asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3
^

Вітамін С – аскорбінова кислота


Добова потреба – 70-100 млг. Вітамін С бере участь у всіх видах обміну речовин. Він забезпечує нормальну проникливість стінок капілярних судин, підвищує їх стійкість (еластичність); бере участь в синтезі стероїдних гормонів кори наднирників, гормонів щитовидної залози; стимулює функцію клітин, що синтезують колаген; сприяє укріпленню кісткової тканини і зубів.

Аскорбінова кислота впливає на активність ферментів: одні (каталази) стимулюють, другі (амілаза) пригнучують.

Бере участь в транспорті кисню, сприяє перетворенню фолієвої кислоти в фолінову; стимулює процеси кровотворення, підвищує імунологічну резистентність, збільшуючи фагоцитарну активність лейкоцитів, бактерицидні властивості крові, стимулює вироблення інтерферона в організмі і антитоксичну функцію печінки.

При дефіциті вітаміну С наступає підвищена втома, подразнення, сонливість, підвищується ризик розвитку простудних захворювань, розвивається кровоточивість десен, підвищується рівень холестерину в крові, знижується еластичність і механічна міцність капілярів, розвивається себорея.

Клінічне значення:

  • допомагає зберегти в здоровому стані капіляри, десни, зуби;

  • сприяє всмоктуванню заліза;

  • сприяє за живленню ран, лікуванню опіків, зрощенню кісток;

  • один з компонентів лікування залізодефіцитної анемії;

  • один з компонентів лікування інфекції сечових шляхів;

  • сприяє утворенню колагену в сполучних тканинах;

  • підвищує всмоктування кальцію;

  • сприяє утворенню гемоглобіну і червоних кров’яних тілець в кістковому мозку;

  • блокує вироблення нітрозамінів, котрі є канцерогенами;

  • сприяє функції наднирників;

  • скорочує вироблення вільних радикалів;

  • попереджує симптоми нежитю і ін. ГРВ;

  • попереджує деякі форми раку;

  • зменшує кількість холестерину;

  • попереджує утворення тромбів;

  • попереджує алергію;

  • знижує симптоми артриту, шкірних язв;

  • послаблює прояви герпесних інфекцій;

  • знижує інтоксикацію, викликану алкоголем;

  • сприяє лікуванню пролежнів;

  • підвищує потенцію у чоловіків;

  • сповільнює процеси загального старіння.

Додатковий прийом вітаміну С необхідний людям, що зловживають тютюном, алкоголем, страдаючим хронічними захворюваннями; людям, що знаходяться в стресових станах, тим, що недавно перенесли хірургічні операції, травми, опіки, працюючим у токсичних умовах, страдаючим на інфекційні захворювання, страдаючих анемією.

^ Природні джерела: апельсин, грейпфрут, щавель, перець, суниці, ягоди, капуста, картопля, лимон, манго, мандарин, шпинат, смородина, помідор, шипшина.


Білки


Білками називають складні високомолекулярні речовини, що містять азот і побудовані із амінокислот. Амінокислоти являють собою органічні речовини, що містять аміногрупи і кислотні групи. вони можуть бути простими і складними.

Прості білки – протеїни – складаються тільки з амінокислот. До цієї групи відносяться протаміни, альбуміни, глобуліни.

В склад складних білків – протеїдів – крім амінокислот входять нуклеїнова і фосфорна кислоти, вуглеводи і інші речовини. Окремі групи можуть містити більше 20 різних амінокислот.

Білки відіграють велику роль в житті організму. Володіючи різними фізико-хімічними властивостями, вони є головними носіями життя.

Їх біологічна цінність неоднакова і визначається амінокислотним складом.

Деякі життєнеобхідні амінокислоти, що входять в склад білків, не можуть синтезуватися в організмі і не можуть бути замінені іншими амінокислотами. Їх називають незамінними. До них відносять лейцин, аргінін, триптофан.

Білки, що містять незамінні амінокислоти, мають велику біологічну цінність для організму. Чим ближче амінокислотний склад до складу білків даного організму, тим вища його цінність.

Білки наступають в організм з харчовими продуктами. В харчових продуктах тваринного походження міститься більше білків, ніж в рослинній їжі.

Деякі рослини як, наприклад, бобові (соя, горох), дуже багаті білками.

Амінокислотний склад тваринних білків близький до амінокислотного складу тваринного організму. Тваринні білки мають більш високу біологічну цінність, ніж рослинні. Добова потреба в білках повинна покриватися не менше, ніж на 57% тваринними білками.

Дослідження кількісної сторони білкового обміну проводять шляхом визначення азотистого балансу.

Азотистий баланс – це співвідношення між кількістю азоту, що є в прийнятній їжі, і кількістю азоту, виведеного із організму. Якщо азоту виводиться з організму менше, ніж поступає, то має місце позитивний азотистий баланс. Це явище спостерігається при достатньому харчуванні білками в молодих організмів у видужуючих після важких хвороб і у спортсменів під час тренування.

Коли в організмі проходить розщеплення тканинних білків без повного їх встановлення, наступає негативний азотистий баланс – з організму азоту виводиться більше, ніж поступає.

Негативний азотистий баланс спостерігається при повному і частковому білковому голодуванні, а також при деяких захворюваннях, що супроводжуються збільшенням тканинного розпаду. У дорослої людини про повному голодуванні виділяється в середньому за добу 3,71 г азоту. Це відповідає 23,2 г білка, що розпадаються.

Нормальна життєдіяльність дорослого організму можлива тільки при азотній рівновазі або при позитивному азотистому балансі. Азотиста рівновага наступає, коли в організм введено 60-70 г білка, при умові достатнього поступлення жирів і вуглеводів. Ця кількість білка є білковим мінімумом. Оптимальна добова норма білка в харчуванні дорослої людини значно вища білкового мінімуму і коливаються в залежності від інтенсивності речовин і від характеру трудової діяльності. При фізичному механізованому труд білкова норма має бути збільшена до 122 г.

Дефіцит харчового білка негативно відбивається на життєдіяльності організму. Передусім порушується азотний баланс, коли розпад білка перевищує над його синтезом. Організм, відчуваючи недостаток білка, починає харчуватися власними тканинами.

Цілеспрямування деяких людей вживати велику кількість білка (до 250 і навіть 300 гр. за добу) фізіологічне не оправдовується. При надлишковому поступленні в організм білка його безазотисті компоненти використовуються як енергетичні матеріали, а компоненти, що містять азот, перетворюються у речовини навіть шкідливі для організму. Так, аміак утворений з амінокислот, дуже отруйний для організму.

Лишній білок в організмі не відкладається, і тому збільшується білкова нагрузка на печінку (бере участь в обміні білка) і нирки (виводять продукти обміну білка), що призводить до збільшення печінки і нирок в розмірах – їх гіпертрофія.

Посилене білкове харчування сприяє перезбудженню нервової системи, що поступово призводить до неврозів.

Підвищена кількість білків в їжі порушує травлення. Спочатку посилюється, а потім тормошиться секреція шлункового соку, що погіршує засвоєння їжі. Відповідно, і дефіцит білка, і його надлишок для здоров'я людини шкідливі.




<< предыдущая страница   следующая страница >>