asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4 5

3. Модернізація існуючих та створення нових видів інструментів ринку цінних паперів
Існуючий спектр фінансових інструментів ринку цінних паперів є надто вузьким: в обігу на організаторах торгівлі перебувають переважно акції, облігації підприємств і державні облігації, майже відсутні похідні фінансові інструменти, іпотечні цінні папери. Інвестиційна якість більшості цінних паперів, що перебувають в обігу, залишається низькою через відсутність ефективного захисту прав інвесторів у цінні папери (в першу чергу це стосується ринку боргових інструментів), незацікавленість потенційних інвесторів придбати цінні папери через низький рівень корпоративного управління. Таким чином, існує дефіцит пропозиції інструментів ринку цінних паперів з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризиковості, ліквідності та захищеності.

Розвиток інструментів ринку цінних паперів має здійснюватися у напрямку розширення спектру надійних та ліквідних інструментів ринку цінних паперів, підвищення їх інвестиційної привабливості і передбачає дві взаємопов'язані складові: модернізацію (поліпшення інвестиційних характеристик) існуючих інструментів ринку цінних паперів та запровадження нових видів інструментів ринку цінних паперів.

Для модернізації існуючих інструментів ринку цінних паперів передбачається:

1. Проведення, із залученням заінтересованих органів державної влади (як виконавчої, так і судової), корпоративної реформи, завданням якої є формування єдиної державної політики в сфері корпоративних відносин та системне реформування корпоративного законодавства, основними напрямами якого є:

запровадження в українське законодавство та практику правозастосування європейських стандартів;

удосконалення судової практики вирішення спорів, які виникають з відносин між товариством, його акціонерами та заінтересованими особами;

уніфікація та вдосконалення правового регулювання корпоративних прав, в тому числі виведення інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН з режиму пайових цінних паперів;

вдосконалення системи державної реєстрації юридичних осіб; вдосконалення процедур реорганізації та ліквідації юридичних осіб; вдосконалення корпоративного управління тощо.

2. Розширення пропозиції акцій публічних акціонерних товариств на фондових біржах.

3. Удосконалення засад функціонування боргового ринку за такими напрямами:

активізація вторинного ринку державних боргових цінних паперів, ринку облігацій місцевих позик);

розвиток іпотечних цінних паперів, зокрема, шляхом посилення ролі Державної іпотечної установи на вторинному іпотечному ринку, розширення її функцій як оператора вторинного іпотечного ринку;

удосконалення правового регулювання корпоративних боргових цінних паперів (впровадження інституту зборів власників облігацій з наданням їм певних прав щодо захисту прав власників облігацій, зокрема під провадження у справі про банкрутство (в першу чергу, контроль за фінансово-господарською діяльністю боржника), підвищення черги задоволення вимог власників облігацій у загальній черговості задоволення вимог кредиторів, законодавче регулювання дій емітента і власників корпоративних облігацій у разі дефолту тощо).

Для запровадження нових видів інструментів ринку цінних паперів передбачається:

розширення видів корпоративних облігацій (біржові облігації тощо), державних облігацій та облігацій місцевих позик;

розвиток державно-приватного партнерства шляхом впровадження концесійних облігації (інфраструктурних облігацій у концесійних проектах);

законодавче встановлення вимог щодо випуску та обігу похідних (деривативів) та принципів їх державного регулювання.

З метою реалізації стратегії у цьому напрямку необхідно:

розробити та прийняти комплексні зміни щодо реформування корпоративного законодавства до Цивільного та Господарського кодексів. Законів України "Про акціонерні товариства", "Про господарські товариства", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про управління об'єктами державної власності", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", процесуально-адміністративного законодавства, законодавства з питань валютного регулювання, стандартів бухгалтерського обліку, принципів корпоративного управління тощо;

розробити та прийняти проект змін до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (щодо інструментів ринку цінних паперів);

доопрацювати та прийняти проект Закону України "Про похідні (деривативи)".
4. Розвиток інфраструктури фондового ринку
Невиконання біржовим ринком своєї головної макроекономічної функції визначення справедливих цін фінансових інструментів є найбільшою проблемою українського фондового ринку. Динаміка фондового ринку не відповідає об’єктивним тенденціям розвитку і функціонування національної економіки.

