asyan.org
добавить свой файл
1
Методичні поради для вихователів

на тему:

«Театралізована діяльність як засіб соціально -

емоційного і творчого розвитку дошкільників».

Гончаренко Ж. В.,

вихователь дошкільного

навчального закладу

(ясла – садка) №25

Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні визнано, що «театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним із найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються в театралізовану діяльність, стимульовані літературними, ігровими, особистісними мотивами». Маленька вистава — це перша елементарна перехідна форма від гри до мистецтва. Це перша елементарна форма синтезу мистецтв, яка доступна всім дітям. Театралізована вистава передбачає поєднання рухів, співу, художнього слова, міміки, пантоміми, та при цьому всі вони підлягають головному завданню - створенню художнього образу. Об'єднання кількох видів мистецтва створює унікальні можливості для художнього розвитку дітей.

У процесі театрально-ігрової діяльності всі діти знають, кого і що вони будуть зображати, але не всі знають, як треба це робити. Театралізована гра може мати розвивальний ефект тоді, коли рівень її сформованості відповідатиме необхідному для розвитку театралізованої гри: прийняття дітьми дошкільного віку уявленої ситуації, розвитку сюжету, використання засобів виразності.

Театралізовані заняття мають виконувати водночас пізнавальну, виховну та розвивальну функції, а не полягати лише в підготовці виступів дітей. Їх зміст, форми і методи проведення мають сприяти наразі досягненню трьох головних цілей: розвитку мови та навичок театрально-виконавської діяльності, створенню атмосфери творчості, соціально-емоційному розвитку дітей. Вихователь має не лише виразно читати або розповідати, вміти дивитись та бачити, слухати і чути, а й бути готовим до будь-якого «перевтілення», тобто опанувати основами акторської майстерності та навичками режисури.

Як відомо, емоції та почуття супроводжуються часто виразними рухами: голосовими реакціями, мімікою, пантомімікою. Щоб сформувати в дошкільнят усвідомлення суті театральної вистави – вміння перевтілюватись, втілюватися, розуміти образ, тобто грати будь-яку роль, використовуються вправи, в яких передача характеру персонажа здійснюється за допомогою різних засобів образної та емоційної виразності.

Пропонуємо ознайомитися з такими групами підготовчих вправ і засобами образної та емоційної виразності.

Мета ПЕРШОЇ групи – формування вміння визначати особливості зовнішнього виявлення емоційного стану за допомогою жестів, добирати власні виразні жести. Дітей залучають до завдань, що включають кілька дій, які є складовими частинами сценки. Наприклад: «пришивати ґудзик», «мити посуд», «відмикати ключем двері», «заводити годинник», «замітати підлогу» та ін.

Мета ДРУГОЇ групи - формування вміння визначати особливості зовнішнього виявлення емоційного стану за різними позами та складати свої пози відповідно до настрою та характеру героя. Діти охоче стають самостійно в умовну позу в іграх «Море хвилюється», «Зроби фігуру» та ін. Далі можна ввести вправи на визначення та знаходження одного, але найбільш яскравого руху, жесту, пози, мімічного вираження, яке б зробило образ таким, який легко упізнається, наприклад: «стара», «Баба Яга», «товстун», «дерево» та ін. Подобається дошкільникам складати також і групові пози. Так, домовившись заздалегідь, що чи кого вони будуть удавати, діти придумують різні композиції, наприклад: «фонтан», «автобус», «стіл» та ін.

Мета ТРЕТЬОЇ групи – розвиток уміння визначати настрій людини за схематичними малюнками, виразом обличчя ровесника чи дорослого, вміння знайти засоби виразності для адекватного вираження свого настрою за допомогою міміки. Щодо дітей, то, насамперед, вони вчаться визначати за виразом обличчя стан людини (добрий – злий, веселий – сумний, сміється – плаче). Намагаються діти також визначати за малюнками чи фотокартками специфічні емоційні стани (гнів, здивованість та ін.). За допомогою міміки перевіряються уміння дітей виражати різні емоції. Особливе місце у роботі з дошкільнятами посідають вправи, які формують уміння визначати настрій за окремими частинами обличчя (станом очей і брів, за губами, за овалом обличчя). Пропонуються вправи: «Очі прямо круглі стали», «Очі зажмурились», «Губи відкопилив», «Ніс зморщився», «Хмурить брови», «Брови на лоб полізли». У наступних вправах, діти можуть домалювати частини обличчя, які відсутні та які передають конкретний стан людини.

