asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 ... 13 14
ГЛАВА 2. РЕЄСТРАЦІЯ СУДЕН І ПРАВО НА ПРАПОР УКРАЇНИ
Стаття 26. Державна реєстрація суден
Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють

класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному

судновому реєстрі України.

Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному

судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України.

Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартером (стаття 203

цього Кодексу), за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але

не більше терміну дії договору, зареєстровано у Державному

судновому реєстрі України або в Судновій книзі України, якщо на

момент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншої

держави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншої

держави, але запис, зроблений в судновому реєстрі цієї держави,

зупинено, про що судновласник повинен подати відповідний

сертифікат.

У разі, коли в іншій державі дозволено внесення судна в

декілька суднових реєстрів, від цієї вимоги можна відмовитися.

Порядок ведення Державного суднового реєстру України і

Суднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 27. Умови реєстрації
Судно може бути зареєстровано у Державному судновому реєстрі

України або Судновій книзі України тільки в одному морському порту

України.

Порт реєстрації судна може бути змінено за бажанням власника

з дотриманням вимог частини першої цієї статті.
Стаття 28. Судновий патент, судновий білет
Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України

засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором

України (судновий патент), а реєстрація у Судновій книзі України -

судновим білетом.

За реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України

або Судновій книзі України і будь-яких подальших змін раніше

зроблених записів у них про зареєстроване судно стягується

встановлений збір, порядок стягнення та розмір якого

встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з

Міністерством економіки України.
Стаття 29. Умови і наслідки реєстрації
З моменту реєстрації судна у Державному судновому реєстрі

України або Судновій книзі України всі раніше зроблені записи щодо

цього судна в суднових реєстрах зарубіжних держав Україною не

визнаються.

Таким же чином Україною не визнається внесення судна України

у судновий реєстр іноземної держави, якщо судно не виключено у

встановленому порядку із Державного суднового реєстру України або

Суднової книги України.

Судно виключається із Державного суднового реєстру України

або Суднової книги України у разі:

1) визнання судна непридатним для подальшої експлуатації і

ремонту;

2) втрати судном права плавання під Державним прапором

України;

3) загибелі судна або пропажі його безвісти.
Стаття 30. Інформування про зміни відомостей, що вносяться

в реєстри суден
Про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в

Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України,

власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером протягом двох

тижнів з дня цих змін повинен повідомити орган реєстрації судна.
Стаття 31. Відповідальність за порушення правил

реєстрації судна
Особи, які ухиляються від обов'язкової реєстрації судна, або

зареєстрували його у Державному судновому реєстрі України чи

Судновій книзі України незаконним шляхом, або які порушили вимоги

статті 30 цього Кодексу, несуть відповідальність згідно з чинним

законодавством України.
Стаття 32. Національна належність судна. Право плавання

під Державним прапором України
Поняття "українське судно" або "судно України" означає

національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція

України.

Національна належність судна визначається його державною

реєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державним

прапором України.

Право плавання під Державним прапором України має судно, яке

є державною власністю або перебуває у власності фізичної

особи-громадянина України, а також юридичної особи в Україні,

заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке

знаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру.
Стаття 33. Одержання права плавання під Державним

прапором України
Судно одержує право плавання під Державним прапором України з

часу реєстрації його у Державному судновому реєстрі України або

Судновій книзі України та свідоцтва про одержання права плавання

під цим прапором.

Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання під

Державним прапором України з часу видачі консулом України

тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цього

права. Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у

Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України,

але не більше одного року.

За підняття на судні Державного прапора України без одержання

права плавання під цим прапором винні особи несуть

відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Стаття 34. Тимчасова втрата українським судном права

плавання під Державним прапором України
Якщо власник українського судна передає його за

бербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі, то це

судно за згодою Міністерства транспорту України (Міністерства

рибного господарства України) може тимчасово втрачати право

плавання під Державним прапором України за умови, що:

1) законодавство цієї іноземної держави не забороняє зміну

прапора;

2) власник судна згоден на тимчасове переведення судна під

прапор іноземної держави;

3) заставодержателі зареєстрованих застав судна згодні на

тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави.
^ ГЛАВА 3. СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ
Стаття 35. Суднові документи
Судно повинно мати такі основні суднові документи:

свідоцтво про право плавання під Державним прапором України

(судновий патент);

свідоцтво про право власності на судно;

класифікаційне свідоцтво;

обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному

нагляду класифікаційного товариства);

свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

список осіб суднового екіпажу (суднова роль);

список пасажирів, що перебувають на судні;

судновий журнал;

машинний журнал (для суден з механічним двигуном);

санітарний журнал;

суднове санітарне свідоцтво;

пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12

пасажирів;

дозвіл на право користування судновою радіостанцією, журнал

(щоденник радіослужби) та інші документи відповідно до Регламенту

радіозв'язку;

свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для

цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього

Кодексу;

журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Список осіб суднового екіпажу (суднова роль), список

пасажирів, судновий радіо- і машинний журнали ведуться за формою і

правилами, встановленими Міністерством транспорту України, а на

риболовних суднах - Міністерством рибного господарства України.

