asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 25 26 27 28
Глава ІХ. ПРАВО НА НАЙМЕНУВАННЯ МІСЦЯ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ
Право на найменування місця походження товаруце новий цивільно правовий інститут, який в Україні ще тільки складається.
До цього часу такого інституту ні радянське цивільне законодавство, ні українське не знало. В Основах цивільного Законодавства Союзу РСР і республік від 31 травня 1991 р.(
219) про цей інститут ще не згадується. Але вже в Законі Російської Федерації <Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місця походження товару> від 23 вересня 1992 р.(
220) він виступає як сформований цивільно правовий інститут. Треба сказати, що в країнах з розвинутою ринковою економікою цей інститут відомий уже давно. Він згадується в Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.(
221). Конвенція, зокрема, проголошує, що вказівка на походження або найменування місця походження товару відноситься до об'єктів промислової власності і підпадає під дію Паризької конвенції (ст. 1). Ст. 10 Конвенції проголошує, що в разі прямого чи побічного використання неправильного зазначення походження виробу або особи виробника, фабриканта чи комерсанта є правопорушенням, яке тягне за собою відповідальність за цивільним законодавством. Якщо при вироблені чи виробництві товару або торгівлі ним буде неправильно зазначено місце походження, чи місцевості, де знаходиться цей пункт, або неправильно вказано країну чи країну, де застосовується неправдива вказівка про походження, це визнається порушенням прав фізичної чи юридичної особи, які є виробниками чи комерсантами цього товару.
Зміст цих статей Паризької конвенції про охорону промислової власності наведено для того, щоб підкреслити вагу найменування місця походження товару в умовах ринкових відносин ще наприкінці минулого століття. Протягом цього століття значення і роль права на найменування місця походження товару не тільки не знизилась, а навпаки, ще більше зросла. Свідченням цього є розробка і прийняття законодавства про місце походження товару в країнах СНД, де до цього часу його ніколи не було(
222). Не було такого законодавства і в Україні.
(

219) Див.: Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР, 1991, № 26. ст. 733. (

220) Див.: Сборник официальных документов по охране объектов промышленной собственности в Российской Федерации. Киев, 1993, с. 30. (

221) Див.: Богуславский М. М. Патентные вопросы в международных отношениях. М., 1962, с. 283. (