Основним фактором подальшого сталого розвитку фондового ринку України у цілому повинен стати випереджаючий розвиток його біржового сегменту.

Досвід міжнародних ринків капіталу свідчить, що саме розвиток біржового сегменту фондового ринку стимулює розвиток інших його складових – депозитарної та розрахунково-клірингових систем, інвестиційну привабливість фінансових інструментів, ефективне управління активами інституційних інвесторів.

У країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою фондові біржі утримують роль центральних інституцій фінансового ринку. За результатами біржових торгів обраховуються показники динаміки курсових цін, індексів активності, ринкової капіталізації та ринкової вартості підприємств. Зазначені показники характеризують стан ділової активності в окремих галузях та економіці країни в цілому, виступають надійними орієнтирами для інвесторів і визначають напрями інвестиційних потоків. В системі біржової фондової торгівлі концентруються найбільш ліквідні цінні папери та інші фінансові інструменти.

В Україні склалася ситуація, внаслідок якої загальне зростання обсягів торгівлі на ринках цінних паперів мало позначається на динаміці обсягів біржової торгівлі, хоча діють 10 фондових бірж. Подрібнення вузького біржового сегменту не сприяє залученню на фондові біржі емітентів, інвесторів та учасників ринку.

Біржовий сегмент фондового ринку України відіграє незначну роль в її економіці, про що свідчить аналіз показника співвідношення обсягу торговельного обороту на біржовому ринку до величини ВВП країни, хоча за останні десять років показник виріс більш ніж у 3 рази.

Низька ринкова активність учасників біржової торгівлі призвела до стагнації ринків строкових угод на товарні та фінансові базові активи. Ці ринки перебувають у зародковому стані через низьку концентрацію угод за товаром чи фінансовими активами, які мають бути базовими для похідних фінансових інструментів.

Цілісності біржової торгівлі заважає також слабка взаємодія бірж з системами виконання та гарантування біржових угод. Недостатня взаємодія регулювання ринків з Національною депозитарною системою та відсутність системи клірингу створюють труднощі як для учасників ринків, так і для держави в цілому.

Розпорошеність біржових систем розкриття інформації знижує Ії прозорість та привабливість для потенційних інвесторів, оскільки не забезпечується прямий доступ до своєчасних і достовірних даних про об’єкти інвестування та поточну ситуацію на ринку, знижується вірогідність індексів ринкової активності, адекватних дійсному фінансово-економічному стану підприємств.

Для того, щоб вітчизняний ринок капіталу і, насамперед, біржовий фондовий ринок повноцінно функціонував, передбачається вирішення ряду складних регуляторних, організаційних і технологічних завдань, а саме:

підвищення інвестиційної активності українських публічних акціонерних товариств, перетворивши їх на постійних учасників біржових фондових ринків;

зниження системного та інших ринкових ризиків шляхом впровадження системи страхування (хеджування) цінових ризиків через похідні фінансові інструменти;

формування єдиних максимально уніфікованих принципів та правил регулювання та нагляду за фондовими біржами;

розширення регуляторних повноважень та відповідальності фондових бірж як природних саморегулівних організацій (СРО), які мають реальні можливості щодо здійснення ефективних форм правозастосування до учасників біржового ринку, що намагаються на ньому маніпулювати;

впровадження на регульованих ринках кращої практики укладення та виконання угод з цінними паперами;

здійснення біржами моніторингу торгів та ціноутворення для відтворення торговельного процесу і довготермінового зберігання інформації про нього;

достатньої капіталізації фондових бірж, необхідної для покриття операційних витрат та фінансування розвитку ринку, створеного і регульованого певною біржею;

використання сучасних технологій, які дозволяють унеможливити торговельні ризики та уникнути збою торговельних систем чи зупинки обробки інформації, необхідної для надійного провадження торговельного процесу;

створення і підтримання біржами консолідованої системи розкриття інформації про торговельний процес та його учасників, оприлюднення такої інформації у встановленому законодавством порядку;

максимальне зближення та уніфікація технологій біржової торгівлі та депозитарних і розрахунково-клірингових технологій;

уніфікація вимог до електронних торговельних систем фондових бірж щодо електронного документообігу та форматів документів;

підвищення ролі та суспільного значення системи біржової торгівлі в Україні.

