asyan.org
добавить свой файл
1
Вимоги до організації предметно-ігрового середовища

в дошкільних групах

Розвивальне предметне середовище — це сукуп­ність умов, які забезпечують різнобічний розви­ток дітей; це система матеріальних об'єктів їхньої діяль­ності. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального предметно-ігрового середовища та за­безпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей — провідний засіб реалізації завдань су­часного реформування освіти. Адже правильно органі­зоване розвивальне середовище сприяє соціаліза­ції дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.

Організація розвивального середовища для дітей ран­нього віку має свою специфіку, зумовлену насамперед особливостями психології та фізіології малюків. Як відо­мо, вони непосидючі, швидко переключаються з одного виду діяльності на інший, у них переважає "схоплювальне" сприйняття (тобто малюки поспішають "ухопити" яко­мога більше інформації). Вони надзвичайно спостереж­ливі, чутливі та сприйнятливі, в них яскраво виражена потреба в русі, а пізніше — в активних діях, що спосте­рігається вже на першому році життя. На п'ятому місяці життя малюк починає діяти з предметами. Потреба в та­ких діях різко зростає на другому році життя, коли дити­на починає ходити і навчається виконувати складніші дії з предметами.

Дворічні діти охоплені бажанням діяти. Дитина розгля­дає і обмацує всі предмети, що потрапляють їй до рук, розбирає їх на частини, робить спробу скласти з окремих частин щось нове, розв'язати нескладні практичні завдання.

У цей період активність дитини має яскраво вираже­ний орієнтувально-дослідницький характер, тобто мо­тивується бажанням дізнатися: що це таке? Малюк виді­ляє в предметах нові якості й установлює між ними нові зв'язки.

У дітей першого-другого років життя ігровий задум ще нестійкий, їх цікавить процес дії, а не її результат, тож, наслідуючи дії дорослого, вони виконують їх уза­гальнено. А вже через рік дії дитини набувають певної усвідомленості: трирічний малюк не просто ставить ку­бик на кубик — він будує башту. Поступово контакти ди­тини з предметами ускладнюються, вона намагається повторювати свої самостійні дії.

Зважаючи на всі особливості дітей раннього віку, мож­на визначити вимоги до організації для них розвиваль­ного середовища.

В основі чинних програм ("Дитина", "Малятко" та ін.) лежить принцип комплексного підходу та вільного цен­трування, запропоновані відомим психологом В.А.Петровським. Передбачається створення в дошкільному за­кладі — як у груповій кімнаті, так і на майданчику — функціональних куточків (центрів, зон), в яких розміще­ні матеріали для стимуляції розвитку дітей з урахуван­ням їхніх потреб, інтересів і здібностей. Обладнання має бути розраховане насамперед на практичну діяльність дитини, пов'язану з її побутом, щоб поступово готувати малюка до життя, а також сприяти його фізичному та психічному розвиткові.

Для створення такого середовища вихователі мають знати функціональні можливості ігрового матеріалу, вміти формувати ігротеку групи, розподіляти її на куточки (цен­три, зони). Варто також подбати про відповідність ігра­шок вікові дітей, характеру їхньої діяльності, про пра­вильне комплектування ігрових наборів.

Основні вимоги до обладнання ігрових куточків (центрів, зон):

  • Усі іграшки, матеріали, атрибути, предмети-замінники об'єднуються за функціональними ознаками від­повідно до різних видів предметно-ігрової діяльності ді­тей (сюжетно-відображувальної, будівельної, рухової тощо).

  • Більшість дидактичних матеріалів, іграшок та кар­тинок мають бути поліфункціональними, тобто викорис­товуватися по-різному, залежно від мети діяльності.

  • Усі іграшки, незалежно від їхньої класифікаційної приналежності, групуються так, щоб вони відповідали за розмірами одна одній, зростові дітей і стаціонарному предметному оточенню, в якому малята зазвичай граються.

  • Середовище має містити як відомі дитині компо­ненти, так і нові, незнайомі, які забезпечують її пізна­вальний розвиток. Поповнюючи обладнання в куточку, вихователь має дотримуватися принципу поступового ускладнення, тобто вносити в групу нові іграшки та ігри згідно з вимогами програми та тими знаннями, яких діти набувають на заняттях. Кожну нову іграшку слід обов'яз­ково обіграти, зробити дітям сюрприз.

  • Рівень інформативності середовища досягається урізноманітненням тематики (від приготування їжі для ляльки до її лікування тощо).

  • Предметно-ігрове середовище має бути динаміч­ним і мобільним, щоб діти вчилися активно ним користу­ватися, а також щоб забезпечувати їм свободу дій. Усе обладнання має постійно поновлюватися, видозмінюва­тися і легко переноситися з одного центру в інший.

