asyan.org
добавить свой файл
1
ПОГОДЖУЮ ЗАТВЕРДЖУЮ

голова ПК ЦТКС директор ЦТКС

____________ О.М. Уракова ____________ Н.В. Ясінська

Наказ ЦТКС №02-од Наказ ЦТКС №02-од

від 10.01.2011 р. від 10.01.2011 р.

ІСТРУКЦІЯ №19

по наданню першої медичної допомоги.

1. Загальні положення

При нещасних випадках дуже важливо до приїзду лікаря своєчасно надати першу долі карську допомогу потерпілому. Контроль за організацією надання першої долікарської допомоги, наявність та комплектність аптечок, справність пристосувань та засобів надання першої допомоги, а також навчання персоналу покладається на адміністрацію навчального закладу.

Схема надання першої долікарської допомоги:

  1. Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок

  2. Вибрати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій.

  3. Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).

  4. Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не порушено функції життєво важливих органів.

  5. Розпочати проведення необхідних заходів:

  • вжити реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зовнішній масаж серця;

  • зупинити кровотечу;

  • зафіксувати місце перелому;

  • обробити ушкоджені частини тіла.

  1. Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викликати швидку допомогу, або підготувати транспорт для відправки потерпілого до найближчої медичної установи.

  2. Повідомити адміністрацію ЦТКС про те, що трапилось.

Важливо знати обставини, при яких сталась травма, умови, які спонукали до її виникнення, та час, годину і хвилини, особливо, коли потерпілий втратив свідомість.

Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб шляхом проведення найпростіших заходів врятувати життя потерпілому, зменшити

його страждання, запобігти, розвитку ймовірних ускладнень, полегшити тяжкість течії травми або захворювання.

Перша медична допомога може буди надана на місці ураження самим потерпілим, його товаришем. Заходами по наданню першої медичної допомоги є : тимчасова зупинка кровотечі, покладення стерильної пов’язки на рану та опікову поверхню, штучне дихання та непрямий масаж серця введення антидотів, дача антибіотиків, введення заспокійливих засобів (при шоці), тушіння палаючої одежі ,зігрівання, укриття від спеки та холоду, часткова санітарна обробка.

Надання першої медичної допомоги в найбільш ранній термін має вирішуючи значення для подальшої течії та і сходу ураження, а іноді й врятування життя.

ПРИ ОТРУЄННЯХ:

ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ.

Ознаки отруєння: головокружіння та головний біль, слабкість, нудота, шум в вухах, судоми та втрата свідомості.

Перша допомога: потерпілого негайно вивести на свіже повітря, звільнити від заважаю чого диханню одягу, давати вдихати кисень. Потерпілого необхідно тримати в теплі, зігрівати грілками. При необхідності зробити штучне дихання до прибуття лікаря.
СІРКОВОДНЕМ.

Ознаки отруєння: головокружіння та головний біль, нудота, загальна слабкість. В деяких випадках може настати раптова смерть внаслідок поразки шляхів дихання.

Перша допомога: потерпілому необхідно забезпечити доступ свіжого повітря, дати вдихати кисень з додатком 5-7% вуглецю.
ОКИС АЗОТУ.

Ознаки отруєння: оксиди азоту діють перш за все на слизову оболонку та шляхи дихання потім викликають роздратування очей, сухість в горлі, кашель, і коту, нудоту та блювотиння. Отруєння оксидами азоту особливо небезпечні для осіб, що потерпають від хвороб серця.

Перша допомога: потерпілому дати дихати чистим киснем, зважаючи на вірогідність отікання легенів та порушення кровообігу необхідно утримуватись всяких зусиль, необхідно надати повний спокій. Не допускати охолодження тіла.
ХЛОРОМ.

Ознаки отруєння: хлор володіє сильною подразнюючою дією на верхні шляхи дихання. Кашель, який при тривалій дії підсилюється і може закінчитися спазмом окремих ділянок шляхів дихання та зупинкою дихання. Навіть при короткочасній дії хлору необхідно застерігатися гострого набряку легенів.

Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, який ускладнює дихання. Дати дихати киснем . Зігрівати потерпілого грілками.
БРОМОМ

Ознаки отруєння: бром вражає шляхи дихання, ототожнює отруєння хлором, викликає ще більш сильне ураження очей та слизових оболонок. Потрапляючи на шкіру, заподіює сильні опіки.

Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже повітря. Якщо потерпілий не втратив свідомості, слідує застосувати інгаляцію (вдихання водяного пару з додатком аміаку) та полоскання горла розчином питної соди.
СІРЧАНИМ ГАЗОМ

Ознаки отруєння: сірчаний газ сильно подразнює слизові оболонки, викликає кашель та чхання .

Перша допомога: потерпілого вивести на свіже повітря, застосувати інгаляцію розчином соди.
АМІАК

Ознаки отруєння :аміак сильно діє на слизові оболонки, викликає сльозотечею та запалення очей, сильний кашель, паління в горлі. Крім того, у потерпілого з’являється нудота та задишка.

Перша допомога: при отруєнні через аміак дати потерпілому велику - кількість води з додатком до неї оцту або лимонної кислоти, викликати блювоту, дати молоко яєчний білок, при отруєнні в результаті вдихання аміаку вивести потерпілого на свіже повітря.
ОТРУЙНИМИ ОРГАНІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ

Якщо в організмі через харчовий тракт потрапляють отруйні органічні речовини: ацетон, формалін, метиловий, аліловий спирти, анілін тощо, необхідно викликати блювоту, а пізніше дати молоко, та яєчний білок.

СІРКОВУГЛЕЦЕМ

Потерпілого вивести на свіже повітря, дати вдихнути нашадирний спір, дати 15-20 крапель ефірно валеріанових капель з водою, напоїти міцним солодким чаєм.
ФТОРИСТИМ НАТРІЄМ

Створити потерпілому повний спокій, напоїти молоком з яєчним білком або дати вапняну воду.
СІРЧАНОЮ КИСЛОТОЮ

Дати потерпілому проковтнути шматочок льоду та, поклясти лід на живіт, прополоскати ротову порожнину 1-процентним розчином марганцевокислого калію або 2-процентним розчином питної соди.
РТУТТЮ

Ртуть металева при попаданні всередину навіть в невеликій кількості не дає отруєння, але небезпечні пари ртуті, її солі.

Ознаки отруєння: металевий присмак у роті. Слюнотечія, пекучий біль по стравоході. Нудота.

Перша допомога: негайно викликати блювоту, надати хворому молоко, яєчний білок (краще суміш яєчного білка з молоком). Добре також дати хворому адсорбуюче вугілля у воді або гідрат окису магнію. Викликати лікаря.
ПРИ ОПІКАХ

Опіки виникають при дії високих температур. Опікова хвороба характеризується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі процесів водно-сольового обміну. Вона часто ускладнюється запаленням легень, ураженням печінки, нирок, гострими язвами шлунково-кишечного тракту.

При наданні першої медичної допомоги перш за все необхідно загасити палаючий одяг. Для чого на ураженого накидають пальто або ковдру. Опалену частину тіла звільнюють від одягу обрізаючи його навкруги, залишаючи на місці прилиплу до опіку. Неможна вкривати пухирі, доторкатися опікової поверхні руками, змастити її жиром, мазями та іншими речовинами. На опікову поверхню накладають стерильну пов'язку. При великих опіках нижніх або верхніх кінцівок виконують їх іммобілізацію шинами.

При великих опіках, що займають велику поверхню тіла, ураженого краще за все завернути в чисте простирадло, провести всі заходи по попередженню шоку та терміново транспортувати в медичний заклад.

Перша медична допомога при опіках очей - накладення стерильної пов'язки та створення для ураженого покою.
ПРИ РАПТОВОМУ ПРИПИНЕНІ СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДИХАННЯ

При раптовому припиненні серцевої діяльності та дихання наступає стан клінічної смерті. Раптове припинення дихання та серцевої діяльності може бути при ураженні електрострумом, утопленні та в раду інших випадків при вдавлюванні або закупорці шляхів дихання.

Необхідно покласти потерпілого на спину та переконатися, що його повітряності шляхи вільні для проходження повітря, для чого його голову максимально відкидають назад. При_стиснутих щелепах необхідно відтягнути нижню щелепу вперед та надавлюючи на підборіддя, розкрити рот, потім потрібно очистити серветкою ротову порожнину від слини або блювотних мас та приступити до штучного дихання : на відкритий рот ураженого покласти в один пласт серветку ( носову хустку), зажати ніс , зробити глибокий вдих , щільно притиснути свої губи до губ ураженого, створив стичність, з силою вдути повітря йому в рот.

