asyan.org
добавить свой файл
1
Гельмінтози людини, що викликаються паразитами тварин. Заходи профілактики.
Серед паразитарних захворювань людини, особливе місце займають гельмінтози, що викликаються гельмінтами тварин. Для цієї групи захворювань характерно те, що людина є випадковим хазяїном, збудники гельмінтозів в організмі людини статевої зрілості не досягають, клінічні прояви обумовлені міграцією личинок або незрілих гельмінтів в шкірі або у внутрішніх органах. До таких захворювань, в першу чергу, можна віднести дирофіляріоз та токсокароз, що пов’язані з собаками, як домашніми так і безпритульними.

Дирофіляріоз – це паразитарне захворювання, яке викликається паразитуванням в підшкірній клітковині людини статево роздільного круглого гельмінта білого кольору з ниткоподібним тілом завдовжки до 17 см.

Смерть людей від цієї хвороби зареєстрована не була, тому вона не відноситься до особливо небезпечних, хоча існують деякі проблеми, пов’язані з нею.

Захворювання реєструється у світі, починаючи з 1867 р., зустрічається на півдні та півночі Європи, в Середземномор’ї, Північній Америці, Австралії, Японії, Шрі-Ланці, Середній Азії, Вірменії, Грузії, Російській Федерації, Республіці Білорусь, Україні. Треба зазначити, що особливо уражені дирофіляріозом країни з тропічним кліматом, де поширені комарі та москіти.

В нашій країні поодинокі випадки місцевого зараження на дирофіляріоз реєструються з 1962 р.

За ініціативою Міністерства охорони здоров’я України офіційна реєстрація захворювань людей на дирофіляріоз почалась з 1996 р., коли було зафіксовано 2 випадки. Щороку в м. Києві реєструється 10-20 випадків дирофіляріозу.

Збудник цього захворювання відноситься до роду Dirofilaria. На території Україні реєструється Dirofilaria repens, що викликає підшкірний дирофіляріоз людини.

Джерелом інвазії є тварини – представники сімейства псових, котячих. Переносниками - комарі різних видів. Личинки (мікрофілярії) через укус комара потрапляють в кров тварин, де через 6 місяців з них розвиваються статевозрілі самки і самці, які локалізуються в підшкірній сполучній тканині. Самка в організмі тварини виділяє до 5 тисяч личинок за добу. Мікрофілярії циркулюють в крові тварин до 5-9 місяців.

Людина заражається при укусах інфікованих комарів, коли до організму потрапляють личинки паразита. В організмі людини паразит повільно зростає, статевої зрілості не досягає. Зазвичай у людини паразитує одна особина, яка здатна мігрувати в організмі на відстань до 30 см на добу. Личинки в крові людини не виявляються.

Інкубаційний період (від укусу до появи ознак захворювання) складає від 1 місяця до 2 років.

Для дирофіляріозу характерно утворення підшкірного вузла, який може зовсім не турбувати хворого або супроводжуватися больовим синдромом, свербінням, відчуттям повзання або переміщенням пухлини. Найчастіше такі утворення розміщені в області голови, шиї, рідше – тулуба, рук, ніг. При локалізації в оці на перше місце виступає набряк, почервоніння, різкий біль, іноді поява гельмінта під кон’юнктивою. Гельмінти можуть бути як вільноживучі, так і покриватися капсулою.

Діагноз дирофіляріозу людини встановлюється за фактом хірургічного видалення гельмінта.

При лабораторному дослідженні визначається цілісність, вид, стать та розміри гельмінта.

В сучасних умовах профілактика дирофіляріозу включає: проведення санітарно-освітньої роботи серед населення, серед утримувачів домашніх тварин, які можуть стати джерелом інвазії; спостереження за станом здоров’я домашніх тварин, своєчасне виявлення та лікування хворих на дирофіляріоз; проведення ентомологічного спостереження за чисельністю комарів, контролю за вжиттям знищувальних заходів; застосування населенням засобів індивідуального захисту від комах.

Токсокароз - гельмінтоз, зумовлений паразитуванням в організмі людини личинок собачої аскариди.

Це широко розповсюджений гельмінт собак, особливо молодняку. Зараження тварин може відбуватися через забруднений ґрунт, внутрішньоутробно та через молоко самиць. Цуценята уражаються частіше, ніж дорослі собаки, бездомні собаки – частіше, ніж домашні.

