asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4

2. Види та загальна характеристика складів порушень митних правил

Крім загальноправових адміністративним правопорушен­ням властивий ще цілий ряд ознак, які утворюють їх юридичні склади. Види митних правопорушень визначено у статтях 329— 354 глави 57 Митного кодексу України. Вони практично є харак­терними для митних законодавств інших країн.

Під юридичним складом порушення митних правил розумі­ють передбачену нормами митного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфі­кувати як порушення митних правил.

До цих ознак належать: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона проступку.

Розглянемо більш детально ознаки цих елементів.

Залежно від рівня узагальнення виокремлюють:

1) загальний об'єкт, яким є суспільні відносини, що охоро­няються адміністративними санкціями. Такий об'єкт є спільним для всіх видів адміністративних правопорушень, у тому числі порушення митних правил.

  1. родовий об'єкт — однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об'єкт. У нашому випадку цим об'єктом виступають суспільні відносини в галузі митної справи, а саме встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кор­дон України.

  2. видовий об'єкт — самостійний складовий різновид родо­вого об'єкта, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків (наприклад, суспільні відносини, пов'язані з дотриманням митних режимів, процедур митного оформлен­ня, контролю, порядку сплати митних платежів);

  3. безпосередній об'єкт — одне або кілька суспільних від­носин, яким спричиняється шкода певним правопорушенням (наприклад, відносини стосовно встановленого порядку видачі товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним кон­тролем (ст. 330 МК) тощо).

В окремих порушеннях митних правил законодавець виді­ляє предмет посягання, зокрема товари, транспортні засоби, на що прямо вказується у п. З ст. 322 МК, а також інші предме­ти, наприклад пломби, печатки чи інші засоби митного забезпе­чення (ст. 338 МК). При цьому під товарами розуміють будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що ви­користовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Об'єктивна сторона складу порушення митних правил — це система передбачених митно-правовою нормою ознак, що харак­теризують зовнішню сторону проступку. Вона включає перед­усім такі ознаки, як:

1) саме протиправне діяння — дія чи бездіяльність (незнач-
на більшість порушення митних правил вчиняється у формі про-
типравного діяння (ухилення від встановленого маршруту пере-
міщення товарів, пересилання через митний кордон України у
міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, забо-
ронених до такого пересилання), решта — у формі бездіяльнос-
ті (недекларування товарів, транспортних засобів, неподання
митному органу документів, необхідних для здійснення митно-
го контролю);

2) шкідливі наслідки діяння;


  1. причинний зв'язок між протиправним діянням і шкід­ливими наслідками, що наступили;

  2. час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопо­рушення.

Протиправне діяння є обов'язковою ознакою об'єктивної сто­рони, всі ж інші ознаки є факультативними.

Протиправне діяння може характеризуватись як просте та складне.

Просте діяння являє собою єдину однократну (одноактну) дію чи бездіяльність. Наприклад, відправлення без дозволу мит­ного органу транспортного засобу, що перебуває під митним ко­нтролем тощо.

Складне протиправне діяння утворює різні склади адмініст­ративних правопорушень, у тому числі:

  • тих, що складаються з альтернативних дій (наприклад, навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення по­шкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, що перебувають під митним контролем, або зміна ідентифікацій­них знаків чи маркування на цих товарах чи їх упаковці без до­зволу митного органу). Кожна з альтернативних дій в таких ви­падках уже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює но­вого складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції норми права заборонені дії;

  • тривалих правопорушень, тобто таких, які почавшись з якої-небудь протиправної дії чи бездіяльності, продовжуються потім безперервно шляхом невиконання (порушення) обов'яз­ків (це, наприклад, зберігання товарів, ввезених на митну тери­торію України поза митним контролем);

  • продовжуваних правопорушень, тобто таких, які склада­ються з декількох тотожних протиправних дій, пов'язаних між собою і спрямованих для досягнення загальної мети, і які в су­купності своїй утворюють єдине порушення митних правил. Таке правопорушення скоюється не безперервно, а окремими епізодами, внутрішньо тісно пов'язаними, але відокремленими в часі, які виступають ніби ланками одного ланцюга. Прикла­дами подібних правопорушень може виступати використання транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного конт­ролю.





Залежно від наявності шкідливих наслідків виокремлюють:

  • матеріальні склади адміністративних правопорушень (коли такі наслідки передбачаються — наприклад, заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями, як підстави для звіль­нення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру чи несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину, пошкодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення, зазначе­них у товаросупровідних документах тощо);

  • формальні склади правопорушень (коли такі наслідки не передбачаються — наприклад, причалювання до судна, що пере­буває під митним контролем, інших суден та інших плавучих засобів без дозволу митного органу, ухилення від встановленого Кабінетом Міністрів України маршруту переміщення товарів територією України тощо).

Більшості порушень митних правил властиві формальні склади.

При кваліфікації матеріальних складів повинен чітко просте­жуватися причинний зв'язок між протиправним діянням і наяв­ними шкідливими наслідками. В окремих випадках їх розмір слу­гує критерієм для кваліфікації того чи іншого протиправного діяння як порушення митних правил або як злочину (наприклад, при заявленні в митній декларації неправдивих відомостей як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшен­ня їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину тощо).

