asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4 ... 27 28
В усьому світі результати інтелектуальної власності визначаються товаром з усіма наслідками, що з цього випливають. Товар виробляють для того, щоб його запустити в оборот і в такій спосіб одержати прибуток. Тому законодавство про інтелектуальну власність всіх країн світу передбачає можливість вчиняти будь які цивільно правові угоди з приводу передусім об'єктів промислової власності(
38).
(

38) Див.; Патентное законодательство зарубежных стран. Т. І, М., 1987; Т.ІІ. М., 1987; Матеріали міжнародного симпозіуму: Правовий прогрес через порівняльне право: проблеми розбудови комерційного законодавства України на тлі досвіду Сполучених Штатів Америки. Книга 3. К., 1993.
21
Цей короткий аналіз правомочності розпорядження суб'єкта права звичайної власності і суб'єкта права інтелектуальної власності свідчить, що в змісті цієї правомочності, як між іншим і в правомочностях володіння і користування, принципової різниці немає. Але не тільки в наведеному співвідношенні різниці не помітно. Не вбачається будь яка різниця і в правовому режимі понять <право інтелектуальної власності> і <виключне право на використання результату інтелектуальної діяльності>. Суб'єкти як права інтелектуальної власності, так і виключного права на використання об'єкту інтелектуальної діяльності володіють одними і тими ж правами. Між правами зазначених суб'єктів не помітно істотної відмінності.
Саме цим пояснюється та обставина, що в різних правових системах світу права на об'єкти інтелектуальної діяльності визначаються по різному. В Великобританії, Іспанії, Португалії, Франції, ФРН, Японії США та деяких інших результати Інтелектуальної діяльності визнаються об'єктами права власності. В Австрії, Бельгії, Греції, Італії, Нідерландах, Скандинавських країнах, Швейцарії, Єгипту та в деяких інших ці ж результати визнаються
об'єктами виключного права на використання(
39).
Проте, аналіз, передусім, патентного законодавства зазначених країн як однієї, так і другої групи свідчить, що суб'єкти і права власності, і виключного права на використання мають такі ж самі права. Отже, в правовому режимі цих узагальнених понять відмінностей також Немає. Різні визначення зазначених понять зумовлюються скоріше певними традиціями, менталітетом тощо.
Що стосується законодавства України про інтелектуальну власність, то воно містить певну розбіжність у визначенні цих понять. Як уже відзначалось вище, одні закони визнають право власності на об'єкти технічної творчості, іншітільки виключне право на використання. Безумовно, така розбіжність в одній і тій же правовій системі неприпустима. Вона має бути усунена шляхом визнання права інтелектуальної власності на всі результати інтелектуальної діяльності без винятку. Цей висновок можна обгрунтувати такими міркуваннями.
По перше, для творчого загалу не зовсім зрозуміла позиція законодавця, яка не визнає права власності на те, що створено тим чи іншим автором. Не зрозуміло, чому чоботар, що пошив чоботи собі, є їх власником, столяр, що зробив стола, є його власником. Чому ж письменник, що написав твір, поетвірші, художниккартину, не визнаються власниками свого творіння. Це не вкладається у свідомості творців. Тим більше, що законодавець України вже став на шлях визнання результатів інтелектуальної діяльності об'єктами права власності (ст. ст. ІЗ і 41 Закону України <Про власність>).
(
39) Див: Патентное законодательство зарубежных стран. В 2 х томах.
22
По друге, кожний громадянин, не вдаючись в юридичні тонкощі, все ж досить чітко уявляє, що таке право власності на річ чи майно, що належить йому. Будь який автор також глибоко переконаний в тому, що його твір належить йому і нікому більше. Його не цікавлять ті юридичні викрутаси, які визнають за ним лише якесь там виключне право на використання. Він досить добре знає, що те, що він створив,це його. Він може ним розпоряджатися на свій розсуд. Проте, він не уявляє, що таке виключне право на використання і чим воно відрізняється від права власності. Усвідомлення будь яким автором результату творчої діяльності, що цей результат його власність, настільки усталена реальність, з якою не рахуватися не можна. Ця правова дійсність в значній мірі знайшла адекватне відображення в чинному законодавстві, але ще не повністю.
По третє, визнання на результати творчої діяльності права власності буде стимулювати подальшу активізацію літераторів та інших митців на створення нових творів науки, літератури і мистецтва. Автори старшого покоління ще в якійсь мірі рахувалися з тим, що створене ними не є їх власністю, але ж той же твір ніби то не належав і нікому іншому. Твір був нібито нічий. Але ж така невизначеність не може продовжуватися без кінця. Сучасний автор буде почувати себе більш впевнено перед видавцем, якщо він буде усвідомлений того, що створений ним твірце його власність і він має право поступати з ним так, як і будь який інший власник майна.
Не можна вважати нормальним, коли праця письменника по написанню твору зараз оцінюється такою сумою, якої ледве вистачає, щоб оплатити друкарку. Прийдуть часи, коли праця авторів буде оцінена суспільством належним чином, і тоді видавець буде кланятись авторові, а не навпаки, як це має місце зараз.
На нашу думку, усвідомлення свого права власності на результат технічної творчості також буде сприяти розвитку винахідництва та інших видів технічної творчої діяльності.