Повітря вдувають ритмічно 16-І 8 разів в хвилину до поновлення дихання.

При раптовому припиненні серцевої діяльності, признаками якого є відсутність пульсу, серцебиття, реакції зіниць на світло, терміново приступають до непрямого масажу серця: потерпілого укладають на спину, він повинен лежати на твердій, жорсткій поверхні. Встають з лівої сторони від нього і кладуть свої долоні одна на одну на область нижньої третини грудини. Енергійними ритмічними товчками 50-60 раз у хвилину натискають на грудину, після кожного товчка відпускаючи руки. Щоби можливість розправитися грудній клітині. Передня стінка повинна зміщатись в глибину не менш як на 3-4 см.

Непрямий масаж серця проводиться у сполученні з штучним диханням. В цьому випадку допомогу повинні надавати два чи три чоловіки. Перший проводить непрямий масаж серця, другий - штучне дихання способом " з роту в рот ", а третій підтримує голову потерпілого, находячись справа від нього, і повинен бути готовим змінити одного з тих хто надає допомогу, щоб штучне дихання та непрямій масаж серця здійснювати безперервно протягом потрібного часу. Під час вдування повітря натискати на грудну клітину не можна .Ці заходи проводять так 4-5 натискань на грудну клітину (на видихові), потім одне вдування в легені (вдихові). Якщо припинення дихання та серцевої діяльності трапилося в результаті ураження електричним струмом, то спочатку необхідно звільнити потерпілого від дії електричного струму. Необхідно швидко вимкнути рубильник, вивернути електричні пробки, відкинути провід. При цьому необхідно пам'ятати, що потерпілий, не звільнений від дії струму, сам є провідником струму і торкатися його можна тільки в гумових рукавичках, провід з тіла знімають сухою дерев'яною палицею. Звільнивши потерпілого від стискаючого одягу, негайно приступають до штучного дихання та непрямого масажу серця. Після відновлення серцевої діяльності та дихання потерпілого зігрівають, на рани та опіки накладають стерильні пов'язки.
ПРИ ОБМОРОЖЕННЯХ

Обмороження характеризується ушкодженням тканин організму в результаті впливу на них низьких температур.

Обмороження виникає навіть при температурі вище 0*С, особливо при періодично наступаючих відлигах. Обмороженню сприяє мокре та тісне взуття, тривале знаходження в бездіяльному положенні на холодному повітрі, в снігу, під холодним дощем. Найчастіше страждають від обмороження кінцівки, особливо нижні. Спочатку при дії холоду спостерігається штрикання, почуття холоду, починає пекти, потім наступає настає поблідніння та синюшна окраска шкіри та втрата чутливості. Істинну глибину та площу ушкодження можна визначити тільки після припинення дії холоду, іноді через кілька днів ( на ділянці обмороження розвивається отьочність, запалення або некроз омертвіння тканини). В залежності від глибини ураження тканин розрізняють чотири ступені обмороження: легку (І), середньої тяжкості (II), важку (III) та надзвичайно важку (IV).

При низьких температурах, особливо в вітряну погоду, необхідно закривати відкриті ділянки шкіри знаходячись на сильному морозі, необхідно періодично перевіряти чутливість відкритих ділянок обличчя.

Застосування різних мазей для профілактики обморожень безпідставно. При наданні першої медичної допомоги потерпілого переводять в тепле приміщення, кладуть у ванну з теплою водою, а якщо такої можливості немає, то захищають його від холоду на місці, дають гарячий чай, каву. Мокру одежу та взуття по можливості замінюють сухою. Якщо ще не наступили зміни в тканинах ( пухирі на шкірі, ділянки омертвіння), то відморожені ділянки розтирають спиртом, одеколоном та ніжно розтирають ватяним тампоном або вимитими сухими руками до почервоніння шкіри.