Санітарний журнал ведеться за формою і правилами,

встановленими Міністерством транспорту України за погодженням з

Міністерством охорони здоров'я України.

Судна, зареєстровані в Судновій книзі України, замість

документів, зазначених у абзацах другому і третьому частини

першої цієї статті, повинні мати судновий білет.

Судно, що плаває за кордон, повинно також мати документи,

передбачені міжнародними договорами України.

( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV

( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
Стаття 36. Винятки щодо наявності суднових документів
Судно, що несе спеціальну державну службу, а також спортивне

судно можуть не мати обмірного свідоцтва. Однак місткість судна,

що несе спеціальну державну службу, може бути визначена спрощеним

способом з видачею відповідного посвідчення.

Судно, що плаває в портових або прибережних водах, може не

мати машинного і санітарного журналів, якщо інше не встановлено

правилами ведення цих журналів.
Стаття 37. Документи риболовних суден
Риболовне судно довжиною 24 і більше метрів, крім документів,

зазначених у статті 35 цього Кодексу, повинно мати міжнародне

свідоцтво про безпеку риболовного судна. Це правило не

застосовується до суден, що використовуються виключно для спорту і

відпочинку, обробки риби та інших ресурсів моря, проведення

досліджень і навчання, перевезення риби.
Стаття 38. Органи, що видають суднові документи
Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України і

свідоцтво про право власності на судно видаються капітаном порту,

в якому судно зареєстроване у Державному судновому реєстрі

України. Судновий білет видає орган, що зареєстрував судно у

Судновій книзі України.

Свідоцтво про придатність до плавання, обмірне свідоцтво,

пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, а також інші

суднові документи, що передбачені міжнародними договорами України

з питань безпеки мореплавства, видає класифікаційне товариство за

дорученням Міністерства транспорту України.

З дозволу класифікаційного товариства окремі категорії суден

можуть не мати обмірного свідоцтва або свідоцтва про вантажну

марку.

Дозвіл на право користування судновою радіостанцією видається

центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку.

За видачу суднових документів, зазначених у статтях 35 і 37

цього Кодексу, справляються збори, порядок та розмір яких

встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з

Міністерством економіки України.

( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV

( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
Стаття 39. Дійсність суднових документів
Документи, зазначені у статті 35 цього Кодексу, повинні

зберігатися на судні в оригіналах, за винятком свідоцтва про право

власності на судно і суднового білета, що можуть бути в

нотаріально засвідченій копії.
Стаття 40. Визнання суднових документів іноземних суден
Визнання обмірного свідоцтва, пасажирського свідоцтва,

дозволу на право користування судновою радіостанцією, свідоцтва

про вантажну марку судна, що плаває під іноземним прапором і

заходить в порти України, здійснюється на підставі міжнародних

договорів України.

Судно, що плаває під прапором іноземної держави і не має при

заходженні в порти України документів, вказаних у частині першій

цієї статті, підлягає обов'язковому огляду з визначенням

місткості, пасажиромісткості, найменшої висоти надводного борту та

огляду його радіостанції на тих же підставах, що й судна, які

плавають під Державним прапором України.

У разі виникнення сумніву щодо виконання вимог безпеки

плавання будь-яким судном, що плаває під іноземним прапором, при

заходженні в порти України, незалежно від наявності відповідних

документів, воно може бути піддано огляду в порядку технічного

нагляду на тих же підставах, що й судна, які плавають під

Державним прапором України.

( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV

( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
^ ГЛАВА 4. АРЕШТ СУДЕН
Стаття 41. Повноваження на арешт судна
Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки

за рішенням суду, господарського суду або голови Морської

арбітражної комісії.

Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в

його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог,

зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в

морському порту України.

Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання

рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.