3. Види права інтелектуальної власності
Вид інтелектуальної власності зумовлюється видом творчої діяльності. Межі творчої діяльності людини практично не визначені. Немає такої сфери людської діяльності, щоб там не можна було проявити творчості. Творче начало властиве людині від народження, але одним дано більше, іншим менше. Творчістьце діяльність, в результаті якої народжується щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно історичною унікальністю.
Творчість властива тільки людині. Природа розвивається, але не творить, хоч інколи природою створюється справжні шедеври. Проте, то не усвідомлена творчість, яка властива людині. Творчістьскладний процес, який зумовлюється индивідуальними здібно
23
стями творця, умовами, за яких він творить, метою, яку він перед собою поставив та іншими факторами, які передбачити важко.
Творитив широкому значенні цього словаозначає створювати шось нове, тобто таке, чого раніше взагалі не було. Проте, термін <творчість> вживається й в іншому, в спеціальному значенні. В цьому значенні творчість,це не будь яка робота, а лише усвідомлена творча діяльність. Вона характерна тим, що результатом цієї діяльності утворюється якісно нове(
40).
В спеціальній літературі до цього часу прийнято виробництво поділяти на два види: матеріальне виробництво і духовне виробництво. В процесі матеріального виробництва виробляються знаряддя праці, сировина, матеріали, готові вироби тощо. Результатом так званого духовного виробництва є твори науки, літератури, мистецтва і т. д. Звідси робиться висновок, що творчістьце сфера духовного виробництва, яке наділено певними якостями інтелектуальної діяльності людини(
41). Не вдаючись в глибоку дискусію з цього приводу, зауважимо лише: важко погодитися з тим, що творчістьце виробництво. Безумовно, в якійсь мірі це так, бо матеріальне виробництвоце виробництво матеріальних цінностей, а духовне виробництводуховних цінностей. Ось тут і при
хована невідповідність цих понять. На нашу думку, не можна звичайне виробництво чого б то не було прирівнювати до творчого процесу. А саме творчий процес називають духовним виробництвом. Навряд чи можна погодитися з тим, що будь яке виробництво і творчістьце одне і те ж. Звичайно, будь якому виробництву властива творчість, але стверджувати, що виробничий процес і творчий процес по своїй суті адекватні, зараз мабуть, мало хто наважиться. Вислів <духовне виробництво> видавали скоріше як образний.
Між тим все ж таки духовна сфера життя людини існує. Отже, існують і духовні цінності людини. Проте, спробуйте знайти в будьякому словнику, що це такедуховні цінності. Сфера духовного життя людини визначається рівнем відповідності внутрішнього світу людини загальновизнаним людським цінностям. Внутрішній світ людини охоплює собою багато аспектів ?? життя. Це честь, гідність, порядність, чесність, доброзичливість, співчуття до чужої біди чи горя. Це світогляд людини, її бачення реального і духовного світу, світовідчуття тощо. Одним словомце духовний світ людини, це сфера її духовного життя. Тому, на наш погляд, вважати технічну творчість духовною творчістю не можна. Безпечно, духовність людини впливає на рівень і зміст технічної творчості. Сахаров А. Д., міра нашої совісті, сам засудив застосування тих винаходів, які він розробив.
(