У тих випадках , коли в потерпілого є в наявності згадані вище зміни в тканинах, ушкоджені ділянки шкіри протирають спиртом та накладають стерильну пов'язку. Не рекомендується при обмороженнях любого ступеня розтирати ушкоджені ділянки снігом. Це може привести до погіршення стану потерпілого.
ОРИ ТЕПЛОВОМУ УДАРІ

Тепловий удар виникає при загальному перегріві в результаті тривалої дії високої температури. Його різновидом є сонячний удар, обумовлений прямою дією сонячних променів незахищену людину. При цьому порушується терморегуляція організму, з’являється головний біль, шум у вухах, головокружіння, слабкість, нудота та блювота .У важких випадках температура тіла підвищується до 40*С, з'являються судоми, зіниці розширюються, дихання причащається до 35-40, пульс до 140-160 в хвилину, іноді відмічається втрата свідомості.

При наданні першої допомоги хворого необхідно винести з зони перегріву, зняти стискуючий одяг, вкласти ,підвівши голову. Покласти холод на голову та область серця, дати понюхати нашатирний спирт, необхідна велика кількість пиття - чай, кофе.
ПРИ ЗАПАМОРОЧЕННІ

Запаморочення є проявою гострої судинної недостатності с короткочасним порушенням мозкового кровопостачання. Воно може виникнути при психічних травмах, сильних болях та кровотечах, різкому вставанні хворих з ліжка. Про запамороченні з'являється загальна слабкість, головокружіння, дзвін у вухах , потемніння в очах, втрата свідомості на кілька секунд або хвилин. Хворий падає, відмічається блідість шкіряних покровів, пітливість. Пульс слабкий, 40-60 ударів на хвилину.

При наданні першої допомоги хворого необхідно вкласти с підведеними ногами (голова не повинна знаходитись на підвищенні), розстебнути комір, протерти обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо запаморочення не проходить , слідкує почати робити штучне дихання.
ПРИ УТОПЛЕННІ

Утоплення наступає при заповненні шляхів дихання рідиною, найчастіше водою. У потопаючого в бронхи та легені надходить вода, припиняється дихання, розвивається гостре кисневе голодування та наступає зупинка серцевої діяльності. Необхідно як найраніше дістати потерпілого з води. Після цього його роздягають до пояса, старанно очищують ротову порожнину від мулу, тини та слизу, кладуть черевом на високий валик або на своє коліно, після чого, надавлюючи на грудну клітини, видаляють воду з легень та шлунку. Потім кладуть потерпілого на спину і терміново приступають до штучного дихання та непрямого масажу серця. Найбільш ефективним є штучне дихання засобом «із рота в рот», яке виконують до встановлення в потерпілого дихання. Якщо дихання не відновлюється та потерпілий не приходить до тями, та штучне дихання та непрямий масаж серця припиняють тільки при наявності об'єктивних відзнак смерті ( широка зіниця, довга відсутність реакції очей на світло, відсутність серцебиття на протязі тривалого проміжку часу, трупні плями). При відновленні дихання та серцевої діяльності потерпілого необхідно зігріти, напоїти гарячим чаєм та доставити в медичний заклад.
ПРИ УКУСАХ ОТРУТНИМИ ЗМІЯМИ, ПАУКАМИ, КОМАХАМИ.

Укуси отрутними зміями та павуками - каракуртами та тарантулами для життя небезпечні. Першу медичну допомогу необхідно надавати терміново. Із ранки необхідно протягом 4-5 хвилин видавити кілька крапель крові. Для видалення отрути з рани на неї ставлять кровососну банку. Неприпустимо видалення отрути ротом - це небезпечно , якщо в наявності є незначні пошкодження слизової оболонки або порушення цілісності зубів. Потерпілому від укусів змій необхідно не пізніше ніж через годину ввести сироватку. При відсутності сироватки припалити місце укусу; гарячим сірником. Отрута, яка не встигла всмоктатися, руйнується.

При укусах отруйними комахами з рани видаляють жало та кладуть примочку з нашатирного спирту. При отруєннях рослинами та отруйними грибами з'являється загальна слабкість, нудота та блювота, біль в животі. Слід негайно промити шлунок, для чого випивають 5-6- стаканів теплої солоної води, а потім вводять до ротової порожнини два пальці і, надавивши на корінь язика, викликають блювоту, до повного видалення води із шлунку. Потерпілий повинен бути оглянутий лікарем.
ПРИ КРОВОТЕЧАХ.

