asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 43 44 45 46 47 48

[233] Шилов Ю. А. Прародина ариев История, обряды и мифы.

[234] Див.: Стратегія України // Перехід-IV, 1(3)-2000.

[235] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. С. 95—96.

[236] Поєднання праці і священнодійства, посвячення Богові своєї навіть повсякденної діяльності є ідеальною практикою для саморозвитку і самореалізації людини.

[237] Про глибоку укоріненість культу Ора свідчать його сліди в індоєвропейських мовах. Так, у грецькій мові «аре» означає «молитва», «оро» в латинській — «молити», «оракл» в англійській — «пророцтво» і т. д.

[238] Даниленко В. Н. Космогония первобытного общества // Начала цивилизации. — М.: Раритет, 1999. — С. 96.

[239] «АРТАНІЯ, Арсанія, Арта — одне з ранньофеодальних державних утворень східних слов'ян 8—9 ст. Згадується арабськими і перськими авторами поряд з Куявією і Славією. Артанія вела торгівлю з країнами арабського Сходу. Деякі дослідники ототожнюють Артанію з територією Антів, інші — з Тмутараканню, Черніговом, Рязанню». — Український радянський енциклопедичний словник (у трьох томах). — Київ, 1986, том 1.

[240] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 221.

[241] На основі схеми, наведеної у книзі: Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України. С. 249.

[242] Мезоліт являє собою перехідний період від старої Європи (льодовикової) до нової (теплої, післяльодовикової), епоха подолання глобальної кризи, викликаної зміщенням літосфери.

[243] Ім'я Аратта—Арта—Артанія означає «сонячна земля», «підсоння», «піднебесна» (ар — сонце, та — земля, територія).

[244] Антіохія, заснована в 300 році до н. е., була столицею Сирійського царства в часи династії селевкідів, славилась високою культурою. В Антіохії, згідно з «Діяннями апостолів», вперше учні Ісуса Христа стали називатися християнами. Тепер патріарх Антіохійський живе у Дамаску, але зберігає попередній титул. Нині — невеличке місто Антакіє. Є ще одна Антіохія, яка була столицею Тісідії, в ній проповідував апостол Павло.

[245] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України. С. 247.

[246] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 230.

[247] Назва цього святилища перекладається як «Руки-закону степу країни благої» (за розшифровкою професора А. Г. Кифішина).

[248] Див. коментар до «Повісті врем'яних літ».— Київ «Радянський письменник», 1990. — С. 478—479.

[249] Нагадаємо, що на санскриті слово «самара» має головні значення «сутичка», «битва», «війна». Відповідно, самари — це воїни, богатирі, герої, силачі, носії влади. Від слова «самара» походять назви «сумери» (шумери), «кімери-кімерійці», «кхмери», «самураї». Назва «Самарія» (місто у Палестині) перекладається як «сторожова вежа» — див.: Архимандрит Никифор. Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия. — М.н Астрель, 2000. — С. 540.

[250] Нагадаємо, що термін «Україна» ми вживаємо в розумінні геосоціальної істоти, яка склалася на території сучасної України з часу виникнення білої раси у 25 тис. до н. е.

[251] Паїк Володимир. Корінь безсмертної України. С. 69.

[252] Kramer S. N. History begins at Sumer. — New York, 1956 («Історія почалась у Сумері»). Автор цієї книги — видатний шумеролог Семюел Крамер — народився в містечку Жашків (нинішня Черкаська область) у 1897 році. Див. також: Крамер Сэмюэл. История начинается в Шумере. Пер. с англ. — М.И Наука, 1991. — 235 с.

[253] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 221.

[254] Сколоти (від «з кола», тобто «з сонця») — сонячні, світлі, русяві, діти сонця, ра-сини, русини. Порівняйте з лат. «sol» — сонце, рос. «соль» — сіль, яку добували випарюванням з солоної води (розсолу), Коломия — місце, де миють сіль (в районі цього карпатського міста багато солоних джерел). Тобто «скіфи» — це зовнішня назва, а «сколоти» — самоназва.

[255] Паїк В. С. 68.

[256] Петухов Ю. Д. Том 1. С. 254.

[257] Кіш — укр. «військовий табір» («Словарь української мови» Б. Грінченка).

[258] Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ. — М.а ТЕРРА, 1998. — С. 16.

[259] Паїк Володимир. Корінь безсмертної України. С. 81.