Одна з основних умов створення в дошкільних нав­чальних закладах будь-якого типу розвивального дов­кілля для дітей раннього віку є опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і діть­ми. Це означає, що:

  • пріоритетною метою виховання є формування гармо­нійної і всебічно розвиненої особистості;

  • завдання педагога полягає у забезпеченні інтересів дитини у задоволенні її природних нахилів і потреб;

  • дорослий у своїй педагогічній діяльності керується положенням: "Не поруч, не над, а разом".

Для реалізації цієї моделі у середовищі, що оточує малюків, слід створити умови для повноцінного інтелек­туального, морального та естетичного розвитку особис­тості, її гуманізації.

Предметно-ігрове середовище, в якому діє дитина переддошкільного віку, має бути для неї невичерпним, інформативним, здатним задовольняти потреби в новиз­ні, Основою розвитку дитини є практичні цілеспрямова­ні дії, ігрова діяльність, під час яких малюк сприймає предмети і явища навколишньої дійсності, усвідомлює зв'язки між ними. Тобто: середовище має бути дже­релом збагачення дитячої діяльності.

Визначимо основні принципи облаштування розвивального довкілля для дітей раннього віку в дошкільних навчальних закладах:

  • принцип взаємодії;

  • принцип активності, самостійності й творчості;

  • принцип динамічності;

  • принцип вільного центрування;

  • принцип емоційного комфорту;

  • принцип естетичності в добиранні матеріалів та
    атрибутів;

  • принцип зв'язку з реальним життям;

  • принцип урахування вікових особливостей дітей.

Принцип взаємодії означає, що провідною умовою впровадження особистісно орієнтованої моделі взаємо­дії дорослого з дітьми є встановлення між ними пози­тивних стосунків. Для реалізації цього принципу важли­во, по-перше, створити в групі дітей доброзичливу психологічну атмосферу (партнерське спілкування між педагогом і дітьми); по-друге, обладнати групові кімна­ти меблями різної висоти, щоб і вихователь, і дитина мали можливість наближатися до позицій одне одного.

Принцип активності, самостійності й творчості по­лягає в тому, що діти, діючи в організованому предмет­но-ігровому середовищі, мають змогу розвивати власні інтереси, певні риси характеру, емоції та почуття. Під час практичної діяльності малюки вправляються у вико­нанні завдань різного ступеня складності, вчаться дося­гати бажаного результату, проявляючи наполегливість, ініціативність, вносять елементи новизни. Таким чином, діти активно пізнають навколишню дійсність, у них роз­виваються інтелектуальні, вольові та емоційні здібності.

Принцип динамічності полягає в тому, що предмет­не довкілля, яке оточує дитину, змінюється залежно від її віку, індивідуальних особливостей, пори року, тем, які вивчаються. Так, трирічні діти спроможні самостійно вно­сити зміни в куточки розвивального середовища. Вони приносять з дому цікаві речі, альбоми, вироби, виготов­лені батьками, щоб доповнити й збагатити інтер'єр гру­пової кімнати дитячого садка. Завдання ж вихователя — зберегти цілісність розвивального середовища, не пе­ревантажувати дітей зайвою кількістю іграшок та атри­бутів, сприяти раціональному їх використанню.

Принцип вільного центрування передбачає створен­ня певних куточків залежно від програми навчання і ви­ховання дітей. Це дає їм змогу займатися одночасно різ­ними видами діяльності за власними бажаннями та інтересами (розглядати ілюстрації, гратися, виконувати вправи тощо), не заважаючи одне одному. Вони також мають змогу за власним вибором переходити від одно­го центру діяльності до іншого, від спокійних занять до активних.

Принцип емоційного комфорту передбачає створен­ня в групі домашнього затишку — атмосфери, в якій ди­тина почувається психологічно врівноважено. Це дося­гається оформленням предметно-ігрового середовища репродукціями картин, живими та штучними квітами, іке­банами, настінними керамічними тарілками, декоратив­ними виробами тощо.

Принцип естетичності полягає у правильному добо­рі обладнання за кольором, формою, розмірами та в оп­тимальному розміщенні предметів у предметно-ігровому середовищі. Це сприятиме формуванню в дітей худож­нього смаку, естетичних почуттів.

Принцип зв'язку з реальним життям передбачає відповідність розвивального предметного середовища сучасним вимогам, тобто соціокультурним особливос­тям суспільства, в якому діти живуть. Йдеться про за­безпечення середовища сучасною технікою (її іграшко­вими аналогами), сучасними художніми засобами; про врахування належності дітей до певного етносу, культу­ри і побуту рідного народу. Саме тому предметно-ігрове середовище в дошкільних навчальних закладах різних регіонів має свою специфіку.