Право суду, господарського суду або Морської арбітражної

комісії здійснювати арешт суден згідно з частиною першою цієї

статті не обмежує прав капітана морського порту і начальника

морського порту щодо затримання суден в порядку, передбаченому

статтями 80-82 і 91 цього Кодексу.
Стаття 42. Морські вимоги
Судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська

вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових

прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або

комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення

заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з:

1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження

майна у зв'язку з експлуатацією судна;

2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або

ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з

експлуатацією судна;

3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу;

4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів

або виконання вимог будь-яких договорів про рятування;

5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або

спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних

заходів чи здійснення аналогічних операцій;

6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало

уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами;

7) будь-яким договором використання або фрахтування судна;

8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на

судні;

9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час

перевезення або у зв'язку з ним;

10) загальною аварією;

11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів;

12) буксируванням;

13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива,

запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна

або утримання його;

14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням

судна;

15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а

також у доці;

16) заробітною платою та іншими коштами, що належать

капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у

зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту

судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним

страхуванням, що сплачуються від їх імені;

17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна

капітаном, власником, фрахтувальником або агентом;

18) страховою премією, включаючи внески за взаємне

страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або

фрахтувальником за бербоут-чартером;

19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською

винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або

фрахтувальником за бербоут-чартером;

20) будь-яким спором про право власності на судно або

володіння ним;

21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна

щодо використання судна і розподілу прибутку;

22) заставою судна;

23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу

судна.
Стаття 43. Умови, за яких судно може бути арештовано
Судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бути

арештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов:

а) вимога входить до категорії привілейованих вимог згідно з

пунктами 1, 2, 3-5 і 7 статті 359 цього Кодексу;

б) вимога грунтується на зареєстрованій заставі судна;

в) вимога стосується права власності на судно або володіння

ним;

г) вимога, не зазначена у підпунктах "а", "б" і "в" цієї

статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності на

час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і є

його власником на момент початку процедури, пов'язаної з арештом

судна;

- фрахтувальник судна за бербоут-чартером несе

відповідальність за цією вимогою і є фрахтувальником судна за

бербоут-чартером або власником його на момент початку процедури,

пов'язаної з арештом судна.

Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на

момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден,

вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за

морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником

судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником

такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим

чартером.

Це правило не застосовується до вимог про право власності на

судно чи володіння ним.
Стаття 44. Звільнення судна з-під арешту
Арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання

забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за

розміром.

За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення

морської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражна

комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен

перевищувати вартості судна.

Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв'язку

з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання

відповідальності, відмови від засобів захисту або права на

обмеження відповідальності.

Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною

першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в

Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або

анулювання забезпечення.
Стаття 45. Подальший арешт
Судно, що було вже арештовано і звільнено з-під арешту або

стосовно якого забезпечення морської вимоги уже було надано, може

бути арештовано знову або арештовано на ту ж морську вимогу лише

за наявності хоча б однієї з таких умов:

а) розмір забезпечення тієї ж вимоги, одержаного раніше, є

недостатнім за умов, що загальний розмір забезпечення морської

вимоги не може перевищувати вартості судна;

б) особа, яка вже надала забезпечення морської вимоги, не

спроможна виконати своє зобов'язання повністю або частково;

в) судно, що вже було арештовано, або забезпечення морської

вимоги, що вже було надано, було звільнено на прохання або за

згодою особи, яка заявила вимогу, при наявності для цього підстав;

г) особа, яка заявила вимогу, не змогла вжити всіх необхідних

заходів до того, щоб перешкодити звільненню.

Будь-яке судно, яке могло бути арештовано на ту ж морську

вимогу, не підлягає арешту, якщо:

а) розмір забезпечення такої вимоги, що вже отримана, не є

недостатнім або

б) не застосовуються правила, що містяться в пунктах "б" і

"в" частини першої цієї статті.

Правила цієї статті не застосовуються щодо незаконного

звільнення судна з-під арешту.
Стаття 46. Захист інтересів власника арештованого судна

або фрахтувальника його за бербоут-чартером
Особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність

за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його

за бербоут-чартером у результаті необгрунтованого арешту судна або

надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Суд, господарський суд або голова Морської арбітражної

комісії можуть як умову арешту судна або продовження арешту,

накладеного раніше, зобов'язати особу, яка заявила вимогу про це,

надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах,

визначених судом або головою Морської арбітражної комісії, у

зв'язку з будь- якими збитками, що можуть бути заподіяні

власникові судна чи фрахтувальникові його за бербоут-чартером в

результаті необгрунтованого арешту судна або надмірного

забезпечення морської вимоги і за що така особа може нести

відповідальність.
Стаття 47. Арешт державних суден
Правила цієї глави застосовуються також до суден, що

перебувають у державній власності та здійснюють виключно

комерційну діяльність.
Р О З Д І Л III
^ ЕКІПАЖ СУДНА



<< предыдущая страница   следующая страница >>