[260] На ріках вавилонських (упорядник М. Н. Москаленко). — Київ) Дніпро, 1991. — С. 11.

[261] Величина сумерського сагу (180 см) говорить про те, що сумери були такими ж високими, як і сучасні українці (хто сумнівається, нехай зміряє величину власного «сагу»).

[262] Грінченко Борис. Словарь української мови. — Київ, 1907.

[263] Гринив Владимир. Праязык и символ. — К.: Логос, 1999. – С. 99.

[264] Грант Майкл. С. 177.

[265] Саме так у кельтській міфології називається легендарний кшатрій — король Артур (Яртур). Тобто «Артур» — це не власне ім'я, а вище кшатріянське звання.

[266] Войтович Валерій. Сокіл-Род (Легенди та міфи стародавніх українців). — Рівне. Оріана, 1997.— С. 143.

[267] Паїк В. С. 76.

[268] Войтович Валерій. С. 202.

[269] На ріках вавилонських. С.11-13.

[270] Порівняйте з українськими «статевий гін» — нестримна статева пристрасть, «гончій пес», «гонець» — кур'єр, «гінкий» — швидко ростучий, ярий, «макогон» («той, що жене мак») — дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають мак у макитрі.

[271] Щось подібне відбулося в Камбоджі, куди дійшли самари-сумери-кімери-кхмери, а також у Лаосі і В'єтнамі, де лишились традиції арійського бойового мистецтва і місто Сайгон — назва столиці В'єтнаму до 1976 року (у цій назві замість дзвінкого «Сар» або «Цар» вжито м'яке «сай», як у скіфів).

[272] Кузич-Березовський Іван. С. 164.

[273] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 248.

[274] На ріках вавилонських. С. 389.

[275] На ріках вавилонських. С. 146.

[276] Паїк В. С. 72.

[277] Книга Буття, 11.28.

[278] Можете самі взяти Біблію і порівняти об'ємний і похмурий Старий Завіт (священні тексти раси-2) з компактним і світлим Євангелієм (священні тексти раси-3).

[279] Це традиційний переклад, але він не точний, оскільки в івритському оригіналі слова «Бог» і «Господь» відсутні, зате широко застосовуються власні імена «Адонай» і «Елоїм».

[280] Горбовский А. А. Факты, догадки, гипотезы. – М.т Знание, 1988. – С. 94.

[281] Нейгебауэр О. Точные науки в древности. – М., 1968. – С. 50.

[282] Керам К. Боги, гробницы, ученые. – М., 1960. — С. 293.

[283] Горбовский А. А. С. 81.

[284] Арійські племена, які пішли на північ, заснували Нову Сіндіку (Скандію), назва якої згодом трансформувалася у «Скандинавію» — «Скандію Нову» (на її честь південноукраїнський заповідник назвали Асканія Нова).

[285] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 267.

[286] Оспіваний в «Енеїді» Котляревського український колорит пелазгів-троянців у світлі останніх відкриттів вже не видається чимось неймовірним. Між троянцями і козаками справді було багато подібного.

[287] Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України, с. 106.

[288] Чертков О. Пелазго-фракійські племена, які заселяли Італію // Основа, № 4, 5-1994, № 6-1995.

[289] Шамбаров В. Е. С. 107.

[290] Шамбаров В. Е. С. 99.

[291] Шамбаров В. Е. С. 86.

[292] Шилов Юрий. Праистория Руси. С. 267.

[293] Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. С. 108.

[294] Грант Майкл. С. 18.

[295] Етимологія етноніму «гети» невідома, проте можна припустити, що він позначав щось стрімко-потужне (як гуни), богатирське (анти), бойове (поляни, самари). Можливо, від цього ж кореня «гет» походить українське «гетьман» — військовий зверхник.

[296] Джеджора Олена. Історія європейської цивілізації. Частина 1. — Львів Видавництво Львівської Богословської Академії, 1999. — С. 29.

[297] Паїк В. С. 93.

[298] Грант Майкл. С. 78—79.

[299] У європеоїдів слово «білий» водночас означало «красивий», «приємний», «ввічливий». Напр., італ. belladonna — прекрасна дама, франц. galant — люб'язний, Галатея — прекрасна жінка, вирізьблена Пігмаліоном з каменю, яка ожила від його кохання.

[300] Arthur Kemp. March of the Titans. A History of the White Race. — USA, Ostara Publications 1999, 2001. Інтернет-версія — www.white-history.com. Фрагменти з перших 5 розділів книги див.: «Перехід-IV», №2 (7) - 2001. www.perehid.org.ua.

