asyan.org
добавить свой файл
1

Вимоги до статті



План статті:


  1. Вступ – постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими практичними завданнями (5-10 рядків); актуальність і доцільність питання (5-10 рядків); останні дослідження та публікації, на які спирається автор, виділення невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття (звичайно ця частина статті становить близько 1/3 сторінки).

  2. Постановка завдання – формулювання цілей статті. Вказаний розділ вельми важливий, бо з нього читач визначає корисність для себе пропонованої статті; мета статті випливає з постановки загальної проблеми і огляду раніше виконаних досліджень, тобто дана стаття має на меті ліквідувати “білі плями” у загальній проблемі (обсяг цієї частини статті 5-10 рядків).

  3. Основний матеріал – виклад власне матеріалу дослідження (від 5-6 сторінок тексту). Невеликий обсяг потребує виділення головного у матеріалах дослідження; іноді можна обмежитися тільки формулюванням мети дослідження, короткою згадкою про метод вирішення задачі і викладом отриманих результатів; якщо на обсяг статті не має суворих обмежень, то доцільно описати методику дослідження повніше.

  4. Висновки – у закінченні наводяться висновки з даного дослідження і стисло подаються перспективи подальших розвідок у цьому напрямку.

  5. Список літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить описи використаних джерел в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.


Оформлення статті:
Електронний варіант статті виконується в редакторі Word, шрифтом

Times New Roman, розмір 14, інтервал – 1,5, формат А4. Розмір полів:

ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє 20 мм.

Оформлення ілюстраці:



Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основні елементи:

  • найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. »;

  • порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

  • тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

Приклад:

Рис. 1. «Автопортрет ідіота», ХХІ століття, пастель.

Основними видами ілюстративного матеріалу в наукових працях є: креслення, рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Правила цитування та посилання на використані джерела
При написанні статті автор повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати які наводяться в тексті. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання.
Приклад:

Цитата в тексті: «Незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації» [6,с.23].

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навчальний посібник. - К.: «КМ Асаdеmіа»,1998. - 192с.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”.

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), слід давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо виявляється ставлення автора статті до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор статті, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора статті, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М.Х.), (підкреслено мною. - М.Х.), (розрядка моя. - М.Х.)

Список літератури



У статті обов’язково мають бути посилання та список використаних джерел у кінці тексту.

Список літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Джерела можна розмішувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про видання записуються в такій послідовності:
При описуванні книжок:

  • Прізвище та ініціали автора;

  • Назва книги;

  • Місце видання;

  • Назва видавництва;

  • Рік видання;

  • Кількість сторінок у примірнику.

Наприклад:

  1. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М.: Рефл Ваклер, 2003. – 605 с.

  2. Кандинський В. К. О духовном в искусстве. – СПб.: Азбука, 1999. – 116 с.



При описування книжок без автора:

  • Назва книги;

  • Назва типу видання (якщо зазначено);

  • Прізвище та ініціали головного ректора/упорядника;

  • Місце видання;

  • Назва видавництва;

  • Рік видання;

  • Кількість сторінок у примірнику.

Наприклад:

1. Проблеми типологічної та квантитативної лексикології: збірка наук. праць / ред. Каліущенко В. та ін.. – Чернівці: Рута, 2007. – 310 с.

2. Історія однієї фотографії: спроба самопрезентації / упорядкув., передм. Г. І. Дацюк. – К.: Спадщина, 2007. – 224 с.: іл.

При описуванні журнальних статей або статей у збірниках:

    • Прізвище та ініціали автора;

    • Назву статті;

    • Назву журналу або збірника (без скорочень);

    • Рік випуску;

    • Номер;

    • Номери сторінок, на яких розміщено статтю.

Бібліографічний опис цих робіт повинен мати знак //, який означає: у книзі, в журналі, за умови використання не всього збірника, а лише однієї статті.

Наприклад:

  1. Петренко О.Б. Удосконалення професійної підготовки готовності вчителів до виховної діяльності у системі вищої освіти // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – 2001. – №14. – С.146 – 148.


При описування словників:

Наприклад:

1. Європейський Союз: словник-довідник / ред.-упоряд. М.Марченко. – К.: К.С.І., 2006. – 138с.

При описуванні електронних ресурсів:

  • Назва публікації або назва сайту;

  • Назва типу видання (якщо зазначено);

  • Вказівка [Електронний ресурс];

  • Прізвище та ініціали автора/авторів;

  • Місце видання;

  • Назва видавництва;

  • Рік публікації;

  • Режим доступу.

Наприклад:

Опис сайту в цілому:

Національний інформаційно-бібліотечний центр «ЛІБНЕТ» [Електронний ресурс]. – М.: Центр «ЛІБНЕТ», 2011. – Режим доступу: http://www.nilc.ru. – Назва з екрану.


Опис частини сайту (однієї із сторінок сайту):

Гьотте Н. Типологія журналів [Електронний ресурс] // Журнальний зал: культура, мистецтво, література: [сайт]. – Режим доступу: http://www.univer.omsk.su/omsk/bibstuds/jourhall/page1.htm (13.05.09). – Назва з екрану.