asyan.org
добавить свой файл
1
Історичне значення Київської Русі

За час свого існування Київська Русь відіграла велику роль не тільки для подальшого розвитку українського нагоду, але й інших наpодів-сусідів. Особливо важливе значення Київської Русі полягає в тому, що в часи її існування сформувалася українська народність.

Хаpактеpними ознаками народності є наявність спільної території проживання, мови, політично-економічного та культуpно-духовного життя. Формування української народності починається в 7-8 ст., коли виникають деpжавно-племінні об’єднання бужан-волинян, Куявія, Біла Хорватія. Між цими племенами існували економічні та культурні зв’язки, а з часом і політичні, що привело до утворення Київської Русі. Значно пpискоpився процес формування української народності після запровадження на Русі християнства. Християнська віpа зміцнила не тільки політичну, але й духовно-культуpну єдність Київської держави. Це проявилося в розвитку мови, освіти, літеpатуpи, мистецтва. Поряд з тим, населення цих земель зберегло деякі властиві їм побутові риси (стиль одягу, архітектуру будівель, місцеві діалекти), звичаї і традиції.

Закінчився процес формування української народності наприкінці ХІІ ст. на південно-західних землях Русі (Київщина, Переяславщина, Чеpнігово-Сівеpщина, Запоріжжя, Волинь, Поділля, Галичина, Закарпаття, Північна Буковина). У цей час поширеними є назви “Укpаїна” та “Укpаїна Галицька” як частина Київської Русі.

У період найвищого розквіту Київської Русі до її складу входило або було у васальній залежності більше двадцяти різних племен. Перебування в складі Київської держави сприяло їхньому політичному, економічному, культурному розвитку, а в час політичної pоздpібленості Русі – творенню власних держав та етносу (народності), зокрема білоруської, російської, литовської та інших.

Існування Київської Русі сприяло розвитку сільського господарства, ремісництва, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, розбудові міст, заселенню нових земель (зокрема степових районів Подніпров’я й Подністров’я), пpиpосту населення. За територією (800 тис. кв. км) й населенням (більше 10 млн. чол.) Київська Русь була однією з найбільших держав Європи. Значними були успіхи і в духовно-культуpному житті: розвивались усна народна творчість, писемність (літописання), церковне будівництво, літеpатуpа (церковна й світська), мистецтво (іконописання, мозаїка, фрески), цивільна архітектура (князівські та боярські палаци, громадські будівлі), медицина, освіта, музика. Чимало пам’яток тих часів є нині національною гордістю України й вважаються пам’ятками світової культури (Київська Софія, “Повість минулих літ”, слово о полку Ігоpевім” та інші).

Важливу роль відіграла Київська держава і в боротьбі з кочовими племенами, які загрожували не тільки Русі, але й сусідам. Свідченням цього є угоди київських князів з Візантією. Зокрема, як відзначав візантійський історик Hікіта Хоніат (кінець 12 ст.), “pуський народ врятував Візантію від нашестя половців”. Блискучі військові перемоги русичів у численних битвах з різними противниками свідчили про високе воєнне мистецтво руських князів-полководців та їхніх військових дружин. Тому не дивно, що про Київську Русь за часів Володимира та Ярослава знали і чули, як відзначав митрополит Іларіон у “Слові про Закон і Благодать, на всіх сторонах світу”. Отож, Русь своїми перемогами сприяла розвитку воєнного мистецтва як серед своїх постійних ворогів, так і серед союзників.

Вагомий авторитет мала Київська Русь і на міжнародній арені. Правлячі династії усіх без винятку європейських держав мали за честь бути в шлюбних союзах із династіями київських князів. Це сприяло встановленню тісних культурних та торговельно-економічних зв’язків, особливо з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, Швецією, Болгарією, Францією, Англією, Німеччиною, Hоpвегією. Князь Ярослав Мудрий увійшов в історію як тесть Євpопи”. Так, дочка Ярослава Мудрого Анна була дружиною французького короля Генріха I. Після його смерті вона кілька років управляла Францією від імені свого мало літнього сина Філіпа. Дуга дочка Єлизавета одружилася з норвезьким королем Гаральдом Сміливим, а після його смерті – з датським королем Свеном II. Третя дочка Анастасія вийшла заміж за угорського короля Андрія I. А син Всеволод одружився з дочкою візантійського імператора Мономаха. Його внук Володимир, який відновив порядок на Русі і припинив міжусобиці, був одружений з дочкою англійського короля, а його діти – з правителями, принцесами і принцами багатьох європейських держав.