asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 15 16

  1. Інформація і повідомлення. Поняття інформації. Властивості інформації. Поняття шуму. Способи подання повідомлень. Види повідомлень. Неперервні і дискретні повідомлення. Оцінювання і вимірювання інформації.

Поняття інф-ції є інтуїтивним та невизначеним, яке можна пояснити синонімами дані, повідом Інформація – це відомості про навколишній світ і процеси, що відбуваються у ньому. Інф-цію передають за допомогою повідом, а повідом за допомогою послідовності сигналів. Повідомлення – це різні форми подання будь – якої інформації. Тобто це інформація, виражена за доп. літер, чисел, матем символів. За допомогою одного і того ж повідом можна передати різну інф-цію і за допомогою різних повідом можна передати одну і ту ж саму ін форм-цію. Повідомлення подають певною мовою. Повідомлення може мати вигляд певної послідовності знаків, жестів, живописного, музичного твору, звукозапису, відеозапису і кінофільму. Способи подання повідом.: усно, письмово, за допомогою звуку, графіків, комбінованим методом.

Інформація може перетворюватись в шум і навпаки. Якщо повідомлення не несе корисної інформації, то воно несе шум.

Повідомлення зберігаються на носіях. Носій – це фізичне середовище, в якому зберігається повідомлення. Є дві групи носіїв: довгоіснуючі( книги, папіруси, газети, дискети) і недовгоіснуючі( звукова хвиля, радіохвилі).

Види інформації: текстова(яка міститься в друкованій літературі), звукова(усне мовлення, музика), графічна(картини, схеми), чисельна(набори числових даних), керуюча(вказівки, команди).Властивості інф.: вірогідність (воно не суперечить дійсності, правильно її пояснює і підтверджується нею) об’єктивність, повнота інф.( якщо його достатньо для виведення прав. висновків і прийняття прав. рішень), адекватність, доступність, актуальність. Не можна говорити про вимірювання інф., а можна лише говорити про місце на носії, що займає певне повідомлення. Одиниці обсягу запам’ятовуючих пристроїв прийнято називати словами біт байт, Кб, Мб, Гб, Тб тощо і за їх допомогою порівнювати, який обсяг в запам’ятовуючих пристроях займають повідом.

Мінімальною одиницею виміру обсягу повідомлення є 1bit.За допомогою одного bit можна закодувати 1 символ. В одному і тому самому за обсягом запам пристрої можуть зберігатися різні за типом повідомлення.

Щоб повідомлення можна було обробити за доп. електронної апаратури, його перетворюють в електричний сигнал. Сигнали бувають неперервними (аналоговими) або дискретними (імпульсивними). Аналоговий сигнал – це сигнал, що неперервно змінюється за амплітудою і в часі (електричний сигнал від мікрофона, напруга живлення в електромережі, сигнал, підведений до звукових колонок, звукозапис, радіо). Дискретні – описуються функціями, що у певний момент часу змінюються стрибкоподібно, тобто це сигнали, що мають обмежені часові межі (напр., обчисл процеси у компютерах). Майже всі сигнали, що обробляються комп’ютером є дискретними. Напр, при натисканні клавіш на клавіатурі формуюються дискретні сигнали, які надходять у комп’ютер. Сигнали, якими комп обмінюється з ін. пристроями (принтер, сканер), також є дискретними. Музика, яку ми слухаємо, передається за доп аналогових сигналів, але якщо її записати нотами – то за доп дискр. Сигналів, оск всі ноти можна пронумерувати за доп дискретної множини чисел. Непер повідом – це повід, що склад з непер сигналів, а дискретні – це повід, що склад з окремих значень.



  1. Інформаційні процеси. Поняття про інформаційні процеси. Носії повідомлень. Форми та засоби передавання повідомлень. Опрацювання повідомлень. Кодування повідомлень. Кодування повідомлень у двійковому алфавіті. Універсальність двійкового кодування. Інформаційна діяльність людини. Інформаційні ресурси. Захист даних.

Діяльність людини тісно пов з інф процесами. Приклади:записув. дом завд у зошит, прослуховування радіопередачі, пошук телепрограми у газеті, робота за комп.

