asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ



  1. Поняття та види відповідальності в митному праві. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил

Протягом І півріччя 2009 року митними органами за­безпечено безперебійне оформлення 192,9 млн тонн вантажів, з них експорт — 59,9 млн тонн, імпорт — 49,1 млн тонн, тран­зит — 83,9 млн тонн.

В середньому щодня оформлялося понад 1 млн тонн ванта­жів, оформлювався пропуск 180 тис. громадян, 50 тис. транспорт­них засобів.

Порівняно з січнем-червнем 2008 року обсяги вивезення товарів зменшилися на 15,2 млрд дол. США (на 46,7%), обсяги імпорту — на 16,9 млрд дол. США (на 42,1%).

Але там, де існують обмеження, встановлені державою щодо власника товару, завжди буде існувати бажання обійти закон, порушити заборони. Тому там, де існує митна служба — існує контрабанда та інші порушення митних правил. Від ефектив­ності боротьби з цими негативними явищами залежить виконан­ня формування дохідної частини основного фінансового закону країни — Державного бюджету. Аналіз сучасного стану боротьби з такими правопорушеннями говорить про позитивну тенден­цію до їх зменшення.

Так, у ході виконання Програми боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил на 2008—2009 рр. Держмитслужбою активізовано пошукову роботу з виявлення фактів ухилен­ня суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян від сплати обов'язкових платежів, виявлено і припинено низку ка­налів та схем протиправної діяльності. Зокрема це стосується фактів незаконного переміщення через митний кордон України тютюнових виробів і випадків переміщення товарів легкої про­мисловості під виглядом гуманітарної допомоги.

Протягом І півріччя 2009 року порушено 172 кримінальні справи про контрабанду на загальну суму 189,1 млн гривень.

Незважаючи на низку несприятливих чинників, таких, як погіршення економічної ситуації, зменшення товаропотоків та збільшення великого розміру контрабанди на 17,5%, порівняно з 2008 роком, кількість порушених кримінальних справ майже не змінилася.

Без урахування двох минулорічних справ з нехарактерно значною вартістю предметів контрабанди (а саме: природного газу на суму 4,9 млрд грн і риби на суму 164,2 млн грн), вар­тість предметів контрабанди у порушених митними органами протягом І півріччя 2009 року кримінальних справах збільши­лась на 3%.

За фактами порушень митного законодавства складено 10 844 протоколи про порушення митних правил на загальну суму майже 13,9 млрд гривень.

При зменшенні кількості зафіксованих правопорушень на 2397 випадків, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, значно зросла вартість предметів правопорушення. За ви­ключенням адміністративної справи про порушення митних пра­вил за фактом розпорядження без дозволу митного органу при­родним газом обсягом 11 млрд куб. м вартістю 13,09 млрд грн, загальна вартість предметів правопорушення у інших адміністра­тивних справах, заведених у січні—червні 2009 року, складає 763 млн грн, що майже на 340 млн грн більше загальної вартості предметів правопорушень, виявлених за І півріччя 2008 року.

У справах про порушення митних правил митними органа­ми вилучено:

  • промислових товарів, сировини й матеріалів — на суму понад 121 млн грн;

  • продовольчих товарів та сільгосппродукції — на суму 23,7 млн грн;




  • валюти — на суму 55,6 млн грн;

  • транспортних засобів — на суму 154,6 млн грн.

В юридичній літературі прийнято говорити про інститут від­повідальності за правопорушення стосовно до різних галузей права: інститут цивільно-правової відповідальності, криміналь­но-правової відповідальності, адміністративно-правової відпові­дальності тощо.

Якщо цей перелік продовжувати, може постати запитання щодо обґрунтованості існування самостійного інституту митно-правової відповідальності. Але, враховуючи самостійний характер митного права як комплексної правової галузі, можна говорити і про самостійний інститут митно-правової відповідальності як внутрішню взаємопов'язану сукупність юридичних норм.

Разом з тим законодавець обмежується і задовольняється наявною можливістю вирішення питання щодо інституту мит­но-правової відповідальності шляхом визначення такого поло­ження: оскільки митне право має комплексний характер, воно вимагає й різні види відповідальності, які передбачені нормами різних галузей права (адміністративного, трудового, криміналь­ного, фінансового, податкового, банківського тощо). Ці норми різних галузей права регламентують відносини, пов'язані зі ско­єнням правопорушень у галузі митної справи, і тому відпові­дальність за них одночасно входить у відповідні блоки митного права.

Такі правові норми, що входять у митне право, як комплексне утворення, можуть бути певною мірою визначені як інститут митно-правової відповідальності. Але при цьому залишаєть­ся очевидним вплив інститутів кримінальної та адміністратив­ної відповідальності, які різною мірою регламентуються норма­ми митного законодавства.

У митному праві передбачено кримінальну, цивільну, дис­циплінарну й адміністративну відповідальність.