[301] Етнонім «айну» — це, скоріше всього, трансформоване монголоїдами «ар'я—анйя—айна».

[302] Згідно з езотеричною традицією, ця мова називалася сенсар, що перекладають як «мова сонця».

[303] В оригіналі Артур Кемп уживає термін «Південна Росія», але йдеться саме про Україну, що випливає з наведеної ним карти і згадки про нинішні українські населені пункти або географічні регіони на території «Південної Росії» (наприклад, Межиричі на Київщині чи причорноморські степи).

[304] Артур Кемп називає слов'янами і пелазгів, і аріїв, адже етнонім «слов'яни» з'явився лише у III—IV ст. н. е.

[305] Слово «кодекс» буквальна означає «сукупність дощок» (со-деск), оскільки перші книжки являли собою прошнуровані дощечки з письменами.

[306] Від «бої», «бійці», «воїни».

[307] Джеджора Олена. С. 36.

[308] Ассирія (Ассур) — семітська держав, яка виникла в середині 2 тис. до н. е. і досягла найбільшої могутності у 9 ст. до н. е. Відома своєю агресивністю і жорстокими методами ведення війни (див. М. Грант, с. 129). Назва «Ассур» (а-сур) означає «не-Сурія» («не-Русія») або «проти-Сурії». В індоарійській традиції «асура» — це демон (а — «не», сура — «праведник»).

[309] Паїк Володимир. С. 91.

[310] Аналогічно як у церковно-слов'янській «Бъ» — Бог, «Гь» — Господь, «Іс» — Ісус, «Мріа» — Марія тощо, символ «х» (руна Гебо) позначає гармонійне об'єднання.

[311] Латинським відповідником арійського «варна» (якість, відмінність, барва) є слово «каста». Латинське «castus» означає «чистий, незмішаний».

[312] Грінченко Борис. Словарь української мови.

[313] Українське слово «плохий» означає «смирний, тихий, кроткий» (Словарь української мови), тобто має позитивне забарвлення. Цікаво, що в російській мові слово «плохой» має виразно негативне значення. Подібно українське слово «орати» (священнодійствувати, молитися) російською мовою означає «голосно кричати», звідки походить «орава» — «беспорядочное и шумное скопление людей» (Ожегов С. И. Словарь русского языка. М., 1981); так само українське слово «вродливий» означає красивий, а російське «уродливый» — потворний.

[314] Повiсть врем'яних лiт: Лiтопис (За Iпатським списком) – К.: Рад. письменник, 1990. — С. 22—23.

[315] Шухевич В. Гуцульщина. Рахманський Великдень. Ч. IV, — Львiв, 1904. — с. 243 (цит. за журналом «Український свiт», 2/92, с. 37).

[316] Шилов Ю. Брама безсмертя //Український свiт, 2/92, с. 8.

[317] Воропай О. Звичаї нашого народу, 2 т., том II. – К: Оберiг, 1991, с. 48—50. (Репринтне видання за оригiналом: Мюнхен, Українське видавництво, 1966).

[318] Наливайко Степан. Таємниці розкриває санскрит. — К.. Вид. центр «Просвіта», 2000. — С. 5.

[319] Там само. С. 3-4.

[320] Там же. С. 7.

[321] У кельтській традиції він був символом друїдів, тобто кельтських (гальських) брахманів.

[322] Про це читаємо у багатьох джерелах, напр.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. Энциклопедический словарь (статья «Адриатическое море»). — http://www.booksite.ru/fulltext/bro/kga/brokefr/index.htm; Гаспаров М. Л. Занимательная Греция: Рассказы о древнегреческой культуре. Часть третья. Греко-персидские войны. — http://sno.nm.ru/lib/school/gaspar/index.htm; Даврижеци Аракел. Книга историй (1602—1662). — http://vostlit.narod.ru/Texts/rus2/Davrizeci/framevved.htm.

[323] Мифы народов мира. М.: Советская энциклопедия, 1980—2000. Т. 1, с. 183.

[324] Генон Рене. Символы священной науки Пер. с франц. — М. Беловодье, 1997. — С. 191.

[325] Там само. С. 190.

[326] Войтович Валерій. Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — С. 532.

[327] Генон Рене. Символы священной науки. С. 190.

