asyan.org
добавить свой файл
1
АНІМАЛОТЕРАПІЯ -

оздоровлення і психологічна допомога дитині

Валентина ШАВРОВСЬКА,

методист Черкаського ОІПОПП;

Наталія ШАВРОВСЬКА,

канд. психол. наук

Черкаського національного університету

ім. Б. Хмельницького.

Дещо з історії анімалотерапії

З розвитком цивілізації через постійне фізичне та емоційне навантаження серед населення збіль­шується кількість захворювань, зокрема відхилень психогенного характеру. Близький контакт людини з твариною, кінестетична взаємодія, невербальне спілкування сприяють зниженню психічного напру­ження, процесам саморегуляції, самовідновлення, істотно впливають на перебіг хвороби, створюють можливості для її подолання.

Анімалотерапія (від лат. аnimal — тварина) — вид терапії, науковий метод лікування та профі­лактики серйозних захворювань, який ґрунтується на використанні різних можливостей тварин та їхніх образів (малюнків, казкових персонажів, іграшок, а також живих тварин, спілкування з яки­ми безпечне). Анімалотерапія має давню історію. Стародавні цілителі рекомендували при неврозах холодний душ, ходьбу босоніж та їзду верхи. У V ст. до н.е. Гіппократ підкреслював значення впливу навколишньої природи на людину та об­стоював користь лікувальної верхової їзди. Ще три тисячоліття тому стародавні греки виявили здібності собак допомагати людям долати різні недуги (а єгиптяни використовували з цією метою кішок). У Давній Індії лікувальним вважали прослуховування пташиного співу. Наприкінці XVIII ст. використовувати тварин як психотерапевтів для душевнохворих почали у Великій Британії.

Як самостійний метод анімалотерапія набуває популярності з другої половини XX ст. Взаємодія з тваринами задовольняє багато потреб людини і дає чималу користь: знімає стрес і нормалізує роботу нервової системи у цілому, сприяє гармонізації міжособистісних стосунків між людьми, реабі­літує і допомагає відновити контакт індивіда з навколишнім світом, підвищити самооцінку й відчути впевненість у собі.

Розрізняють кілька видів анімалотерапії: іпотера- пію, дельфінотерапію, каністерапію, фелінотерапію, апітерапію. Розглянемо їх детальніше.

Кінь — давній друг людини

Протягом усього існування людство завжди виявляло інтерес до фізичних та психічних мож­ливостей коней. І справді, варто людині лише підійти до цієї тварини, погладити її, як минає головний біль, зникає втома. Іпотерапія — вид анімалотерапії, основний засіб якого — спіл­кування людини з конем та їзда верхи. Інша назва іпотерапії — лікувальна верхова їзда (ЛВЇ).

З кінця 50-х років її почали застосовувати для лікування психічних і неврологічних захворювань. Наприклад, іпотерапію використовують при по­рушеннях опорно-рухового апарату, атероскле­розі, черепно-мозкових травмах, поліомієліті, шлунково-кишкових захворюваннях, проста­титі, сколіозі, розумовій відсталості. Існують і певні обмеження: не рекомендований цей вид терапії при третьому ступені гіпертонії, множинних переломах, захворюваннях суглобів, а також, якщо індивід просто не любить чи боїться коней.

Лікувальний ефект досягається за рахунок при­родних циклічних вібрацій, які виникають під час їзди верхи, а також завдяки коливанням, що пере­даються зі спини коня під час його руху на хребет і суглоби людини. При оптимальному навантаженні навколо хребта створюється міцний м'язовий кор­сет, поліпшується кровообіг, нормалізується обмін речовин у міжхребцевих дисках. Надзвичайно корисний кінний спорт для дітей. Адже під час їзди верхи в них формується правильна поста­ва, зміцнюються м'язи.

Коник Дубок лікує діток

Кінь — не тільки засіб пересування, а й терапія для короткотривалого реабілітаційного періоду піс­ля травм і деяких захворювань внутрішніх органів. Крім того, в результаті контакту з випаровуванням кінського поту й видихуваним конем повітрям зне­шкоджується багато шкідливих мікроорганізмів, включаючи туберкульозні палички. Цілющим вва­жається повітря стаєнь. У багатьох країнах світу приміщення стаєнь використовують для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів за аналогією до лікування в соляних шахтах.

