asyan.org
добавить свой файл
1


УРОК-СВЯТО

Тема: «Історія обчислювальної техніки».

Мета: ознайомити з історією обчислювальної тех­ніки.

Хід уроку

Учитель. Юні друзі! Ви живете в епоху, яка відзна­чається незнаним досі злетом науково-технічного про­гресу. На ваших очах здійснюється прискорений роз­виток нашої країни. А завтра він буде ще стрімкіший, ще більш захоплюючий. Тож вам, майбутнім робітникам, інженерам, вчителям, лікарям, пілотам, програмістам, конструкторам, вже на шкільній лаві потрібно прагнути бути технічно грамотними, оволодівати електронно-обчислювальними приладами.

З давнього минулого прийшли до нас найкращі надбання людей, і на всіх етапах свого розвитку люди намагалися механізувати працю, зробити її легкою і творчою. Як правило, механізація торкалася тільки фізичної праці: винайдення колеса, важеля, дисків тощо. У своїй розумовій діяльності людина довгий і час обходилась без механізації. Необхідність склад­них арифметичних обчислень гостро поставила пи­тання про створення швидкообчислювальних машин. Про те, що було винайдено дуже давно, розповідають нам писемні знахідки — книги.

Дівчинка-ведуча. Зрозуміло, знайшли книж­ку, та прочитали про подорожі та відкриття, які були зроблені давно, бо ми й не підозрювали, що хтось міг не знати, що є Америка, а в Африці живуть слони, і наш лелека зимує в тій самій Африці, що водопід­йомний гвинт сконструював видатний математик Архімед приблизно у другому столітті до нашої ери. А ще про що можуть розповісти нам книжки, якщо вони написані не мовою, а цифрами?

Хлопчик-ведучий. А про що, а якщо? Тобі все треба знати! Все допитуєш, все розпитуєш. Візьми чарівну книжку з живими малюнками, розглянь, може, знайдеш відповіді на свої запитання.

Дівчинка-ведуча. Просто сказано, а де її взяти?
Хлопчик-ведучий

У країні мрій казкових

Все бува на видноколі.

Ти заплющиш очі — враз

Книжка з'явиться у нас.

Дівчинка та хлопчик затуляють долонями обличчя. Чути гуркіт барабана. Діти розкривають обличчя і бачать книжку. Велика книжка лежить на столі, майже в кутку сцени, і освітлена лампою-світильником. Діти підходять до книжки, хлопчик читає: «Історія швидких обчислень».

Дівчинка (обертається)

Вчителько люба,

Дозволь нам відкрити

Книжку чарівну.

Щоб у давньому світі

Тайни минулі

Нам розпізнати,

Мудрими стати,

Щоб про все на світі знати.

У ч и т е л ь

Якщо ви, діти, дійсно прагнете в науку,

Давайте візьмемось за руки —

Відкриємо книгу чарівну

1 пірнемо у давнину.

Там ми взнаєм, як наука,

Що вчить нас швидко рахувати,

Почала корені пускати.

Підходять до книжки, відкривають нову сторінку. У цей мо­мент гасне лампа-світильник. З темряви з'являється купка напівроздягнених дітей. Діти виходять на освітлену серед­ину сцени. Починають викидати камінці з торбинок. Пер­ший хлопчик кидає камінець, а за ним другий хлопчик ки­дає свій камінець, намагаючись влучити в камінець першо­го. Якщо камінець попав в камінець, то один із хлопчиків забирає вже два (свій та чужий) камінці. Хлопчик, що за­лишився без камінців, голосно плаче, випрошує жестами свої камінці.

У ч и т е л ь

Ні, не можна з цим миритись, треба діток помирити!

Ведучі з корзинкою яблук і груш підходять до дітей. Хлопчик-ведучий витягає яблуко, пригощає переможеного. Пе­реможець обурюється, підскакує до переможеного. Дівчин­ка, простягнувши своє яблуко, загороджує бідолаху. Обра­жений переможець здивовано зводить плечима. Бере яблу­ко і вказує на невідібране.