Собачі аскариди, або токсокари, це круглі, статево роздільні черв’яки довжиною від 3 до 12 см і діаметром близько 2 мм. У тварин паразити живуть у тонкій кишці, шлунку. Тривалість життя цих паразитів становить 4-6 місяців. Самка гельмінта за добу відкладає до 200 тисяч яєць.

Яйця токсокар із випорожненнями хворих тварин виділяються у зовнішнє середовище. Для подальшого розвитку яйця повинні дозріти в ґрунті. Термін дозрівання яєць залежить від температури та вологості повітря та ґрунту. При оптимальних умовах (температура повітря + 24-300 С, вологість повітря – 85%, ґрунту - 20%) личинка в яйці розвивається за 5-8 днів. У середніх широтах яйця токсокар зберігають життєздатність протягом року, перезимовуючи під снігом.

Період дозрівання яєць в ґрунті триває з травня по жовтень. На цей весняно - осінній період припадає сезон можливого зараження людини. Щорічно в м. Києві реєструється поодинокі випадки захворювання людей на токсокароз.

Зараження людини відбувається при заковтуванні зрілих яєць токсокар. Факторами передачі можуть бути ґрунт, забруднені продукти харчування, вода, шерсть тварин.

В організмі людини з яєць виходять личинки, які занурюються в слизову оболонку кишечнику, проникають у кров’яне русло та розносяться кров’ю в різні життєво важливі органи та тканини (печінку, легені, підшлункову залозу, мозок тощо), де викликають запалення. Інкубаційний період триває декілька місяців і навіть років.

Личинки зберігають життєздатність протягом тривалого часу (до 10 років), періодично активізуються і продовжують міграцію. З часом частина личинок інкапсулюється та поступово руйнується.

Клінічні прояви токсокарозу залежать від інтенсивності заражаючої дози, частоти повторних заражень, локалізації личинок в організмі, імунної відповіді організму людини.

Уражуються внутрішні органи, органи зору. В окремих випадках хвороба може протікати безсимптомно. Захворювання характеризується тривалим, рецидивуючим перебігом, у дітей протікає тяжче, ніж у дорослих.

При токсокарозі можлива рецидивуюча лихоманка, висипи на шкірі, алергічні прояви. При ураженні легень спостерігається пневмонія, задишка, сухий кашель. При ураженні печінки має місце її збільшення, болючість, локальні ущільнення, порушення травлення. При ураженні інших органів з’являються такі симптоми їх ураження: центральної нервової системи – судоми, парези, паралічі, очей – запальні процеси сітківки, кришталика, райдужної оболонки, що може призвести до сліпоти. Характерною ознакою токсокарозу є тривала стійка еозинофілія крові.

Діагностика токсокарозу ускладнена через відсутність специфічних проявів, характерних тільки для цього захворювання. Важливе значення мають імунологічні методи дослідження. Проте, діагноз токсокарозу встановлює лікар, який враховує не тільки лабораторні дослідження, але й клінічні прояви, виключає інші можливі хвороби з подібною клінічною картиною.

Критеріями ефективності лікування є зменшення клінічних проявів, зниження еозинофілії, позитивна динаміка імунологічних досліджень.

Для попередження захворювань людей на токсокароз слід, своєчасно виявляти та лікувати хворих тварин, не допускати забруднення довкілля їх випорожненнями, забороняти вигул собак на дитячих майданчиках, обладнання майданчиків для вигулу собак, дотримуватись правил особистої гігієни: обов’язково мити руки після контакту з тваринами, перед вживанням їжі, не приймати їжу під час праці, відпочинку та ігор на ґрунті, піску.

З метою попередження можливого зараження на токсокароз людей державною санітарно – епідеміологічною службою міста проводиться контроль стану піску дитячих майданчиків, дитячих дошкільних закладів, міських пляжів, парків, скверів, де можливе його забруднення екскрементами тварин.

До початку та протягом весняно–осіннього сезону проводиться відбір піску дитячих майданчиків, його лабораторне дослідження згідно затверджених методик на наявність яєць та личинок гельмінтів.

За пропозиціями санепідслужби, з урахуванням результатів лабораторних досліджень, проводиться заміна забрудненого піску, огородження територій дитячих майданчиків, встановлення попереджувальних щитів про заборону вигулу собак на їх територіях.

