asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4 5

^ Генеральний директор ЗАТ «РЛЗ»

Перший заступник генерального директора – фінансовий директор

Заступник генерального директора по технічній частині – головний інженер

Заступник генерального директора по виробництву

Заступник генерального директора по енергокомплексу – головний енергетик

схема 1


Заступник фінансового директора

Відділ маркетингу і збуту

Головний бухгалтер

Бугалтерія

Відділ організації праці і заробітної плати

Відділ кадрів

Планово-виробничий відділ

Відділ матеріально-технічного забезпечення

Відділ оперативного обліку, управління і планування

Транспортна дільниця

Відділ матеріально-технічного забезпечення

Відділ оперативного обліку, управління і планування

Транспортна дільниця

Заступник головного інженера по технічній частині

Інструментальний відділ

Модельно-заливочне господарство

Технічне бюро ливарного цеху

Головний металург

Відділ головного металурга

Заступник головного інженера по обладнанню

Конструкторське бюро

Дільниця по ремонту обладнання

Начальник ливарного цеху

Начальник зміни

Формувальне відділення

Стержневе відділення

Термообрубне відділення

Плавильне відділення

Оперативна служба

Бригада цехового транспорту

Енергоремонтне відділення

Заступник головного енергетика-начальник цеха

Дільниця котельно-компресорного обладнання

Дільниця підстанції

Дільниця ВіК, АТС і перемотки двигунів

Відділ технічного контролю

Лабораторія

Юрист

Відділ охорони праці

Інженер по контролю

Господарська служба

Організаційна структура управління ЗАТ «Рівненський ливарний завод»



Роль фінансового управління на будь-якому підприємстві дуже висока. Не є виключенням і ЗАТ „РЛЗ”. Тут, на мою думку, слід зауважити, що після запропонованого реформування організаційної структури у фінансовому управлінні, зменшується роль економіста, а підвищується роль – фінансового директора, що можна побачити з структурної схеми служби фінансового директора.

Структурна схема служби першого заступника генерального директора – фінансового директора приведена на мал. 1


^ Служба фінансового директора
мал.1

Перший заступник генерального директора – фінансовий директор




Заступник фінансового директора





Відділ маркетингу і збуту


Головний бухгалтер






Бугалтерія


Відділ організації праці і заробітної плати



Відділ кадрів


Планово-виробничий відділ



Відділ матеріально-технічного забезпечення



Відділ оперативного обліку, управління і планування

Транспортна дільниця

Структура організації великою мірою залежить від того, на якій технології базується процес перетворення ресурсів на готову продукцію. Для багатьох підприємств технологія є основним чинником, що зумовлює її конкурентні переваги. Основною характеристикою технології у сучасному світі стає її мінливість. Для досягнення „конкурентної переваги” необхідно запроваджувати нові технології у галузь виробництва.

Можна позитивно виділити те, що підприємство має відповідні технології, які забезпечуватимуть досягнення певних цілей та реалізацію визначеної підприємством стратегії. Технологія є однією з важливих змінних у процесі перетворення вхідних елементів у вихідні, тобто у готову продукцію. До складу технологій на даному підприємстві входять основні фонди, прилади та обладнання, транспортні засоби. Підприємство постійно намагається впроваджувати передові технології по мірі своїх матеріальних можливостей, проте все рівно не все обладнання можна замінити більш сучасним, навіть якщо воно економічно вигідніше. Підприємство самостійно виконує деякі дослідницькі та конструкторські роботи.

^ 3. Зв'язок між внутрішніми складовими організації

Стрижнем внутрішнього середовища організації є людські ресурси. Люди, які працюють в організаціях, поводяться в суспільстві й на роботі по-різному, залежно від складного поєднання індивідуальних рис, особливостей організаційного оточення та обставин зовнішнього середовища. Дуже часто наявність індивідуальних рис, що у своїй сукупності можуть формувати потенційно активного працівника, здатного виконувати роботу з високою продуктивністю й результативністю, не гарантує активної поведінки в певному організаційному оточенні, яке не заохочує ініціативу й підприємливість. І навпаки, людина із середніми здібностями може у відповідному організаційному оточенні прагнути до розвитку й поліпшувати результати своєї діяльності. Отже, робоча група впливає на людей в організації, формує певні норми поведінки, створює певні ціннісні орієнтири й зумовлює ставлення людей до роботи.

У мінливому зовнішньому середовищі організація повинна бути максимально гнучкою, а це можливо не лише завдяки змінам, ініційованим керівництвом, а й за рахунок формування певної організаційної (корпоративної) культури. Організаційна культура є складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово приймаються й поділяються всіма членами колективу. Це дає змогу забезпечувати гармонізацію колективних та індивідуальних інтересів працівників, мобілізувати їхню ініціативу, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації, поведінку.

Завдання лінійного менеджера полягає в тому щоб створити таку організаційну структуру, яка краще від інших відповідатиме вимогам функціональної спеціалізації і даватиме змогу організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно й раціонально розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників, а також задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю.

Комунікації — це спілкування, передача інформації від людини до людини в процесі діяльності. Комунікації є процесами зв’язку працівників, підрозділів, організацій тощо.

