asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 8 9



Передмова



Без гри немає й не може бути
повноцінного розумового розвитку.
В.О. Сухомлинський

Передмова

З урахуванням вимог Болонського процесу національна система вищої освіти України реформується відповідно до практичних потреб із орієнтацією на майбутнє. Державна політика в цій галузі спрямована на підготовку фахівця високої кваліфікації, здатного самостійно і творчо мислити, ефективно працювати й навчатися протягом життя.

Забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, своєчасне попередження й припинення злочинів, їх швидке розкриття – одні з найважливіших завдань правоохоронних органів держави. У свою чергу, вирішення цих завдань залежить від компетенції самих спеціалістів. Безумовно, що рівень підготовки майбутніх юристів багато в чому зумовлений організацією навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах.

Для підвищення якості навчання в сучасних умовах, інтеґрації України до європейського освітнього простору необхідно поступово впроваджувати замість відтворювальної системи навчання творчу, креативну, активно використовувати сучасні проґресивні ("високі") педагогічні технології, здатні забезпечити самореалізацію кожного студента й курсанта. Це пояснюється тією обставиною, що сьогодні на ринку праці цінується не формальний рівень освіти, тобто інформованість, а здатність спеціаліста опановувати нове знан­ня. Здається, що тут доречно згадати слова Плутарха: "Голо­ва учня не посуд, який треба заповнити, а факел, який необ­хідно запалити".

Кримінальне право – найстаріша, найбільш інтелектуально насичена та складна галузь права, правової науки й системи навчальних дисциплін, що складають юридичну освіту1. Тому спеціаліст, який добре оволодів кримінальним правом, з легкістю засвоює будь-які інші правові знання.

Упровадження інтерактивних методик та ігрових методів навчання на практичних заняттях з дисципліни "Кримінальне право (Особлива частина)" сприятиме розвитку здіб­ностей студентів і курсантів, умінню адаптуватися до нових завдань, розкриттю їх творчого та духовного потенціалу, ак­тивізації процесу самопізнання та самотворення, що є обо­в’я­зковими умовами успішної практичної діяльності. Ефективність застосування цих педагогічних технологій поясню­ється й можливістю реалізації індивідуального підходу до формування професійної компетентності майбутність юрис­тів.

Завдяки застосуванню інтерактивних та ігрових методів навчання підвищується ефективність формування: 1) го­тов­ності майбутніх юристів до професійного самовдосконален­ня; 2) професійно-пізнавального інтересу до правозастосовчої діяльності взагалі та до кримінального права зокрема; 3) умінь курсантів і студентів професійно розв’я­зу­ва­ти прак­тичні кримінально-правові завдання тощо.

Крім того, запропоновані в посібнику методичні розроб­ки допоможуть майбутнім правоохоронцям набути глибоких знань з найбільш важливих і практично значущих тем, се­ред яких: "Злочини проти життя та здоров’я особи", "Злочи­ни проти власності", "Злочини у сфері господарської ді­яль­ності", "Злочини проти безпеки руху та експлуатації транс­порту", "Злочини проти громадського порядку та моральнос­ті" тощо.

З урахуванням стратегічних завдань випереджувального інноваційного розвитку системи освіти й науки викладання дисциплін юридичного циклу слід перевести з площини освіти студента у сферу створення умов для вихован­ня творчої особистості, яка свідомо бере на себе відповідаль­ність за свій професійний розвиток. Саме тому вищі на­вчаль­ні заклади мають стати не тільки поширювачами пра­вових знань, а й активними творцями нових культурних надбань і піднесення інтелектуального рівня нації, що сприятиме підвищенню рівня боротьби з неосвіченістю, безкультурністю, бездуховністю, які, крім інших, є факторами, що ґенеру­ють злочинність. Інтерактивні та ігрові технології є складо­вими педагогічних умов формування соціокультурної ком­петентності в майбутніх правознавців у процесі професій­ної підготовки.

Розділ І

Методика застосування ігрових
методів навчання на заняттях з Особливої
частини кримінального права України


§ 1. Загальна характеристика гри

як активного методу навчання

Проблему пошуку методів активізації навчально-пі­зна­вальної діяльності гостро ставили в різний час різні ав­то­ри. Пропонувалися найрізноманітніші варіанти її вирі­шення. Серед них: збільшення обсягу навчальної ін­фор­ма­ції, її спре­совування й прискорення процесів зчитування; створення особливих психологічних і дидактичних умов навчання; по­силення контрольних форм у керу­ван­ні навчально-пі­зна­валь­ною діяльністю; широке викорис­тання технічних засобів. У 1970-і роки проблема пошу­ку методів активного навчання знайшла відображення в дослідженнях М.І. Махмутова, І.Я. Лер­нера та інших науков­ців.

