asyan.org
добавить свой файл
1
Тема: Архітектура і скульптура. Монументальна скульптура.

Мета: ознайомлювати учнів із розвитком архітектури та скульптури XXст., монументальною скульптурою, українськими скульпто­рами XX ст.; навчити розрізняти архітектурні стилі XX ст.; навчити бачити красу рідної землі; розвивати зацікавленість архітектурним мистецтвом XX ст. та скульптурою України, спостережливість, інтерес до культурної спадщини XX ст.; виховувати любов до мистецтва, дбайливе ставлення до пам'яток української куль­тури.

Оснащення. Зоровий ряд: фотографії архітектурних об'єктів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку:

I. Організаційний момент

II. Актуалізація набутих знань

Бесіда

  • Як ви вважаєте, які зміни відбулися в архітектурі XX ст.?

  • Чи знаєте ви архітекторів XX ст.?

  • Що ми називаємо монументальною скульптурою?

  • Які монументальні скульптури є на вулицях вашого міста (села)?

  • Із якими подіями пов'язані ці монументальні скульптури?

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Викладання нового навчального матеріалу

1. Розповідь учителя

Архітектура. Наприкінці XIX — на початку XX ст. в українській архітек­турі набуває поширення модернізм, що виявилося в геометрично чітких лініях споруд, динамічності їхніх форм. У цьому стилі побудовано залізничні вокзали Києва, Львова, Харкова, Жмеринки, перший в Україні критий ринок (Бесса­рабський). Найяскравішими постатями архітектурного модернізму були К.Жуков, О.Вербицький, М.Верьовкін та ін. Пошуки та експерименти архітекторів-модерністів мали на меті забезпечити максимальну функціональність будівлі, зберігши при цьому чіткість у лініях фасаду.

У 1910—1920 рр. поширився стиль необароко — спроба поєднати традиції високого «мазепинського бароко» із досягненнями європейського модернізму.

Із 1920-х рр.. в архітектурі починається радянський період, що є досить складним, насиченим тотальним знищенням, руйнацією багатьх споруд.

Новий конструктивістський напрям найяскравіше виявився у новобудо­вах Харкова — ансамбль центра міста з комплексом адміністративних органі­зацій та установ-(будинок Держпрому, 1925—1929; арх. С. Серафимов, С. Кра­вець, М.Фельгер), будинок Проектних організацій (1930—1938; арх. С. Се­рафимов та М.Зандберг-Серафимова), найбільша у Європі площа. Такі самі тенденції панували і в архітектурі інших міст України. Зводилися чисельні робітничі гуртожитки й палаци культури.

Комуністичний режим зруйнував чимало визначних будівель, що пізніше були внесені до офіційних списків пам'яток архітектури (Михайлівський Золо­товерхий Собор у Києві, Троїцький Собор у Глухові тощо). Сьогодні деякі з них, наприклад, Михайлівський Золотоверхий чи Успенський Собор у Києві, відбу­довані.

У 1932 р., з організацією єдиної Спілки архітекторів, було проголошено єдиний творчий метод — метод соціалістичного реалізму і тотальної орієнта­ції на класику. У 1936—1939 рр. було споруджено: будинок, у якому нині роз­ташоване Міністерство закордонних справ України (проект П. Лангбарда); бу­динок Кабінету Міністрів України (проект І. Фоміна); будинок Верховної Ради (проект В. Заболотного).

Після Другої світової війни розпочалась відбудова міст і сіл України. Багаті традиції українського бароко, поєднані з модернізованою класикою, використа­ли автори в забудові Хрещатика (арх.: О. Щусєв, О. Власов, А. Добровольський, В. Єлізаров та ін.). В архітектурі будинків активно застосовували українську орнаментальну пластику й колорит.

Скульптура. Для скульптури XX ст. характерними є стильові зміни. У цей час співіснують дві основні стильові тенденції — класицизм (що пере­йшов у кінцеву стадію — академізм) та реалізм. Наприкінці XIX — на початку XX ст. провідного значення набула монументальна пластика, що відповідало загальній атмосфері суспільства."/

У 1905 р. встановлено пам'ятник просвітителеві і вченому В. Каразіну (скульп. І. Андреолетті) у Харкові, у 1911 р.— М. Гоголю (скульп. І. Гінбург) у с. Великі Сорочинці.

Складне й насичене подіями XX ст. сповнене цікавих творчих постатей, зо­крема скульпторів (П. Забіла, Л. Позен, Б. Едуардс, В. Беклемішев).

Однією з цікавих багатогранних особистостей є Іван Петрович Кавалсрідзе (01(14).04.1887—03.12.1978) — скульптор, режисер кіно та театру, драматург, сценарист, народний артист УРСР (1969).

В українській скульптурі початку XX ст. першочергового значення набула шевченківська тема. До неї зверталося багато скульпторів — П. Забіла, С.Р.Левандовський, М.Манізер, Г.Кузневич, В.Беклемішев, М.Паращук, М Гаври­ло, І.Кавалерідзе, М.Грицюк, А.Фуженко, Ю.Синькевич, І.Гончар та ін.

У 1929 р. було оголошено Всесоюзний конкурс на пам'ятник Т. Шевченку для Харкова (на той час — столиця УРСР). Другий та третій конкурси відбу­лися у 1933 р., де перемогу здобув проект скульптора М. Манізера й архітекто­ра І. Лангбарда. М. Манізер також є автором пам'ятників Т. Шевченку в Києві (1939, перед будинком Київського національного університету ім. Т. Г. Шев­ченка) та Каневі (1939).


Тенденції XXст.




Винекнення нових форм

синтезу мистецтва

( від кольоромузики

до сучасних нетрадиційних

арт-практик)

Виникнення нових видів

Мистецтва

(кінематограф, комп’ютерна графіка тощо)


Види українського мистецтва XXст.


Іконопис

Театр

Графіка

Живопис

Скульптура

Архітектура




Музика

Кінематограф

Народне мистецтво

Література

V.Актуалізація набутих знань (рефлексія)

1. Проблемне питання

• Які архітектурні споруди XX ст., на вашу думку, є найцікавішими у вашій місцевості?

2. Прийом «Мікрофон»

Закінчіть речення:

  • «Для мене архітектура XX ст.— це...»;

  • «Якби я був архітектором, то збудував би...»;

  • «Скульптура XX ст. є...»;

  • «Провідною темою скульптури XX ст. є...»;

  • «Я хочу відвідати... тому, що...».

VI.Домашнє завдання

  • Підготовити доповідь про одне із міст-заповідників нашої країни.