Дівчинка (сміється, промовляє слова і загинає пальці)

Якщо ти яблука не мав,

А друг тобі його віддав,

Ти палець на руці зігни

І порахуй: один — це ти.

Товариш твій — вже двоє вас,

А ще ось ми (загинає три пальці).

Всім легко нас порахувати (відходить, рахує кожно­го пальцем):

Один, два, три, чотири, п'ять.

Первісний хлопчик (розгинає пальці). Скіль­ки ж це треба мати рук, щоб порахувати, скільки в тебе яблук або груш в корзині?

Дівчинка-ведуча. Ну, мабуть, багато. Може, десять, може, двадцять, а може, сто.

У ч и т е л ь. До ста на пальцях не порахуєш, для біль­ших обчислень використовують рахівницю. Давайте зробимо рахівницю і навчимо первісних людей раху­вати. Яблука будуть одиницями, груші — це десятки, горіхи — це сотні, камінці — тисячі.

Вчитель з дітьми виготовляють рахівницю з підручних ма­теріалів: нанизаних на палиці груш, яблук, горіхів, камін­ців з пап'є-маше.

Дівчинка-ведуча. Як відкласти на рахівни­ці 123?

Первісний хлопчик. Це один горіх, 2 гру­ші та 3 яблука.

Хлопчик-ведучий. Ой, як мені цікаво у пер­вісних людей!

Дівчинка-ведуча. А я хочу в інший час.

У ч и т е л ь

Так невпинно збігають хвилини

І приходить прощання мить.

Кличе нас вже інше століття,

І нічого не можна змінить.

Первісні діти зникають із сцени. Ведучі підходять до столу з лампою. Миготить світло.

Хлопчик-ведучи й. А все ж, цікаво, як люди навчилися швидко рахувати?

У ч и т е л ь. Ви вже знаєте, що первісна людина ра­хувала на пальцях. Древні греки рахували на рахів­ницях — абаках, а винахідник першої лампочки — на арифмометрі, сучасні люди — на комп'ютері.

Дівчинка-ведуча. Так просто?

Учитель. Не зовсім. Ось подивись. (Миготить світло. На сцені з з'являється хлопчина.)

Хлопчик. Я — Блез Паскаль. Народився у Фран­ції в 1623 році. Буду видатним філософом, письмен­ником, фізиком і математиком. Але зараз —1642 рік. Мій батько працює податковим інспектором. З ран­ку до пізнього вечора він робить багато складних об­числень. Що б таке винайти? Як допомогти батькові? А що, як сховати числа у ящик і за допомогою дисків робити обчислення?

Голос з темряви. Блезе, Блезе, що ти зно­ву придумав?

Хлопчик. Я винайшов механічну лічильну ма­шину.

Го л о с. Що, що?

1-й х л о п ч ик. Я винайшов механічну машину— машину, яку назвуть моїм іменем — іменем Паскаля. Вона дозволяє додавати та віднімати великі числа.

(Миготить світло. Промінь освітлювального прожектора вихоплює іншого хлопчика. Паскаль зникає в темряві.)

2-й хлопчик. А — майбутній німецький вче­ний Готфрид Лейбниц. В 1673 році я побудую першу обчислювальну машину, здатну механічно виконува­ти всі чотири дії арифметики. Частину найважливі­ших її механізмів будуть використовувати до середини XX століття. До типу моїх машин — машин Лейбниця — можуть бути віднесені всі обчислювальні маши­ни, зокрема і перші ЕОМ, які виконували множення як багаторазове додавання, а ділення — як багатора­зове віднімання. Головним досягненням цих машин була вища, ніж у людини, швидкість і точність обчис­лень, їх створення продемонструвало можливість лю­дини механізувати розумову діяльність.