В залежності від виду кровотечі ( артеріальне, венозне, капілярне) та засобах надання першої допомоги, які є в наявності при здійсненні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову або остаточну його зупинку.

Тимчасова зупинка найбільш небезпечної для життя зовнішньої артеріальної кровотечі досягається шляхом накладення джгута або закрутки, фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання, притисненням артерії вище місця її пошкодження пальцями. Сонна артерія притискується нижче поранення. Пальцеве притиснення артерій - самий простий та бистрий спосіб тимчасової зупинки артеріальної кровотечі. Артерії притискають в місцях, де вони проходять близько біля кістки або над нею.

Скроневу артерію притискають великим пальцем до скроневої кістки с переді вушної раковини при кровотечі з ран на голові.

Нижньощелепну артерію притискають великим пальцем до вутла нижньої щелепи при кровотечі із ран, розташованих на обличчі.

Загальну сонну артерію притискають до хребців на передній поверхні шиї з боку від гортані. Потім накладають стискаючу пов'язку, під якою на пошкоджену артерію підкладають щільний валик з бинта, серветок або вати.

Підключичну артерію притискають до першого ребра у виїмку над ключицею при кровоточивому пораненні в області плечового суглобу, верхньої третини плеча або підвищеної впадини. При розташуванні поранення в області середньої або нижньої третини плеча притискують плечову артерію до головки плечової кістки, для чого спираючись великим пальцем на верхню поверхню плечового суглобу, останніми стискають артерію.

Плечову артерію притискають до плечової кістки з внутрішньої сторони збоку від двоглавого м'язу. Променеву артерію притискують до підлежачої кістки в області зап'ястку у великого пальця при пошкодженні артерій кисті.

Стегнову артерію притискують в паховій області до лобкової кістки шляхом надавлювання стиснутим кулаком (це роблять при ушкодженні стегнової артерії в середній або нижній третині). При артеріальній кровотечі з поранення, яке розташоване в області гомілки або стопи, притискають підколінну артерію в області підколінної ямки, для чого великі пальці кладуть на передню поверхню колінного суглобу, а останніми притискують артерію до кістки. На стопі можна притиснути до під лежачих кісток артерії тилу стопи, а потім наложити стискаючу пов'язку на стопу, а при сильних кровотечах - джгут на область гомілки.

Виконавши пальцеве притиснення судин, необхідно терміново накласти, де це можливо, джгут або закрутку та стерильну пов'язку на поранення.

Вірність накладення джгута контролюється відсутністю пульсу на периферичній судині. Час накладення джгута із вказівкою дати, години та хвилини відмічають в записці, яку підкладають під хід джгута так, щоб вона була добре видна.

Джгут на кінцівках потрібно тримати не більш ніж 1.5-2 години для запобігання омертвіння кінцівки нижче місця де накладений джгут. У тих випадках, коли з часу накладення джгута пройшло 2 години, необхідно виконати пальцеве стискання артерії, повільно ослабити джгут на 5-10 хвилин, а потім знову накласти трохи вище попереднього місця. Таке тимчасове послаблення джгута необхідно виконувати через кожну годину, поки потерпілому не буде надана медична допомога.
ПРИ ПЕРЕЛАМАХ

При наданні першої медичної допомоги при переламах необхідно виконати ті заходи від яких залежить життя потерпілого: зупинка артеріальної кровотечі попередження травматичного шоку, накладення стерильної пов'язки на поранення та проведення іммобілізації табельними або підручними засобами.

Основна мета іммобілізації - досягнення нерухомості кісток в місці переламу. При цьому зменшуються болі, що сприяє попередженню травматичного шоку. Нерухомість в місці переламу забезпечують накладанням спеціальних шин або підручними засобами шляхом фіксації двох близько лежачих суглобів ( вище та нижче місця переламу). При накладенні пов'язки на рану та проведенні іммобілізації не можна допускати зміщення відламків кісток та перетворення закритого переламу у відкритий.

При різних переламах виконується їх іммобілізація шинами або підручними засобами таким чином, щоб ушкоджені частини тіла знаходились у положенні найбільш фізіологічному та зручному для послідуючого транспортування.

