asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4

Штраф грошове стягнення, застосування якого передба­чено майже за кожен вид порушення митних правил і яке має бути сплачене не пізніше 15 днів з дня винесення постанови. Розміри штрафів за порушення митних правил дещо відрізня­ються від тих, що накладаються за правопорушення, передбаче­ні КУпАП. Так, за вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України по­за митним контролем або з використанням незаконного звіль­нення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, передбачено накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян.

Конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховища­ми (тайниками), що використовувалися для приховування без­посередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для пе­реміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, полягає у примусовому вилучен­ні таких товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави і застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила право­порушення.

В юридичній літературі прийнято всі стягнення, які накла­даються в адміністративно-правовому порядку, залежно від ха­рактеру впливу на особу поділяти на особисті та майнові.

Ті стягнення, які спрямовані безпосередньо на особу право­порушника, прийнято називати особистими. Це попередження. Майновими вважаються штраф, а також конфіскація.

За дією в часі відносно впливу на правопорушника стягнен­ня, що накладаються за вчинення порушення митних правил є одномоментними (разовими) — попередження, штраф, конфіс­кація.

За такою ознакою, як суб'єкти застосування, адміністратив­ні стягнення поділяють на а) ті, що застосовуються лише судом (суддею), — конфіскація; б) ті, що можуть застосовуватися мит­ними органами — попередження, штраф.

Адміністративні стягнення у ст. 322 МК викладені у відпо­відному порядку, що відображає зростання від незначних (попе­редження) до більш значних (конфіскація) стягнень.

Строки їх накладення є наступними. Адміністративні стяг­нення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його ви­явлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закрит­тя кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушни­ка ознак порушення митних правил стягнення у вигляді попере­дження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні криміналь­ної справи або про її закриття. На відміну від строків накладен­ня адміністративних стягнень, передбачених КУпАП, митним законодавством встановлена наступна особливість: товари — без­посередні предмети порушення митних правил, товари зі спеці­ально виготовленими сховищами (тайниками), що використову­валися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, підля­гають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.

Стягнення, що накладаються за порушення митних правил, поділяють на основні й додаткові. Попередження і штраф засто­совуються як основні стягнення. Конфіскація може виступа­ти як основне, так і додаткове стягнення. Наприклад, згідно зі ст. 341 МК, за пересилання через митний кордон України у між­народних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборо­нених до такого пересилання, передбачена лише конфіскація цих товарів.

За одне порушення митних правил може бути накладене ос­новне або основне й додаткове стягнення. Якщо санкцією статті Митного кодексу передбачене накладення основного й додатко­вого стягнень, застосування тільки додаткового стягнення супе­речить діючому законодавству.

Стягнення за порушення митних правил накладається в ме­жах, установлених Митним кодексом України. Потреби індиві­дуалізації, персоніфікації відповідальності передбачають, що при розгляді митним органом матеріалів про скоєння митного право­порушення необхідно враховувати всі обставини справи, як по­м'якшуючі, так і обтяжуючі, а також особистість винної особи, ступінь її вини та майновий стан.

Стаття 34 КУпАП визначає обставини, що пом'якшують відповідальність за скоєння адміністративного правопорушен­ня. Ці положення повною мірою стосуються і митних правопо­рушень:

1) щире розкаяння винного;

  1. відвернення винним шкідливих наслідків правопору­шення;

  2. добровільне відшкодування збитків або усунення заподія­ної шкоди;

  3. вчинення правопорушення під впливом сильного душев­ного хвилювання або при збігу тяжких особистих сімейних об­ставин;

5) вчинення правопорушення неповнолітнім;

6) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою,
що має дитину до 1 року.

Наявність пом'якшуючих обставин свідчить про меншу сту­пінь небезпеки винної особи. Треба зважати на те, що факти, які пом'якшують або ліквідують відповідальність, мають зворотну силу і поширюються на правопорушення, що були скоєні до їх прийняття.

Законодавець для забезпечення законності визначив у ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення. Зокрема:

  1. продовження протиправної дії, незважаючи на вимогу по­вноважних осіб припинити її;

  2. повторне протягом року вчинення однорідного правопо­рушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стя­гненню;

  3. вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

4) втягнення неповнолітніх у правопорушення;

  1. вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

  2. вчинення правопорушення у стані сп'яніння. При цьому орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнен­ня, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

На відміну від переліку пом'якшуючих обставин, цей пере­лік є вичерпним.


Додатки

Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 №8

(витяг)

З метою правильного та однакового застосування судами зако­нодавства про відповідальність за контрабанду і порушення мит­них правил Пленум Верховного Суду України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

  1. При розгляді як адміністративних, так і кримінальних справ про порушення митних правил і контрабанду судам слід користу­ватися, зокрема, визначеннями основних термінів і понять, що на­ведені у ст. 1 Митного кодексу України (далі — МК).

  2. Роз'яснити судам, що відповідальність за контрабанду за ст. 201 Кримінального кодексу України (далі — КК) настає у випа­дках, коли мало місце умисне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах.

Відповідно до п. 39 ст. 1 МК товари — це будь-яке рухоме май­но (у тому числі валютні та культурні цінності), електрична, тепло­ва й інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком тих, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і това­рів через митний кордон України.

Транспортними засобами, що використовувалися для перемі­щення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України слід розуміти будь-які засоби авіаційно­го, водного, залізничного, а також автомобільного транспорту, що визначені у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

3. Згідно з приміткою до ст. 201 КК контрабанда товарів вва-
жається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у 1000
і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро-
мадян. Вирішуючи питання про те, чи мала великі розміри контра-
банда товарів, вчинена після 1 січня 2004 р., судам треба врахову-
вати роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного
Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 «Про деякі питання засто-
сування судами України адміністративного та кримінального за-
конодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб».

При визначенні вартості предмета контрабанди чи порушення митних правил потрібно виходити з нормативних актів про ціни й ціноутворення на відповідні товари. У разі потреби це питання може бути вирішено на підставі висновку експертизи. Якщо пред­мет контрабанди чи порушення митних правил вивезено за межі України, реалізовано, знищено або ж місце його знаходження не встановлено, при визначенні його вартості можуть бути викорис­тані відомості, наявні у митних, товаросупровідних та інших доку­ментах.

У тому випадку, коли предметом порушення митних правил є іноземна валюта, вчинене слід кваліфікувати залежно від розміру її вартості, яка визначається за офіційним курсом Національного ба­нку України на час вчинення правопорушення, — як злочин чи як адміністративне правопорушення.

Якщо особа мала умисел на незаконне переміщення через мит­ний кордон товарів у великих розмірах, але перемістила їх невелики­ми частинами, вартість кожної з яких є меншою від 1000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, її дії належить розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 КК.

Дії, спрямовані на незаконне переміщення товарів у невеликих розмірах, є адміністративним правопорушенням, і відповідальність за них настає за статтями 351, 352 чи іншими статтями МК.

  1. Під незаконним переміщенням предметів поза митним конт­ролем (ст. 201 КК, ст. 351 МК потрібно розуміти їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу (тобто поза зонами митного контролю), або поза часом здій­снення митного оформлення, або з використанням незаконного звіль­нення від митного контролю внаслідок зловживання посадовими особами митного органу своїм службовим становищем.

  2. Незаконне переміщення предметів із приховуванням від мит­ного контролю (ст. 201 КК, ст. 352 МК — це їх переміщення через митний кордон України з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або та­ких, що містять неправдиві дані.

Відповідно до п. 37 ст. 1 МК під спеціально виготовленим схо­вищем (тайником) треба розуміти сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, мон­тажу тощо.

Використанням інших засобів чи способів, що утруднюють ви­явлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особис­того користування, на тілі або в організмі людини чи тварини, а та­кож надання одним предметам вигляду інших (зміна їхніх зовніш­ніх ознак — форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).

6. Судам необхідно враховувати, що підставою для переміщен­ня товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросуп­ровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчу-ються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням уста­новленого порядку.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержува­ча, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відпо­відають дійсності.

Якщо товари ввозяться в режимі тимчасового ввезення або під виглядом транзиту через територію України, але з метою їх реалі­зації в Україні, вчинене слід кваліфікувати як контрабанду або по­рушення митних правил.

Не можна розглядати як контрабанду дії особи, яка, здійснюю­чи транзитне перевезення товарів через територію України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відпо­відають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбаче­ні чинним законодавством України...

14. Судам треба мати на увазі, що крім справ про правопорушен­ня, відповідальність за які передбачена статтями 336,339—341,345, 348—353 МК, місцевими судами (суддями) також розглядаються всі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від 16 до 18 років.

16-475

Забезпечуючи своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясуван­ня обставин у кожній справі про порушення митних правил, судді повинні перевіряти правильність правової оцінки вчинених право­порушником дій і не допускати випадків притягнення до адміні­стративної відповідальності осіб, які вчинили дії, що мають ознаки злочину, склад якого передбачено ст. 201 КК.

У разі одночасного вчинення особою крім порушення митних правил ще й інших адміністративних правопорушень (наприклад, зазначених у статтях 185,202,204-1 Кодексу України про адмініст­ративні правопорушення (далі — КпАП) суддям необхідно вжива­ти заходів до розгляду таких справ у одному провадженні. З цією метою суддя вправі своєю постановою повернути справу органу, від якого вона надійшла, для вирішення питання про об'єднання її з іншою справою (справами).

Роз'яснити судам, що порушенням митних правил слід вважа­ти як завершені дії, спрямовані на порушення митного законодав­ства, так і спробу їх вчинення.

У постановах в адміністративних справах про порушення мит­них правил суддя повинен зазначати, які саме правила порушені винною особою, які товари, транспортні засоби були безпосереднім об'єктом правопорушення, їхню вартість. Якщо особу визнано вин­ною у вчиненні правопорушення, але зазначені товари чи транспорт­ні засоби відсутні, суддя вправі вирішити у постанові питання про стягнення їхньої вартості.