Згідно з чинним законодавством, і зокрема Митного кодек­су, кримінальна відповідальність встановлена тільки за скоєння контрабанди. Контрабанда як злочин передбачена ст. 201 Кри­мінального кодексу України і визначається як переміщення то­варів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих роз­мірах, а також незаконне переміщення історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіо­активних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових набоїв до неї), а так само контра­банда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких зако­нодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за такий злочин.

При цьому контрабанда товарів вважається вчиненою у ве­ликих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів пере­вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який для норм адміністративного та кримінального законодавства у час­тині кваліфікації злочинів або правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встанов­леної законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку (п. п. 6.1.1 та 22.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (станом на грудень 2008 р.).

Цивільна відповідальність може наставати за заподіяння ма­теріальних збитків і моральної шкоди як діями митних праців­ників, так й іншими особами.

За вчинення дисциплінарного проступку до особового скла­ду митних органів застосовуються заходи дисциплінарної відпо­відальності.

Найбільш поширеною у сфері митної справи є адміністра­тивна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка полягає в застосуванні до порушника державними органами, органами місцевого самоврядування або службовими особами примусових заходів, передбачених адміністративним законо­давством. Адміністративна відповідальність зобов'язує винну особу зазнати встановлених правовими нормами негативних на­слідків.

На відміну від інших видів юридичної відповідальності, для адміністративної відповідальності характерні: переважно поза-судовий порядок її реалізації, особливий характер правових на­слідків, застосування її до організаційно-непідпорядкованих су­б'єктів за порушення адміністративно-правових обов'язків, які утворюють склад особливого правопорушення — адміністратив­ного проступку.

Адміністративна відповідальність має репресивний харак­тер. Звідси її специфіка, яка передбачає встановлення вини, що є проявом волі, свідомості фізичної особи. Саме ця вимога ін­дивідуалізує, демократизує відповідальність, зводить нанівець можливість об'єктивної осудності, водночас урівнюючи права та обов'язки правопорушників будь-якого соціального статусу, службового рангу. Ця рівність виявляється і в тому, що єдиною підставою притягнення до відповідальності є факт скоєння про­ступку, її умовою — наявність вини.

Таким чином, метою адміністративної відповідальності є: 1) захист правопорядку у сфері публічного управління; 2) вихо­вання громадян і посадових осіб у дусі поваги до норм адмініст­ративного права.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідаль­ності є вчинення адміністративного проступку, тобто проти­правного діяння, що порушує правові норми у сфері державного управління і тягне за собою застосування передбачених законо­давством заходів. Правопорушення вважається адміністратив­ним проступком лише тоді, коли встановлено вину особи в його вчиненні, а також доведено причинний зв'язок між протиправ­ною дією та її шкідливими наслідками. Адміністративний про­ступок завдає шкоди інтересам суспільства й держави і від зло­чину відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки. Як антисуспільне діяння, адміністративний проступок порушує на­явну в законодавстві правову норму, що формулює конкретне правило поведінки і встановлює адміністративну відповідаль­ність за його порушення.

Митна справа, яка є складовою частиною зовнішньоеконо­мічної діяльності України, поряд з іншими правовими засобами, охороняється нормами митного права. Вони містять відповідні санкції, з допомогою яких визначається відповідальність за по­рушення та невиконання митних правил. Правовий вплив на митну справу, таким чином, перетворюється на могутній важіль, що дозволяє планомірно й раціонально управляти нею, а та­кож охороняти порядок і організацію переміщення через кордон України товарів і предметів, обкладених митом, оформлення і здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики нашої держави.

Механізм адміністративно-правового забезпечення охорони митного правопорядку, що реалізується через інститут адміні­стративної відповідальності, проявляє себе самостійно, індиві­дуально, поряд з іншими засобами його правового захисту. При цьому необхідно зазначити, що адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це визначений митним законом правовий обов'язок громадянина або конкретної посадової осо­би усвідомлювати свої винні, неправомірні діяння у сфері охоро­ни митного правопорядку і при наявності достатніх для цього підстав понести кару у вигляді адміністративного стягнення, на­кладеного митним органом або судом. З цього визначення ви­пливає, що об'єкт адміністративно-правового захисту в даному випадку індивідуалізований, специфічний і замкнений в особ­ливі рамки суспільно-економічних відносин.

Адміністративно-карні посягання на митні правила належать до розряду найбільш шкідливих діянь.

Розкриваючи визначення адміністративної відповідальності за порушення митних правил, слід сказати, що вона передбачає винність двоякого роду.

По-перше, обов'язок винної особи дати звіт про свої непра­вомірні діяння у сфері відносин митної справи; по-друге, обо­в'язок понести покарання у вигляді адміністративного стяг­нення.

Перше означає, що адміністративна відповідальність пов'я­зана з поверненням до минулого, з обов'язком відзвітуватися за минулу поведінку й пояснити митному органу причини невико­нання норм митного законодавства.