222) Див.: Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. М., 1995.
185
Розробка і прийняття зазначеного законодавстваце не данина моді ринкових відносин. Це гостра потреба нашого часу. Справа в тому, що на якісні характеристики, крім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають ще й інші фактори, які часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва чи будьяких інших умов вироблення товару. Такими додатковими факторами, що зумовлюють в значній мірі якісні та інші характеристики товару, можуть бути певні властивості того чи іншого географічного району. Це можуть бути різноманітні факторивода, повітря, грунти, кліматичні, гідрологічні та інші умови. Наприклад, певні сорти вина можна виробити з винограду, що вирощується тільки в такій то місцевості, на виробництво пива впливають ряд властивостей саме даного географічного районувода, ячмінь, хміль тощо. Тканини даного сорту можуть бути вироблені тільки із вовни овець певної породи, що вирощується в такій то місцевості.
Це природні фактори географічного району, які можуть зумовлювати певні якісні показники виготовленого товару, наприклад мінеральної води тощо. Але на якісні характеристики товару можуть впливати людивиробники цього товару: наприклад, гуцульські киптарики, мабуть, ніхто краще не зробить, як самі гуцули. Виробництвом оптичних приладів прославив себе київський завод <Арсенал>, миколаївські та херсонські суднобудівники користуються високим авторитетом у світі. Таких прикладів можна навести багато, коли саме майстерність, професіоналізм виробника, технічний рівень виробництва зумовлюють більший попит товару на ринку і, отже, його конкурентоздатність на ринку.
Можливий ще й третій напрям впливу на конкурентоздатність товаруце поєднання географічного фактору з людським. Уміле використання спеціалістами високого класу, фахівцями переваг, властивостей та інших якостей даного місцевого району істотно підвищує його конкурентоспроможність, значно підвищується ефективність виготовленого товару, зростає попит на нього, шириться чутка про особливі властивості товару, виробленого в тому чи іншому певному географічному районі. Наприклад, з винограду, що має особливі властивості, винороби високого класу виробляють вино, яке користується великим попитом на ринку. Зрозуміло, що некваліфікований спеціаліст навіть з хорошого винограду не зможе зробити добре вино. Таке поєднання місцевого фактору з людським дає високий ефект, підвищує конкурентоспроможність товару.
Таким чином, на ринку складається певна оцінка товару, виробленого в певному географічному об'єкті, та ще й в поєднанні з людським фактором. Зростає значення найменування місця походження товару, виникає необхідність його правового регулювання.
В умовах переходу України до ринкових відносин постає потреба впровадити цей інститут і в нашому цивільному законодавстві.
186
Власного досвіду в розробці такого законодавства України не має. Але є досвід зарубіжних країн, в тому числі і Російської Федерації, який має бути використаний. Тим більше, що в зарубіжній законодавчій практиці виробилися уже певні стереотипи, якими можна скористатися при розробці власного законодавства України. Це має особливе значення саме тепер, коли в Україні провадяться активні кодифікаційні роботи.
Видається доцільним взяти за основу Закон Російської Федерації <Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місця походження товару>. Це пояснюється тим, що рівень ринкових відносин в Російській Федерації і в Україні приблизно однаковий, тому і рівень правового регулювання цих відносин має також бути приблизно однаковим.
При цьому слід мати на увазі особливість права на найменування місця походження товару. Вона полягає в тому, що право на найменування місця походження товару не носить виключного характеру, тобто право на найменування місця походження товару не є монопольним. Найменування місця походження товару може належати кільком користувачам одночасно. Ця своєрідна особливість покладає певний відбиток на інститут в цілому.
Безумовно, правова охорона найменування місця походження товару може здійснюватися нормами, викладеними в окремому законі, чи у відповідному розділі Цивільного кодексу України, чи в будь якому іншому законодавчому акті. Це принципового значення не має.
В такому акті (даліЗакон) має бути дано визначення поняття місця походження товару. В ньому повинні бути визначені його основні правові ознаки. По перше, найменування місця походження товару є назва країни, населеного пункту, місцевості чи будь якого іншого географічного об'єкту. Це може бути історична назва географічного об'єкту.
Законодавства зарубіжних країн, як правило, містять певні обмеження щодо найменування місця походження товару. Так, не визнаються місцем походження товару позначення, які хоча і є або містять назву географічного об'єкту, проте увійшли в загальновживаний обіг як позначення товару певного виду, не пов'язаного з місцем його вироблення.
По друге, однією із необхідних ознак такого визначення має бути вимога, що найменування місця походження товару використовується для позначення певного роду товарів, які виробляються в даному географічному об'єкті, тобто в конкретно визначеній місцевості.
По третє, позначення вказує на особливі властивості товару, якого не мають товари такого роду, що виробляються в іншій місцевості, іншому географічному об'єкті.
По четверте, ці особливі властивості товару зумовлені саме природними або людськими факторами даного географічного об'єкту або природними і людськими факторами одночасно.
187
Тільки у своїй сукупності ці правові ознаки географічного
об'єкту дають йому найменування місця походження товару, яке здатне до реєстрації.
Найменування місця походження товару набуває значення лише за умови його державної реєстрації в установленому чинним законодавством порядку або в силу міжнародних договорів держави.
Заявником на реєстрацію найменування місця походження товару в принципі може бути будь яка юридична чи фізична особа, яка має намір виробляти товар з характерними для даного географічного об'єкту властивостями або вже виробляє зазначений товар. Проте, слід мати на увазі ту особливість цього інституту, що право на використання найменування походження товару не є монопольним, тобто воно не є виключеним правом. Це означає, шо одне і те ж найменування місця походження товару може бути зареєстровано на ім'я кількох заявників користувачів цим найменуванням.
Особа, яка зареєструвала на своє ім'я найменування місця походження товару, одержує право на його використання, якщо вироблюваний нею товар відповідає вимогам, викладеними в заявці на реєстрацію.
Проте, для користування найменуванням місця походження товару не обов'язково усім користувачам його реєструвати, достатньо однієї реєстрації на ім'я будь якої фізичної чи юридичної особи.
Право користування цим найменування місця походження товару на підставі державної реєстрації може бути надано будьякій фізичній чи юридичній особі. Але таке право може бути надано за однієї неодмінної умовивиробник товару знаходиться в тому ж географічному об'єкті і виробляє товар з тими ж властивостями, які визначені у свідоцтві про реєстрацію найменування місця походження товару.
