asyan.org
добавить свой файл
1
Бірюк С.О.,

Член ДКЦПФР

Державне регулювання фінансових ринків.

Хід реалізації програми розвитку фондового ринку України. Роль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Фондовий ринок займає особливе місце у структурі фінансових ринків, оскільки через емісію та обіг цінних паперів на сьогодні відбуваються майже всі види фінансових операцій, а процес секюритізації охопив більшість регіональних, функціональних та інституційних сегментів економіки країни.

В умовах ринкової трансформації економіки України інвестиційний аспект стає домінуючим. Це зумовлюється масштабними завданнями ринкового реформування в Україні. Тенденції, які склалися у світовій економіці протягом останніх десятиріч, наочно підтверджують значимість та роль інвестицій у міжнародному поділі праці та міжнародному співробітництві країн.

Необхідність збільшення надходжень інвестицій в економіку України від вітчизняних та зарубіжних інвесторів вимагає формування сприятливого у широкому розумінні цього слова інвестиційного клімату як для процесів безпосереднього залучення інвестицій, так і їх ефективного використання.

Сьогодні Україна поступається у жорсткій конкурентній боротьбі за інвестиції іншим країнам з перехідною економікою. В результаті українські підприємства не отримують необхідні інвестиційні ресурси для своїх фінансово-господарської діяльності, зароблені підприємцями прибутки перетікають в оффшори, а населення уникає вкладати свої заощадження у виробничу сферу.

Але, ринок цінних паперів в Україні працює.

Загалом сучасний стан і проблеми розвитку фондового ринку України кількісно та якісно характеризують такі інформаційні та аналітичні данні.


Фондовий ринок представлений такими професійними учасниками: 365 реєстраторами, 860 торговцями, 106 зберігачами, 129 інститутами спільного інвестування, 7 фондовими біржами, 2 торговельно-інформаційними системами та 11 саморегулівними організаціями.

Загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів за 2002 рік склав 108,61 млрд. грн. Обсяг торгів на позабіржовому фондовому ринку у 2002 рік склав 102,07 млрд. грн.

У 2002 році частка обсягу торгів на організованому ринку цінних паперів України становила близько 6%. Зменшення питомої ваги обсягів торгів на організованому ринку пов‘язане з:

  • перенесенням продажу найбільш інвестиційно привабливих пакетів акцій підприємств на майбутні періоди;

  • продажем у 2002 році пакетів акцій підприємств с низькою інвестиційною привабливістю;

  • невизначеністю щодо пакетів акцій підприємств державна частка у яких становить менше 25%.

Аналіз звітності свідчить про відсутність значних коливань у кількості майже всіх груп професійних учасників. Це свідчить про те, що інфраструктуру фондового ринку вже сформовано.

Активно розвивається інститут зберігачів - простежується чітка тенденція збільшення їх кількості, зокрема, і по регіонах.

З кожним роком збільшуються обсяги виконаних угод торговцями на фондовому ринку.

Певною мірою на ситуацію на фондовому ринку впливає і діяльність Комісії як основного органу, який одночасно з регулюванням розробляє і реалізує державну політику на ринку. Від ґрунтовного та об’єктивного аналізу нашої роботи, своєчасних та кваліфікованих дій Комісії сьогодні залежить, наскільки ефективно будуть розв’язуватись накопичені проблеми на ринку завтра. Ми повинні уточнити пріоритети нашої діяльності на найближчий роки і зосередити на них свої зусилля. Це дозволить забезпечити виконання поставлених перед нами завдань та укріпити імідж Комісії як органу, необхідного державі та суспільству.


З іншого боку, треба відверто визнати, що фондовий ринок поки що не виконує повною мірою всіх завдань щодо раціонального перерозподілу фінансових ресурсів та ефективного залучення інвестицій в реальному секторі економіки України.

Наявні обсяги залучення інвестицій в економіку країни через інструменти фондового ринку нас не можуть задовольнити, ці обсяги необхідно піднімати на якісно вищий рівень.

На жаль, фондовий ринок до цього часу сприймався більшістю наших колег з інших міністерств та відомств як дуже специфічна, але окрема галузь промисловості, а не як важливий інструмент для реалізації промислової політики країни. Тільки з прийняттям нещодавно програмного документа – Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2001 – 2005 роки, схвалених Указом Президента України, визнано, що фондовий ринок є суттєвим фактором прискорення економічних реформ в Україні.

