0%).

Народжуваність на 1000 жителів району складала 12,2 осіб, смертність – 11,9 осіб.

В порівнянні з середньообласним показником народжуваності на 1000 жителів сільських поселень в районі він вищий на 2,2 осіб (22,0%). Показник смертності нижчий на 0,2 особи ( на 1,7 %).

Впродовж січня-березня 2009 року в районі зареєстровано 54 одруження та 41 розлучення. Кількість шлюбів, в порівнянні з відповідним періодом минулого року збільшилась на 3,8 %, кількість розлучень зменшилось на 22,6%.

Кількість шлюбів на 1000 жителів району складала 6,3. Кількість розлучень на 1000 жителів – 5,9.

Показник кількості шлюбів на 1000 жителів в районі дорівнює середньообласному показнику по сільських поселеннях і становить 6,3 особи. Показник розлучень в районі вищий на 0,2 особи (4,3%).

Статево-віковий склад – це наслідок дії демографічних, соціально-економічних та історичних складових. Зміни у статево-віковому складі населення мають вирішальне значення для відтворення населення.

Статева структура населення району та району останні 17 років практично не зазнавала суттєвих змін, проте динаміка даних про співвідношення чоловіків та жінок свідчить про поступове зменшення загальної статевої диспропорції у населенні району.

Якщо у 1991 році на 1000 чоловіків припадало 1114 жінок, то на початку 2008 року – 1104.

В статевій структурі населення в середньому 53 % складіть жінки і 47% - чоловіки. Це співвідношення змінюється в залежності від віку населення. Якщо у новораноджених завжди переважає частка чоловічої статі (51,4% хлопчиків проти 48,6% дівчаток), то при переході від дитячих до молодих вікових груп відсоток осіб жіночої статі поступово зростає, а чоловічої відповідно зменшується, і вже починаючи з віку 28 років в структурі населення району переважають жінки. Це дуже низька вікова межа, за оптимальних умов вона має наближатись до верхньої межі репродуктивного віку (50 років). Такий стан вікової структури негативно впливає на шлюбні відносини та процес відтворення населення [16, с. 82].

В результаті падіння народжуваності і тенденції смертності до росту, впродовж останніх 17 років в районі зформувалась структура населення, для якої характерно достатньо висока питома вага осіб старших вікових груп і значно менше дітей.




Відношення кількості населення непрацездатного віку до працездатного характеризують коефіцієнти демографічного навантаження.

Ще в 1994 році на 1000 осіб працездатного віку припадало 969 непрацездатних. За останні 10 років цей показник зріс і в 2005 році становив 1090 осіб, з них дітей 426, осіб старших за працездатний вік - 664 особи.

По всіх проаналізованих показниках видно, що відбувається «старіння населення», особливо це чітко виражено в сільській місцевості. Якщо ситуація не поліпшиться то в селі не буде працездатного населення. Також «старіння населення» призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних.

Цікавим є дослідження конфесійного складу населення району.

На даний момент в районі зареєстровано 11 релігійних громад: УПЦ Московського патріархату, яка на території району має 3 культові споруди, Римо-Католицька община (має костьол), УПЦ Київського патріархату (1 культова споруда), Релігійна громада іудейського віровчення (молитовна будівля), Церква адвентистів 7-го дня (молитовний дім), Релігійна громада Християнської Церкви Повного Євангелія “Зоря Життя”, Церква євангельських християн-баптистів, Релігійна громада свідків Єгови (Зал царств), Незалежна громада церкви повного євангелія, Релігійна громада Української національної віри.

Головними тенденціями зміни конфесійного складу району є:

  1. Загальне збільшення кількості людей, що вважають себе віруючими;

  2. Поява нових релігійних громад та сект, частковий перехід вірян з православних та католицьких приходів до новостворених громад.

Старокостянтинівщина здавна була поліетнічним і поліконфесійним краєм. Вигідне географічне розташування, родючі грунти, багатоводні ріки, прекрасні природні умови споконвіків притягували до себе увагу завойовників і переселенців, купців і ремісників, священиків і митців. Були часи, особливо в ХІХ - на початку ХХ ст., коли на теренах нашого краю проживали представники більше 130 націй і народностей.

Проте різні суспільні та стихійні катаклізми – війни, революції, голодомори, репресії, епідемії – безжалісно винищували цілі покоління та етнічні спільноти.