40) Див.: Йоффе О.С. Основы авторского права. М., 1969. С. 6.5 Ионас В.Я. Произведения творчества в гражданском праве. М., 1972. С. 91. (

41) Див.: Йоффе О.С. Зазначена праця, с. 5.
24
Але якщо мислительні операції, засобами яких знайдено те чи інше технічне рішення, вважати духовною сферою, то тоді технічну творчість варто визнати духовною. Але нам видається, що це не так.
Творчий процес безумовно інтелектуальний(
42), що проходить у свідомості людини, але це ще не означає, що він є духовним. Нам видається, цей інтелектуальний процес може бути і бездуховним. Недарма патентне законодавство багатьох країн містить норми, за якими не визнаються винаходами технічні рішення, які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі (ст. 5 п. 1 Закону України <Про охорону прав на винаходи і корисні моделі>).
Але не вдаючись глибоко в цю філософську проблему, нам видається, що поділ видів творчості можна здійснювати дещо за іншим критерієм. Передусім, об'єктивно існує такий вид творчої діяльності, як наукова чи науково дослідна діяльність. В свою чергу, вона поділяється на фундаментальну і прикладну. За критерієм належності науки цей вид діяльності можна поділити на академічну, вузівську, відомчу і навіть заводську. Наскільки цей поділ відповідає реальному стану речей, зараз сказати важко.
В результаті фундаментальної наукової творчості появляються такі наукові досягнення, як наукові відкриття. Це найвищий рівень наукового пізнання матеріального світу. В колишньому СРСР наукові відкриття мали правову охорону(
43). Вони підлягали обов'язковій державній реєстрації, автору відкриття видавався диплом з одноразовою грошовою винагородою. Відкриття реєструвалися з пріоритетом з 1947 р. Проте, в часи перебудови, коли почалися активні кодифікаційні роботи, ще за часів радянської влади почалася активна дискусія з приводу доцільності надання науковим відкриттям правової охорони. Варто підкреслити, що на той час колишній СРСР добився включення наукових відкриттів в перелік об'єктів правової охорони в ряд міжнародних конвенцій(
44). Проте, в цій дискусії перемогли прихильники погляду про недоцільність
надання науковим відкриттям спеціальної правової охорони.
В результаті цієї дискусії чи то по інерції, чи то в знак прихильності до Москви, чи то з інших причин, але Національна Академія наук України (НАН України) також висловилась проти надання спеціальної правової охорони науковим відкриттям. В даний час в Україні немає такої спеціальної правової охорони наукових відкриттів. Проте, самі наукові відкриття існували, існують і будуть здійснюватися в майбутньому.
(

42) Див.: Йоффе О.С. Советское гражданское право. Том ІІІ. Ленинград, 1965. С.5. (

43) Див. Положение об открытиях, изобретениях и рационализаторских предложениях 1973 г.
(