Реалізація цих завдань до 2015 року має відбуватися з урахуванням правових норм Європейського Союзу щодо регульованих ринків фінансових інструментів.

Довгострокова стратегія держави щодо біржової торгівлі в Україні має ґрунтуватися на вирішенні завдань з :

  • забезпечення спрямування накопичень та заощаджень громадян і трансформації їх в інвестиції в цінні папери, які котируються на фондових біржах;

  • забезпечення моніторингу руху капіталу на регульованих фондових ринках для аналізу міжгалузевого перетоку капіталу та ефективності систем ціноутворення;

  • попередження системних криз та “перегріву“ регульованих фондових ринків, забезпечення переважаючого значення системи біржової торгівлі над укладанням угод поза біржею;

  • правового забезпечення діяльності учасників біржової торгівлі та їх клієнтів, визнаних законодавством кваліфікованими інвесторами або підприємствами, що постійно страхують цінові ризики з використанням похідних фінансових інструментів (хеджери);

  • стимулювання невпинного прогресу технологій біржової торгівлі через підвищення вимог до технічного та технологічного забезпечення їхньої діяльності.

З метою максимального розвитку фондового ринку в інтересах інвесторів та емітентів окремих регіонів, сприяння залученню фінансових ресурсів для підприємств, створення сприятливих умов для розвитку технологій та виробництв, диверсифікації напрямів підприємницької діяльності в регіонах, створення фондової інфраструктури, здатної якнайшвидше залучати інвесторів, необхідно, щоб поряд із біржовим ринком цінних паперів розвивався і цивілізований позабіржовий ринок.

Позабіржовий ринок має сприяти розвитку послуг інвестиційного консультування і управління портфелями цінних паперів, що наближає фондовий ринок до дрібного інвестора та його інтересів, забезпечуючи його динамічне зростання.

Позабіржовий ринок України має враховувати тенденції, які відбуваються у світових позабіржових системах і на основі цього розгортати свою діяльність з метою подальшого поглиблення взаємовідносин на ринку цінних паперів.

Високий рівень захисту інтересів інвесторів на позабіржовому ринку має бути створений за рахунок його ефективного регулювання в частині розкриття інформації про укладені угоди, забезпечення захисту інтересів учасників, прозорості здійснення операцій та попередження недобросовісних угод із фінансовими інструментами. Регулювання цієї сфери має бути уніфікованим. Необхідно встановити єдині базові вимоги до технічного забезпечення як бірж, так і систем позабіржового ринку.

Фундамент ринку цінних паперів створює депозитарна та розрахунково-клірингова діяльність, яка є одним із провідних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів. Механізми процедури обліку, клірингу та розрахунків визначають дієвість та ефективність фондового ринку і допомагають забезпечити цілісність ринку, знизити рівень ризику при виконанні угод щодо цінних паперів.

Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» закладено структуру Національної депозитарної системи, за якою в Україні можуть існувати декілька депозитаріїв щодо обслуговування корпоративних цінних паперів та обслуговування державних цінних паперів у Національному банку України.

Існуюча в Україні система депозитарного обліку цінних паперів не забезпечує належного гарантування прав інвесторів в цінні папери, створює ризики при проведенні розрахунків за договорами з цінними паперами та не враховує найкращий світовий досвід функціонування депозитарних систем.

Така ситуація створює труднощі для інвесторів, професійних учасників ринку цінних паперів та для держави в цілому. Цілісності системи перешкоджає існування в Україні двох систем обліку цінних паперів, а саме системи обліку іменних цінних паперів документарної форми існування – реєстраторами та системи обліку цінних паперів бездокументарної форми існування депозитаріями та зберігачами, а також особливостей у веденні обліку цінних паперів у різних депозитаріях. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних та грошових витрат професійних учасників ринку та власників цінних паперів, збільшення рівня ризиків у функціонуванні системи.

З метою реалізації завдання щодо модернізації депозитарної системи передбачається створення надійної та ефективної системи обліку прав власності на цінні папери, запровадження сучасної моделі клірингу та розрахунків за угодами з цінними паперами, яка відповідає найкращій світовій практиці, з урахуванням національних особливостей та необхідності інтегрування в міжнародні ринки капіталу.