Безумовно, в Законі про найменування місця походження товару має бути чітко визначено порядок і вимоги до заявки на його реєстрацію, склад заявки та інші умови, які визначаються Законом. Заявка має бути піддана відповідній експертизі, порядок проведення якої також має бути визначений в законі. Коротше кажучи, в законі має бути передбачена процедура розгляду заявки у Відомстві, якому буде доручено їх розгляд.
Якщо в результаті експертизи заявки на реєстрацію найменування місця походження товару буде встановлено, шо заявлене найменування відповідає вимогам закону і охороноздатності, то на підставі результатів експертизи приймається рішення про видачу свідоцтва на право використання найменуванням місця походження товару. На підставі цього рішення провадиться його реєстрація в Державному реєстрі найменувань місця походження товару держави, а на підставі реєстрації видається свідоцтво на право користування найменуванням місця походження товарів.
188
Свідоцтво на право використання найменування місця походження товару надає його володарю певні права і накладає на нього певні обов'язки. Основним правом, що надається свідоцтвом, є право на користування найменуванням місця походження товару.
Використанням найменування місця походження товару прийнято вважати застосування на товарах, для яких воно зареєстровано, а також на його упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках та іншій діловій документації, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках, а також при демонстрації товару на виставках і ярмарках, які проводяться на території держави.
Як уже підкреслювалось, право на користування найменуванням місця походження товару не є виключним і тому володар свідоцтва на нього не має права видавати ліцензії на використання цього найменування іншим особам. Цим іншим особам можна просто одержати свідоцтво на право користування цим же найменуванням місця походження товару.
В законодавстві зарубіжних країн передбачається право юридичних і фізичних осіб, які здійснюють посередницьку діяльність, використовувати свій товарний знак разом з найменуванням місця походження товару на підставі договору.
Для більш ефективної правової охорони свого права на користування найменуванням місця походження товару володар свідоцтва має право проставляти поряд з найменуванням місця походження товару попереджувальне маркірування. Воно має застерігати про те, що використовуване найменування місця походження товару, зареєстроване в установленому порядку.
Закон Російської Федерації <Про товарні знаки, знаки обслуговування та найменування місця походження товару> встановив правило, за яким реєстрація найменування місця походження товару діє безстроково. Проте в більшості країн строк чинності свідоцтва обмежений, як правило, десятьма роками. Але в законодавстві багатьох країн міститься правило, за яким володар свідоцтва може клопотати про подовження його чинності. Кількість разів подовження строку чинності свідоцтва не обмежується. Проте, чинність свідоцтва може бути подовжена лише за умови, що володар свідоцтва знаходиться в тому самому географічному об'єкті і виробляє товар із зазначеними у свідоцтві властивостями. В законі має бути встановлений порядок і умови походження чинності свідоцтва.
Володар свідоцтва на право користування найменуванням місця походження товару повинен мати право реєструвати дане найменування в зарубіжних країнах. В законі повинні бути визначені умови і порядок реєстрації найменування місця походження товару в зарубіжних країнах. Зарубіжна реєстрація найменування місця походження товару є не тільки засобом його правової охорони, але й своєрідною формою реклами товару.
В Законі мають бути передбачені підстави припинення правової охорони найменування місця походження товару. Такими підставами можуть бути встановлені:
189
передусім реєстрація найменування місця походження товару може бути визнана недійсною за скаргою будь якої особи, якщо вона була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства;
у зв'язку із зникненням характерних для даного географічного об'єкту умов і неможливістю виробництва товарів з зазначеними в Реєстрі властивостями;
дія реєстрації найменування місця походження товару на ім'я іноземної юридичної або фізичної особи, крім зазначених підстав, може припинитися також у зв'язку з утратою ними права на дане найменування місця походження товару в країні походження товару.
Чинність реєстрації найменування місця походження товару має припинятись з моменту публікації рішення Відомства про це в бюлетені.
Крім зазначених підстав припинення чинності реєстрації, в Законі мають бути визначені підстави припинення чинності свідоцтва. Такими підставами можуть бути:
втрата товаром особливих властивостей, зазначених в Реєстрі стосовно даного найменування місця походження товару;
анулювання реєстрації найменування місця походження товару;
ліквідація юридичної особиволодаря свідоцтва;заява володаря свідоцтва, поданого до Відомства. Зрозуміло, що в разі припинення чинності реєстрації місця походження товару припиняється також і чинність свідоцтва на право його використання. Адже зникає підстави права на використання найменування місця походження товару.
Безумовно, в Законі можуть бути передбачені й інші підстави припинення чинності як самої реєстрації найменування місця походження товару, так і права на його використання.
Раз найменування місця походження товару набуває правового захисту, то в Законі має бути передбачений захист цього права в разі його порушення.
Володар свідоцтва має право забороняти використання найменування місця походження товару особами, що не мають свідоцтва на право його використання. Якщо свідоцтво на право використання найменування місця походження товару мають кілька осіб, то всі вони мають право забороняти його використання іншими особами.
Порушенням права на використання найменування місця походження товару повинно визнаватися також і таке використання, коли неправомірно позначається дійсне місце походження товару або найменування використовується з такими висловами, як <рід>, <тип>, <імітація> і тому подібними. Порушенням має визнаватися також використання подібного позначення для однорідних товарів, що здатне ввести в оману споживача стосовно місця походження і особливих властивостей товару.
190
Крім заборони неправомірного використання найменування місця походження товару, володар свідоцтва повинен мати право вимагати від порушника:
припинити його використання, а також відшкодувати усім потерпілим завдану шкоду в повному обсязі:
опублікувати судове рішення про визнання неправомірним використання найменування місця походження товару іншими особами з метою відновлення ділової репутації потерпілих;
усунення з товару або його упаковки незаконно використаного найменування місця походження товару або позначення, подібного йому, або знищення виготовлених зображень найменування місця походження товару чи позначення, подібного йому.
Всі спори, пов'язані з використанням найменування місця походження товару, мають розв'язуватися судом.


<< предыдущая страница