[328] Прикладом такого роду пошуків є розтиражовані писання Валерія Дьоміна, напр. «Гиперборея. Исторические корни русского народа». — Москва: Гранд, 2000. В анотації до книги читаємо: «В книге в доступной широкому читателю форме излагается полярная концепция происхождения русского и других народов России...».

[329] Детальніше див.: 4.2.2. «Літосферне зміщення».

[330] Букву «Υ» (упсилон), яка в класичному грецькому алфавіті стоїть між буквами «Т» і «Ф», має числове значення 400 і відповідає українській «У», у новогрецькій мові почали читати як букву «І» (іпсилон). В результаті первинне «упер» почало звучати як «гіпер». Так само слово Скуфія-Скупія (об'єднання, союз, сукупність, скупщина, зібрання) почали читати як Скіфія, а слово Сурія (сонячна) як Сірія. Про класичний і новогрецький алфавіти див.: Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1990, «Греческое письмо».

[331] Детальніше див.: «Четверте пришестя Спасителя. 6.2. Рама—Ной—Ману—Луг—Гопал—Дажбог—...» // Перехід-IV, №8.

[332] Від санскритського «вір» походить українське «віра», будівельна команда «віра!» (вгору!), слова «вирій», «ірій» (давня назва раю, де росте Світове Дерево, у верхів'ї якого перебувають птахи й душі праведників), назва Ірландія (Ір-лан — вишня, свята земля).

[333] Генон Рене. Символы священной науки. С. 191.

[334] Повторимо, що арійське слово «кшатрій», як і «козак» (давнє — «косак»), походить від бореального кореня «кес» (кс, кш), що позначав загострення, спрямування (як, скажімо, слово «коса», — це і сільськогосподарський інструмент, і зібране волосся, і вузька смуга землі). Воно ж позначало і холодну зброю, меч. Звідси «кесар» — мечник, військовий зверхник, «касарня» — приміщення для воїнів, «кіш» — військовий табір, «косак» — великий ніж (словник Б. Грінченка). Інша поширена зовнішня назва українців — черкаси — означає «священні воїни»: від «чер», «щер», «щир», «чар»— священний, чарівний, божественний, посвячений Трійці (буква Щ в давнину писалася як тризуб) і «кес» — меч; детальніше див. у книзі Олексія Братка-Кутинського «Феномен України». — К.: «Вечірній Київ», Українська академія оригінальних ідей. — 1996. — С. 68.

[335] Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. С. 116.

[336] Залізняк Л. Л. Первісна історія України Навч. посібник. — К. Вища школа, 1999. — С. 145.

[337] Братко-Кутинський Олексій. Феномен України, с. 79.

[338] Артхашастра, или Наука политики. Перевод с санскрита. — М., Наука, 1993. — С.25.

[339] Зміна назв символізувала перехід від влади брахманів до влади кшатріїв, від Золотої до Срібної доби.

[340] Наливайко С. Хто вони, Дажбог i його внуки // Iндо-Європа, 1/91. С. 49.

[341] Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. — К.К Орій-Кобза, 1993. — С. 73.

[342] Там само.

[343] Шри Ауробиндо Гхош. Человеческий цикл / Пер. с англ. — Казань. Новый век, 1992. — С. 16.

[344] Артхашастра, с. 18.

[345] Успенский П. Д. Новая модель вселенной. СПб. Изд.Чернышева, 1993. – С. 520.

[346] История Древнего мира. Древний Восток. Индия, Китай …/ А. Н. Бадак, И. Е. Войнич, М. Н. Волчек и др. — Мински Харвест, 1999. – С. 107.

[347] У біблійному оповіданні про Рай згадуються нинішні ріки Тигр і Євфрат (Буття 2.10—2.14).

[348] Див.: Сергій Васильченко, Наталка Холодна. 2015 рік // Перехід-IV, 1(3)-2000.

[349] Грінченко Борис. Словарь української мови.

[350] Кузич-Березовський Іван. С. 164.

[351] Євангеліє — добра, блага звістка. Порівняйте з «Єва» — блага, «ангел» — вісник, українською — «янгол» (від коренів «ян» — новий, «гол» — голос, звістка).

[352] Галілеяни—галати—гали (від гала, голос — білі, голосисті, носії слова — слов'яни). Про походження галілеян див.: 2.3.1. «ГАЛІЛЕЯНИ» і 2.3.2. «Етнічна основа християнства».



<< предыдущая страница   следующая страница >>