(Миготить світло. Хлопчик зникає.)

3-й хлопчик. Над створенням обчислюваль­них машин працювало багато вчених. 1774 рік. Уче­ний Гон розробив і виготовив свою обчислюваль­ну машину.

2-а дівчинка. 1821 рік. Конструктор Томас по­чав серійне виробництво обчислювальних механізмів, названих ним арифмометром. Вони за 18 секунд пе­ремножували два восьмизначних числа.

3-я дівчинка. XIX століття. Росія. В удоскона­лення лічильних машин свій вклад внесли вчені й кон­структори Росії—Якобсон, Чебишев, Слобідській. Ці лічильні машини значно полегшували працю людини, але без неї виконувати обчислення не могли.

З'являється хлопчик з газетою в руках.

Хлопчина (голосно вигукує, розмахуючи газетою). Свіжі англійські новини! Новини! Читайте новини 1821 року! Син багатого банкіра із Девона Чарлз Беббедж почав розробку своєї лічильної машини з ав­томатичним пристроєм. Його машина випереджає технічні можливості нашого часу, тому не може бути повністю сконструйована.

Миготить світло. На сцені — вчитель і ведучі.

Дівчинка-ведуча. І що, люди забули про винахід Беббеджа? Треба мати на увазі, що перші лі­чильні машини були значно громіздкіші, великими за розмірами.

Лунає голос.

— Слухайте всі! Слухайте всі! Нобелівську премію з фізики з 1956 році присвоєно трьом американським вченим — Джону Бардіну, Уолтеру Браттейну, Уільяму Шоклі за заміну скляних ламп-діодів на електрон­ні транзистори в обчислювальних машинах.

Дитина. 1956 рік вважають роком народження компактних калькуляторів та комп'ютерів, або ЕОМ (латинською мовою «komnpuio» означає «рахую» або «обчислюю»).

Дівчинка-ведуча. Чому знову миготить світло?

Хлопчик-ведучий. Зараз ми перейдемо на нову сторінку нашої «Живої книжки».

З'являються діти з плакатами-щитками на грудях: «Ком­панія ІВМ», «Компанія Квікс».

Представник компанії ІВМ. Наша компанія першою випустила текстовий процесор.

Представник компанії Квікс. Коли це було?

Представник компанії ІВМ.В1964ро­ці. На магнітній стрічці записали й зберегли текст. При прокручуванні стрічки принтер (засіб, що дру­кує інформацію) друкував текст на папері.

Представник компанії Кікс. А ми з 1978 року використовуємо для запису тексту магнітні диски. Ці диски більше пам'ятають і швид­ше знаходять потрібну інформацію. Наші обчислю­вальні машини називають персональними комп'ю­терами, бо вони невеликі та зручні у використанні і виконують від 10 до 20 тисяч операцій за секунду. (До речі, за повний робочий день людина спромож­на виконати 2—3 тисячі операцій.) А сьогоднішні комп'ютери мають просто-таки неймовірну швид­кість— кілька...

Учитель. Чому забули? Машини, що нагадують винахід американця, ти бачиш у магазинах. Корис­туючись такою машинкою, яка отримала в сучасно­му світі назву касовий апарат, продавець натискає по­трібні цифри, що відображають на чекові кількість та вартість придбаного товару. Кілька мільйонів опера­цій за секунду!

Ось так увійшов в наше життя комп'ютер. Він допо­магає інженерам створювати найточніші верстати та наймогутніші машини, архітекторам — найгарніші будівлі й міста, художникам-модельєрам — найсу­часніший одяг; юним — оволодівати науками, вивчати різні мови, спроможний опрацьовувати інформацію.

Дівчинка-ведуча. То ж не баріться! Сміливо крокуйте у комп'ютерні класи, де на вас чекають: нові відкриття в Країні Знань.

Хлопчик-ведучий. Отже, добридень, Ваша Величносте, Комп'ютер!