Цікавий досвід роботи із застосування іпотерапії накопичено в ДНЗ № 21 "Оленка" (м. Сміла, що на Черкащині). Понад десять років цей дит­садок функціонує як заклад компенсуючого типу. Педагогічний та медичний персонал, очолюва­ний завідувачем Наталією Котляр, забезпечили оптимальні умови, належну корекційну психолого- медико-педагогічну допомогу для реабілітації дітей- логопатів, із захворюваннями опорно-рухового апарату, вадами зору тощо.

У 2001 році вихованці "Оленки" отримали незвичайний подарунок від депутата Верховної Ради України Віктора Тимошенка — маленького поні, що викликало в дітлашні справжній емоційний "вибух", а педагогів примусило замислитися, чи не можна використати чудову тварину для лікування малюків. Медичний персонал на чолі з керівником
закладу розробили тактику реабілітації вихованців засобами іпотерапії. Було
підготовлено та складено план-проект. Кожний член колективу доклав зусиль, фантазії, досвіду. Лікар-ортопед І.Дубік визначив, які захворювання лікують засобами іпотерапії, старша медична сестра
С. Бернікова
розробила програму іпотерапевтичних заходів для кожного конкретного малюка, що потребував лікування, інструктор Г. Рожицин
склав перелік спеціальних вправ на тренування базових рефлексів, відповідних м'язів тіла. Вихователі логопедичної групи Т. Брайко і

Т. Мельник продумали серію спеціальних ігор, словесних вправ та міні-
занять для дітей-логопатів за участі загального улюбленця — поні, якого після бурхливого обговорення назвали Дубком.

І результат не примусив довго чекати себе. Завдяки корекційній роботі із залученням поні значно поліпшилося здоров'я хлопчика
Богдана, який страждає на аутизм. Для цього малюка Дубок став посередником між ним і навколишнім світом. Оскільки взаємодія з конем відбувається не на вербальному рівні, хлопчик ніби залишається усередині свого комфортного світу і водночас виходить зі стану ізоляції від дов-
кілля, поступово адаптується до нього.

Особливо ефективною іпотерапія виявилася у реабілітаційній роботі з дітьми, які хворіють на церебральний параліч. Спілкування дітей з поні
сприяє також подоланню мовленнєвих вад.

Корекційна робота передбачає:

  • використання елементів їзди верхи;

  • виконання дитиною вправ у різних позах на спині коника;

  • забезпечення діалогу, монологу дітей із загальним улюбленцем.

Багато можливостей спілкування вихованців з поні складається завдяки розумінню дитячої натури й доброзичливості конюха Д. Пацюка, який навчає малят не боятися тварину і дружити з нею. Принести конику ласощі, відчути дотик м'яких теплих губ поні, доторкнутися до теплої м'якенької шкіри тварини, почесати її спеціальною щіткою — величезне задоволення для дитини. У цей час розкривається душа, що дає імпульс для оздоровлення і розвитку мовлення малюка. Досвід роботи освітнього закладу
з іпотерапії став надбанням педагогів України.
Чарівники з морських глибин

Ще один вид тварин, який заряджає людину позитивною енергією, - дельфіни.




У Давній Греції вони були відомі як рятувальники з морських глибин. Існує кілька теорій дельфінотерапії. Автори однієї з них доводять: дельфіни за допомогою унікальних звуків (сонорів) ідентифікують неврологічні порушення у людей і допомагають їм розслабитися і "лікуватися". Існує інша теорія: впливи дельфінів (розслаблення, релаксація)
загалом зміцнюють імунну систему людини
. Справа учених розібратися, де істина. Але з певністю можна констатувати, що всі теорії
підкреслюють позитивний вплив дельфінів на людей: стабілізацію психоемоційного стану, зняття психологічного напруження. Від спілкування з дельфіном людина заспокоюється, починає творчо мислити, краще долає кризову ситуацію. Дельфінотерапія дає позитивний ефект у психологічній реабілітації дітей і дорослих, які потрапили в екстремальні умови: пережили землетруси, урагани, аварії чи будь-який інший сильний стрес. Взаємодія з дельфінами корисна для підприємців, людей творчих професій, дітей із захворюваннями нервової системи: аутизм, ДЦП, олігофренія, синдром Дауна. Вона також сприяє закріпленню та розвитку потенційних здібностей дітей з обмеженими можливостями.
Вірні супутники людини