Друге означає, що за порушення митних правил особа зобо­в'язана понести передбачене законом покарання у вигляді адмі­ністративного стягнення, тобто підлягає певним обмеженням у межах санкцій митного законодавства.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил має свої ознаки:

  1. адміністративно-карані порушення митних правил, на від­міну від інших адміністративних правопорушень, передбачені лише Митним кодексом України (глава 57);

  2. має більш конкретні цілі — вона спрямована на відносини у сфері митної справи України, охорону митних правил, а також виховання поваги до цих правил і правовідносин, що регулю­ються ними у сфері митної справи України з боку всіх учасни­ків митних відносин;

  3. може наставати тоді, коли правопорушник виявлений на території іншої держави і при наявності державних угод чи до­говорів між митними органами суміжних держав про сумісний контроль;

  4. внаслідок аварії або дії непереборної сили відповідаль­ність не настає за вчинення лише деяких правопорушень, перед­бачених Митним кодексом України, якщо такі факти підтвер­джуються відповідними документами;

15-475

  1. суб'єктами застосування адміністративної відповідально­сті виступає система митних органів, серед яких повноваження по накладанню стягнень чітко розмежовані, та суди;

  2. за порушення митних правил застосовується лише три види адміністративних стягнень — попередження, штраф, кон­фіскація;

  3. предмети порушення митних правил підлягають конфіс­кації незалежно від часу вчинення або виявлення такого пору­шення, за адміністративні правопорушення стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопо­рушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення. Крім цього, конфіскація товарів і транспортних засобів, що є предметами або знаряддями порушення митних правил, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транс­портні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Обставинами, що виключають відповідальність за пору­шення митних правил є такі:

  1. Крайня необхідність. Не є адміністративним правопору­шенням дія, яка хоч і передбачена Митним кодексом, але вчине­на у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує громадському порядку, власності, правам і свобо­дам громадян, установленому порядку управління, якщо ця не­безпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засо­бами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

  2. Необхідна оборона. Не є адміністративним правопору­шенням дія, яка хоч і передбачена Митним кодексом, але вчине­на у стані необхідної оборони, тобто при захисті громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого по­рядку управління від протиправного посягання шляхом заподі­яння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж не­обхідної оборони визнається явна невідповідність захисту ха­рактеру й суспільній шкідливості посягання.

  3. Неосудність. Не підлягає адміністративній відповідально­сті особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльнос­ті була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншо­го хворобливого стану.

Підставою адміністративної відповідальності у митному пра­ві є скоєння правопорушення. У даному випадку йдеться про порушення митних правил, легальне визначення якого містить­ся у ст. 319 МК. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умис­ні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним Кодексом передбачена адміністративна відпові­дальність.

Як видно з цього визначення, порушення митних правил є різновидом адміністративного правопорушення як підстави ад­міністративної відповідальності в цілому.

Вперше поняття адміністративного проступку було законо­давче закріплене у ст. 7 Основ законодавства Союзу РСР і союз­них республік про адміністративні правопорушення, і без змін було перенесено до Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення (далі — КУпАП). Зокрема, ст. 9 останнього за­значає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управлін­ня і за яку законом передбачено адміністративну відповідаль­ність.

Адміністративному правопорушенню властиві такі загаль-ноправові ознаки:

  1. передусім, це дія чи бездіяльність, тобто діяння, а не дум­ки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей;

  2. антигромадська спрямованість (цю ознаку дехто ототож­нює з суспільною небезпекою або суспільною шкідливістю);

  3. протиправність (подібне діяння завжди посягає на загаль­нообов'язкові правила, встановлені тим чи іншим нормативним актом);

  4. винуватість (таке діяння, як прояв волі і свідомості осо­би, повинно бути завжди винним, тобто вчиненим умисно або з необережності);

  5. адміністративна карність (подібне протиправне, винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення законодавством передбачено адміністра­тивну відповідальність).

15*

Крім цього, адміністративним правопорушенням притаман­ний ще цілий ряд характерних ознак, які утворюють їх юридич­ні склади. Слід зауважити, що залежно від юридичних власти­востей розрізняють ознаки як такі, що мають юридичне значення, і які такого значення не мають. У свою чергу, юридичне значущі ознаки можуть входити до юридичного складу правопорушення (так звані конструктивні ознаки), інші ж з них до такого складу не входять (наприклад, обставини, що пом'якшують чи обтяжу­ють відповідальність, тощо).

Враховуючи зазначене, ознаками порушення митних правил є:

1) діяння;

  1. суспільна шкідливість — цими діями завдається шкода су­спільним відносинам у сфері митної справи;

  2. протиправність — такими діяння завжди порушуються норми права, встановлені Митним кодексом;

  3. винуватість — вчинення його умисно або з необережності, як прояв свідомості особи;

  4. адміністративна караність — тобто за вчинення такого ді­яння Митним кодексом передбачена відповідальність.




следующая страница >>