44) Див. Шатров В.П. Международное сотрудничество в области изобретательского и авторского права. М., 1982. С. 169.
25
Наукове відкриттяце встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу. До певної пори людина про ці, об'єктивно існуючі закономірності, властивості чи явища просто не знала. В результаті, як правило тривалих, копітких і дорогих науково дослідних робіт зазначені закономірності, властивості явища людиною виявляються, пізнаються, встановлюються. Отже, на відміну від винаходу та інших технічних рішень, які людиною створюються, наукові відкриття людиною не створюються, вони існують в природі незалежно від волі людини, а людиною лише пізнаються. Отже, цей процес вивчення навколишнього середовища, матеріального світу, людини тощо почався, як тільки появилася сама людина, і буде продовжуватися, поки людина буде жити на землі. Отже, встановлені відкриття є і вони не втрачають свого значення з плином часу, нові відкриття також будуть виявлятися, встановлюватися, відкриватися.
Світова традиція склалася таким чином, що наукові відкриття в силу їх надзвичайно великої цінності для всього людства не визнаються об'єктами чийогось монопольного чи якого іншого виключного права. Наукові відкриттянадбання всього людства, і цими науковими досягненнями людство має користуватися безперешкодно. Саме цим пояснюється та обставина, що майже усі правові системи не передбачають спеціальної правової охорони наукових відкриттів.
Проте, на нашу думку, правова охорона відкриттів доцільна. Вона передусім закріплює державний пріоритет на відкриття, що само по собі не так вже маловажне. Вона закріплює індивідуальний пріоритет вченого, який це відкриття зробив. Державна реєстрація наукового відкриття фіксує його наявність і оголошує про зроблене відкриття. Тому, на нашу думку, збереження спеціальної правової охорони відкриття у законодавстві України нікому не зашкодило б(
45).
Результати науково дослідних робіт у вигляді завершених звітів за загальним правилом охороняються засобами авторського права. Проте, ст. 5 Закону про авторське право в переліку творів, що підпадають під дію цього Закону, не згадує про звіти про науководослідну роботу. На нашу думку, такий результат науково дослідних робіт охоплюється поняттям <літературні письмові твори наукового характеру>. Проте Закон <Про власність> результати науково дослідних робіт прямо проголошує об'єктом права власності. Отже, будь які результати науково дослідних робіт підлягають правовій охороні, якщо вони оформлені у формі звіту. Закон України <Про науково технічну інформацію> від 25 червня 1993 р.(
46), в ст. 2 також визнає, що науково технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково дослідної, дослідно конструкторської, проектно технологічної, виробничої та громадської діяльності резуль

(

45) Див.: Любищев А.А. В защиту науки. Ленинград, 1991. 294 с. (

46) Див.: Голос України 1993, 25 червня.
26
тати, зафіксовані o oі?і?, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення ( підкреслено авторомО. П.).
Проте, результати науково дослідних робіт, особливо прикладних, можуть бути у вигляді винаходів, корисних моделей, селекційних досягнень тощо. В такому разі зазначені результати охороняються патентами або свідоцтвами, тобто засобами права промислової власності, а не авторського.
Засобами авторського права охороняються такі результати науково дослідних робіт, які певним чином опубліковані або обнародувані. Якщо ж результати науково дослідних робіт реалізувалися у винаході чи якому іншому технічному рішенні, то вони охороняються засобами права промислової власності. Тобто правова охорона результатів науково дослідної діяльності зумовлюється формою їх реалізаціїописом чи втіленням в креслення, або ж в металіконструкції, улаштуванні, пристрої і т. п.
Результати іншої інтелектуальної діяльності (крім науково дослідної) поділяються на дві основні групи. Та група результатів творчості, що охороняється авторським правом, своєї власної назви поки що не має і це, безперечно, не можна вважати нормальним.
Друга група складається із результатів науково технічної творчості і відповідно називається <промислова власність>. Назва цієї групи відповідає реальному стану речейрезультати, що складають промислову власність, дійсно використовуються в промисловості, сільському господарстві, галузях господарства та іншої суспільно корисної діяльності.
Оскільки назва <промислова власність> визначається за сферою використання результатів, що її складають, то було б доцільно за таким же критерієм визначити назву тієї групи результатів інтелектуальної творчості, що охороняється авторським правом. Результати цього виду творчості і результатів її стосуються духовного життя людини. Вони формують духовний світ людини, її світобачення і світосприйняття, ставлення до навколишнього середовища і до іншого собі подібного, норму поведінки і взагалі те, що прийнято зараз називати загально людськими цінностями.



<< предыдущая страница   следующая страница >>