asyan.org
добавить свой файл
1
ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ЛІКУВАННЯ НА РОЗВИТОК РЕЗИСТЕНТНОСТІ МБТ

Купина М.В., студ. 4-го курсу

Науковий керівник – проф. І.Д. Дужий

СумДУ, кафедра загальної хірургії, радіаційної медицини та фтизіатрії
Епідемічна ситуація щодо туберкульозу з кінця минулого століття в усьому світі прийняла загрозливий характер. В Україні у 1995 році ВООЗ зафіксувала епідемію цієї недуги. Ілюстрацією даної тези є наступні цифри. Якщо у 1986 році захворюваність на сухоти в Україні становила 36,0 на 100 тис населення, то вже у 1995 році – 57,0. Незважаючи на те, що з перших років незалежності нашої держави уряд намагається знайти вихід із скрутного становища, йому не вдається поки що застабілізувати положення. Більше того, протягом усіх наступних років захворювання на туберкульоз продовжувала зростати аж до 2006 року, досягши 83,4 на 100 тис населення. Серед причин, які ведуть до такого положення справ, безумовно, не одна. Ми вивчили характер процесу у 116 хворих, які були під нашим наглядом протягом останніх 10 років з метою оперативного лікування. Серед цих хворих було 12 (10,3%) осіб на інфільтративну форму туберкульозу легень, які мали стаж від 6 міс (5 осіб) до 5 років (7 осіб). Інші 38 (32,8%) - хворих на дисемінований туберкульоз від 6 міс (11 осіб) до 5 років (27 осіб). На фіброзно-кавернозний туберкульоз страждали 66 (56,9%) хворих. З них від 6 міс (6 осіб) до 5років (60 хворих). Деструкцію мали 10 (8,6%) хворих на інфільтративний туберкульоз, 30 (25,9%) хворих на дисемінований і 66 (56,9%) – на фіброзно-кавернозний туберкульоз.

Із 12 хворих на інфільтративний туберкульоз МБТ резистентні до антибактеріальних препаратів були встановлені при виявленні хвороби у 2 (16,7%) осіб. Із 38 хворих на дисемінований туберкульоз резистентність МБТ до антибактеріальних препаратів при виявленні хвороби встановлена у 8 (21,1%) хворих, а при фіброзно-кавернозному туберкульозі легень із 66 хворих – у 17 (25,8%) осіб. Після лікування протягом зазначеного терміну резистентність була зафіксована у 10 (83%) хворих, що мали висхідний інфільтративний туберкульоз легень, у 22 (57,9%) хворих, що мали висхідний дисемінований туберкульоз і у 35 (53%) хворих, що мали фіброзно-кавернозний туберкульоз на момент їх взяття нами на облік з метою підготовки до оперативного втручання.

Отже, загалом резистентність при виявленні процесу мала місце у 27 (23,3%) хворих, а після лікування протягом 5 років – у 81 (70%) особи. Таким чином, після тривалого лікування резистентність при висхідній інфільтративній формі туберкульозу зросла у 5 разів; при дисемінованій формі туберкульозу – зросла у 2,7 рази, а при фіброзно-кавернозному туберкульозі – у 2,1 рази.

Отже, тривалість перебігу хвороби і, відповідно, тривалість лікування, негативно впливають на чутливість МБТ до антибактеріальних препаратів, а звідси – і на його ефективність. Останнім, на нашу думку, пояснюється стабільно висока захворюваність на туберкульоз легень (79,8 на 100 тис населення в Україні у 2007 році) та зростаюча смертність, що знаходиться у межах 21,4 у 2007 та 21,8% - у 2008 рр.

Покращити ці показники, на нашу думку, допоможе своєчасна передача хворих для подальшого лікування фахівцям хірургічного профілю. У протилежному разі розірвати епідеміологічний ланцюг: - джерело інфекції – шлях передачі – сприятливий мікроорганізм – буде важко.