У випадках коли уражений має кілька переламів кількох кісток, першу медичну допомогу надають у такій черзі - зупиняють кровотечу, накладають стерильні пов'язки на рани, вводять протибольові засоби та проводять іммобілізацію спочатку найбільш небезпечних для життя, а потім останніх переламів.
ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРОСТРУМОМ

Після звільнення потерпілого від струму необхідно встановити степінь ураження і у відповідності з його станом надати допомогу. Якщо потерпілий не втратив свідомість, необхідно забезпечити йому відпочинок, а при наявності травм або ушкоджень (забиття, перелами, вивихи, опіки) необхідно надати першу медичну допомогу. Якщо не працює тільки серце, а дихання є, необхідно застосувати масаж серця, якщо зупинилося дихання, а серце працює, необхідно проводити штучне дихання. У випадку клінічної смерті застосовуються заходи по оживленню, які включають штучне дихання та, непрямий масаж серця.

В любому випадку тяжкого ураження електричним струмом необхідно викликати швидку допомогу так як після поновлення серцевої діяльності та дихання в потерпілого може наступ зупинка або фібриляція серця.

Крім того, у деяких випадках необхідно введення в організм потерпілого препаратів стимулюючий роботу серця та органів дихання. Однак проведення заходів по оживленню в цьому випадку також необхідно, так як вони дозволяють подовжити час клінічної смерті до двох годин. Для поновлення серцевої діяльності застосовується непрямий або закритий масаж серця. Для його проведення потерпілого укладають на тверду поверхню, людина що надає, що падає допомогу стає збоку або у голові потерпілого та кладе йому долоню на нижню третину грудини посередині (перед сердечна область). Друга рука накладається на тильну поверхню першої для підсилення тиску. Після цього той що надає допомогу енергійним товчком обох рук зміщує передню частину грудної клітини потерпілого на 4-5 см в сторону хребта. Після надавлювання слід терміново відняти руки. Закритий масаж необхідно проводити у ритмі нормальної роботи серця , тобто 60-70 надавлювань у хвилину.

Перед тим як почати штучне дихання, необхідно переконатися у тому що шляхи дихання в потерпілого вільні. Якщо щелепи в нього зчеплені, то їх розчіплюють якимсь пласким предметом. Ротову порожнину звільнюють від слизу та зубних протезів. Затим потерпілого укладають на спину розстібають одяг, що стісняє кровообіг та дихання. Під плечі підкладають невеликий валик. Голова його повинна бути різко закинута назад так, щоб підборіддя знаходилося на одній лінії з шиєю. В цьому положенні корінь язика відходить від входу в гортань і дякуючи чому забезпечується повна прохідність верхніх шляхів дихання. Для запобігання западання язика необхідно одночасно витягнути уперед нижню щелепу та утримувати її в цьому положенні. Потім людина, що надає допомогу, приступає до штучного дихання. Він робить глибокий вдих та прижавши свій рот до рота потерпілого, вдуває в його легені повітря (метод «із рота в рот»). Після того як грудна клітина потерпілого достатньо розшириться, вдування припиняють. У потерпілого при цьому відбувається пасивне видихання. Тим часом людина, що надає допомогу робить глибокий вдих та повторює дихання. Кількість таких вдувань для дорослих повинна складати 12-16 разів, а для дітей 18-20 разів на хвилину. Після застосування методу «із рота в рот» на час вдування повітря ніздрі потерпілого затискають пальцями, а після припинення вдування їх відкривають для полегшення видихання. При методі «із рота в ніс» повітря вдувають через носові входи, підтримуючи підборіддя та губи потерпілого так, щоб повітря не уходило через ротову порожнину. В дітей штучне дихання можна проводити «із рота в рот та ніс».

При появі у потерплого слабкого та нерегулярного натурального дихання звичайно переходять до допоміжного штучного дихання. В залежності від характеру відновленого дихання допоміжне дихання здійснюється по-різному: якщо природні вдихи неглибокі та слабкі, вдування повинні співпадати з ними та підсилювати їх, якщо вдихи рідкі додаткові вдування слід проводити у проміжках між ними. Додаткове дихання продовжується до тих пір, поки у потерпілого не відновиться повноцінне самостійне дихання.

Інструкцію розробив:

Інженер з охорони праці ЦТКС О.М. Яровчук