Інформаційні процеси – це обмін повідом між людьми живою та не живою природою тощо: пошук (поцес відшукання в пошуковому масиві таких записів, що відповідають ознакам, зазначеним в інформаційному запиті за доп різних способів, різними шляхами і з різних джерел. С-ми, за доп яких зд-ся пошук інф-ції, наз. інформ.-пошуковими) , збирання(занесення інформації у відповідні бази даних. Якщо необх виконати автоматиз збір, викор. АСУ), зберігання (для того, що інф. стала на дбанням багатьох людей, збер її різними способами), опрацювання (поняття вхідної і вих. Інформ.), використання, передавання(точне чи наближене відтворення інф., отриманої в іншому місці за доп. прожектори, сигнальні лампи, листи, повідомлення голосом, радіо. Поняття джерела інф, носія і одержувача), захист інформації (забезпеч. неможливості доступу до інф-ції сторонніх осіб; незумисного або недозволеного використ., зміни чи руйнування інф-ції. Захист інф слід здійснювати у кількох напрямках:1)Захист від випадк чинників, неправ. дій користувача, виходу з ладу апаратури),2) захист від злочинних дій, що пол. У розкритті конфеденц. Інфи, несанкц. доступі до інформ. Ці завд викон служби безпеки, які забезп цілісність та надійність даних, засекречування даних, контроль доступу і захист від збоїв апаратури. Шляхи і методи приховування таємних повідомлень відомі вже давно і до того ж давня сфера людської діяльності стінографія відродилася саме для вирішення проблем захисту інформації.

Поряд з нею використовуються й інші методи захисту: кодування і криптографії. Мета криптографії полягає у тому щоб заблокувати доступ до таємної інформації шляхом шифрування змісту таємних повідомлень. Мета ж стінографії - приховати сам факт існування таємного повідомлення. При об’єднані цих двох методів, ймовірність захисту інформації була б набагато збільшена. Але це покищо у переспективі. Існують такі методи захисту інформації:

Метод спеціального форматування текстових данних

Метод використання відомого переміщення слів, абзаців(основан на зміні положення строк і розташування слів)

Метод вибору певних позиційних літер (початкові літери кожної строки утворюють повідомлення)

Метод приховування в невикористаних місцях жорстких дисків (записування інф. В нульовій дорожці)

Метод використування імітуючих функцій (необхідно переосмислити текст, в якому генерується повідомлення)

Метод знищення заголовка, який індифікує файл(метод кодування текста із знищеним заголовком, який відомий опоненту)

Метод використання надлишку цифрових фото, звуку, відео. (заповнення додатковою інф. молодші ряди цифрових відліків, що мають мало корисної інф).

Кодування – спосіб зберігання і передавання повідомлень, форма подання їх на носієві.

Кодування – це відображення дискретного повідомлення у вигляді певних сполучень символів( дискретне пов. – має скінченну кількість сигналів. Пр.:читання книги або іншого тексту).Сукупність правил, за якими виконується кодування, наз кодом. Завдяки кодуванню комп може обробляти різну інфу: числову, текстову, граф, звукову, відео. Всім цим видам інфи після кодування надається вигляд послідовності електор імпульсів, у якій наявність імпульсу позначаються одиницею, а його відсутність – нулем. Кожне пов. містить певну кількість інф. Двійкове код-ня - код-ня за доп двійкової с-ми зчислення: чисел 0 і 1. Метод перетворення чисел з однієї с-ми в іншу – ділення на основу, напр..Для пов., що складається з двійкових чисел, кількість інф. дорівнює кількості бітів у цьому повідомленні. Припустимо, що дискретне повідомлення являє собою послідовність 01001010001000111010. У ній є 20 двійкових розрядів і відповідно кількість інформації у повідомленні дорівнює 20 бітам. Тобто кількість інформації в двійкому коді дорівнює загальній кількості символів 0 і 1. Для подання та оправ повідом у комп використ двійкові коди, що подаються за допомог лише двох символів 0 і 1, оскільки пристрої комп побудовані на елементах, що мають два стійкі стани (які познач через 0 і 1).це дозвол технічно реалізовувати збереження і опрацювання повідом за допомогою комп. Наприклад, коли користувач вводить з клавіатури десяткові числа, вони відразу перетворюються в двійкові числа (це процес кодування).

Біт – найменша довжина двійкового коду (один двійковий розряд) Байт – це послідовність з 8 бітів. Загальна к-ть різних комбінат двійкових розрядів у байті дорівн 28=256. для кодування різних символів та для їх зберігання в запам’ятовуючих пристроях комп найчастіше використовують американський стандартний код для обміну інф-цією – ASCII, який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.

