asyan.org
добавить свой файл
1
ВИРОБИ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО І ВНУТРІШНЬОГО ОБЛИЦЮВАННЯ БУДІВЕЛЬ.

Вироби для облицювання фасадів

Лицьову цеглу і каміння виготовляють з глин, трепелів і діатомітів методом пластичного формування або напівсухого пресування з добавками чи без них, з нанесенням фактурного шару чи без нього.

Лицьова цегла і каміння призначені для мурування і одночасного облицювання зовнішніх і внутрішніх стін будівель і споруд, тому повинні мати дві лицьові поперечні - поперечикові і ложкову.

За міцністю цеглу і каміння поділяють на такі марки: 300, 250, 200, 150, 125, 100 і 75, за морозостійкістю – 15, 25, 35 і 50. Водопоглинання має бути не менш як 6%.

Цеглу і каміння виготовляють: з гладенькою і рельєфною лицьовою поверхнею природного кольору або забарвленими у масі шляхом уведення в сировину суміш добавок; з офактуреною лицьовою поверхнею - торкретуванням мінеральним дрібняком, ангобуванням, глазуруванням або двошаровим формуванням.

Лицьову цеглу і каміння з червоновипалюваних глин виготовляють за такою самою технологією, що й звичайну стінову цеглу і каміння, дотримуючись більш суворих вимог щодо однорідності сировини, рівномірності забарвлення випаленого виробу і правильності його форми. Лицьову цеглу світлих тонів виготовляють із червоно випалюваних тугоплавких глин з додаванням до 45% шамоту.

Добираючи склад керамічних мас і регулюючи режим випалювання, можна виготовляти цеглу білого, кремового та інших кольорів.

Двошарову цеглу формують із місцевих червоних глин і лише лицьовий шар (3…5 мм завтовшки) із біло випалюваних глин.

Незначні витрати таких глин (6…7 % об’єму цегли) зумовлюють економічне виробництво цієї цегли.

Ангобована цегла має лицьову поверхню, вкриту ангобом. Виготовляють ангоби із білої глини (80%), скляного бою (15-20%) і мінерального барвника (5…7%). Ангоб наносять на відформований виріб у вигляді суспензії-шлікера, а потім випалюють.

Глазуровану цеглу застосовують для акцентних вставок, які надають фасаду будівлі більшої архітектурної виразності.

Для оздоблення збірних конструкцій на заводах використовують килимо-мозаїчні плитки, плитки типу “кабанчик” тощо.

Килимо – мозаїчні плитки, виготовлені методом лиття, а також килими з них застосовують для оздоблення зовнішніх і внутрішніх стін житлових і громадських будівель, балконних екранів, колон. Лицьову поверхню плиток покривають прозорою або глухою, білою чи кольоровою глазур’ю. Виготовляють плитки квадратними 21*21 і 46*46 мм та прямокутними 46*21 і 71*21 мм.

Плитки наклеюють лицьовим боком на щільний крафт-папір у вигляді килима. Залежно від розміщення плиток килими поділяють на три типи: з прямолінійною орієнтацією плиток; з неорієнтованим набором плиток; типу “брекчія” (із плиток довільної форми). Водопоглинання плиток не повинно перевищувати 16,7%, морозостійкість 35 циклів.

Плитки типу “кабанчик” виготовляють розміром 120*65*7 мм неглазурованими і глазурованими. Їх використовують для оздоблення панелей і облицювання цегляних стін.

Великорозмірні плитки розміром 250*140*10 мм виготовляють неглазурованими і глазурованими на автоматизованих потокових лініях, на яких виконують пресування, сушіння, глазурування та випалювання.

Цокольні глазуровані плитки розміром 150*75*7 мм використовують для облицювання цоколів будівель і підземних переходів. Ці плитки мають спечений черепок, їхнє водопоглинання не перевищує 5%.

ПЛИТКИ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ОБЛИЦЮВАННЯ.

Плитки для облицювання стін залежно від використовування сировини поділяють на два види: майолікові та фаянсові.

Майолікові плитки виготовляють з легкоплавких глин з додаванням до 20% вуглекислого кальцію у вигляді крейди. Внаслідок випалювання плиток утворюється пористий черепок, лицьову поверхню якого покривають прозорою кольоровою глазур’ю, а на тильний бік наносять борозенки для кращого зчеплення з розчином.

Формують плитки на важільному пресі, потім їх сушать, випалюють, глазурують і випалюють удруге.

Фаянсові плитки виготовляють із вогнетривких глин, додаючи кварцовий пісок і плавні – речовини, які знижують температуру плавлення (зокрема, польовий шпат). Плитки після випалювання мають білий або слабко забарвлений черепок.

Лицьова поверхня плиток може бути гладенькою або рельєфною одно- або багатоколірною. Декорування може здійснюватися методом серіографії, забризкування, нанесення глазурі з різним поверхневим натягом. Глазур може бути блискучою або матовою, прозорою чи глухою. Тильний бік має рифлену поверхню.

Залежно від форми плитки бувають квадратні, прямокутні і фасонні для кутів, облицювання карнизів і плінтусів. Для внутрішнього облицювання застосовують плитки завдовжки 150 мм та завширшки 25 мм, 50,75 і 150 мм. Товщина плиток не повинна перевищувати 6 мм, плінтусних – 10 мм. Водопоглинання плиток має становити не більш як 16%.

До якості плиток для внутрішнього облицювання стін ставлять високі вимоги: вони повинні мати правильну геометричну форму, чіткі грані і кути, бути термічно стійкими.

Сировиною для виготовлення плиток є переважно маси із пластичної глини, каоліну, кварцу та польового шпату. Сировинний матеріал підсушують, дозують за масою і подрібнюють у кульових млинах з водою до утворення рідкої суспензії, яку проціджують крізь сито і направляють у збірник. Із збірника мембранним насосом суспензію під тиском 1,2 Мпа подають до форсунки розпилюваного сушила, де при температурі 300….350 0С суспензія висушується, перетворюючись на гранули крупністю до 5 мм і вологістю до 7%. Ці гранули осідають у нижньому конусі сушила і, проходячі крізь сито, попадають до бункера вилежування, а звідти на конвеєрну лінію. Конвейєрна лінія складається з пресової ділянки ланцюгового або сітчастого конвейєра, по якому плитки надходять до сушильної камери, потім на ділянку глазурування і до роликової випалювальної печі тунельного типу. Випалену плитку сортують за розмірами, кольором та сортом і упаковують в ящики.

ПЛИТКИ ДЛЯ ПІДЛОГ