Безумовно, виконання цілої низки заходів на виконання цього Указу, затверджених відповідною постановою Уряду, є головним нашим завданням як на цей рік, так і на найближчу перспективу. Однак, у рамках цих заходів необхідно зупинитись на деяких проблемах нашої роботи, найбільш важливих з точки зору інтересів держави, ринку та суспільства.

Особливо актуальною для розвитку реального сектору економіки країни є проблема вдосконалення корпоративного управління вітчизняними акціонерними товариствами. На Державну комісію з цінних паперів нещодавно були покладені повноваження щодо запровадження загальноприйнятих принципів корпоративного управління.

Це цілком логічно, оскільки Комісія відповідно до покладених на неї завдань постійно здійснює заходи щодо захисту законних прав акціонерів та контроль за дотриманням законодавства акціонерними товариствами, абсолютна більшість яких утворена у процесі приватизації. Саме Комісія, часто за участю правоохоронних органів та прокуратури, розглядає та врегульовує численні корпоративні конфлікти, в яких зачіпаються інтереси держави, іноземних інвесторів, громадян України.

Зазначені питання повинно розглядатися більш широко, оскільки, як свідчить міжнародний досвід, досконале корпоративне управління сьогодні виступає одним з головних факторів конкурентоспроможності не тільки вітчизняних підприємств, а й національної економіки у цілому.

Для докорінної зміни ситуації на краще необхідно невідкладно прийняти проект Закону України “Про акціонерні товариства”, розроблений з урахуванням міжнародних стандартів у сфері корпоративного управління.

Актуальним напрямом подальшої розбудови вітчизняного фондового ринку є розвиток законодавства про цінні папери. На сьогодні в Україні діють шість законів, які безпосередньо стосуються фондового ринку, з них два основоположні – “Про цінні папери та фондову біржу” та “Про господарські товариства” – були прийняті ще на початку 90-х років. Ці закони містять застарілі порівняно з міжнародними та європейськими регулятивні норми і зараз, без перебільшення, гальмують розвиток фондового ринку України на довгострокову перспективу.

Без прийняття ряду вкрай важливих законів, зокрема, нової редакції Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про акціонерні товариства”, та інших законів України, розроблених на виконання Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового рину України”, годі сподіватись на кардинальне покращення інвестиційного клімату та збільшення фінансових надходжень до реального сектору економіки України.

Необхідно враховувати, що досконале законодавство про цінні папери та фондовий ринок позитивно відображається не тільки на рівні правового регулювання цієї сфери, а й соціально-економічній ситуації а державі.

Слід зазначити, що результатом комплексного опрацювання програмних документів (Указу Президента від 26 березня 2001 року №198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки», Постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2001 року №1046 «Про затвердження Заходів щодо реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2002 року № 440-р «Про схвалення плану Заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки» та інших) є суттєве вдосконалення чинного законодавства в частині:

  • корпоративного управління, шляхом прийняття нормативних документів, які певною мірою сприяють впорядкуванню корпоративного сектора фондового ринку та підвищенню рівня захисту прав акціонерів та інвесторів, а також розробка проекту Закону України “Про акціонерні товариства”, норми якого забезпечують концептуальне вдосконалення законодавства у сфері корпоративного управління;

  • системі звітності, шляхом підвищення рівня розкриття та оприлюднення інформації на фондовому ринку;

  • підвищення ролі інститутів спільного інвестування та впровадження пенсійної реформи;

  • розвитку саморегулювання шляхом підвищення вимог до СРО та надання їм додаткових повноважень щодо передліцензійної роботи, підготовки, перепідготовки та попередньої сертифікації фахівців фондового ринку;

  • розбудова Національної депозитарної системи;

- створення правових основ управління об’єктами державної власності.

Закінчуючи виступ, необхідно наголосити, що визнання фондового ринку як суттєвого фактору прискорення соціально-економічного розвитку країни вимагає тісної взаємодії Комісії з парламентом, Урядом, органами виконавчої влади, Національним банком у досягненні основної мети державного регулювання ринку - створення умов для ефективної мобілізації фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства.