asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3
^

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ


У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкриваються методологічні засади, а також інформаційна й теоретична бази дослідження, характеризується наукова і практична значущість одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретичні засади здійснення функції контролю у сфері оподаткування” на основі критичної оцінки та узагальнення наукового надбання вчених за темою дисертації досліджено теоретичний аспект функції податкового контролю, обґрунтовано необхідність її удосконалення.

У підрозділі 1.1 “Місце і роль податкового контролю в системі функцій державного управління” за результатами опрацювання літератури запропоновано характеристику діяльності з контролю у сфері оподаткування. Аналіз проблем, які існують, та ситуації, що склалася в Україні під час проведення державних реформ, дозволяє дійти висновку про необхідність покращення контрольної діяльності у сфері оподаткування.

Доведено, що контроль виступає саме як функція, оскільки функція – це основний напрям діяльності суб’єкта, хоча деякі вчені розглядають контроль як процес. Обґрунтовано, що асоціювання контролю з обліком, аудитом та моніторингом, яке іноді трапляється в літературі, є помилковим.

У зв’язку з тим, що у правовій літературі змістовне визначення податкового контролю відсутнє, автором запропоновано власне визначення, а саме: “податковий контроль – це спеціалізований (тільки стосовно податків і зборів) державний фінансовий контроль, сутність якого полягає не лише в перевірці дотримання податкового законодавства, але й у перевірці правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податків і зборів, а також в усуненні виявлених порушень. Податковий контроль як одна з функцій державного управління являє собою систему спостереження за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою її оптимізації для якісного виконання законодавства про податки і збори”.

Доведено, що ефективність податкового контролю характеризується: рівнем мобілізації в бюджетну систему податкових доходів й інших обов’язкових платежів; повнотою обліку платників податків й об’єктів оподатковування; якістю податкових перевірок, зменшенням кількості судових розглядів і скарг платників податків на дії суб’єктів податкового контролю; скороченням часу на контакти з платниками податків.

Обґрунтовано, що у юридичному аспекті контроль за діяльністю державних органів і посадових осіб є однією з головних вимог підтримки режиму законності. Цьому сприяють такі риси контролю, як безпосередність, оперативність, дієвість, підпорядкованість цілям охорони права від порушень, що відповідає характеру управлінської роботи, вказує на своєрідність процесуальної форми здійснення контролю тощо. Доведено, що податковий контроль посідає в системі функцій державного управління самостійне відокремлене місце: по-перше, як найвагоміша складова контрольної функції управління державними фінансами, по-друге, як важливий напрям державного фінансового контролю.

У підрозділі 1.2 “Принципи, мета, зміст, завдання та функції податкового контролю” автором запропоновано розглядати контроль у сфері оподаткування як певну організаційно-правову систему, механізм, елементи якого включають, зокрема, такі категорії, як суб’єкти, об’єкт, принципи, гарантії, завдання, функції, методи та методику здійснення, аналіз яких дозволяє виявити як загальні властивості, що притаманні державній контрольній діяльності в цілому, так і специфічні риси, що відображають особливість здійснення контрольної діяльності державних органів у сфері оподаткування.

Грунтуючись на наукових дослідженнях Л.К. Воронової, М.В. Карасьової, П.С. Пацурківського, В. Горшенєва, І. Шахова, О. Шоріної, а також на світовому і вітчизняному практичному досвіді здійснення контрольної діяльності, детально проаналізовано принципи контролю. Доведено, що метою податкового контролю є дієвість системи оподатковування і досягнення такого рівня ретельності (податкової дисципліни) серед платників податків, податкових агентів та інших осіб, за якого виключається порушення податкового законодавства або їх кількість є незначною.

Розкрито зміст податкового контролю, визначено головні завдання податкового контролю: невідворотне покарання порушників законодавства про податки і збори; забезпечення правильного обчислення, своєчасного і повного внесення податків і зборів до бюджетів різного рівня; попередження порушень законодавства про податки і збори, а також відшкодування збитку, заподіяного державі внаслідок невиконання платниками податків (податковими агентами) й іншими особами своїх обов’язків.

У підрозділі 1.3 “Досвід окремих країн світу у здійсненні податкового контролю” з метою виявлення у фінансовому праві іноземних держав різноманітних юридично-технічних прийомів, найбільш прийнятних для регулювання правовідносин у країні з метою покращання національного права, методом порівняння вивчено джерела міжнародного та іноземного права. Вивчення досвіду контрольно-наглядової діяльності та боротьби зі злочинами у сфері оподаткування розвинутих країн показало, що система оподаткування є основним інструментом регулювання економіки і що для контролю у сфері оподаткування в різних країнах існують різні структури (так, в Австралії – Австралійське податкове управління, у Великобританії – Податкова служба Великобританії, у Данії – Центральна митна та податкова адміністрація, в Ізраїлі – Міністерство фінансів Ізраїля, в Іспанії – Податкове агентство Іспанії, у Канаді – Митне та податкове агентство Канади, у Нідерландах – Податкова та митна служба Королівства Нідерландів, у Росії – Міністерство по податках і зборах та Федеральна поліція по податках і зборах, у США – Служба внутрішніх доходів США, у Франції – Головне податкове управління Франції, у ФРН – Федеральне відомство з фінансів, у Швеції – Державне податкове управління Швеції тощо).

Аналіз зарубіжного досвіду дозволив авторові виділити позитивні аспекти, які мають бути враховані при становленні ефективного податкового контролю в нашій державі.

^ Розділ 2 “Організаційно-правовий механізм здійснення контрольної діяльності у сфері оподаткування” містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1 “Поняття та елементи механізму здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері оподаткування” обґрунтовано, що для захисту своїх майнових інтересів у податковій сфері держава повинна: по-перше, створити спеціальний державний орган або органи і наділити їх відповідними владними повноваженнями стосовно осіб, зобов’язаних сплачувати податки, збори й обов’язкові платежі; по-друге, законодавчим шляхом установити порядок, форми і методи здійснення впливу створених органів на поведінку зобов’язаних осіб, які забезпечують у сукупності не тільки належну поведінку платників податків, а й надходження податкових платежів до відповідного бюджету. Формуючи особливий організаційно-правовий механізм взаємин із зобов’язаними особами, держава визначає основні елементи цього механізму: суб’єкти, об’єкт, методи, форми, порядок і характер діяльності уповноважених органів. Зазначений механізм є податковим контролем, що здійснюється створеними державою уповноваженими органами, насамперед податковими.

Дано авторське визначення механізму контролю і нагляду за дотриманням законодавства у сфері оподаткування, а саме: “механізм контролю і нагляду за дотриманням законодавства у сфері оподаткування – це спосіб організації і функціонування контролю, що полягає у створенні й розвитку системи суб’єктів контролю і нагляду, які за допомогою встановлених законодавством повноважень і методів контрольної діяльності покликані досягти обґрунтовані цілі контролю у сфері оподаткування”. Сформульовано аспекти взаємодії елементів механізму контролю у податковій сфері.

У підрозділі 2.2 “Характеристика системи суб’єктів, уповноважених здійснювати податковий контроль” надано характеристику суб’єктів, уповноважених здійснювати податковий контроль, досліджено їх особливості. З огляду на те, що в теорії контролю відсутній єдиний погляд на коло контролюючих суб’єктів, під поняттям “контролюючий суб’єкт” запропоновано розуміти не лише контролюючі органи, а й інші державні органи та недержавні організації, які наділені повноваженнями у сфері контролю, і, реалізуючи свої функції, забезпечують режим законності та фінансової дисципліни.

Особливу увагу приділено питанням формування сучасної державної податкової служби, яку переважна більшість учених поєднує із становленням самої системи оподаткування. У генезі контролю органів державної податкової служби України в період з 1990 року й до нашого часу умовно виділяється три етапи: перший (1990 – 1996 рр.); другий (1996 – 1999 рр.); третій – сучасний, який почався приблизно з 1999 – 2000 років і продовжується донині.

У підрозділі 2.3 “Методи реалізації контролю у сфері оподаткування” досліджено загальнофілософське розуміння методів контролю, дано характеристику методів податкового контролю – перевірки, ревізії, обстеження, інспекції та спостереження.

Акцентовано увагу на тому, що в контексті податкового контролю застосовуються лише примусові методи, які мають чітке правове забезпечення. Виділено два рівні методів податкового контролю: загальнонаукові і спеціально-правові. З огляду на дискусійність питання визначення методів і форм податкового контролю і їх співвідношення, для усунення термінологічної плутанини та помилкового ототожнення форм, методів і способів здійснення податкового контролю як на науковому, так і на нормативному рівні запропоновано розмежувати використання вищезазначених термінів: форму проведення податкового контролю розуміти як зовнішнє вираження практичної реалізації контрольної діяльності податкових органів, метод податкового контролю – як внутрішній її зміст, тобто конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій.

^ Розділ 3 “Шляхи удосконалення контрольної діяльності органів державної влади у сфері оподаткування” містить детальний аналіз стану та загальних тенденцій розвитку нормативної бази, що регулює відносини у сфері оподаткування, свідчить про необхідність приведення у відповідність із вимогами сьогодення чинних законодавчих актів.

У підрозділі 3.1 “Фактори, які впливають на ефективність контролю як функції державного управління” надано вичерпну характеристику головних факторів, що впливають на ефективність контролю та нагляду у сфері оподаткування. Обґрунтовано необхідністю оцінювання контролю не за витраченими зусиллями й коштами, а, передусім, за рівнем ефективності контрольної діяльності, який зумовлений складною взаємодією багатьох чинників – організаційного, технічного, політичного, соціально-психологічного та морально-ідеологічного характеру.

Доведено, що серед основних факторів, що впливають на ефективність податкового контролю, передусім, виділяється правовий, сутність якого полягає в наявності відповідної якісної правової бази. Головними елементами правового фактора є інститут державного примусу та інститут юридичної відповідальності. Загалом до визначальних факторів впливу на ефективність контролю у податковій сфері як управлінської функції автор відносить такі: 1) правовий; 2) морально-етичний; 3) економічний; 4) політичний.

У підрозділі 3.2 “Правове вирішення проблем відповідальності суб’єктів оподаткування за несплату податків” акцентовано увагу на тому, що становлення і розвиток нової української державності вимагає переосмислення суті й соціального призначення багатьох правових явищ, інститутів і категорій в контексті пріоритету права над державою, природних прав людини і громадянина над іншими цінностями в суспільстві. Запропоновано авторське визначення понять “державний примус у сфері оподаткування”, “юридична відповідальність за порушення податкового законодавства” та “податкове правопорушення ”, а саме: “Державний примус у сфері оподаткування – це система встановлених законодавством України заходів попередження, припинення та відновлення, які застосовуються до суб’єктів оподаткування з метою контролю, забезпечення режиму законності, а у випадках вчинення податкових правопорушень застосування до них заходів юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, фінансово-правової)”; “Юридична відповідальність за порушення податкового законодавства – це правовідносини між суб’єктами права, що виникають на основі обов’язків платників податків, зборів, інших обов’язкових платежів нести відповідальність за несприятливі наслідки за порушення норм законодавства України”; “Податкове правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність винної особи, якою не виконуються обов’язки, порушуються права та законні інтереси учасників податкових правовідносин, за що встановлена юридична відповідальність”.

Наголошено на доцільність визнання фінансових санкцій різновидом адміністративної відповідальності, що має вирішувати питання про можливість відповідальності фізичної чи юридичної особи за порушення податкового законодавства лише за наявності або відсутності вини, якщо тільки відповідним законом прямо не передбачено інше.

У підрозділі 3.3 “Напрями підвищення ефективності організації контролю та удосконалення законодавства у сфері оподаткування” проаналізовано стан та загальні тенденції розвитку нормативної бази, що регулює відносини у сфері оподаткування, насамперед щодо податкового контролю, визначено його основні вади (відсутність єдиного кодифікованого акта, неоднозначність, нестабільність і суперечливість, а також складність його застосування та можливість чиновницьких викривлень норм законодавства). Обґрунтовано необхідність реформування податкового законодавства за такими напрямами: гармонізація його, а саме: усунення суперечностей, що існують між законодавчими актами з питань оподаткування; запровадження єдиної податкової термінології; прийняття Податкового кодексу України. Для підвищення ефективності організації контролю у сфері оподаткування, за результатами опитування співробітників податкової міліції, підтримали зміни до чинного законодавства 57,7 % респондентів; удосконалення організації діяльності служби, чітке визначення функціональних обов’язків працівників – 42,1%; налагодження взаємодії з іншими службами та громадськістю – 18,4%.

Одним з найважливіших завдань Податкового кодексу України запропоновано визначити спеціалізацію: складів податкових правопорушень, які мають бути згруповані за видовими об’єктами протиправних посягань та з урахуванням категорій суб’єктів цих правопорушень; заходи, що обмежують дієздатність юридичних осіб. Ці заходи за своїм впливом близькі до накладення санкцій, але не є фінансовими санкціями. До них можна віднести: призупинення операцій по банківських рахунках підприємств; опечатування кас, касових приміщень, складів; вилучення документів, які свідчать про заниження (приховування) або несплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів.



<< предыдущая страница   следующая страница >>