asyan.org
добавить свой файл
1

Ірина Максименко,

науковий співробітник Одеського регіонального філіалу


Національного інституту стратегічних досліджень
Співробітництво та координація діяльності ОЧЕС з європейськими та євроатлантичними, та регіональними структурами.
Сьогодні, коли динаміка нового європейського політичного оточення відкриває потенціал для ефективного співробітництва, держави-члени ОЧЕС додають специфічну важливість розвитку конструктивних відносин, в першу чергу, з ЄС. Декларація міністрів закордонних справ ОЧЕС «Посилення співпраці з Європейським Союзом» (Кишинів, 28 жовтня 2005) підкреслює, що «посилення відносин з ЄС, зокрема в економічній сфері, створило б додатковий поштовх для організації ОЧЕС у напрямі до посилення співробітництва в регіоні та сприяло б тісній взаємодії з іншим регіональними та міжнародними організаціями».
Окрім цього, плідне та більш щільне взаємовідношення між країнами регіону та структурами безпеки Євросоюзу може збільшити стабільність в регіоні. У тому числі й відносно розширення ЄС наступного року, коли членами ЄС стануть ще Румунія та Болгарія. Важливість цього положення полягає у тому, що деякі чорноморські країни є (Греція) або стануть частиною ЄС в той час, як інші (Україна) залишаться поза його межами, формуючи, таким чином, Чорноморський регіон як перехідну зону між ядром і периферією Європи. Тобто, це знов повертає нас до важливої розмови про неприпустимість створення розділової лінії по осі Схід-Захід. Дійсно, ЄС вітав підписання Статуту Організації Чорноморського Економічного Співробітництва та заявив про готовність забезпечувати практичну підтримку через профільні програми. Проте, процес реалізації цих декларацій не задовольнили потреби Чорноморського регіону, тому більшість учасників ОЧЕС підтримала установу спеціального діалогу ЕС-Чорноморський регіон. Європейська Комісія була запрошена як спостерігач в ОЧЕС, проте цьому запрошенню досі ще не надана належна увага.
Сьогодні дійсно існує декілька програм ЄС, в які деякі члени ОЧЕС вже включені та їх ряди могли б бути розширені за рахунок інших. Серед основних, Програма TACIS (Технічна Допомога країнам СНД), направлена на надання технічної й експертної допомоги новим незалежним державам колишнього Радянського Союзу і Монголії; Програма TRACECA (транспортний коридор «Європа-Кавказ-Азія»), яка допомагає будувати торгово-транспортний коридор по восточно-західній осі з Центральної Азії через Каспійське море, Кавказ і Чорне море до Європи; Програма INOGATE (Міждержавний нафто- і газотранспортний коридор до Європи), сконцентрований на реабілітацію та модернізацію регіональної системи транспортування газу і систем поставки очищених нафтопродуктів.