Інколи окремі правові ознаки об'єктивної сторони включа­ються законодавцем безпосередньо в конструкцію тієї чи іншої правової норми і набувають кваліфікуючого значення. Це озна­ки, які стосуються:

часу вчинення правопорушення (наприклад, неподання митному органу в установлений законодавством строк докумен­тів, передбачених для здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, невивезення за митний кордон України товарів, транс­портних засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом тощо);





  • місця його вчинення. Як правило, це митний кордон Украї­ни, зони митного контролю на території України (наприклад, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, у тому числі поса­дових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон України, а також проведення в зоні митного контролю господарських робіт без дозволу митного органу або вчинення інших дій, якими порушується встановле­ний законодавством режим зони митного контролю, незупинен-ня в зоні митного контролю транспортного засобу, що переміщу­ється через митний кордон України тощо);

  • способів (наприклад, дії, спрямовані на переміщення то­варів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем, тобто їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зло­вживання службовим становищем посадовими особами мит­ного органу, а також з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруд­нюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як під­стави для переміщення товарів підроблених документів чи одер­жаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані);

  • засобів вчинення правопорушення (наприклад, транспорт­них засобів, спеціально виготовлених сховищ (тайників) та ін­ших засобів, що утруднюють виявлення товарів тощо).

У чинному законодавстві України про адміністративну від­повідальність нічого спеціально не вказується відносно замаху на адміністративне правопорушення, а в тому числі порушення митних правил. На практиці ж до відповідальності за окремі по­рушення митних правил винні особи нерідко притягуються вже на стадії замаху (наприклад, при вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з прихову­ванням від митного контролю тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 320 МК суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.




При цьому притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.

Серед загальних суб'єктів виділяють і так звані спеціальні суб'єкти (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинен­ня тих чи інших правопорушень або які не несуть адміністра­тивну відповідальність на загальних підставах). До них можна віднести:

1) посадових осіб органів державної влади, крім митних ор-
ганів (ст. 329);

2) посадових осіб митного органу (ст. 351).
Притягнення до відповідальності іноземних громадян, які

користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції Украї­ни вирішуються дипломатичним шляхом.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умис­лу або необережності.

Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний ха­рактер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслід­ки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

Порушення митних правил визнається вчиненим з необере­жності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але лег­коважно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча по­винна була і могла їх передбачити (недбалість).



Мотив як кваліфікуюча ознака проступку відсутній.

Як уже зазначалося, митне законодавство не визначає бага­то технологічних питань щодо визнання складу митного право­порушення, тому воно залишає їх вирішення в межах адміністра­тивного права, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення та Цивільного кодексу України. Це стосується відповідальності за скоєння порушень митних правил внаслі­док дії непереборної сили, форс-мажорних обставин. Зокрема, відповідно до ст. 321 МК «Особливості відповідальності за де­які види порушень митних правил», вчинення таких правопору­шень, як видача товарів, транспортних засобів без дозволу мит­ного органу або їх втрата, недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів, порушення зобов'я­зання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів, а також порушення зобов'язання про транзит і порушення вста­новленого маршруту переміщення внаслідок аварії або дії непе­реборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою відповідальність.
3. Поняття, види та порядок накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил

За скоєння митних правопорушень законодавство вста­новлює адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення — це визначена в законі міра по­карання у вигляді певних несприятливих заходів морального й матеріального характеру, яка застосовується щодо суб'єкта по­рушення митних правил за його протиправне діяння.

Вони застосовуються з метою:

  1. виховання особи, що скоїла правопорушення, в дусі по­ваги до виконання і дотримання законів, поваги до правопо­рядку;

  2. запобігання скоєнню ним нових правопорушень;

  3. запобігання скоєнню правопорушення іншими особами.

Адміністративні стягнення характеризуються тим, що не­суть у Собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру, як це випливає із ст. 23 КУпАП. Крім того, вони мають за мету захист охоронюваних митним зако­нодавством суспільних відносин. Кожне адміністративне стяг­нення — це несприятливі юридичні наслідки, це покарання за шкоду, завдану порушенням митних правил суспільним відно­синам.

Крім цього, адміністративні стягнення та їх застосування ви­конують функцію запобігання більш небезпечних правопору­шень — злочинів.

Відповідно до ст. 322 МК, за порушення митних правил мо­жуть бути накладені такі стягнення:

  1. попередження;

  2. штраф;

  3. конфіскація товарів.

Попередження — стягнення морального характеру, є офі­ційним попередженням правопорушника стосовно недопусти­мості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнен­ня. Постанова оголошується правопорушникові. Попередження як захід відповідальності за порушення митних правил (тоб­то як адміністративне стягнення) слід відрізняти від попере­дження як заходу адміністративно-запобіжного. Незважаючи на однакову назву цих заходів і загальне призначення бути за­ходами адміністративного примусу, ці заходи відрізняються як за правовою природою, так і за правовими наслідками їх засто­сування.

Попередження, як адміністративне стягнення — це адекват­на шкоді, завданій правопорушенням, оцінка, що виявляється в реагуванні не будь-якого правоохоронного органу, а уповноваже­ного органу адміністративної юрисдикції на проступок. Поперед­ження, як запобіжний захід, не має процесуального оформлення і пов'язаний з проявами, які не є завершеними адміністративни­ми проступками.

Попередження як адміністративне стягнення тягне за собою відповідні правові наслідки. А саме, при повторному вчиненні протягом року однорідного правопорушення, за яке особа бу­ла піддана стягненню у вигляді попередження, накладення та­кого стягнення вважається обставиною, що обтяжує відпові­дальність.



<< предыдущая страница   следующая страница >>