asyan.org
добавить свой файл
1
Валерій Кикоть – поет, перекладач, публіцист та мандрівник

мимоволі.

Мета : ознайомити учнів з цікавими фактами з біографії В. Кикотя та його

творчістю; розвивати навички ідейно-художнього аналізу поезій, вдосконалювати навички самостійної роботи; виховувати найкращі людські риси, гордість за свій рідний край.

Обладнання: портрет письменника, виставка книжок письменника, мультимедійна презентація.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Перебіг уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Перевірка домашнього завдання.

Ігровий пошук «Вірю ―не вірю».

Чи вірите ви, що В.Даник…

  1. Народився в м. Лисянка Черкаської області (Так) .

  2. Школу закінчив із золотою медаллю (Так).

  3. Навчався в Черкаському національному університеті

ім. Б.Хмельницького (Ні).

  1. Автор слів гімну ЧДТУ (Так).

  2. Автор ліричних збірок: «Хай розкаже гітара», «Шевченків край у пісні і серці» (Так).

  3. Член Національної спілки письменників України (Так).

  4. Гумористичні твори не писав (Ні).

  5. На вірші Володимира Даника написано більше трьохсот пісень композиторами Черкащини та України (Так).

  6. Друкувався у відомих гумористичних журналах (Так).

  7. Автор і виконавець власних пісень (Так).

  8. За фахом ― юрист (Ні).

  9. Шістнадцята книга В. Даника ― «В Черкасах сміються» (Так).

ІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Епіграфи:

Світ ― це дзеркало.

Я вдивляюсь в нього

Й у всьому бачу себе.

***

***

Я хочу злагоди й любові,

Я хочу дружби й теплоти,

Не хочу сліз, не хочу крові,

А ― доброти, а доброти.

В. Кикоть.

Слово вчителя.

Друзі та знайомі В. Кикотя, яким доводилося бувати у нього вдома, помітили на його робочому столі невеличкий клаптик цупкого паперу з написом :

Твоє багатство ― в голові,

Твоя краса ― у тілі,

Твоє щастя ― в тобі,

Твоя істина ― в Богові.

Живи, працюй, радій !

Валерій Михайлович Кикоть – поет, перекладач, публіцист. Його твори відзначаються щирістю і безпосередністю почуттів, простотою, вишуканістю, гармонійністю слова.

Як не дивно, але сам Валерій поетом себе не вважає. «Ми всі у віршах виглядаємо краще, ніж у житті, ― розмірковує він, ― а поет ― це той, хто не роздвоюється. Поезія ― це, мабуть, щось складніше й глибше, ніж мої скромні версифікації».

Повідомлення учнів.

Учень1

В. Кикоть народився 29 липня 1961 року в с. Червона Слобода на Черкащині в сім’ї робітників. Закінчив Київський державний університет

ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру при університеті. Працював військовим перекладачем у країнах Африки ( Ефіопії, Єгипті, Судані ), Ємені, Об'єднаних Арабських Еміратах, Англії та Німеччині. Сполучені Штати Америки він об'їздив уздовж і впоперек. Перед поверненням до Черкас останні чотири роки працював на Закавказзі. Пізнаючи світ і себе в цьому світі, він випробовував себе на різних роботах і посадах: працював генеральним менеджером спільного американсько-азербайджанського підприємства ефірно-кабельного телебачення, викладав у вищому навчальному закладі, організовував ВНЗ, Українсько-Американську асоціацію обіймав у галузі освіти, створював приватну фірму, спільне підприємство.

Нині ж В.Кикоть випробовує себе на державній службі в облдержадміністрації. Щоденна клопітна робота не заважає йому творити. Проте, як зауважує Валерій Михайлович, на службі він сумлінний службовець, а поетом буває лише вдома.

Учень 2

У1998 році став членом Національної Спілки письменників України. У 2003 році стає членом Національної Спілки журналістів України. Автор книг “Вірші. Переклади”, 1994, “Промені самотності”, 1998, “Один аспект мого життя”, 2001, “Королева дощу”, 2002, „Сніг помирає на землі”, 2004, „Тексти на піску”, 2005, „Квітка у вогні”, 2006, публікацій в українській та зарубіжній періодиці, наукових праць у галузі теорії і практики художнього перекладу.

Поезія та проза позначені ліричністю, медитативністю, філософським наповненням та наявністю підтексту. Поезія перекладалася азербайджанською та македонською мовами. Перекладає з англійської, переважно класиків американської поезії.

Перегляд мультимедійної презентації.

Рольова гра «Інтерв’ю з поетом» (виступ двох заздалегідь підготовлених учнів).

Вам у житті доводилося багато подорожувати?

Достатньо. За натурою я людина домашня, подорожувати не люблю. Більше того, жити не вдома, а десь в іншому місці, не кажучи вже про іншу країну, ― це для мене справжня трагедія. І от, незважаючи на все це, доля кидала мене по світу постійно, як я підозрюю умисно. Перший виліт із батьківського гнізда ― це навчання в Київському державному університеті, після цього ― робота військовим перекладачем в Африці...

А що спонукало їхати в Африку?