В той же час, немало учасників ОЧЕС відзначають, що дотепер ЄС не сприймає Чорноморський басейн як єдиний регіон і не ідентифікув конкретніше свої інтереси в ньому. На відміну від США, які самі по собі також є важливим гравцем в регіоні. Проте з боку США часто простежується політика, яка ще більше роз'єднує регіон, ніж об'єднує. Річ у тому, що інтереси США в регіоні багатосторонні та постійно змінюються у світлі того, чиї інтереси обговорюються (уряд, бізнес, організації і т.п.) так і у світлі вмісту ціх інтересів (геополітичні інтереси в забезпеченні безпеки і стабільності, енергетична безпека, просування демократії і т.п.). До того ж активна, але не узгоджена з іншими регіональними учасниками політика Вашингтона в регіоні може привести до посилення нестабільності в регіоні. Так, США розглядають Туреччину, Україну, Грузію і Азербайджан як своїх регіональних партнерів. Проте це продовжує розділяти країни регіону, особливо це відчувається під час регіонального співробітництва.
В цьому відношенні існує необхідність погоджувати загальні американо-європейські принципи і підходи у напрямі до регіону. В результаті численні проекти і міжнародні структури зосереджуються на недоліках регіональної співпраці, тоді як необхідно безперервно розробляти, підтримувати і збільшує в регіоні присутність європейських і євроатлантичних структур в комплексі. Це включає: заохочення стабільності і безпеки в регіоні; просування демократії; економічна реформа і розвиток, з певним акцентом на розвитку інфраструктури; і створення правових рамок відносно прав людини і прав меншин в регіоні. В той же час, не можна не відзначити, що країни регіону і самі повинні безпосередньо бути більш прагматичними і представляти свою власну довгострокову стратегію та бачення розвитку регіону і міжорганізаційної співпраці.
Зміна середовища безпеки спочатку після закінчення «холодної війни», а потім як результат подій 11 вересня 2001 р. і розширення НАТО за рахунок Румунії та Болгарії, а також наявність конфліктів в даному регіоні є прямими свідками важливості присутності тут ОБСЄ і НАТО. Одним з можливих напрямів зміцнення безпеки в регіоні може стати ініціатива ОЧЕС запросити ОБСЄ з метою надати допомогу щодо встановлення демократичного контролю та нагляду військових, воєнізованих і поліцейських сил в регіоні (як частина ширшої програми демократичного розвитку, що будується). Правова основа для такої ініціативи вже є, оскільки всі держави-члени ОЧЕС – це також члени ОБСЄ. Проте, як і у відносинах з ЄС, участь ОБСЄ в Чорноморському регіоні концентрується на окремих кризових районах замість регіону в цілому. Тобто безпека окремих чорноморських країн, а не регіону є основою підходів і діяльності ОБСЄ всі ці роки.
Безперечно, підтримка євроатлантичних структур в питаннях врегулювання конфліктів в регіоні також потрібна. Таким чином, НАТО може зіграти важливу роль. Хоча військові дії НАТО в регіоні були б дуже небезпечні, схеми співпраці НАТО в рамках «Партнерство заради миру» може бути істотною підтримкою регіону в плані напрацьованого досвіду та успішних тренувальних програм.
У той же час за оцінками деяких країн рівень міжнародного та регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні є неадекватним, що є імперативом для впровадження нових регіональних ініціатив або механізмів та ідей. Але слід підкреслити, що більшість регіональних ініціатив мають виключну характеристику: вони пропонуються одними країнами та відкидаються іншими. Таким чином, можна спостерігати такі чинники, що являються перешкодою до ефективного співробітництва країн регіону: - відсутність чіткої уяви та моделі подальшого регіонального співробітництва; відсутність послідовного та впливово лідера; збереження в деяких країнах пріоритету національних інтересів над спільними регіональними; а також велика кількість різноманітних ініціатив, які заважають розвитку регіонального співробітництва в рамках ОЧЕС та перетворенню цієї організації на стабільну та ефективну.
Для того, щоб подолати вищезгадані перешкоди на шляху регіонального співробітництва та поглибленню міжнародної взаємодії з європейськими та євроатлантичними структурами потрібно чітко обґрунтувати переваги такої співпраці на багатосторонньому рівні, окреслити найбільш економічно вигідні та найбільш реальні, прагматичні проекти співпраці. Отже, можливі пріоритетні області та ключові задачі взаємодії ОЧЕС, з одного боку, і міжнародними організаціями, з іншою, повинні бути визначені тільки в контексті багатостороннього підходу до проблем, які є загальними для всіх залучених учасників. Сьогодні це: - розвиток інфраструктури, зокрема транспортної, енергетичної та телекомунікаційної, включаючи їх подальшу інтеграцію до загальноєвропейської мережі; - торгівельне та економічне співробітництво, особливо в рамках трансграничного та прикордонного співробітництва; - розвиток і створення сприятливих умов для інвестиції;

- боротьба з організованою злочинністю, торгівлею людьми і наркоторгівля; - боротьба з тероризмом; - екологічний захист; - розвиток наукової та технологічної співпраці; - управління й інституційна трансформація; - співпраця у сфері запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, що для учасників ОЧЕС має велике значення.
Основними формами практичної співпраці з цих напрямках повинні стати наступні вектори:

- надання технічної допомоги для поглиблення співробітництва; - розробка регіональних програм; - проведення спільних акцій і заходів; - спільне фінансування проектів; - координація з регіональними програмами і проектами ЄС, які вже реалізуються в Чорноморському регіоні; - залучення міжнародних фінансових структур ЄБРР, ЧБТР, Європейського інвестиційного банку; - розвиток міжпарламентської взаємодії; - залучення бізнес і науково-дослідних структур, що працюють в регіоні (Бізнес Рада країн ОЧЕС, Міжнародний центр чорноморських досліджень, т.д.).
Найефективнішими процедурами взаємодії можуть стати такі кроки:

- Єврокомісія та інші організації повинні проявити бажання та готовність підтримувати існуючу структуру співпраці в рамках ОЧЕС і згодитися одержати статус спостерігача або вибрати будь-яку іншу форму участі в організації.

- регулярні контакти на робочому рівні.

- взаємодія на вищому рівні (напр. міністерські зустрічі) для того, щоб визначати стратегічні цілі співробітництва.

- залучення європейськими та євроатлантичними структурами міжнародних фондів і наукових центрів для вивчення, обговорення з національними і регіональними властями Чорноморського регіону та фінансування взаємовигідних проектів економічного та політичного розвитку.
Слід зазначити, що самі країни-члени в ході зустрічей і саммітів різного рівня роблять акцент на особливому значенні, яке може надати регіональний підхід європейських та євроатлантичних структур в розвитку безпечного і стабільного Чорноморського регіону шляхом здійснення послідовних дій. В цьому відношенні, пріоритет повинен бути зроблений на розробку збалансованої, взаємовигідної та орієнтованої на результат співпраці між ОЧЕС та цими організаціями, заснованого на додатковому співробітництві та координації, розвиваючи вже існуючий формат спільних дій.