Особливістю активних методів навчання в порівнянні з пасивними є те, що вони забезпечують інтенсивний розвиток пізнавальних мотивів, інтересу, допомагають прояву твор­чих здібностей у навчанні.

Виділяють ряд характерних рис активного навчання:

1. Примусова активізація мислення, коли той, кого на­вча­ють, змушений бути активним незалежно від його бажан­ня.

2. Залучення слухачів до навчального процесу на більш три­­валий час, ніж за використання традиційних методів на­вчання. Це сприяє тому, що активність слухачів є не корот­кочасною чи епізодичною, а стійкою протягом усього за­няття.

3. Самостійне творче винаходження рішень, підвищення ступеня мотивації та емоційності студентів (курсантів).

4. Постійна взаємодія студентів (курсантів) і викладачів за допомогою прямих і зворотних зв’язків.

До активних методів навчання відносяться й ігрові. У спеціальній літературі відзначається, що ділові ігри беруть початок від магічних обрядів стародавньої людини, від ритуальних танців мисливців, що відтворювали процес полювання до його початку й виконували не тільки магічні, але й навчальні функції, від військової гри, яка зародилася в XVII ст. З "потішних полків" юного Петра I та їх військових забав виникли маневри, які в подальшому стали діловими навчальними іграми в армії. Першу ділову гру, названу організаційно-виробничим іспитом, було розроблено й проведено в 1932 р. у Ленінграді, але через певні соціально-історичні причини вона була забута в СРСР і відродилася в 1957 р. у США з використанням ЕОМ. У радянській педагогіці проблема ділових ігор стала активно досліджуватися починаючи з 1960-х років1.

У науковій літературі виділяються різні види ігор: навчальні (дидактичні), імітаційні, рольові (сюжетно-рольові), організаційні, операційні, ділові, управлінські, військові, ру­тинні, інноваційні та ін.2.

Основними видами ігор, застосування яких можливе в процесі вивчення дисциплін кримінально-правового циклу, є дидактичні, ділові та рольові (сюжетно-рольові).

Ділова гра (організаційно-ділова чи оперативно-ділова) яв­ляє собою певну імітацію професійної діяльності. Такі іг­ри використовуються для розвитку творчого мислення та фор­мування умінь практично застосовувати набуті знання, для стимулювання підвищення інтересу студентів (курсантів) до заняття, активізації процесу оволодіння майбутньою професією.

У педагогічній літературі вирізняють певні особливості ділових ігор:

1. При використанні ділової гри процес навчання максимально наближений до реальної практичної діяльності. Будь-яка ділова гра є імітаційним методом навчання.

2. Ділова гра є ігровим методом навчання. Усі її учасники виконують визначені ролі й відповідно до них приймають рішення.

3. Ділова гра є колективним методом навчання, рішення в ній приймаються колективно.

4. У ділових іграх спеціальними заходами створюється емо­ційний настрій їх учасників.

У процесі навчання правознавців можливим є використання такої ділової ігри, як "Навчальний райвідділ".

Рольові (сюжетно-рольові) ігри простіші, ніж ділові, оскіль­ки вимагають менших витрат часу на їх розроблення й упровадження. Рольова гра – це імітаційна форма активно­го навчання.

Рольова гра характеризується такими ознаками:

  1. Наявність завдання (проблеми).

  2. Розподіл ролей між учасниками.

  3. Відмінність рольових цілей учасників гри.

  4. Взаємодія учасників гри.

  5. Наявність у ігрового колективу загальної мети.

  6. Комунікабельність, тактовність, дружелюбність, готов­ність прийти на допомогу.

  7. Можливість альтернативних рішень.

  8. Наявність системи групової чи індивідуальної оцінки діяльності учасників гри.

  9. Наявність контрольованої емоційної напруги.

У процесі навчання правознавців можливим є використання такої рольової ігри, як "Судовий процес".