Найбільш чисельними із етнічних груп є: росіяни – 3,6%, поляки –1,6%, євреї біля 0,1%, білоруси - 0,2%, молдовани і румуни - 0,1%, вірмени - 0,1%.


національності

Всього

осіб

У % до

підсумку

У % до загальної чисельності населення кожної національності

чоловіки

Зайняте населення

Сільське

населення

Українці

31914

91,1

47,5

33,4

100,0

Росіяни

2345

3,6

45,2

33,3

100,0

Поляки

337

1,6

38,3

35,4

100,0

Білоруси

135

0,2

47,4

30,6

100,0

Євреї

58

0,1

41,4

37,8

100,0

Молдовани

21

0,1

42,9

24,1

100,0

Вірмени

43

0,1

48,8

23,8

100,0


Дещо меншими за чисельністю є етнічні групи азербайджанців, башкир, болгар, грузин, німців, чехів, угорців тощо. Останнім часом в результаті міграційних потоків біженців з "гарячих точок" планети, місць екологічних катастроф на території краю з'явилися представники деяких азіатських та країн (Афганістан, Пакистан).

Протягом останніх років ведеться значна дослідницька та краєзнавча робота по вивченню питань заселення Старокостянтинівщини етнічними спільнотами, проведено більше 20 міжнародних, всеукраїнських і міських конференцій, в контексті яких висвітлювались ці проблеми.

Ці ж питання все більше звучать в засобах масової інформації. Все це сприяє об'єднанню зусиль органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і національно-культурних товариств області на подолання соціально-економічних проблем задля кращого майбутнього жителів нашого району.

Етнос Старокостянтинівщини, що формувався, як і всі інші, протягом останнього тисячоліття, і нині (незважаючи на вищезгадані чинники) навіть зовні асоціюється із пістрявістю. Приналежність території до лісової зони посилювала неоднорідність населення за ознакою регіону походження та національністю – як відомо, лісисті місця нерідко приваблювали втікачів з різних місцевостей. Цікавою є доля литовського населення Поділля після припинення окремішного існування Великого князівства Литовського, тобто після унії Литви і Польщі. Вірогідно і цілком можливо, що дехто із вихідців з Литви, що переселилися на Поділля у ХІУ-ХУ а., дещо пізніше опинилися на Старокостянтинівщині, особливо - після згаданої події і втрати литовським населенням керівник позицій у житті краю (мається на увазі Поділля).

За всіма потоками міграції у січні-березні 2009 року в район прибуло 201 особа і вибуло 211 осіб. Від’ємне значення сальдо міграції становить 10 осіб.

Для порівняння у січні-березні 2007 року в район прибуло 109 осіб і вибуло 127 осіб, позитивне сальдо міграції становило 18 осіб.

Великий потік мігрантів в районі у січні-березні 2008 року припав на внутрішньорегіональну (в межах області) міграцію – 134 особи прибуло (66,7 % від усіх прибулих) і 131 особи вибуло (62,1 % від усіх вибулих) та на міжрегіональну (за межі області) міграцію – 58 осіб прибуло (28,9 % від усіх прибулих) і 75 осіб вибуло (35,5 % від усіх вибулих).

З інших країн в район прибуло 9 осіб (4,4 % від усіх прибулих), вибуло – 5 осіб (2,4 % від усіх вибулих).

Приведені дані показують, що у 2008 році міграційні процеси продовжували впливати на зменшення населення районі.

Динаміка населення Старокостянтинівського району 198 років /1797-1995/ була такою:

1797

4,0

1971

22,0

1882

14,6

1982

33,2

1938

21,8

1990

34,0

1959

19,9

1994

37,7

1963

21,1

1995

37,9


Таблиця свідчить, що чисельність населення району за 198 років зросла з 4,0 до 37,9 тис.чол., або в 9,5 раза. Середньорічний темп зростання за цей період становив 1,011 /101,1%/, цебто пересічний приріст людності району дорівнює 1,1%.

Виявлене зростання за окремі періоди було нерівномірним:

Узагальнюючи сказане, зазначимо, що сучасна демографічна величина району цілком відповідає його функціям. Теперішнє завдання селян – вийти з сучасної економічної скрути і твердо стати на ринковий шлях господарювання.

Отже, по всіх проаналізованих показниках видно, що відбувається «старіння населення», особливо це чітко виражено в сільській місцевості. Якщо ситуація не поліпшиться то в селі не буде працездатного населення. Також «старіння населення» призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних.



следующая страница >>