Для залучення інвестиційних ресурсів за допомогою фінансових інструментів та спрямування цих ресурсів у державний сектор економіки в Україні має бути створений надійний, привабливий як для внутрішнього, так і зовнішнього інвестора Центральний депозитарій цінних паперів, здатний забезпечити мінімізацію ризиків при виконанні угод з цінними паперами.

Основними завданнями розбудови Національної депозитарної системи України є:

створення єдиної уніфікованої системи обліку прав власності на цінні папери, що призведе до унеможливлення порушення прав власності;

прискорення перереєстрації прав власності;

зниження ризиків інвестиційної діяльності;

створення Центрального депозитарію цінних паперів та системи клірингу і розрахунків, здатних забезпечити мінімізацію ризиків при виконанні угод з цінними паперами;

запровадження мораторію на створення нових депозитаріїв цінних паперів в Україні;

створення розрахункової (клірингової) палати;

створення розрахункового (клірингового) банку;

виконання договорів щодо цінних паперів за принципом «поставка проти платежу»;

удосконалення механізмів розрахунків за договорами щодо цінних паперів, у тому числі із використанням центрального контрагента;

забезпечення надійного депозитарного обслуговування широкого кола інвесторів, в тому числі інституційних (інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів, страхових компаній);

інтегрування вітчизняного ринку цінних паперів до міжнародного ринку капіталу.

Основним принципом та механізмом реформи є гармонізація національного законодавства з питань регулювання діяльності учасників Національної депозитарної системи із законодавством ЄС, законодавче та організаційне забезпечення створення єдиної уніфікованої системи обліку прав власності на цінні папери, ведення діяльності щодо клірингу та розрахунків за біржовими угодами в Центральному депозитарії, функціонування надійної системи захисту прав власності інвесторів, забезпечення функціонування організованого ринку цінних паперів.

Для реалізації запропонованих заходів передбачається:

впровадження взаємодії між існуючими депозитаріями за допомогою встановлених повнофункціональних кореспондентських відносин, що забезпечить функціонування єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів в Україні;

запровадження електронного документообігу на ринку цінних паперів;

прийняття нового базового Закону України щодо регулювання системи депозитарного обліку цінних паперів, в якому передбачено вирішення актуальних проблем депозитарної системи України, а саме розвиток розрахункової та кастодіальної діяльності, встановлення чітких норм щодо порядку та принципів створення Центрального депозитарію цінних паперів (передбачивши обмеження права на пряме або опосередковане володіння (через пов’язаних осіб) корпоративними правами Центрального депозитарію України в обсягах, що перевищують 5 відсотків статутного фонду будь-якою юридичною або фізичною особою (крім держави України), а також його функціонування;

розроблення змін до податкового та банківського законодавства, пов’язаних з особливостями функціонування центрального контрагента;

запровадження уніфікованого порядку обліку цінних паперів депозитарними установами, що ґрунтується на веденні електронних рахунків в цінних паперах;

розроблення сучасного технологічного комплексу для обслуговування всіх видів цінних паперів за єдиними стандартами, обслуговування Центральним депозитарієм міжнародних розрахунків по операціях з цінними паперами.

З метою подальшого розвитку інфраструктури ринку цінних паперів передбачається створення умов для розвитку фінансових установ, які здійснюють діяльність на фондовому ринку, шляхом:

формування правових засад для можливого функціонування торгівців цінними паперами як первинних дилерів на ринку державних цінних паперів;

запровадження інвестиційного страхування, розмір страхових виплат за яким має залежати від результатів розміщення коштів технічних резервів за договорами інвестиційного страхування;

врегулювання питання щодо управління активами страхових компаній як інституційних інвесторів;

врегулювання діяльності з надання консультаційних послуг щодо цінних паперів, як окремого виду професійної діяльності на фондовому ринку;

запровадження механізмів кредитування торгівцями цінних паперів власних клієнтів;

встановлення порядку проведення операцій з продажу пайових та боргових цінних паперів із зобов’язанням зворотного викупу (операцій репо);


<< предыдущая страница   следующая страница >>