Відповідно до статті 320 МК суб'єктами відповідальності за по­рушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку, а також поса­дові особи підприємств. Таким чином, суд може прийняти до про­вадження справу про порушення митних правил та розглянути її по суті, коли особа, яка вчинила правопорушення, встановлена та щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення. У разі якщо особа не встановлена, суди згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 391 МК повинні приймати рішення про про­ведення додаткової перевірки для встановлення особи, що вчинила правопорушення.

  1. При розмежуванні правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 340 та ст. 352 МК, необхідно мати на увазі, що дії особи можуть бути визнані недекларуванням товарів, транспорт­них засобів (ст. 340 МК) тільки в тому разі, коли особа не мала на­мірів приховати товар від митного контролю.

  2. Встановивши при розгляді справи про правопорушення, на­зване в ст. 345 МК (переміщення товарів через митний кордон У краї­ни з порушенням прав інтелектуальної власності), що в діях винної особи є ознаки злочину, склад якого передбачений ст. 176 КК (по­рушення авторського права і суміжних прав), суддя має в установ­леному порядку поінформувати про це прокурора.

17. Згідно зі ст. 357 МК провадження у справах про порушення
митних правил здійснюється відповідно до положень МК, а в части-
ні, що не регулюється ним, — відповідно до законодавства України
про адміністративні правопорушення. Тому судця вправі вирішува-
ти питання про можливість звільнення особи від адміністративної
відповідальності при малозначності правопорушення на підставі
ст. 22 КпАП. При цьому слід враховувати не лише вартість, а й кіль-
кість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його
вчинення.

При призначенні в одній справі стягнень за декілька правопору­шень суддя повинен керуватися ст. 36 КпАП, оскільки МК не міс­тить положень щодо призначення стягнень за сукупністю.

Відповідно до ст. 328 МК адміністративні стягнення у виді по­передження, штрафу можуть бути накладені не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому пра­вопорушенні — два місяці з дня його виявлення.

18. Судам треба мати на увазі, що товари (предмети порушення
митних правил), а також предмети зі спеціально виготовленими
сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування
зазначених товарів від митного контролю, і транспортні засоби, які
використовувалися для переміщення товарів через митний кордон
України, підлягають конфіскації на підставі ч. З ст. 328 МК незалеж-
но від часу вчинення або виявлення правопорушення, а відповідно
до ч. 2 ст. 326 МК — незалежно від того, чи є ці товари і транспортні
засоби власністю правопорушника.

Транспортні засоби, які використовуються виключно для пе­ревезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (між­відомчих) угод про транспортне сполучення, конфіскації не підля­гають.

Суди при притягненні осіб до адміністративної відповідальнос­ті за порушення митних правил, визначених у статті 352 МК, за які передбачено обов'язкову конфіскацію предметів із спеціально виго­товленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України, також мають враховувати: обсяги конструктивних змін,

внесених у ці предмети або транспортні засоби з метою приховуван-16* ня товарів; співвідношення вартості й кількості товару, який був предметом порушення митних правил з вартістю транспортного за­собу, в якому цей товар переміщувався; інші обставини, — та за на­явності підстав обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з мало-значністю правопорушення на підставі статті 22 КпАП.

18-1. Відповідно до статті 385 МК витрати у справі про пору­шення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесе­но постанову про накладення стягнення, окрім послуг перекладача, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Кон­кретний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню свідкам, екс­пертам і перекладачам визначається відповідним нормативним ак­том і має бути підтверджений документами, які долучаються до справи. Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються в постанові суду у справі про порушення митних правил.

При вирішенні питання про відшкодування витрат за зберіган­ня вилучених митними органами товарів та транспортних засобів, що зазначено у частині першій статті 384 МК, слід визнати правиль­ною практику тих судів, які відмовляють у стягненні таких витрат, мотивуючи своє рішення відсутністю належних розрахунків на під­ставі чинного нормативного акта.

19. Згідно зі ст. 390 МК справа про порушення митних правил
розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністра-
тивної відповідальності. Про час і місце розгляду суд (суддя) по-
відомляє зазначену особу, а також відповідний митний орган. За
відсутності названої особи справа може бути розглянута лише у
випадках, передбачених ч. 4 ст. 390 МК.

Визнати правильною практику тих судів, які при розгляді спра­ви, в якій бере участь особа, котра притягується до адміністратив­ної відповідальності, та допитуються викликані до суду свідки, за­безпечують ведення протоколу судового засідання.

20. У разі, коли неможливо виконати постанову суду про кон-
фіскацію товарів, що є безпосередніми предметами порушення мит-
них правил (у тому числі транспортного засобу), або предметів зі
спеціально виготовленими сховищами (тайниками), використаних
для приховування товарів від митного контролю, або транспортного
засобу, що використовувався для переміщення предметів порушен-
ня митних правил через митний кордон України, з правопорушни-
ків стягується вартість зазначених товарів, предметів і транспорт-
них засобів шляхом зміни способу і порядку виконання рішення
відповідно до ст. 33 Закону від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ «Про
виконавче провадження».



<< предыдущая страница   следующая страница >>