asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 ... 27 28

1. Історія заселення Великоросії


Історію заселення земель сучасної Великоросії слов’янською людністю від­бито у літописних джерелах. Це заселення відбувалося попервах із земель Київсь­кої Руси та з території, заселеної білорусами. Найяскравіше це заселення відбито у прізвищах сучасних росіян, білорусів та українців.

Розгляньмо російські прізвища Морозов, Волков, Огарёв, Синицын.

Як поставали ці прізвища?

Мусіли існувати предки носіїв цих прізвищ, а саме Мороз, Вовк, Огар, Си­ниця, бо прізвища із наростками –ів (-ов), -ин (-ын) творено так: до імен або прізвиськ додавано наведені наростки:

Мороз + ів = МорозівМорозов

Синиця + ин = Синицин → Синицын.

Отож, російські прізвища Морозов, Волков, Огарёв, Синицын походять з прізвиськ Мороз, Вовк, Огар, Синиця, які й донині поширено в Україні та Біло­русії, але їх не було у Великоросії, поки не настала совєтська мішанина народів.

Я навів чотири прізвища, але цей список можна наводити й наводити (д! нижче). Зупинюсь на одному нібито чисто великоруському прізвищі Карташов.

В Україні існують досить поширені прізвища Кардаш, Кайдаш, Кардашевич. Прізвища ці дійшли до нас з дуже далеких часів: Кардаш, очевидно, – це назва певної професії з дохристиянських часів, можливо, пов’язаної з тодішніми обря­дами. Один з роду Кардашів переселився з України на землю теперішньої Вели­коросії, заселеної низкою неслов’янських племен. Син Кардаша, народжений на землі сучасної Великоросії, за принесеною туди з Півдня й Заходу традицією, став уже не Кардашем, а Кардашовим. Традиція ця вимагала прізвища дітей творити з поміччю наростків -ів (-ов), -ин (-ын) від імени /прізвища/ батька: син Гриня ставав Гринів, син Леська – Леськів. Тому й син Кардаша став Кардашів. Це прізвище у Великоросії вимовлялосяя Кардашов, а згодом задля легшої вимови – Карташов.

З цього видно, що предками росіян Карташових були українці Кардаші. Важко не то повірити, а й уявити, що сталося, як твердить російський історик М. Погодин, навпаки: від Карташових пішли Кардаші.

Ще більше прізвищ росіян, утворених від українсько-білоруських предків:

Українське ім’я або прізвище

На півдорозі

Російське прізвище

(у російській транскрипції)

Антін

Антонів

Антонов

Білий

Білик

Беликов

Бондар

Бондарів

Бондарев

Будник

Будників

Будников

Гарбуз

Гарбузів

Арбузов

Гладкий

Гладко

Гладков

Гліб

Глібів

Глибов, Глебов

Голик

Голиків

Голиков

Голуб

Голубів

Голубев

Горбач

Горбачів

Горбачов

Горох

Горохів

Горохов

Джигун

Джигунів

Жигунов, Жиганов, Зюганов

Довгун

Довгунів

Долгунов

Драгоман

Драгоманів

Драгоманов

Дружко

Дружків

Дружков

Затула

Затулин

Затулин

Зуб

Зубів

Зубов

Зубко

Зубків

Зубков

Іван

Іванів

Иванов

Йосип

Йосипів

Осипов, Есипов

Калина

Калинин

Калинин

Капуста

Капустин

Капустин

Карпо

Карпів

Карпов

Кіт

Котів

Котов

Коваль

Ковалів

Ковалёв

Козак

Козаків

Казаков

Колісник

Колісників

Колесников

Кравець

Кравців

Кравцов

Кушнір

Кушнірів

Куш нарев

Лапа

Лапин

Лапин

Ломиніс

Ломиносів

Ломоносов

Мельник

Мельників

Мельников

Микита

Микитин

Микитин

Медвідь

Медведів

Медведєв

Москаль

Москалів

Москалёв

Орел

Орлів

Орлов

Перець

Перців

Перцов

Петро

Петрів

Петров

Піп

Попів

Попов

Піскун /від пісок /

Піскунів

Пискунов

Погода

Погодин

Погодин

Пужка

Пужчин

Пущин, Пушкин

Сірий

Сірий

Серов

Ступиця

Ступицин

Ступицын

Ткач

Ткачів

Ткачёв

Хрущ

Хрущів

Хрущов

Швець

Шевців

Шевцов

Черник

Черників

Черников

Чорний

Чорний

Чернов

Чорниш

Чорнишів

Чернишов

Чумак

Чумаків

Чумаков

Щепотій

Щепотіїв

Щепотьев


На жаль, мовознавці минулого не бралися досліджувати прізвища, а проте висловлювали теорії про заселення Великоросії й України. Одна така теорія, яка мала визнання у російському науковому й ненауковому світі, була теорія М. По­го­дина.

Теорія Погодина твердила, що територію України до розгрому Київської Руси ханом Батиєм заселяли сучасні великороси, а після занепаду Київської Руси Україну заселили вихідці з Галичини. Ця теорія якоюсь мірою була вигідна імперській політиці Росії, бо, відділивши Українців та Білорусів від участи у засе­ленні Росії, вона підпирала великоруський шовінізм та ряд міфів про місію Росії.

Цю теорію “благосклонно” сприймано царсько-дворянськими колами Росії, що видно з того, що В. Даль, який своїми статтями спростував теорію Погодина, ніде прямо не говорить, що він спростовує цю теорію, щоб не накликати на себе неласку Імператорського Географічного Товариства, з поміччю якого, він видавав свій словник. В. Даль у статті “О наречіяхъ рускаго языка”, не називаючи теорії М. Погодина, заперечує його “зауваги” у полеміці, і на ділі, спростовує цю теорію.

Якими аргументами вдалося В. Далю це зробити?

Аргументи Даля – лексика областей (губерній) Великоросії, які заселено сло­в’янським населенням з Півдня й Заходу задовго до монгольського погрому Ки­ївської Руси. Даль наводить цю лексику по губерніях:

Новгородська губернія

Панчохи

Орать → орати

Черевики

Пунъ → півень

Свитка

Чуть → чути

Почекать → почекати

Даси → даси

Подзвонецъ → дзвіночок

Ослонъ → стілець

Домовище → домовин



<< предыдущая страница   следующая страница >>