Мета ЧЕТВЕРТОЇ групи – формувати вміння визначати властивості зовнішнього проявлення емоційного стану за виразними рухами всього тіла та складати свої пантомімічні сценки. Дітям можна запропонувати вправи, в процесі яких вони самостійно передають, наприклад, ходу тварин (лисиці, жаби, ведмедя та ін.), людей (йде стара людина, стрибає дівчинка, хлопці грають у футбол), характерні деталі діяльності людей різних професій (водій, лікар, повар та ін.). Без слів, але за допомогою пантоміми, діти можуть розіграти добре знайомий твір, наприклад, українську народну казку «Дід та баба». Подобається дошкільнятам також відгадувати загадки та показувати за допомогою пантоміми відгадки.

Пропонуємо ще кілька завдань, які можуть використовувати вихователі в своїй роботі над пантомімою:

  • уявити, що руки – це квіти, або трава; крила метелика, птаха. Діти замислюються, що будуть робити їх руки, а потім розповідають, що вони відчували, виконуючи ці рухи;

  • запропонувати одній дитині за допомогою жестів, різних рухів поспілкуватися зі своїми друзями так, щоб вони все зрозуміли: «поклич їх до себе», «запроси затанцювати разом з тобою», «покажи, що тобі з ними дуже весело»;

  • передати образ улюбленого казкового персонажу за допомогою рухів;

  • розповісти за допомогою пантоміми скоромовки: «Не жаліла мама мила, мила мама з милом Милу» та ін.

З метою визначення сформованості умінь рекомендуємо такі вправи: «Відобразити кого-небудь так, щоб усі зрозуміли, хто це». Оцінюється «пізнаваність» образу, його оригінальність.

Мета П’ЯТОЇ групи – формувати вміння розуміти та емоційно висловлювати різні душевні стани за допомогою інтонації. На початку роботи дітям пропонують елементарні вправи, наприклад: визначити та емоційно виразити інтонації, які побудовані тільки на протилежних емоціях (сумно – весело, страшно – нестрашно). Потім діти можуть визначити інтонацію, яку використовувала інша дитина, наприклад: «Якщо ти була б лисицею, як би ти привіталася, тобто як би ти сказала слова «добрий день» Ведмедю, якого боїшся; Зайцю, якого хочеш з’їсти?». У наступній вправі діти самостійно, без зразка дорослого, вимовляють окремі слова та цілі речення з різною інтонацією (здивованість, питання, гордість, ласка та ін.) Можна також запропонувати дітям розповідати уривки знайомих творів, використовуючи різну інтонацію залежно від характеру героя. Корисно також робота с прислів’ями і скоромовками. Пропонується дітям вимовити прислів’я (скоромовку) спочатку сумно, а потім весело або перший раз тихо та повільно, а другий раз голосно та швидко. Введення в процес навчання різних діалогів за знайомими творами вважається ускладненням названих вправ, бо в процесі діалогів формується вміння перевтілюватися, тобто грати будь-яку роль.

Отже, ми пропонуємо вихователям використовувати у навчально-виховній роботі з дітьми групи підготовчих вправ, які спрямовані на розвиток розуміння образу за допомогою жестів, пози, міміки, пантоміми, інтонації. Усі ці вправи готують дошкільників до виконання більш складних завдань, в основі яких лежить аналіз свого емоційного стану, сприяють соціально-емоційному розвитку дітей, розвитку навичок театрально-виконавської діяльності, створенню атмосфери творчості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. – 1999. - №1.

  2. Бібліотечка вихователя дитячого садка, 2000. - №19 – 20. – с.3.

  3. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні – К., 2003. – 244с.

  4. Макаренко, Л. В. Все про театр і дитячу театралізовану діяльність, 2008. – с.66-80.