Створення ефективних комунікацій як усередині, так і поза організацією досягається за допомогою добре організованого ко­мунікативного процесу. Основна мета комунікаційного процесу - забезпечення розуміння інфор­мації, що є предметом обміну, тобто повідомлень. Однак сам факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкуван­ня людей. У комунікаційному процесі, як правило, виділяють чотири базових елементи. Відправник особа, що генерує ідеї або збирає інформацію і передає її. Повідомлення - власне інформація, закодована за допомогою символів. Канал — засіб передачі інформації. Одержувач - особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує її.

При обміні інформацією завдання відправника й одержувача полягає у тому, щоб скласти повідомлення і використати канал зв'язку для його передачі так, щоб обидві сторони зрозу­міли вихідну ідею.

Етапи процесу комунікацій (зароджен­ня ідеї, кодування, вибір каналу, передача, декодування) схе­матично можна зобразити таким способом



Схематична модель комунікаційного процесу.
З схеми видно, що комунікаційний процес має наступні етапи:

  1. Формування або вибір ідеї (зародження ідеї);

  1. Кодування і вибір каналу (перетворення ідеї в повідомлення з допомогою слів, жестів, інтонації, вибір способу передачі з допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відеострічок тощо);

  1. Передача ідеї.

  1. Декодування (переклад символів відправника в думки отри­мувача).

  2. Здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).

Перший етап комунікації починається з формулювання ідеї і добору інформації. Відправник вирішує, яку ідею або по­відомлення варто зробити предметом обміну. Па жаль, багато спроб обміну інформацією обриваються на цьому першому етапі, тому що відправник не витрачає досить часу на обмірко­вування ідеї.

На першому етапі обміну інформацією необхідно усвідоми­ти, які ідеї призначені для передачі перед відправленням по­відомлення, і бути впевненим в адекватності й доречності ва­ших ідей з урахуванням конкретної ситуації та мети.

На другому етапі відправник має за допомогою символів закодувати ідею, яку хоче передати. Таке кодування перетво­рює ідею в повідомлення. Відправник має також вибрати ка­нал, сумісний із типом символів, використаних для кодуван­ня. До загальновідомих каналів належить передача промови, письмових матеріалів, електронні засоби зв'язку, ін.

На третьому етапі відправник використовує канал для до­ставки повідомлення одержувачу. Мова йде про фізичну пере­дачу повідомлення, що багато людей помилково сприймають за сам процес комунікацій.

Декодування - це переклад символів відправника для розум­іння одержувача.

Найважливіша роль у комунікаціях приділяється зворотно­му зв'язку. За наявності зворотного зв'язку відправник і одер­жувач обмінюються комунікаційними ролями. Зворотний зв'я­зок необхідний для того, щоб зрозуміти, якою мірою повідом­лення було сприйняте і зрозуміле. Менеджер не може виходити з того, що все, сказане або написане ним, зрозуміють точно так, як він задумав. Менеджер, який не налагодить зворотного зв'яз­ку для одержання інформації, рано чи пізно зрозуміє, що ефек­тивність його управлінських дій різко знижена.

На підприємстві присутні такі комунікації:

  • Між рівнями управління та підрозділами – накази і вказівки для виконання від вищих рівнів управління до нижчих: директор дає завдання менеджерам, бухгалтерам, секретарю, майстри – виробничому персоналу, інформація про недоліки, покращення, трудову дисципліну і т.п. надходить “знизу доверху”.

  • Неформальні комунікації найчастіше представлені поширенням чуток, що може по-різному впливати на процес виробництва, зокрема на продуктивність праці робітників.

  • Між організацією і зовнішнім середовищем – реклама продукції. Наслідком взаємодії із зовнішнім середовищем є наради, обговорення, телефонні переговори, підготовка службових записок та ін.;

Внутрішнє середовище - частина загального середовища, яка перебуває в межах організації, яка інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-правової форми організації й об’єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, фінанси, кадри, дослідження й розвиток. Внутрішнє середовище підприємства являє собою сукупність всіх внутрішніх змінних підприємства, що визначають процеси його життєдіяльності. Внутрішнє середовище постійно та безпосередньо впливає на функціонування підприємства і складає систему ситуаційних факторів у середині підприємства. Внутрішнє середовище має декілька зрізів, кожний з яких включає набір ключових процесів і елементів організації. Їх стан у сукупності визначає той потенціал і ті можливості, якими володіє підприємство.

Для досягнення „конкурентної переваги” необхідно запроваджувати нові технології у галузь виробництва.

Можна позитивно виділити те, що підприємство має відповідні технології, які забезпечуватимуть досягнення певних цілей та реалізацію визначеної підприємством стратегії. Технологія є однією з важливих змінних у процесі перетворення вхідних елементів у вихідні, тобто у готову продукцію. До складу технологій на даному підприємстві входять основні фонди, прилади та обладнання, транспортні засоби. Підприємство постійно намагається впроваджувати передові технології по мірі своїх матеріальних можливостей, проте все рівно не все обладнання можна замінити більш сучасним, навіть якщо воно економічно вигідніше. Підприємство самостійно не виконує ніякі дослідницькі та конструкторські роботи, а лише по можливості впроваджує інші.

Основні фонди потребують постійного оновлення та поповнення. Більша частина фондів є застарілою і неконкурентоздатною. Підприємство замінює застаріле обладнання новим поступово. Це явище пояснюється тим, що підприємство працює вже тривалий термін. Хоча це не заважає підприємству займати провідне місце на ринку.




<< предыдущая страница   следующая страница >>