Вчена рада університету рекомендувала мене до аспірантури, але за часів Радянського Союзу потрапити за кордон було майже неможливо, і для мене був реальний шанс отримати хорошу мовну практику перекладача. Це ж зовсім інший рівень класифікації, ніж коли ти вивчаєш мову по книжках та на лінгафонних курсах. Я до останнього моменту навіть не знав, куди потраплю ― в Афганістан, Ірак чи Ефіопію. Взагалі, спочатку мене й кількох моїх товаришів готували для роботи перекладачами на літаках-розвідниках, які займалися радіоперехопленням. Це 8-годинні польоти над Атлантикою з підслуховуванням ефірних переговорів пілотів ВПС США та інших країн НАТО. А потім несподівано кинули в Ефіопію . де точилася війна.

Наскільки це було небезпечно?

Щодо ризику та небезпеки, то тоді якось про це не думалось, хоча наші хлопці там гинули. Мій друг дивом залишився живим після падіння у підбитому вертольоті. Чим це все могло скінчитися для мене , я по-справжньому почав усвідомлювати лише тоді, коли повернувся додому і десь через рік на міському цвинтарі побачив пам’ятник військовому молодому перекладачеві, який загинув в Ефіопії невдовзі після того, як я звідти поїхав. Тоді стало трохи моторошно.

Де вам довелося бувати ще?

Де мене ще носило? Був у відрядженнях у Південному Ємені, Єгипті, Судані, пізніше – в Англії, Німеччині. Арабських Еміратах. Сполучені Штати Америки проїхав від Флориди до Канади. Працював на Кавказі, зокрема в Баку.

А що ви там робили?

Працював генеральним менеджером спільного американсько-азербайджанського підприємства, яке займається ефірно-кабельним телебаченням, транслюючи 40 світових телеканалів на Азербайджан, та має власну англомовну газету.

Але ж це для вас була абсолютно нова справа?

Це, справді, так. Але я переконаний, що людині кожні п’ять років потрібно міняти роботу. Можливо, це необхідно не всім, та мені цікавіше розпочинати справу з нуля, доводити її до якогось рівня, а потім передавати комусь іншому, оскільки мене вже тягне до чогось нового. Я викладав у вищому навчальному закладі, організував вищий навчальний заклад, а також Українсько-Американську Асоціацію обмінів у галузі освіти, і приватну фірму, і спільне американсько-азербайджанське підприємство.

А яке місце з побаченого вами ви могли б назвати наймальовничішим?

Найкрасивіший куточок я бачив у Словаччині високо в Татрах.

Для написання своїх творів ви часто використовуєте враження від побаченого, реальні події чи людей?

Звичайно, все береться з життя. Я не шукаю сюжетів чи вражень у бібліотеках, хоча й люблю читати серйозні книжки. Моя творчість – це поезія моїх життєвих доріг, і в ній я використовую виключно матеріал своєї душі, те, що мені болить, що мене хвилює.

Які особливості ваших книжок? Чим вони відрізняються?

Перша книжка «Вірші. Переклади» колись стала моїм путівником до Національної Спілки письменників України, проте вже сьогодні вона мені здається наївною і недосконалою. Остання збірка «Королева дощу» --- улюблена , тому що я відчуваю. Що в чомусь досяг бажаного рівня, може, це не зовсім скромно, але я нею пишаюся. Хоча, напевне, з часом сприйматиму її інакше. В перших книжках я намагався повчати читача, а в наступних – більш критично ставлюся до себе.

А які принципи ви намагаєтеся утверджувати своєю поезією?

Сприймати світ таким, який він є, уміти радіти цьому світові, радіти малому. І, звичайно, прагнути ідеалу та вдосконалюватись у своєму прагненні.

Читацький діалог.

1.Читання учнями самостійно обраних поезій( навіть якщо декілька учнів обрали одні й ті ж вірші, їх все рівно варто прослухати, бо почуття і думки після їх прочитання можуть бути різними)

2. Обмін враженнями ( думки висловлюють інші учні, які обрали інші поезії).

3.Визначте: хто з читців, на вашу думку, найкраще передав задум і почуття автора?

Робота в групах

1. Складання схеми «Своєрідний життєвий шлях»






2.Складання схеми «Жанрова різноманітність творів В.Кикотя»










3.Складання схеми «Особливості індивідуального стилю В.Кикотя»









IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда.

― Що ви відчували, ділячись своїми враженнями з класом?

― Яка поезія найбільше сподобалася? Чому?

― Назвіть основні мотиви творчого доробку В.Кикотя.

V. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Вірш В.Кикотя, який сподобався, вивчити напам’ять.
Список використаних джерел

  1. Баніна О. Мандрівник мимоволі (Про черкаського поета В. Кикотя)// Нова доба.—2002 .― 18грудня.― с.9

  2. Валерій Кикоть: [біогр.дані] // Письменники Черкащини: вибрані твори.–Черкаси, 2007.–Т.1.–С. 349.

  3. Кикоть В.Квітка у вогні.― Брама―Україна.―2007 .

  4. Поетика. Бібліотека української поезії.― Режим доступу: poetry.uazone.net / kikot

  5. Холодний Яр: Часопис Черкас. обл. орган. Націон. СПУ.