asyan.org
добавить свой файл
1


Тема уроку: Деталювання.

Мета уроку: освітня: ознайомити учнів з деталюванням за складальними кресленнями;

виховна: виховання акуратності;

розвитку: логічного та аналітичного мислення, просторової уяви.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання та засоби навчання: підручники.
ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина. (5.. хв)

1.1 Перевірка наявності учнів.

1.2 Перевірка готовності учнів до занять.
2. Формування нових знань. (25..хв; фр.)

2.1 Актуалізація опорних знань учнів.

Що називають деталлю?

Які деталі називають типовими?

Які деталі називають спеціальними?

Назвіть рознімні з’єднання.
2.2 Повідомлення теми та освітньої мети.

2.3 Перелік питань до розгляду.

1. Поняття про деталювання

Щоб зробити виріб, який складається з кількох деталей, спочатку треба виготовити ці деталі. Для виготовлення дета­лей потрібні їх креслення. Креслення окремих деталей, з яких складається виріб, виконують за його складальним кресленням.

Процес виконання деталей за складальним кресленням виробу називають деталюванням.

Перед початком деталювання слід прочитати складальне креслення. Це дає змогу визначити будову виробу, взаємодію його складових частин і їх призначення. Сам процес деталю­вання передбачає умовне розчленування виробу на окремі де­талі і виконання креслення кожної з них. За цими креслен­нями виготовляють деталі і потім з них складають вироби.

Звернемось до прикладу. На рисунку наведено поря­док роботи, наочне зображення і складальне креслення за­тискача. Він складається з основи 1, до якої за допомогою штифта 5 приєднано прижим 3, і гвинта 2 з нерухомою ру­кояткою 4. Пристрій призначений для затискання округлих деталей під час їх обробки на верстаті. Для цього деталь вкладають у прямокутний паз на основі 1 і закріплюють при-жимом 3 за допомогою гвинта 2.

На рисунку наведено наочні зображення деталей, з яких складається затискач, та їх креслення. Кожне креслен­ня містить зображення, вибрані залежно від форми деталі, та її розрізи.

Ви вже знаєте, що кожний виріб складається з оригіналь­них деталей, призначених тільки для даного виробу, і стандар­тних. Під час деталювання виконують креслення тільки оригі­нальних деталей. На стандартні деталі виконувати креслення не треба, бо вони виготовляються на спеціалізованих підп­риємствах. Інші підприємства їх купують і використовують вже готовими для складання своїх виробів. Оригінальні деталі кожне підприємство виготовляє для своїх виробів самостійно.

Затискач, складальне креслення якого наведено на рисун­ку, має 4 оригінальні і 1 стандартну деталь. Тому під час деталювання виконано креслення чотирьох його деталей.
2

. Послідовність деталювання


Щоб полегшити деталювання, його потрібно виконувати у певній послідовності. Рекомендується такий порядок деталю­вання складального креслення:

1. Читання складального креслення виробу в розглянутій раніше послідовності. Вивчення його будови. Головну увагу звертають на форму деталей, їх призначення і взаємодію.

2. Уявне розчленування виробу на окремі деталі, з яких він складається.

3. Визначення деталей, креслення яких треба виконати (згадайте, які деталі не підлягають деталюванню). Почина­ють деталювання з простих за формою деталей. Уявне вида­лення цих деталей полегшує визначення форми складніших.

4. Визначення необхідних зображень, потрібних для крес­лення кожної деталі. Кількість зображень повинна бути міні­мальною, але достатньою для повного вивчення форми і роз­мірів деталі. Кількість і склад зображень на кресленні деталі можуть не відповідати зображенням складального креслення.

5. Вибір масштабу зображень. Під час деталювання не обов'язково дотримуватись однакового масштабу для всіх де­талей. Невеликі деталі, особливо складної форми, зображу­ють у більшому масштабі.

6. Компоновка і послідовна побудова зображення. На кресленнях деталей зображують і ті елементи, які на скла­дальному кресленні не показують або показують спрощено (наприклад, фаски).

7. Нанесення розмірів. їх вимірюють на зображеннях складального креслення з урахуванням масштабу. Ті розміри конструктивних елементів, які відсутні на складальному кресленні, визначають з довідників. Для спряжуваних повер­хонь (тобто поверхонь, які взаємодіють між собою) погоджу­ють розміри.

Кожну деталь креслять на окремому аркуші. На креслен­нях виконують основний напис. Дані для основного напису (назву деталі, матеріал тощо) беруть із специфікації скла­дального креслення.

різьбі. Обертають гвинт рукояткою 4. На нижньому кінці гвинта розклепуванням закріплено кільце 5. На складально­му кресленні містяться головний вигляд і вигляд зверху. Го­ловний вигляд виконано з місцевим розрізом на деталі 1 і повними розрізами деталей 3 і 5. Щоб форма скоби була більш зрозумілою, на кресленні виконано винесений переріз. Фігура перерізу симетрична, тому її не позначено.

Зображення на складальному кресленні дають уявлення про будову виробу та форму всіх деталей, з яких його складено.

Скоба 1 є головною деталлю струбцини. Форма скоби дала назву цій деталі. У її верхній частині виконано циліндричний
3. Закріплення знань. (5.хв;………..)

Для чого виконують деталювання?

Які деталі не підлягають деталюванню?що означає погодження розмірів деталей під час деталювання?

4. Практична робота. (…..хв;……..….)

Виконати деталювання однієї деталі(поз 1., рис. 236, в) у зошитах.

5. Підведення підсумку заняття. (10.. хв)

5.1 Аналіз помилок. Оцінювання роботи учнів.

5.2 Домашнє завдання: § 14. Виконати деталювання двох спеціальних деталей на вибір за своїм складальним кресленням.