Над цими числами комп. виконує необхідні арифметичні операції. Отриманий результат може бути винесений на екран монітора або принтер. Щоб користувач зміг зрозуміти виведену інф., числа мають бути знову подані в десятковій системі(процес декодування). Зазначимо, що максимальне число, яке може опрацювати комп, визначається розрядністю процесора(32- та 64-розрядні). Отже, переваги двйкового кодуванян полягають в тому, що використовуємо тільки два знаки (0 і 1).

Інформ діяльність людини – всі дії, що людин виконує з інформацією. Далі див інформац процеси зверху, які людина виконує. Інформац ресурси – ресурси, з яких людина здобуває різну інфу: книжки, довідкові видання, Інтернет.

Носій — фізичне середовище, в якому зберігаються повідомлення. Прикладами носіїв для тривалого зберігання повідомлень можуть бути: камінь, дерев'яна чи металева поверхня, папір, фото- і кіноплівка, магнітна, аудіо та відеоплівка, магнітні та оптичні диски тощо. Носії інф-ції:

  • довготривалі (для зберігання) – рукописні, друковані, машинні, спеціальні.

  • Недовготривалі (для передавання) хвилі різної природи, речовина в різному стані.

Особливе значення має подання повідомлень на довгоіснуючих носіях. Таке подання називають письмом: листи і газети, магнітні плівки і диски, світловідбиваючі поверхні (лазерні диски), електронні схеми та інші пристрої. Прикладами повідом на недовгоіснуюч носіях є повідом, що передаються телефоном, жестами. Носії інформації можна розрізняти не тільки за матеріалом, із якого вони виготовлені, а й за способом їх виготовлення (наприклад, рукописні, машинописні), за специфікою призначення (мікрофотокопії, креслення, книги для сліпих, надруковані шрифтом Брайля).



  1. Засоби обчислювальної техніки та історія їх розвитку. Історія розвитку обчислювальної техніки. Характеристика різних поколінь комп’ютерної техніки. Класифікація комп’ютерної техніки. Основні характеристики персонального комп’ютера.

Перші спроби створення інструментів для обробки інф-ції пов’язані з прагненням спростити і прискорити виконання дій над числами.

5 ст до н.е. – Абак (рахівниця) – пристрій для здійснення повсякденних розрахунків, застосовували в Єгипті Греції, Римі. Абак також називають римською рахівницею. Це кістяні, камяні чи бронзові дошки із заглибленнями-смугами, у яких містилися кісточки або камені. Лічба здійснювалася пересуванням кісточок.

16-17ст – з’явилися рахівниці в Росії

Історія обчислювальної техніки починається з винаходу в XVII ст. арифметичної машини. В основі ідея виконання розрахунків за доп. шестерень. Автором цього винаходу був видатний французький учений Блез Паскаль. Майже одночасно з Паскалем сконструював лічильну машину великий німецький математик Готфрід Лейбніц. У 1833р. англійський учений Чарльз Бебідж розробив проект “ аналітичної машини”, якою мала управляти програма. Вона стала прообразом майбутніх комп’ютерів. Здійснити свій проект Бебіджу не вдалося через недостатній розвиток техніки. Лише 100 років потому машина Бебіджа привернула увагу інженерів. Наприкінці 30-х років XX століття німецький інженер Конрад Цузе розробив першу двійкову цифрову машину на електромеханічних реле (механічних перемикачах, що приводяться в дію електричним струмом). Подальший стрімкий розвиток обчислювальної техніки зв’язаний зі створенням ЕОМ.

Перше покоління ЕОМ(40-ві роки XXстоліття). У машинах цього покоління використовувались електронно – вакуумні лампи як основні елементи електронних схем. Лампи в основному замінили електромеханічні реле, тому швидкодія ЕОМ значно зросла.Перша потужна ЕОМ такого роду була створена в США., але її серйозним недоліком було те, що програма, яка виконувалась, не зберігалась в пам’яті комп’ютера. Цей недолік було усунуто в 1945 р. відомим математиком фон Нейманом.Характерними рисами ЕОМ першого покоління є застосування електронних ламп у цифрових схемах, великі габарити, а також трудомісткий процес програмування.



следующая страница >>