Принцип урахування вікових особливостей дітей полягає в тому, що добирання матеріалів і розміщення їх у куточках розвивального середовища здійснюється залежно від віку вихованців. Дії з іграшками — перші практичні дії малюка, вони задовольняють і стимулюють його потреби у рухах, у роботі аналізаторів. Але орга­нізм дитини розвивається поступово, тож і її іграшки ма­ють "розвиватися" так само поступово.

Іграшки, які входять у життя малюка на першому-другому місяцях життя, мають сприяти насамперед роз­витку зору та слуху. Це можуть бути яскравий великий легкий м'яч або повітряна куля, які підвішуються над ліж­ком дитини на відстані 50 см від очей.

Коли маляті виповниться два-два з половиною місяця, йому пропонують великі персоніфіковані (ляльки, вед­медики) та сюжетні іграшки, які розміщують біля ліжка чи манежу; звукові Іграшки: брязкальця, дзвіночки, ляльки-неваляйки; дрібні Іграшки, які можна схопити рукою.

Починаючи з п'яти-шести місяців, дітям дають іграш­ки, виготовлені з різних матеріалів: пластмаси, гуми, де­рева (м'ячики різних розмірів, ляльки, фігурки тварин з чітко вираженою тілобудовою). Усі іграшки мають бути зручними для утримування в руці дитини.

Із семи-восьми місяців малюкам пропонують іграшки і предмети для вкладання, відмінні за кольорами, роз­мірами і матеріалами, сюжетні і транспортні іграшки (каталки, машинки тощо).

Восьми-дев'ятимісячним малюкам можна давати іграшки, які сприяють оволодінню способами зіставлен­ня дій (закриванням, нанизуванням).

А вже наприкінці першого року життя малюк здатний засвоїти предметні дії, складаючи пірамідки, вчиться ви­конувати дії, спрямовані на інший предмет.

Починаючи з другого року життя, дітям пропонуються усі види іграшок: образні, транспортні, заводні, музич­ні, дидактичні, Іграшки-меблі, фігурки тварин, будівельні набори, іграшки спортивного характеру.

Одна з основних вимог до іграшки для дітей ран­нього віку — її безпечність для здоров'я малят. Тому, купуючи іграшку, слід насамперед дізнатися, чи є в неї сертифікат якості. Якщо такого сертифікату немає, не­має й гарантії, що іграшка відповідає санітарно-гігієнічним нормам, установленим Міністерством охорони здоров'я України, а саме: що вона зроблена з матеріалів, нешкід­ливих для здоров'я малюків (тобто таких, що не викли­кають алергію та не спричиняють отруєння в разі пот­рапляння до рота), не ламка, не містить дрібних деталей,

які можна легко від'єднати, та гострих виступів, якими малюк може себе поранити (до речі, зовнішні ознаки безпечності іграшки можна перевірити й самому).

Облаштування розвивального середовища для дітей раннього віку в дошкільному закладі має починатися з роз­дягальні. Щоб зробити її затишною і привабливою, шафи, в яких зберігаються речі малюків, можна пофарбувати в різні кольори, а зверху на них розмістити великі яскраві іграшки, які привертатимуть увагу малюків. На стінах роз­дягальні радимо повісити ілюстрації або картини із зобра­женням пір року чи панно на теми дитячих казок.

Групову кімнату рекомендуємо прикрасити квітами, поставити тут акваріум з рибками, клітку з пташками. Усі значущі для дітей фрагменти інтер'єру мають розміщу­ватися на рівні зросту малят, щоб вони могли їх краще роздивитися і їм було легше діставати все, що може зна­добитися для виконання тих чи інших дій. Бажано, щоб над столом у груповій кімнаті висів каскад різноколір­них фігурок — це приваблюватиме дітей і сприятиме зо­середженню їхньої уваги.

Матеріали, які створюють предметне середовище, ма­ють зберігатися на поличках або в шафах, до яких дити­на матиме вільний доступ

У таблиці подано перелік усіх необхідних матеріалів предметного середовища з описом їхнього розвиваль­ного впливу на дітей.


Характеристика розвивального середовища для дітей раннього віку (другого-третього років життя)


Куточки (центри, зони) діяльності

Обладнання

Вплив на розвиток

Сюжетних ігор

Ляльки (по одній ляльці на двох дітей), ляльковий одяг, м'які іграшки, іграшко­вий посуд, кухонне знаряддя, іграшкові мєбпі, іграшкові предмети побуту, тех­нічні іграшки, н ібори різних видів іграшок.