Дидактичні (навчальні) ігри – це творча форма навчан­ня, виховання та розвитку студентів (курсантів). Дидактичні ігри також називаються інтелектуальними, пізнавальними. Вони розвивають пам’ять, мислення, мову, сенсорну (почуттєву) орієнтацію, кмітливість. Це ігри з фіксованими правилами. Ігрове завдання студента – після мобілізації всіх наявних знань швидко прийняти рішення, виявити спритність і виграти змагання, колективне чи індивідуальне. Як правило, навчальні ігри потребують не­багато часу, тому часто називаються ігровими елементами (ігровими моментами). Можливим є проведення тривалої дидактичної гри, скомбінованої з різних ігрових моментів.

Яскравими прикладами дидактичних ігор є "Брейн-ринг", "Що? Де? Коли?", "Своя гра", "Самий розумний" та ін.

На наш погляд, значення гри в процесі навчання у вищій школі полягає в такому:

1. Ігрові методи навчання сприяють якнайповнішому роз­криттю особистого інтелектуального й творчого потенціалу студента.

2. Ігрові методи навчання мають велику ефективність у порівнянні з традиційними формами навчання – "класичними" (тобто непроблемними) лекціями, семінарами, тому що гра більш повно включає студента в навчальну ситуацію, сприяє інтенсифікації міжособистісного спілкування, наявності яскравих емоційних переживань успіху та невдачі.

3. У грі не тільки "горизонтальні" (студент – студент), але й "вертикальні" (викладач – студент) відносини складаються як партнерські й довірчі. Зазначена обставина не тільки фор­мує сприятливий психолого-педагогічний мікроклімат у гру­пі на одному конкретному занятті, але й стає його передумовою на період усього навчального курсу з дис­ципліни.

4. Навчальні ігри виступають одним із засобів здійснен­ня міжпредметних зв’язків, оскільки їх використання, наприклад, на заняттях з кримінального права, потребує систематизованих знань із суспільних наук, психології, логіки, теорії держави та права, цивільного, трудового, господарського, екологічного, кримінально-процесуального й інших галузей права.

5. Навчальні ігри допомагають поглибленому системному вивченню всього курсу навчальної дисципліни (наприклад Загальної й Особливої частин кримінального права), оскільки вимагають від їх учасників знань не тільки з однієї конкретної теми, але й з інших тем.

6. Навчальні ігри сприяють підвищенню інтересу студентів до дисципліни, яка вивчається, оскільки завдяки використанню цього методу навчання на заняттях створюється доброзичлива емоційна атмосфера.

Упровадження в процес правового навчання ігрових ме­­тодів сприятиме реалізації таких принципів дидактики сучасної вищої школи, як: 1) оптимальне сполучення загальних, групових і індивідуальних форм організації навчального процесу у ВНЗ; 2) раціональне застосування сучасних методів і засобів навчання на різних етапах підготовки фахівців; 3) емоційності та мажорності педагогічних технологій. Саме тому в процесі проведення занять з Особливої частини кримінального права доцільно використовувати ігрові методи навчання.

§ 2. Методичні рекомендації

щодо застосування дидактичної гри

"Кримінально-правовий хокей"

Структурно практичне заняття з застосуванням дидактичної гри "Кримінально-правовий хокей" складається з таких частин: організаційного моменту, чотирьох ігрових пе­ріодів, а також підбиття підсумків.

Організаційний момент – до 5 хвилин. Викладач визначає тему заняття і його мету, відмічає відсутніх на занятті, пояснює правила гри та систему оцінювання її результатів.

Метою застосування на практичному занятті дидактичної гри "Кримінально-правовий хокей" є оптимізація процесу навчання, підвищення рівня емоційності та мажорності психологічного клімату при проведенні занять з дисципліни "Кримінальне право (Особлива частина)".

Навчальна мета практичного заняття: перевірити та закріпити знання курсантів (студентів) з певної теми, отримані під час лекції, семінарського заняття та самостійної ро­бо­ти, відпрацювати навички щодо їх застосовування.

Розвиткова мета практичного заняття: розвивати в курсантів і студентів проблемне аналітичне мислення та творчі здібності, а також інтерес до подальшої професійної самоосвіти.

Виховна мета практичного заняття: сформувати в курсантів і студентів шанобливе ставлення до національної та зарубіжної культури й історії, гуманну свідомість, культуру поведінки при проведенні командних змагань тощо.

Різні "періоди" кримінально-правового хокею мають свої методичні особливості застосування на практичному занятті.

Перед першим періодом викладач формує дві або три команди. Кожна команда обирає собі назву, а також вирішує, хто саме буде виступати в ролі нападників і захисників. Кількість цих учасників гри не обмежена й може визначатися залежно від кількості осіб, що беруть участь у грі. Крім того, команда обирає одного воротаря. Викладач виступає в ролі ведучого та судді.