Найдавніші супутники людини — собаки і коти. Каністерапія — вид анімалотерапії з використанням собак. Собака в будинку - найкраща можливість подолати гіподинамію, пов'язану з малорухливим способом життя. Прогулянки із собакою знижують ризик інфаркту міокарда та інших
захворювань серця і судин у людини. Собака вміє, як ніхто інший, порозумітися з господарем, відчути його настрій. Каністерапія рекомендується при неврастенії, істерії, психастенії і неврозах. До роботи з пацієнтами допускаються не всі собаки, а лише спокійні, неагресивні, зі
стабільною психікою.

Вид терапії, який ґрунтується на впливі котів на людину,
отримав назву фелінотерапія. Коти заспокоюють, знижують артеріальний тиск. їхнє біополе стабілізує роботу серця людини, знімає суглобові та
головний болі, пришвидшує загоєння травм, лікує внутрішні запальні захворювання.




Киця неначе вгадує хворі місця свого господаря і, як лікар, впливає на них: лягає, мне лапами, забираючи негатив. Муркотіння кота — це звукові

коливання (частота від 20 до 50 Гц), які також стимулюють процес зцілення. Від впливу звукових коливань такої частоти зміцнюються кістки,
прискорюється зрощення переломів. Щоб котик став цілителем, потрібні дружні стосунки між господарем і цією вибагливою тваринкою.
Лікують бджоли, п'явки,
акваріумні рибки та інші


До анімалотерапії відносять також апітерапію — лікування бджолиною отрутою (одна крапля отрути містить білкові речовини, 18 з 20 обов'язкових амінокислот, неорганічні кислоти, майже всю таблицю Менделєєва і безліч вітамінів), гірудотерапію - лікування медичними п'явками (варикозного розширення вен, тромбофлебіту, гіпертонії, стенокардії, інфаркту міокарда, геморою, атеросклерозу, хвороб шкіри, легенів, мігрені, глаукоми, гайморитів, невритів, бронхіальної астми, гінекологічних та багатьох
інших захворювань).

Спостереження за акваріумними рибками — чудовий спосіб розслабитися. Так психологи рекомендують рятуватися від депресії, нервових зривів, важких психологічних потрясінь (переляків, шокових станів). Неспішне пересування підводних мешканців, дзюрчання води, можливість поринути в іншу реальність існування допомагають відволіктися від повсякденних проблем. Там, де в приміщенні є акваріуми, люди практично не страждають від безсоння. Крім того, вода, випаровуючись з акваріумів, зволожує повітря, робить його корисним для здоров'я та легким для дихання, що конче потрібно при астмі або застуді. Для поліпшення
самопочуття бажано посидіти біля акваріума
не менше 1,5 години, однак при істерії, шизофренії — не більше 30 хвилин (втома буде занадто сильною).

За птахами теж корисно спостерігати, слухати їхній спів. Це позитивно позначається на нервовій системі: заспокоює, втішає, вирівнює дихання та серцевий ритм (наприклад, воркування хвилястих папужок полегшує біль у серці).

Взаємодія з гризунами допомагає невпевненим у собі людям подолати
замкнутість та психологічні комплекси. Тактильний контакт з маленькими м'якими звірками розслабляє дрібну мускулатуру, знижує тривогу, емоційне напруження, агресію. До того ж діти навчаються дбайливо ставитися до тварин.

"Спілкування" людини з рептиліями зміцнює нервову систему, порядковує емоції, а також корисне при шкірних
захворюваннях, наприклад нейродерміті.