Діти відтворюють реальність в іграх: "Кухня", "Житлова кімна­та", "Побутова кімната", "Перукарня", "Лікарня", У малят роз­виваються навички пізнавальної діяльності. Вони вчаться встановлювати взаємозв'язки, розуміти навколишнє середо­вище, використовувати іграшки й матеріали в різний спосіб,

Будівельних ігор

Будівельний матеріал великого (порож­нисті кубики, циліндри, довгі дошки, пів­кола, трикутники), середнього й малого розмірів, транспорт, гумові й пластмасо­ві фігурки людей і тварин, ляльки.


Діти пізнають розмаїття довкілля. У них розвиваються мис­лення, здатність до зосередження уваги; формується вміння планувати свою діяльність, діяти конструктивно, досягати конкретного результату. Це сприяє активній пошуковій діяль­ності, розвитку пізнавальних інтересів, творчості.

Вбирання

Дзеркало (за зростом дитини), елементи костюмів та аксесуари (стрічки, намисто, сумочки, кошики тощо).

Малюки пізнають явища навколишньої дійсності. У них розвиваються уява, фантазія, образне мислення.

Рухової активності

Каталки, візочки, коляски, великогаба­ритні машини; керма, обручі, прапорці, вертушки, м'ячі, кульки і лотки, ребриста дошка, візок без дна, куби, скакалки, шнури, різноколірні кеглі, надувні іграш­ки, переносна драбинка-гірка тощо.

Задовольняється рухова активність дітей, що супроводжу­ється позитивними емоціями. Забезпечується своєчасний і повноцінний фізичний розвиток малят.

Дидактичних ігор

Башточки (одноколірні та різноколірні), втулки, барильця, мотрійки, пірамідки, іг­ри: "Кулькокид", "Прокоти кульку", "Домі­но", "Лото", шнурівки, застібки, пластико­ві баночки з різниці наповненням тощо.

Дитина вчиться діяти з предметами, порівнювати, з'єднува­ти, розкладати предмети за певними класифікаційними озна­ками. Здійснюються завдання сенсорного виховання. У дітей формуються й закріплюються вміння розрізняти предмети за кольорами, розмірами і формами.

Ігор з піском і водою

Іграшки, що плавають, сачки, дрібні іграш­ки, палички, формочки, совочки, пластма­сові печатки, сита, відерця, силуетні фігур­ки людей, тварин, казкових персонажів.

Розвиваються уявлення дітей про навколишній світ, дрібна моторика пальців рук. Діти вчаться творити, аналітично мис­лити, спілкуватися з однолітками.

Книжок (для дітей третього року життя)

Книжки картонні та з тканини, старі на­стінні календарі, листівки, проспекти, кар­тинки.

Розвиваються мислення, пам'ять, емоційне сприйняття (в процесі читання текстів та розглядання картинок можна ви­кликати в дітей співчуття до певних персонажів).

Образотворчої

ДІЯЛЬНОСТІ

(для дітей третього року життя)

Олівці, папір, гуашеві фарби, губки, до­щечки, глина, серветки, колажі, допоміж­ні матеріали.

Розвиваються тактильні відчуття, гнучкість кистей рук і паль­ців. Формуються уява, допитливість, бажання експерименту­вати. Розвиваються чутливість, ініціативність і творчість, ін­телектуальні здібності.

Майданчик для ігор на свіжому повітрі

Колода для перешкод, дошки різної ши­рини і довжини, похилі площини, смуга перешкод, "тихий" куточок; пісочниці, ло­патки, віжки, мотузки, будівельний, при­родний матеріал, транспортні засоби (машини, велосипеди тощо).

Здійснюється всебічний розвиток (розумовий, фізичний, ес­тетичний тощо); діти пізнають навколишню дійсність, зв'язки і взаємодію між об'єктами та явищами, аналізують їх. Розви­ваються допитливість, спостережливість, рухова активність.


Розвивальне середовище для дітей раннього віку — це динамічний і змінний простір, який забезпечує рухові і пізнавальні потреби кожного вихованця. Вдало організоване, воно дає можливість:

  • здійснювати виховання й навчання, орієнтуючись на кожну конкретну особистість;

  • об'єднувати дітей у групи за здібностями та можливостями;

заохочувати дітей до різних видів діяльності з використанням різноманітних матеріалів, що сприяє швидшому пізнанню малятами навколишнього світу.
Для зворотного зв'язку : Е-mell: ds74@ukr.net, тел.. 773-70-70