Перед початком гри проводиться жеребкування для визначення порядку відповідей команд на запитання ведучого.

У першому та другому періодах після свистка ведучий "вкидає" шайбу-запитання. У команді першими на всі запитання завжди відповідають захисники, потім нападники й останнім (якщо правильної відповіді не було дано) – воротар. Час на відповідь – 10 – 20 секунд.

Правильна відповідь оцінюється двома балами. За непов­ну відповідь команда отримує один бал, за неправильну від­повідь – нуль балів.

Примітка. Цю гру можна використовувати як різновид опитування або окремий етап заняття, як складову частину "Кримінально-правового рингу". Під час гри можна запропонувати студентам замість питань кросворди.

Структурно гра "Кримінально-правовий хокей" складається з чотирьох елементів – періодів, кожний з яких має пев­ні правила проведення.

Перший період – "розважальний". У цьому періоді веду­чий ставить кожній команді в порядку, який встановлений жеребкуванням, запитання з галузі літератури, мистецтва, історії, географії, економічної теорії тощо. Ці запитання можуть бути пов’язані з групою злочинів, яка вивчається на занятті, а також із певними галузями науки, техніки, суспіль­ного життя. Час проведення – від 10 до 20 хвилин.

Важливою позитивною особливістю застосування "розважального" періоду, на наш погляд, є та обставина, що в про­цесі гри реалізуються зв’язки з іншими навчальними дисциплінами, які вивчаються в юридичних ВНЗ та на юри­дичних факультетах (міжпредметні зв’язки), а саме з історією України, історією держави та права України, історією держа­ви та права зарубіжних країн, історією політичних і правових учень, культурологією, філософією, юридичною етикою, курсом "Судові та правоохоронні органи України", кримінальним процесом, а також господарським, аграрним, екологічним, адміністративним правом тощо.

Другий період – командна гра "Хто на що здатен". У цьому періоді ведучий ставить командам запитання з галузі Особливої частини кримінального права за темою, яка вивчається на занятті. Час проведення – від 10 до 20 хвилин.

Третій період – командна гра "П’ятий зайвий" ("Третій зайвий"). Пропонується п’ять злочинів (або три), один з яких логічно "випадає" з цієї низки. Команди мають знайти "зайвий" злочин і пояснити, чому "зайвим" є саме він.

Для якнайкращого сприйняття курсантами (студентами) навчальних запитань рекомендується логічну низку статей КК, яка пропонується для обговорення, записувати на дошці або використовувати роздавальний наочний матеріал. Час проведення – від 10 до 20 хвилин.

Четвертий період – командна гра "Контакт". Цей струк­турний елемент гри має на меті розвивати в курсантів (студентів) уміння правильно формулювати питання з кримінально-правової тематики, досконало володіти кримінально-правовою термінологією. Чітко сформульоване запитан­ня свідчить про загальний високий рівень знань курсанта (студента) з навчальної дисципліни взагалі та з теми, яка ви­вчається, зокрема.

Протягом 10 хвилин кожна з команд повинна підготувати 5 запитань за темою: "Злочини у сфері службової ді­яльності". Після цього команда, яка перша ставить питання, обирає представника другої команди, який повинен на це питання відповісти. Час для обмірковування відповіді від 10 до 20 секунд.

Якщо представник команди відповів правильно, команда отримує два бали. За неповну відповідь – один бал, за неправильну відповідь – нуль балів. У тому випадку якщо команда, котра ставила запитання, сформулювала їх грамотно й коректно, вона отримує також 1 бал. Якщо запитання мають деякі зауваження (сформульовані недостатньо чітко чи ясно або з помилками в термінології), то команда не отримує жодного бала. Час проведення – від 10 до 20 хвилин.

Підбиття підсумків заняття до 10 хвилин. Викладач ви­значає, чи було досягнуто мети заняття. Він оцінює результа­ти роботи команд, називає команду-переможницю, звертає увагу на недоліки та позитивні моменти при проведенні дидак­тичної гри, окреслює коло навчальних питань, які потребують подальшого вивчення та повторення. Ведучий також оцінює роботу окремих учасників гри, називає найкращих. Виставляє оцінки в журнал академічної групи (навчального взводу).

У наведених методичних розробках гри "Кримінально-правовий хокей" зазначено кількість запитань із розрахунку, що в грі братимуть участь дві або три команди: перший період – 6 або 9 запитань, другий період – 12 запитань, четвертий період – 6 запитань.




следующая страница >>