До небезпечних для людини відноситься такий гельмінтоз собак, як дипілідіоз, який поширений на території Узбекистану, Грузії, Північного Кавказу, Іраку, Пакистану. У вигляді спорадичних випадків дипілідіоз реєструється в Україні.

Збудником його є собачий ціп’як (довжина до 30 см), що відноситься до класу стрічкових гельмінтів.

Джерелом інвазії є м’ясоїдні тварини, в т.ч. і собаки. Яйця гельмінта з екскрементами собак виділяються в довкілля, заковтуються личинками собачих бліх, які є проміжними хазяїнами.

Зараження людини відбувається при випадковому проковтуванні личинок бліх при тісному контакту з тваринами. Гельмінт в кишечнику людини сягає статевої зрілості через 15-20 діб після зараження.

Клінічно хвороба проявляється у вигляді нудоти, слиновиділенні, болю в животі, порушенні сну, перианального свербіжу. При дипілідіозі спостерігається активне виповзання з кишечнику члеників, схожих на огіркове насіння, або вони відходять пасивно.

Ехінокок - є ще одним представником стрічкових черв’яків, який може викликати тяжке захворювання людини - ехінококоз.

Статевозрілий ехінокок паразитує в тонкому кишечнику кінцевого хазяїна (собаки, шакали, вовки тощо). Членики з яйцями виділяються в довкілля з фекаліями.

Проміжними хазяїнами гельмінта є вівці, свині, а також людина, в організмі яких паразитує личинкова стадія паразита. Зараження людини відбувається при вживанні забруднених яйцями ехінокока продуктів (зелень, овочі, ягоди), при тісному контакті з хворими тваринами, на шерсті яких є яйця гельмінта.

З током крові яйця ехінококу розносяться до різних органів і поступово перетворюються на ехінококову кісту. В 70% випадках уражується печінка, в 20% - легені, в 10% - інші органи (нирки, мозок, селезінка, губчасті кістки). Ріст кісти відбувається повільно. Виявлення її можливе через 5 місяців, коли її розміри становлять 40-50 мм.

Клінічні прояви захворювання залежать від локалізації ехінококової кісти. Можуть спричинити смерть хворого при ускладненнях (нагноєння, перитоніт, анафілактичний шок, сепсис).

Випадки захворювання зустрічаються повсюдно. Хвороба поширена в районах з розвиненим тваринництвом. В Україні реєструється переважно в південних областях – Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій. В м.Києві реєструються поодинокі завізні випадки хвороби серед людей.

З метою попередження зараження людей на ехінококоз слід дотримуватись заходів особистої гігієни, особливо у разі контакту з м’ясоїдними тваринами. Важливе місце відводиться медико-ветеринарним заходам щодо виявлення та дегельмінтизації інвазованих тварин, контролю чисельності безпритульних тварин, контролю за забоєм худоби з обов’язковим знищенням уражених ехінококом органів.

В країнах Південно-Східної Азії, Південної Америки, Африки, в Австралії у людини зустрічається спарганоз, який викликаний паразитуванням личинок стьожкових гельмінтів.

Кінцевими хазяїнами гельмінта є собаки, коти, лисиці, вовки, тигри, проміжними хазяїнами – рачки-циклопи, додатковими – змії, жаби, а також людина.

Зараження людини відбувається при заковтуванні інвазованих циклопів з водою, при поїданні сирого м’яса інвазованих змій, жаб у вигляді екзотичних страв.

Личинки в організмі людини уражають внутрішні органи, частіше – очне яблуко. Діагноз встановлюється після хірургічного видалення паразита.

З метою профілактики спарганозу не слід вживати воду відкритих водойм, сирого м’яса змій, жаб.

Випадки спарганозу в м.Києві за останні 10 років не зареєстровані.

Таким чином, для профілактики паразитозів собак, які створюють загрозу для здоров’я та життя людей, слід проводити медико - ветеринарні заходи, винищувальні заходи щодо переносників (комарі, блохи), дотримуватись правил особистої гігієни.

Виконання правил особистої гігієни допоможе Вам вберегтися від зараження небезпечними гельмінтозами.

Завідувачка паразитологічним відділенням Т.О.Хархун
Лікар Т.Я.Колесник