Енергетичні вампіри

У наш час стало модним тримати вдома екзотичних тварин. Однак спеціалісти застерігають: енергетика екзотичних тварин може негативно впливати на здоров'я людей. Як правило, екзотичні тварини — дуже сильні "енергетичні вампіри", вони забирають у людини не тільки негативну енергію, а й позитивну. Найкращі для людини екзоти — змії та ящірки. Але є екзотичні тварини, яких у квартирі тримати просто не можна, — наприклад мавпочки, лемури, тигри.
Дітям про тварин

Щоб зробити спілкування дітей з живим світом безпечнішим, варто створювати на території дошкільного закладу "екологічні вікна", інформаційні стенди з порадами щодо утримування живих істот, догляду за ними, дотримання санітарно-гігієнічних та епідеміологічних вимог; можливостей використання для зміцнення здоров'я, правил безпечного поводження з тваринами. Варто запитувати, яких живих істот бачили, постерігали діти у найближчому оточенні: в себе вдома, під час гостин у родичів чи знайомих, зокрема в сільській місцевості. Особливо ворушливими бувають розповіді дітей про зустрічі з дорослими тваринами та їхніми малятами (кошенятами, цуценятами, телятами,
лошатами, поросятами).

Варто передбачити можливі зустрічі та контакти дітей на дачах з їхніми улюбленцями: собаками, птахами, кроликами та іншими свійськими та дикими тваринами. Знання дітей про живих істот розширюються під час екскурсій до зоопарків, на виставки тварин (котів, птахів, собак тощо). Зустрічі дорослих і дітей з екзотичними тваринами можливі під час відпусток, які родини проводять за межами рідної місцевості, у туристичних
поїздках за кордон.

Маючи відомості про живих істот в оточенні вихованців,
вихователі зможуть інформувати дорослих про поведінку тварин, їхні особливості, умови безпечного утримування у домашніх умовах. Цю інформацію можна отримати через опитування чи анкетування.

Пропонуємо використати в роботі таку анкету для батьків.


АНКЕТА

  • Опишіть найближче довкілля, в якому можливий контакт вашої дитини з живими істотами (сільська місцевість, поле, луки, ставок, виставка, зоопарк, лісосмуга, дача, акваріум, тераріум).

  • Назвіть об'єкт природи, з яким взаємодіє дитина (свійська тварина, звірок, птах, комаха тощо).

  • У чому полягає самостійна діяльність дитини, пов'язана з доглядом за тваринами?

  • Опишіть безпосередній контакт вашої дитини з живою істотою (зміст).

  • Чи здійснюються в родині спільні спостереження дитини й дорослого за об'єктом?

  • Форма донесення до дитини інформації про об'єкт: дії чи спостереження.

  • Які дії щодо догляду за живою істотою дитина виконує разом з дорослим?

  • Середня тривалість взаємодії дитини з живим об'єктом.


Екологічний клуб

У дошкільному навчальному закладі варто було б створити екологічний клуб, куди увійшли б любителі подорожей і туристичних походів: вихователі, вчителі географії, біології, батьки вихованців, школярі- випускники дошкільного закладу, старші його вихованці, які збирали б інформаційний, ілюстративний, художній матеріал, складали б карти маршрутів по селах і містах України, різних країнах, куди запла-
новано поїздки родин вихованців. Члени групи збирали б інформацію про населення, тваринний і рослинний світ, умови життя людей, утримування тварин, види господарювання, культуру тощо, а також складали б перелік сюрпризних подарунків (мушлі, камінці кремнію тощо). Для координації діяльності таких творчих екологічно спрямованих груп при міських та районних кабінетах відділів освіти бажано було б періодично проводити
наради-семінари за участю фахівців.


І пам'ятаймо: якщо з якихось причин немає можливості завести тварину вдома або в дитсадку, існують інші варіанти для спілкування малюків з
братами нашими меншими. Можна частіше відвідувати зоопарк або просто парк, де багато пташок, виїздити на озеро, де водяться качки й лебеді,
ходити на виставки котів або собак, і, зрештою, побувати в цирку.

А якщо людина не може "спілкуватися" з братами нашими меншими "вживу" через алергію або будь-яку хворобу, можна спостерігати їх на картинках або на екрані. До того ж, існують аудіозаписи співу
птахів, фільми про тваринний світ, комп'ютерні програми, заставки, листівки та календарі, Інтернет-сайти про тварин.